Версiя для друку Обговорити в форумi

Про це йдеться у спеціальній заяві Президента США Барака Обами, присвяченій роковинам Голодомору 1932-1933 рр. на території України. Текст документа розповсюдила прес-служба Білого дому, передає кореспондент УКРІНФОРМу.
"76 років тому мільйони невинних українців — чоловіків, жінок і дітей — помирали від голоду, штучно створеного режимом Йосифа Сталіна", нагадав Глава держави. Він підкреслив, що у цей сумний день американці та українська громада разом вшановують пам’ять тих трагічних часів та їх численних жертв.
"Протягом 1932-1933 років українці пережили страшенні страждання під час подій, відомих як Голодомор — "смерть від голоду". Вони були спричинені конфіскацією режимом Сталіна зерна та ферм по всій Україні", йдеться у документі.
"Україна була колись житницею Європи. Українці змогли б себе прогодувати і врятувати мільйони життів, якби їм тільки дозволили це зробити", — вважає Барак Обама. Глава Білого дому підкреслив, що, згадуючи про ту катастрофу, слід віддати шану мільйонам жертв, які показали неймовірну силу й хоробрість: "Український народ поборов жахи великого голоду й продовжив будувати вільну й демократичну країну". На переконання Б. Обами, слід також ушанувати всіх, хто постраждав від наслідків екстремізму й тиранії у світі. "Ми сподіваємося, що пам’ять про Голодомор допоможе уникнути подібних трагедій у майбутньому", — підсумовується у заяві глави Білого дому.
* * *
США разом з понад десятьма країнами світу визнали Голодомор геноцидом українського народу.
Україна закликала ООН визнати Голодомор геноцидом українського народу, проти чого заперечує Росія.
В Україні День пам’яті жертв голодоморів відзначають в останню суботу листопада, цього року — 28 листопада.

У КЕМБРІДЖІ ПОКАЖУТЬ ЩОДЕННИКИ ПРО ГОЛОДОМОР

У Кембріджі відкривається виставка щоденників британського журналіста Гарета Джонса, який одним з перших повідомив правду про жахи Голодомору в Україні 1930-х років. У березні 1933 року Джонс зумів вибратися в Україну з Москви, де були акредитовані всі іноземні кореспонденти, і опублікував в британських, американських і німецьких газетах репортажі з шокуючими подробицями, повідомляє УКРІНФОРМ з посиланням на Бі-бі-сі.
У щоденниках Гарета Джонса під час його поїздки до України можна прочитати: «У них у всіх одна й та сама історія: «Хліба немає, у нас хліба немає вже два місяці, багато хто вмирає», «Ми — живі трупи», — цитував журналіст селян. Після публікацій Гарета Джонса стаття у New York Evening Post, наприклад, була названа «Росія в лещатах голоду — мільйони вмирають».
Разом з тим, більшість західних кореспондентів у той час відтворювали радянську пропаганду, що зменшувала масштаби жертв колективізації — частково з симпатії до СРСР, частково через цензуру і побоювання переслідування з боку влади. Найодіознішим прикладом був тогочасний кореспондент New York Times Уолтер Дюранті, який в одній зі своїх статей про колективізацію вжив фразу «не можна приготувати омлет, не розбивши яйця». Матеріали Г. Джонса Дюранті назвав «страшилкою». «Немає ні голоду, ні реального недоїдання, і навряд чи буде», — писав він. Досі звучать заклики посмертно позбавити Дюранті Пулітцерівської премії за його кореспонденції про ситуацію в Україні, які він писав з Москви.
Гарет Джонс закінчив коледж Трініті у Кембріджі, який і організував виставку щоденників журналіста у своїй бібліотеці. Після університету Джонс був представлений колишньому прем’єр-міністру Великої Британії Девіду Ллойд-Джорджу, став його помічником, після чого зі згоди екс-прем’єра став кореспондентом у Росії і опублікував свої репортажі про голод. Інші іноземні кореспонденти у Москві поспішили спростувати його публікації, що сильно зашкодило репутації Джонса. Він був вимушений залишити Радянський Союз і став нев’їзним.
У 1935 році Гарет Джонс вирушив у північний Китай висвітлювати японську експансію. Там його убили за нез’ясованих обставин, як припускають, члени місцевого кримінального угруповання. Ллойд Джордж одного разу сказав, що журналіста убили тому, що «він дуже багато знав про те, що відбувається».
Родичі Гарета Джонса, які до цього дня беруть участь в українських акціях пам’яті Голодомору, вважають, що до вбивства могли бути причетні сталінські спецслужби. «Прямих доказів немає. Але є багато непрямих», — сказав в інтерв’ю Guardian внучатий племінник загиблого Найджел Лінсан Коллі.
* * *
У ці скорботні дні Україна відзначає 76-ті роковини Голодомору — найстрашнішої трагедії в історії української нації. Тема Голодомору була суворо заборонена в радянські часи. Але в пам’яті людській ці сторінки закарбувалися назавжди. З приходом незалежності в Україну заговорили свідки, очевидці цього злочину, дослідники, "заговорили" документи. 26 листопада 1998 року відповідно до Указу Президента України
(№ 1310/98 від 26 листопада) вперше на державному рівні було вшановано пам’ять жертв Голодомору. В Указі зазначено: "На підтримку ініціативи громадських організацій, Міністерства культури і мистецтв України, Державного комітету України у справах релігій, Державного комітету інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України постановляю: встановити в Україні День пам’яті жертв Голодомору та політичних репресій, який відзначати щорічно в четверту суботу листопада". Голод 1932-1933 років у сільських районах СРСР, зокрема України, організований керівництвом тоталітарної держави, викликав масову загибель сільського населення України і півдня Росії, переважну більшість якого становили українці. Кількість прямих та непрямих жертв Голодомору точно встановити на сьогодні важко. Між істориками тривають дискусії: скільки саме людей загинуло. Але так чи інакше йдеться про мільйони безвинних жертв. За даними вчених, найбільше постраждали від голоду тодішні Харківська і Київська області (теперішні Полтавська, Сумська, Харківська, Черкаська, Київська, Житомирська). На них припадає 52,8% загиблих. Смертність населення тут перевищувала середній рівень у 8-9 і більше разів. У нинішніх Вінницькій, Одеській, Дніпропетровській областях рівень смертності був вищий у 5-6 разів, на Донбасі — у 3-4 рази. Фактично голод охопив весь Центр, Південь, Північ та Схід сучасної України. У деяких дослідженнях автори (Джеймс Мейс, Роберт Конквест та інші) довели, що Голодомор в Україні відповідає загальноприйнятому визначенню геноциду. Голодомор як геноцид українського народу сталінським режимом у 1932-1933 роках офіційно визнали уряди України, Австралії, Угорщини, Ватикану, Литви, Естонії, Італії, Аргентини, Канади, Грузії, Польщі, Сполучених Штатів Америки, Іспанії, Перу, Чехії та Колумбії. Протягом усієї історії радянської України від штучних голодів і репресій, метою яких було зламання національного руху, загинуло, за різними оцінками, 10-20 мільйонів людей.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #47 за 20.11.2009 > Тема "З потоку життя"