Версiя для друку Обговорити в форумi

ТВОРЧІСТЬ НАШИХ ЧИТАЧІВ

МОЯ ЯЛТА

З тобою разом кожен день
Ми починаємо з пісень,
Про тебе їх співаю я,
Твоє ім’я — мелодія.
Ясна, як вранішня зоря
Усмішка райдужна твоя.
Які чудові дні твої
І з кожним днем миліш мені –
Вічне свято весни,
Цвіт троянд запашних,
Дні погожі, ясні,
Сонце, море і сміх.
Це тільки ти, лише одна,
На цілім світі неповторна,
чарівна моя Ялта!
Були і радість, і печаль
Під небом сонячним твоїм,
Та не забуть мені повік
Щасливих днів, прекрасних днів.
Хай кримське сонце
Світить нам,
Співає море про любов,
Про ту, що вічно молода
І розцвітає знов і знов -
Вічне свято весни,
Цвіт троянд запашних,
Дні погожі, ясні,
Сонце, море і сміх.
Це тільки ти, лише одна,
На цілім світі неповторна,
чарівна моя Ялта!

МИГДАЛЬ

Мигдаль цвіте, а гори ще в снігу
Хай твоє серце наче сніг,
Я ту весну не проклену,
Не проклену повік.
Згадуй, як танцювали
Ми між скель,
Згадай ту пісню
Під дзвін крапель:
«Цвіти мигдалю
Сміліше розквітай,
минулих днів не забувай!
Сніги розтануть,
гори оживуть,
бо в моїм серці — май!»
Мигдаль цвіте,
а гори ще в снігу.
Хай в твоїм серці тане сніг
Мені мигдаль миліш усіх,
миліш ніж едельвейс,
він наче щирий сміх.

ГЛІЦИНІЯ

Він спитав: «Звідки ти така
І як твоє ім’я?»
Я навкруг подивилась й сказала:
«Гліцинія».
Гліцинії квітка дивна
Розквітла в південнім краю,
Сади і ліси в полоні краси
Гліцинії.
Прозорим потоком гірським
Збігає зі скель водограй,
Блакитних квіток
Духмяний потік
Гліцинії.
Він сказав: «Кращого імені
Я не чув, ніж Гліцинія!
Подаруй мені квітку на пам’ять,
Гліциніє!».

Борис СИНЧАЛОВ.
м. Ялта.

І МОВИ РІДНОЇ НІКОЛИ НЕ ЦУРАЛАСЬ

Живу в Криму давно і не цуралась
Ніколи мови рідної, навчалась
Російської — і ніби все на лад.
Та через те, що вірші колискові
Писала на вкраїнській мові,
Була тут за «музейний експонат».
Та ось і в незалежній Україні
Молодшого не можу сина нині
Відвести в українську школу я.
Нема тих шкіл та, мабуть,
і не буде,
Бо Крим, як кажуть нам
«московські» люди,
«Исконная российская земля».
А може, доля нам така — то кара,
Бо зайди ми, як кажуть нам татари.
А й нас привезли у «товарняках»
(Тих самих,
що із Криму відправляли
В сорок четвертому),
а нас завербували
Рай будувать у цих сухих степах.
З Дніпра не прийде мова,
хоч весною
Дніпро приходить кожен рік з бідою
Чорнобильською...
Отаке-то, брат.
І сліз нема, щоб стали за розраду.
Та, може, ще дамо собі пораду
І наведем у рідній хаті лад.

Єва ПОНОМАРЕНКО.
м. Армянськ у Криму.

РЯДКИ, НАВІЯНІ КРИМОМ АДАМОВІ МІЦКЕВИЧУ

Я так напружив слух,
що вчув би в цій землі
І голос із Литви.
Вперед! Ніхто не кличе.
Адам Міцкевич. За Вами я
і свій звіряла Крим.
Могуть сонетів Ваших осяйних
порівнювала з каменем стрімким
вершин Чуфут-Кале.
Побіля них зійшла в Бахчисарай
шляхом крутим і, вірячи,
що слід Ваш там не стих,
відстала від екскурсії.
Сумним був давній цвинтар,
повен дум гірких. На мармурі,
прикритому плющем,
мені сльозина Ваша забриніла,
моя душа озвалася плачем,
і ми удвох заплакали.
Боліли нам не могили навіть,
не руїни.
Як Ви — Литви, не чула я —
Вкраїни...

ДЕРЕВЦЕ НА СКЕЛІ ПІД ЛАСТІВЧИНИМ ГНІЗДОМ

Здаля не видно, що за деревце:
акація, кленок чи бересток?
Схотіла доля, щоб зросло борцем,
і дім дала — скали твердий шматок.
Сміливості ж не є воно взірцем:
помітно, як тремтить його листок,
в коліні вгнувся стовбур,
хоч лицем всміхається все’дно
до ластівок.
Йому вони уже немов родина.
А вітер... Наліта орлом од моря
і деревце до крові розбива,
 аби загинуло.
Але якщо й загине,
то не загине слід його:
у горах залишиться
розколина жива.

МАГНОЛІЄВИЙ СОНЕТ

Магнолій тихих запізнілі квіти
дурманять голови
курортникам численним.
Поглянеш — і здається:
тільки й світу, що в тих свічках поміж листком зеленим.
Тут треба особливої освіти
чи ж бути хоч якоїсь
секти членом, щоб магію
цих квітів зрозуміти,
щоб злитися
із цим огнем шаленим!
А я — північна квітка.
Я — ромашка.
Таких яскравих платтів не дістану.
Вклоняюся магнолії, мов пані,
і як не сумно знати,
як не важко, екзотика та розкіш
її цвіту — не по мені.
Прощай, о кримське літо!

Марина ПАВЛЕНКО.
м. Умань на Черкащині.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #48 за 27.11.2009 > Тема "Душі криниця"