Версiя для друку Обговорити в форумi

СЕРГІЙ НІКІТІН: «ПРОБЛЕМА СУЧАСНОЇ МОЛОДІ НЕ В ТОМУ, ЩО ВОНА МЕНШ ТАЛАНОВИТА, А В ТІМ, ЩО ВОНА ПЕРЕСТАЛА ЗАЧИТУВАТИСЬ КЛАСИКАМИ...»
4-6 грудня у Запоріжжі відбувся V відкритий фестиваль авторської пісні молоді та студентства «Плеяда-2009». Мета фестивалю: культурне збагачення та естетичне виховання молоді, популяризація авторської пісні та пісенної поезії, пошук нових талановитих авторів та виконавців авторської пісні, розвиток їхніх творчих здібностей, естетичного сприйняття, художньої компетентності, збереження та розвиток традицій фестивалів авторської пісні.
Конкурс проходив у стінах Запорізького гідроенергетичного коледжу в два етапи. Перший тур – творчі майстерні для конкурсантів та формування членами журі складу учасників конкурсного концерту. Другий тур – власне конкурсний концерт, серед учасників якого журі вибирало переможців фестивалю. Під час підбиття підсумків журі враховувало майстерність та артистизм, сценічну культуру, якість музичного супроводу виконавців авторської пісні, а також змістовність, самобутність, поетичну цінність текстів, оригінальність композиторського рішення при виконанні авторських пісень. На фестивалі було заборонено використання у музичному супроводі фонограм і «мінусовок».
Журі фестивалю: Михайло Барановський (Москва), Тетяна Дригiна (Москва), Володимир Завгородній (Донецьк), Ольга Залеська (Мінськ), Костянтин Вiхляєв (Ялта), Ігор Лі (Артемівськ), Олена Пономаренко (Запоріжжя), голова журі — Сергій Нiкiтiн (Москва).
Думаю, навряд чи в нашій країні знайдеться хоча б одна людина, яка не бачила фільму «Іронія долі, або з легкою парою!», що вже понад 30 років демонструється на телеекранах під Новий рік. Репліки героїв стрічки давно стали афоризмами, пісні – улюбленими. Саме можливість зустрітися і поспілкуватися з живою легендою — композитором, бардом, виконавцем пісень «Я спросил у ясеня», «Со мною вот что происходит», «Никого не будет в доме», «Если у вас нету тети» та багатьох інших Сергієм Нікітіним підштовхнула мене разом із учасниками з багатьох міст України і Білорусі взяти участь у цьому фестивалі.
Народився Сергій Якович Нікітін 8 березня 1944 року у Москві. Незважаючи на безсумнівні музичні здібності, після закінчення школи він пішов вчитися в МДУ, на фізфак. Фізика в ті роки взагалі була «модною», і талановита молодь прямувала саме туди, на передовий край наукових завоювань. Можливо, саме університетська освіта і подальша багаторічна робота в середовищі науково-технічної інтелігенції відіграли дуже важливу роль у формуванні не просто Нікітіна-композитора (ним він, будучи музикантом від народження, став би, напевно, у будь-якому випадку), а саме композитора-барда, який працював з високою поезією на глибокому рівні взаємодії, взаємопроникнення двох стихій: музики і слова — коли музика не просто гідна віршів і адекватна їм, а здатна відкривати в них нові грані, збагачувати новим або прихованим до пори змістом. Саме серед студентів-фізиків знайшов Сергій Якович своє кохання — Тетяну, яка протягом багатьох років була його однодумцем, партнером на сцені, дружиною і другом у житті. У виконанні дуету Тетяни і Сергія Нікітіних було записано понад півтора десятка платівок і дисків — як із піснями самого Сергія Яковича («Под музыку Вивальди», «Большой секрет для маленькой компании», «Золотая Брич-Мулла»), так і з піснями інших авторів («Часовые любви» — пісні Булата Окуджави, «Со мною вот что происходит» — на вірші Є. Євтушенка та інші).
Першу пісню Сергій Нікітін написав у 18 років на вірші Й. Уткіна «В дороге». На питання, як він став бардом, і взагалі – з чого все почалося, Сергій Нікітін відповів: «Дуже захотілося самому співати Булата Окуджаву. Початок за тим часом (десь кінець 50-х) досить звичайний. У мене все пішло від гітари.
І з гітарою все на початку теж було «звичайно»: знайшовся знайомий, який показав, як на ній беруться славнозвісні «три акорди» — багато хто починає засвоювати основи акомпанементу саме з цього, додаючи з часом до перших трьох ще п’ять, чи двадцять п’ять, чи сто двадцять п’ять і так далі – все залежить від індивідуальних запитів, наполегливості, ну і, безперечно, здібностей».
Авторська пісня – це унікальна ніша у музичному мистецтві. Є певні канони, які свого часу встановили такі автори, як Булат Окуджава, Юрій Візбор, Дмитро Сухарєв, Сергій Нікітін. Але чи створюється щось подібне у наш час? Для мене особисто фестиваль «Плеяда» відкрив нову зірочку, володарку гран-прі киянку Олександру Скорук. Світла, талановита дівчина, гарні, розумні тексти, ніжна мелодія, приємний голос, професійне легке володіння гітарою, а головне – образ, який складається з усіх цих якостей. Дивлячись на Олександру, можна впевнено сказати, що російська авторська пісня живе, розвивається і створюється навіть на нашому українському ґрунті.
За кулісами я спитала у Саші, як авторська пісня прийшла у її життя, як стала такою значущою частинкою її сутності. «Я виросла у родині, де знали і співали класичну авторську пісню, — відповіла переможниця цьогорічної «Плеяди». — Зачитувалась поезією класиків, тобто я вчилася на найкращих зразках, які вбирала з дитинства».
А де ж той зразок, та висока планка, до якої потрібно тягнутися й нашій українській авторській пісні? Одним із членів журі був бард із Донецька Володимир Завгородній. Він єдиний, хто з метрів, гостей і членів журі співав українською мовою. Пригадую з фестивалів «Булат», «Редкая птица» вітчизняних україномовних бардів Олександра Смика, Едуарда Драча, Ігоря Жука. Є у нас автори, є пісні, але от тієї еталонної бардівської класичності рівня Нікітіна, а головне — прагнення від фестивалю до фестивалю підтягувати українську авторську пісню до такого рівня, напевне, ще не вироблено. Невже й справді: який час, такі й пісні?
Надзвичайно видовищним був заключний гала-концерт фестивалю, який відбувся у Запорізькому академічному музично-драматичному театрі ім. В. Магара. Відкрили його переможці – володарі гран-прі: Олександра Скорук з Києва та дует «Пліч-о-пліч» з Дніпропетровська. Виступали гості з різних куточків України: Вадим Гефтер (Донецьк), Олена Касьян (Київ), Михайло Вінниченко (Харків), Сергій Хоменко (Київ), Тимофій Сердечний (Житомир), Юлія Сабаранська (Харків). Шквал овацій викликав виступ нашого сімферопольського тріо «Провiнцiя». Михайло Фурсов, Володимир Шишкін і Павло Гребенюк внесли у концерт такий потужний духовний енергетичний заряд, що зал безперервно вітав «провінціалів» гучними оплесками.
Друге відділення концерту провів сам Сергій Нікітін разом із віртуозом-гітаристом Михайлом Барановським. «Гітара мене завжди рятує, — сказав Сергій Якович зі сцени, — це частинка мене самого. Навіть у зовсім розбитому стані, коли береш до рук гітару, починаєш щось награвати, наспівувати — ніби утворюється якесь коло, і сам ти — частинка цього кола, виникає відчуття гармонії з цим світом.
Чому авторська пісня потроху здає позиції? Вона відходить разом зі старшим поколінням, а серед молоді, на жаль, лише одиниці знають, хто такий Візбор чи Галич. Проблема сучасної молоді не в тому, що вона менш талановита за своїх попередників, проблема у тім, що вона перестала слухати класиків, зачитуватись як ми у молодості, Єсеніним, Маяковським, Пушкіним, захоплюватися справжньою поезією, вчити напам’ять довжелезні вірші, знати, співати класиків авторської пісні»...
У виконанні Сергія Нікітіна прозвучало безліч відомих авторських пісень, «саунд-треків» з кінофільмів «Москва слезам не верит», «Забытая мелодия для флейты». Більшість пісень присутні підспівували метру, і сам концерт у велетенському, вщерть заповненому глядачами залі, плавно й непомітно поєднав усіх рідним родинним духовним колом, створеним талановитим композитором, виконавцем, живою легендою авторської пісні Сергієм Нікітіним.
...Шкода, звичайно, що на запорізькій (колиска козацька!) «Плеяді» не прозвучали українські авторські пісні, які так само могли б надихнути і поєднати глядачів. Таку пісню нам ще плекати й плекати... А може, концерт української пісні кримських авторів, який ми проводимо 26 грудня у сімферопольському Будинку офіцерів, відкриє нові таланти, чиї твори разом з виконавцями співатиме переповнений і окрилений зал?
Тож до зустрічі з Піснею, «світличани»!

Юлія КАЧУЛА.
Запоріжжя — Сімферополь.

На фото: виступає Сергій Нікітін (на передньому плані).

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #51 за 18.12.2009 > Тема "Душі криниця"