Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3539)
З потоку життя (6783)
Душі криниця (3655)
Українці мої... (1497)
Резонанс (1564)
Урок української (997)
"Білі плями" історії (1746)
Крим - наш дім (533)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ВЕСЕЛКА
В╕рш╕ нашого дитинства


Р╤ДНА МОВА
З дитинства мо╖ батьки навчали мене любити свою Батьк╕вщину з кв╕тучими садами, безмежними...


В╤РШ╤ НАШОГО ДИТИНСТВА. ╤ван ДРАЧ
Перша зб╕рка поез╕й ╤вана Драча «Соняшник» побачила св╕т 1962 року.


«У КОЖНО╥ ФЕ╥ БУВАЮТЬ ПРИ╢МН╤ МОМЕНТИ...»
В гостях "Джерельця" ╕з сво╖ми поез╕ями Наталка ЯРЕМА, Наталя МАЗУР ╕ Ксенислава КРАПКА


НАЙКРАЩ╤ УКРА╥НСЬК╤ МУЛЬТФ╤ЛЬМИ ВС╤Х ЧАС╤В
6 кв╕тня св╕т в╕дзначив День мультф╕льм╕в. Це свято було засноване 2002 року М╕жнародною...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #44 за 30.10.2009 > Тема ""Джерельце""
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#44 за 30.10.2009
«МОВА — ВС╤М ЗНАННЯМ ОСНОВА»

УРОК-КОНЦЕРТ

На урок!
Вас в╕та╓ мова —
Вс╕м знанням основа.
Вчити ╖╖ — справа праведно-свята.
Тож за д╕ло, д╕ти -
Мо╖ люб╕ кв╕ти.
Хай дорога буде ваша золота!
Вас також бажа╓ нин╕ прив╕тати
Словникова, мовна гом╕нка с╕м’я,
Щоб могли ви думати,
читати ╕... сп╕вати —
На урок вас радо запрошую я!

Акров╕рш
Найкращ╕ ж дн╕ — це дн╕ у школ╕,
У майбуття р╕шучий ╕ упертий крок
Роботи буде там ╕ радост╕ довол╕.
Куди прийшли ви? — На урок!

Мета уроку: закр╕пити ╕ поглибити знання учн╕в з мови, одержан╕ в 5-6-му класах з фонетики, орфограф╕╖ ╕ морфолог╕╖; розвивати пам’ять, лог╕чне мислення; удосконалювати навички виразного читання в╕рш╕в, вм╕ння вид╕ляти головне; виховувати любов до укра╖нсько╖ мови.

Обладнання: 1) книга К. Степчин «Добридень, д╕ти!»;
2) таблиця-ширма «Мова — вс╕м знанням основа»;
3) п╕сня «Здрастуй, школо!» (слова ╕ музика К. Степчин);
4) коломийки на шк╕льну тему (творч╕сть учн╕в).

Х╤Д УРОКУ

Учитель. — Запрошу╓мо вс╕х на урок-концерт, п╕дготовлений учнями 6-го класу.
Тема нашого уроку: «Мова — вс╕м знанням основа».

(П╕сня «Здрастуй, школо». Хор)

Учитель. — З обр╕╓м далеким гомонять лелеки,
Бабиного л╕та несучи нитки.
Крилами гаптують, килими дарують,
Бо уже йде ос╕нь в зелен╕ садки.
В╕дпочивши л╕том, з рад╕сним прив╕том.
Посп╕ша за парти брат╕я шк╕льна.
В╕д ос╕нн╕х кв╕т╕в ╕ шк╕льних прив╕т╕в
У просторих класах розцв╕ла весна.
Високо над нами, там, п╕д небесами,
У заморськ╕ дал╕ т╕ ключ╕ летять.
Десь губили звуки ╕з п╕сень розлуки –
В звуках тих в╕тання сл╕д вам в╕дшукать!
Добрий день, вам вс╕м,
шановн╕ д╕ти!
Хай в╕н буде сповнений
усм╕шок ╕ п╕сень.
А вс╕ чемн╕ д╕ти мусять говорити
Рад╕сно ╕ щиро — «Добрий день!».
Сьогодн╕шн╕й урок — святковий.
На честь цариц╕ Мови.
Вона — основа знань ус╕х.
Ти прочитай — ╕ в╕зьмеш ╖х.
Ще й напиши, щоб пам’ятати,
Перекажи, щоб краще знати,
Щоб вс╕м про це розпов╕сти, —
Отож без мови — неук ти!
Ми в мов╕ вс╕ вивча╓мо частини.
А це важливим ╓ для кожно╖ людини
╤ звуки, й речення -
це справжн╓ мовне царство -
Як «ф╕лолог╕я», «л╕нгв╕стика» прост╕ше?
— Мовознавство!
Що ж вс╕м до ╕стини так важко прямувати:
Вона десь там, на дн╕ глибоко╖ криниц╕.
Ми зачерпнемо!
Допоможуть дна д╕стати
Мовознавч╕ розд╕ли ╕ мовн╕ одиниц╕.

(Мелод╕я п╕сн╕ «Здрастуй, школо!»)

Учитель. — Для чисел — арифметика,
Для мовлення — фонетика.

Учень 1. — Акров╕рш «Фонетика»
Фактично все звучить, та нас ц╕кавлять звуки мови,
Отож при╓днуйтесь
до дружньо╖ розумно╖ розмови.
Не вивчиш мови,
як забудеш звук хоча б один.
Ти пам’ятай науку цю сьогодн╕ ╕ завжди.
Конкретно, «фон» — це звук. Наука ця яка?
А ми вже зна╓мо, що це — ф.......!

Учень 2. — Звуки мови наче птахи навесн╕:
Вс╕х сп╕вучих ми назвемо — голосн╕,
А ╕ще глух╕ ╓ й рад╕сно дзв╕нк╕,
╥х ще можна розд╕лити на тверд╕ й м’як╕.

Учень 3. — Вивчимо ми для початку голосн╕,
Щоб сп╕вати голосно веснян╕ п╕сн╕:
[а] — завжди ч╕ткий, широкий, добрий звук;
[о] — у слов╕ може зазнавати сотн╕ мук;
[у] — здивований, у п╕сн╕ соковитий;
[╕] — слабенький, н╕жно-сумовитий;
[╓] — крикливий, наче горлопан;
[и] — товстий, вельможний звукопан.

Учень 4. — Хочеш гарно говорити —
Скоромовки треба вчити.
Букву бачимо — чита╓мо слова;
Звук почувши — вимовля╓мо:
Це музика жива.

(Учн╕ по черз╕ читають скоромовки)

1. Букви «де» ╕ «же» здружить –
Звуком [дж] все задрижить.
2. Джм╕ль над джемом
все дзижчить.
Над джерельцем джм╕ль мовчить.
3. Джек у джунглях заблукав —
Дженджуристим дуже став.
4. Одягнувся в джинси джин,
Закрутився в джаз╕ в╕н.
5. Джентльменом стане Джон —
Вмить забуде св╕й жаргон.
6. При╖жджай в гост╕ до нас,
Будеш пити джбаном квас.
7. «День-дзелень» — дзвенить
дзв╕нок.
Дзеленчить дзв╕н на урок.
8. ╫андзя в дзеркало глядить —
╫удзик н╕коли пришить.
9. Задзюрчав струмок у пол╕ -
Кукурудзи знов довол╕.
10. — Що за шелест там в кущах? -
Запищала буква «ща».
11. Любий друже, не пищи,
Вимовляй ч╕тк╕ше [шч].
12. На щавель п╕шли дощ╕ -
Будуть кращими борщ╕.
13. Щиро щиглик щедрував,
Д╕тям щастя побажав.
14. Щось щипа╓ щ╕чки,
Щодня щемить личко.
15. Краще я ще раз прощу —
Суму в серце не впущу.

(Мелод╕я п╕сн╕ «Здрастуй, школо!»)

Учитель. — А щоб грамотно писати,
Орфограф╕ю сл╕д знати.

Учень 5. (Чита╓ акров╕рш)
Орфограма — буква чи буквений знак.
Грамот╕╓м бути — це не просто так,
Адже треба сотн╕ правил знати,
Фактом знань помилки вс╕ попереджати.
╤стину знайду я лиш тод╕ свою,
Якщо буду знати о........ю.

Учень 6. (Чита╓ акров╕рш)
Може кожен правила ц╕ знати,
Якщо вм╕╓ м’як╕ звуки в слов╕ в╕дшукати,
«Кит» ╕ «к╕т» — десь звук пом’якшено звучить
Його знаючи, ви п╕сля «к» цей знак н╕коли не пиш╕ть.
Зна╓ш м’як╕ звуки? Отже, ти в фонетиц╕ — мастак.
Кожного стосу╓ться: лиш п╕сля них писати можна м’який знак.
(С╕м учн╕в по черз╕ характеризують м’як╕ звуки.)
[з] — ой, впадеш — високо ж бо не л╕зь;
[с] — щось знайдеш — част╕ше лиш нагнись;
[д] — як стомився, краще десь присядь;
[т] — на пусте даремно сили ти не трать;
[ц] — ╕ н╕ перед ким н╕де не падай ниць;
[л] — нав╕ть сталь тод╕ не подола╓ твою м╕ць;
[н] — знань тепер одержав ти ще б╕льше з легко╖ руки, бо д╕знався:
в наш╕й мов лише с╕м звук╕в м’яких.
Плюс ще [й], бо в╕н такий:
╤ дзв╕нкий завжди й м’який.

Учень 7. (Чита╓ акров╕рш)
А в таких словах, як: «в’╓ться»,
«Пам’ять», «верф’ю», «п’ять» ╕ «б’╓ться»,
«Об’╖зний» — пиши значок —
Серед букв немов гачок.
Тож перед я, ю, ╖, ╓
(Р╕шення прийми сво╓) –
Один звук — значка нема.
Факт: хоч «свято», та дарма...
╤ з твердими в╕н вжива╓ться,
╤ «а.....ф» назива╓ться.
(Мелод╕я п╕сн╕ «Здрастуй, школо!»)

Учитель. — Буду╓ться мова
На основ╕ слова.

Учень 8. (Чита╓ акров╕рш)
Можна вивчити усп╕шно звуки ╕ склади –
Результати будуть добр╕ не завжди.
Фактом ╓: морфеми треба знати,
Енерг╕йно ╖х у слов╕ вид╕ляти.
М╕ж вами я знайду, напевно, мастака?
Кажи, м╕й друже: будова слова — це морфем╕ка.

Учень 9. Якщо зм╕нне слово —
ти його зм╕ни
╤ зак╕нчення ум╕ло в╕д╕тни,
А в основ╕ кор╕нь в╕дшукай.
«Укра╖на», — значить, кор╕нь — «край».
Преф╕кс — у, в╕н перед коренем сто╖ть.
Ну, а суф╕кс — п╕сля кореня — велить:
Добре роз╕братись: -н— чи -╕н-,
Адже дуже необх╕дний в словотвор╕ в╕н.

Учень 6. ╤, до реч╕, в мене п╕сенька готова
Про морфеми ╕ будову слова.
Вам, мабуть, набридло вже читати?
Я вам пропоную засп╕вати:
Скатертю дор╕жка стелиться у пол╕,
Там вагон блакитний котиться повол╕.
Ми його ╕з вдячн╕стю згада╓мо
Й про будову слова засп╕ва╓мо
(П╕сня про будову слова. Хор)
Я приходжу в школу, а не на футбол.
Геть розваги! Я — уже школяр!
Вид╕ляю кор╕нь: в╕н, звичайно, — «школ»,
А за ним ╕ суф╕кс, значить — «яр».
Присп╕в:
З кореня, з кореня
Слово верх вироста
Преф╕ксом, преф╕ксом
Прикрива╓ться.
Суф╕кс не боягуз –
Заховавсь неспроста:
Б╕ля зак╕нчення в╕н хова╓ться.
Пришк╕льний майданчик нин╕ аж дзвенить,
Д╕ти там л╕тають, як в╕три.
А я хочу знати, чи знайдуть вони
В слов╕ вс╕м в╕домий преф╕кс «при».
Присп╕в:
Все, що в школ╕, ма╓ для нас значення,
Я — школяр, так хай вона живе!
Хочу знати: де мо╓ зак╕нчення,
Поки що, сказали, нульове.

Учитель. Морфолог╕я — частини мови;
╤менн╕ — найкращ╕ для розмови.

Учень 6. (Чита╓ акров╕рш)
Морф — частинка не проста, а усеньке слово.
Отже, вчити ц╕ слова ми будем науково:
Лог╕ка нам допоможе, наукове бачення,
Граматичне, ╕ лексичне, й синтаксичне значення.
╤з наукою ц╕╓ю подружуся м╕цно я.
Ясно вже, що за наука? М........я!

Учень 7. (Чита╓ акров╕рш)
╤мена на св╕т╕ мають вс╕ навкруг,
Незалежно, хто чи що це: друг або не друг.
Ними в╕др╕зня╓мось, без ╕мен╕ ти — зник.
Кажуть, що це слово назива╓ться ╕……к.

Учитель. «Жив в травиц╕ коник-стрибунець завзятий», -
Так ми про ╕менник зараз будемо сп╕вати.

(П╕сня про ╕менник. Хор)

Знайомтесь: я — ╤менник.
Знайомтесь: я — ╤менник.
Пиш╕ть соб╕ в щоденник:
Вас жде моя с╕м’я.
Жив╕ й нежив╕,
Земн╕ й неземн╕
В с╕м’╖ от╕й предмети,
╤ кожному предмету я
Придумаю ╕м’я.
На родич╕в багатий.
На родич╕в багатий.
Ви ╖х повинн╕ знати.
Я маю три роди:
В╕н — р╕д чолов╕чий,
вона — р╕д ж╕ночий,
Воно, значить — середн╕й:
╤ кожному предмету ти
Р╕д його знайди.
Я — житель граматичний.
Я житель — граматичний,
Та як математичний,
Я зм╕нююсь в числ╕:
Один предмет — я в однин╕,
Багато — в множин╕ я.
╤ ще в мен╕ ховаються
Резерви не мал╕.
Я с╕м раз╕в м╕няюсь.
Я с╕м раз╕в м╕няюсь,
М╕няюсь ╕ не каюсь,
Бо мови не було б.
В╕дм╕нк╕в с╕м,
Мов друз╕в с╕м,
Я зм╕нюю, признаюсь,
Завжди вкра╖нська мова
Красива була щоб.
Нехай тепер вс╕ знають.
Нехай тепер вс╕ знають.
Вс╕ знають ╕ вивчають,
Я правду вам кажу,
Що п╕дметом ╕ присудком, й додатком я буваю,
Означенням, обставиною
В реченн╕ служу.
Такий ось я — ╤менник.
Такий ось я — ╤менник,
Пиш╕ть соб╕ в щоденник:
Вас жде моя с╕м’я.
Малий, дорослий ╕ старий,
Ти мусиш пам’ятати:
Без мене не звучатиме
Н╕де тво╓ ╕м’я.

Учень 5. (Чита╓ акров╕рш)
Прикмет, чи ознак, у предмет╕ багато.
Конкретно, це кол╕р ╕ смак — треба знати.
Мета ╖х: ч╕тким щоб в╕н був ╕ яскравим.
Тож «чий?» ╕ «який?» — запитання поставим.
Ним знехту╓ш — стане убогим ╕менник.
Коли мову вчиш, вивчай добре п........к.

Учитель. Крих╕тка ╓нот про усм╕шку сп╕ва╓,
А ми про прикметник для тих, хто не зна╓.
(П╕сня про прикметник. Хор)

Учень 10. (Чита╓ акров╕рш)
Чисел так багато ╓ у наш╕й мов╕.
Л╕к аж до м╕льярда — дуже загадковий.
╤ в л╕чб╕ порядок мусимо ми знати,
Враз все пол╕чити ╕ пров╕дм╕няти.
Нин╕ математика в житт╕ важливий чинник.
Краще ╖╖ знатимем, як вивчимо ч.......к.

Учитель. Щоб числ╕вник знати, треба рахувати
╕ цю п╕сню з нами засп╕вати.

(П╕сня про числ╕вник. Хор)

Дв╕ч╕ два — чотири, дв╕ч╕ два — чотири.
Якщо не збагнув це, то пов╕риш.
А щоб мову знати, треба рахувати
╤ цю п╕сню з нами засп╕вати.
Присп╕в:
Дв╕ч╕ два — чотири. Дв╕ч╕ два — чотири.
Хоч сп╕вай, не сп╕вай.
А числ╕вник знай.
Дв╕ч╕ два — чотири. Дв╕ч╕ два — чотири.
Мову знай, поважай,
П╕сню цю сп╕вай.
Бо якщо не зна╓ш, бо якщо не зна╓ш,
Ск╕льки тоб╕ рок╕в не згада╓ш,
Не скажеш н╕кому номер свого дому
╤ котра година хлопчику малому.
Присп╕в:
К╕льк╕сть ╕ порядок, к╕льк╕сть ╕ порядок,
Запитай хоч кого — значення його.
Запитання маю, вам в╕дпов╕даю:
Значить «трет╕й» ╕ «три» -
«Ск╕льки?» ╕ «котрий».
Щоб числ╕вник знати, треба н╕ч не спати
Рахувати, вмить пров╕дм╕няти:
Як — один, як — сто, як — одинадцять -
Для життя важлива й звична праця.
Присп╕в:
Рах╕вницю маю, все життя вважаю:
Без числ╕вника так не прожить н╕як.
З ким числ╕вник дружить,
той в житт╕ не тужить:
Без числ╕вника так не прожить н╕як.

Учень 4. (Чита╓ акров╕рш)
За ╕м’ям давно сумую я сво╖м.
Ймення ма╓ кожен у мовн╕й с╕м’╖.
Мен╕ залиша╓ться в мов╕ вам служити.
Н╕ на мить не зможете без мене ви прожити.
Низько мен╕ кланя╓ться нав╕ть сам ╕менник.
Кажу: «Зам╕сть ╕мен╕», — то, значить, я — з.....к.

Учитель. Жив-був на св╕т╕ Чебурашка,
В╕н не комаха ╕ не пташка.
Зв╕рятко лаг╕дне, вухате.
Про нього вс╕ люблять сп╕вати,
А в нас ця п╕сенька знаменна
Без Чебурашки — про займенник.
(П╕сня про займенник. Хор)
Ми вс╕ частини мови
Вгада╓мо без втоми,
А надто т╕, що звуться принадно — ╕менн╕.
Та т╕льки ╓ щаслива
Частина особлива,
Бо може стати зам╕сть ╕мен╕.
Тепер я вже — Займенник,
А от колись ╤менник,
Числ╕вник чи Прикметник,
Мабуть, був — не скажу.
Предмет, ознаку, к╕льк╕сть
Я не назву, бо вм╕л╕сть
Вже втратив, та на них вам укажу.
Займенники — чудов╕,
Що звуться особов╕.
╤ лиш один — зворотний —
В╕дкрив себе для вс╕х.
Питальн╕ ╕ в╕дносн╕
Запрошують нас в гост╕,
Щоби в╕днин╕ не плутали ╖х.
Бувають заперечн╕
Умов╕ так доречн╕.
Отож, ви до в╕дносних додайте преф╕кс н╕, —
А як ви до в╕дносних
Та й будь — додасте просто,
Отож-бо, й вийдуть неозначен╕
Присв╕йн╕ скуп╕сть мають.
«Мо╓» й «сво╓» ховають,
А вказ╕вн╕ в╕дверто говорять «ц╕» чи «т╕».
╤ т╕льки означальн╕ -
Займенники звичайн╕,
╤ кожен також зможе ╖х знайти.
Отож, щоб наша мова
Була-таки чудова,
Яку так мр╕яв чути
Великий наш поет.
Ти мусиш, друже, знати:
Займенники вивчати
Нам, справд╕, треба —
Оце й весь секрет.

Учитель. В╕дм╕нки ╕ в╕дм╕ни
Не плутайте в╕днин╕.

Учень 1. Не знаючи спочинку,
Вивчай, друже, в╕дм╕нки.
Поставлю запитання —
Ти ж: виконай завдання:
В╕дм╕нки визнач вс╕,
А в мов╕ ╖х аж с╕м.
Дотепно ╖х назвали,
Щоб ви запам’ятали.

(Учн╕ по черз╕ характеризують в╕дм╕н¬ки)

1. У називного все-все ╓: хто? що?
2. А родовий не ма╓: кого? чого?
3. Давальний т╕льки в╕дда╓: кому? чому?
4. Знах╕дний щось шука╓: кого? що?
5. Орудний забавля╓ться: ким? чим?
6. М╕сцевий скр╕зь хова╓ться: у кому? у чому?
7. А кличний зве до школи.
8. В╕н не мовчить н╕коли!

Учень 11. ╤менники по згод╕
У групи при нагод╕,
Взяли — ╕ об’╓днали,
Щоб ми в╕дм╕ни знали,
Обдумавши як сл╕д
Зак╕нчення ╕ р╕д.
Тепер ╖х вс╕х — чотири,
Й живуть вони у мир╕.

Учитель. У д╕╓слова д╕яти, трудитись,
як до мети ╕ти, нам варто вчитись.
Засп╕ваймо п╕сеньку про це,
Зам╕нивши за сл╕вцем сл╕вце:
«Раз — дощечка, два — дощечка»
— П╕сенька готова:
В╕д словечка до словечка -
Все про д╕╓слово.

(П╕сня про д╕╓слово. Хор)

Познайомтесь, друз╕,
це — д╕╓слово, д╕╓слово, д╕╓слово,
Загадкове ╕ просте в мов╕ слово, в мов╕ слово, в мов╕ слово.
Що робити — може нам воно порадити,
Т╕льки мусиш час для цього пошукати ти.
Як зак╕нчив справу вже — вид доконаний.
Недоконаний у вс╕х часах захований.
Д╕й завжди в житт╕! -
так вчить д╕╓слово, д╕╓слово, д╕╓слово.
Вчивсь, учусь ╕ вчитимусь
мови знову, мови знову, мови знову.
За особами зм╕ню я д╕╓словечко:
Хай засв╕титься воно, мов ясне сонечко.
Зазвучить — ╕ звуки рад╕сн╕ почу╓мо.
Я, ми, ти, в╕н, вони — вс╕ працю╓мо.
В час минулий хтось трудився нам на вт╕ху, нам на вт╕ху, нам на вт╕ху,
Не сп╕ткало щоби нас нин╕ лихо, нин╕ лихо, нин╕ лихо.
╤ тому в тепер╕шн╕й час мову вчимо,
Щоб в майбутньому безмов’я не скал╕чило,
Щоб багатою ╕ чистою була вона
╤ думки св╕тила, наче з╕ронька ясна.

Учитель. — ╢ один ц╕кавий родич в Д╕╓слова.
Зав╕тав ╕ в╕н до нас на корисну розмову.
Дуже любить в╕н п╕сн╕ та ар╕╖ сп╕вати -
В такий спос╕б хоче в╕н про себе нагадати.

Д╕╓прикметник — «Учать в школ╕» — вс╕ сп╕вають, -
Щоб усе-все знати», -
Так ми про д╕╓прикметник
Будемо сп╕вати.

Учень у рол╕ Д╕╓прикметника викону╓ «П╕сню про д╕╓прикметник» на мелод╕ю в╕домо╖ рос╕йсько╖ дитячо╖ п╕сень¬ки з таким початком: «Буквы разные писать тонким перышком в тетрадь учат в школе...»

У прикметника ╓ брат.
Ми поставимо ╖х в ряд:
Тут — Прикметник,
а ось тут — Д╕╓прикметник.
╤ ознак в них ц╕лий сад,
Та м╕ж ними завжди лад:
Зм╕ст ознак у них по-р╕зному конкретний.
У Прикметника в саду
Засв╕тився на виду
Б╕лий, жовтий, пурпуровий кол╕р кв╕т╕в.
Вс╕ доглянут╕ вони,
В сонц╕ скупан╕ весни
Й восени Д╕╓прикметником умит╕.
А зум╕в в╕н це тому,
Що пом╕г-бо брат йому
Трет╕й, той, що зветься гарно — Д╕╓слово.
Тож за д╕╓ю ознак
Так багато просто так
Дав тоб╕ Д╕╓прикметник, наша мово.
╤ активний в╕н тод╕,
Коли сам ти у труд╕
Все читаючий та пишучий (це ж д╕ло!)
А пасивний, якщо вже
Тв╕р прочитаний (невже?)
╤ написаний бабус╕ лист ум╕ло.
Щоб ми навчен╕ були,
╤ тому завжди змогли
В╕дновити стерту пам’ять серця свого.
Будь активно знаючий
╤ про все питаючий,
Подружись з Д╕╓прикметником надовго.

Учитель. Г╕сть ╕ще один прийшов на наше свято,
Запопадливий в робот╕ в╕н, завзятий.
В╕дгадайте швидше, щоб не зник.
Отже це...
(Сл╕д у риму сказати «д╕╓присл╕вник»)
В╕н про себе зараз засп╕ва╓,
Адже сам себе в╕н добре зна╓.

Д╕╓присл╕вник. Музиканти бременськ╕ про подорож сп╕вали -
Про д╕╓присл╕вник вони ще не знали.

(Учень у рол╕ д╕╓присл╕вника викону╓ п╕сню)

╢ ц╕кава форма д╕╓слова
Як дарунок мов╕, як обнова.
Не прикметник це ╕ не числ╕вник,
Не ╕менник, а д╕╓присл╕вник —
Особливий друг д╕╓присл╕вник.
Присп╕в:
Ла-ла-ла-ла-ла-ла
Що роблячи? — спитай
╤ враз в╕дпов╕дай.
Не знаючи, вгадай.
Суф╕кс — ючи — додай.
А якщо суф╕кс — вши -,
То буде «вивчивши». Гей-гей!
Отож, в╕н ╓ д╕я додаткова,
Не проста, але й не загадкова.
Пише, роблячи помилки, Майя,
Виправивши ╖х, ми засп╕ва╓м,
П╕сеньку ми цю ╖й засп╕ва╓м.
Присп╕в:
А присл╕вник нащо тут, скаж╕те?
А тому, що в╕н незм╕нний, д╕ти.
Отже, точно так, як ╕ присл╕вник,
Обставина ╓ д╕╓присл╕вник.
Обставина ╓ д╕╓присл╕вник.
Присп╕в:
Д╕я основна — це д╕╓слово,
А д╕╓присл╕вник додатково
Д╕ю цю бажа╓ пояснити,
╤ для цього ╓ два мовних види,
╢ два мовних д╕╓сл╕вних види.
Присп╕в:
Ось така ця особлива форма,
Щоб була гармон╕я ╕ норма
Говорити правильно й писати,
й д╕╓сл╕вн╕ форми краще знати (2 р.) -
Присп╕в.

Учитель. Ви сп╕вали вм╕ло, рад╕сно — н╕вроку.
П╕д╕б’╓мо, врешт╕, п╕дсумки уроку.
╤, зак╕нчуючи мовний, незвичайний наш концерт,
Намалю╓мо п╕сенно-жарт╕вливий св╕й портрет.
Вс╕ учасники отримають в╕дм╕нн╕╖ оц╕нки,
Якщо засп╕вають зараз, на прощання, коломийки.

Учень 6. Коломийки ми сам╕
Вм╕╓мо складати,
╤ про себе зараз
Будемо сп╕вати.

(Виконання коломийок. Хор)

1. Шестикласники весел╕ ╕ розумн╕ д╕ти,
Вони все на св╕т╕ хочуть знати ╕ ум╕ти.

2. А, бува╓, надокучить л╕тери писати,
Тод╕ дехто нав╕ть може з урок╕в т╕кати.

3. А щоб цього не траплялось, хочу п╕дказати:
Таких учн╕в, як теляток, треба прив’язати.

1. А у наших коломийках вс╕ учн╕ хорош╕,
Бо для них читання книжок мил╕ше, н╕ж грош╕.

2. А Тетянка Кононенко — розумна ╕ жвава,
Пустотлива, см╕хотлива — на весь клас забава.

3. ╤ Мамбетова Ельзара — моторна д╕вчина,
╥й в навчанн╕ ╕ в робот╕ — море по кол╕на.

4. Добре в школ╕ вс╕м в╕домий Чистяков наш Саша,
Бо коли нав╕ть говорить — тр╕щить школа наша.

5. У Наз╕ма дзв╕нкий голос ╕ тепла усм╕шка,
Та чомусь в╕д нього часто ут╕ка╓ книжка.

6. ╤ Осман Меджитов часто вчитись об╕ця╓,
Але лиш ╕з школи вийде — про це забува╓.

7. А Легенький Ваня знову вчителя не слуха.
Мабуть, йому заважа╓ у пов╕тр╕ муха.

8. А Лол╕та на уроц╕ так пережива╓,
Проте книжки вона дома чомусь не чита╓!

1. Анненкова Евел╕на — як р╕чечка тиха.
Ой хто з нею подружиться — не знатиме лиха.

2. У Суюна знов усм╕шка аж до вух з’явилась,
╤ чому вона до нього ось так причепилась?

3. Наша Л╕ля на уроц╕ ус╕х вируча╓.
Що написано у книз╕, вона точно зна╓.

4. ╤ Теона — енерг╕йне, км╕тливе д╕вчатко:
Все клопочеться у книз╕, як мале курчатко.

5. Б╕лан Даша — д╕ловита ╕ всюди встига╓,
Але ╕нколи уроки вивчить забува╓.

6. Полосьмак Даша знедавна вчить вкра╖нську мову,
Вона каже: «Легше пасти в д╕дуся корову!».

7. Головач Юля — весела ╕ немало зна╓,
Але все-таки шпаргалки вона полюб¬ля╓.

8. А Наталя на уроц╕ сидить, наче мишка.
╤ так само тихесенько лежить ╖╖ книжка.

9. Ось ╕ все, що ми хот╕ли про себе сказати,
А тепер ми вас попросим зааплодувати!

Учитель. В╕д вересня до травня -
Така шк╕льна пора.
Зак╕нчиться навчання –
Ви скажете: «Ура!»
Десь ос╕нь за горами,
Зима й соб╕ втекла.
Весна с╕╓ кв╕тками,
Земля вся розцв╕ла.
Про веснян╕ простори,
Про Крим — кв╕тучий край,
Про степ, моря ╕ гори
Сп╕вай, душа, сп╕вай!

(П╕сня «Цв╕те магнол╕я»)

Учитель. Ось ╕ все, а для домашнього завдання,
Я скажу вам щиро на прощання:
Цей урок потр╕бно пам’ятати
╤ част╕ше усм╕хатись ╕ сп╕вати.

П╕дготувала ╕ провела урок Катерина Олександр╕вна СТЕПЧИН,
вчителька укра╖нсько╖ мови та л╕тератури Семисотсько╖ ЗОШ ╤ — ╤╤╤ ступен╕в Лен╕нського району АРК.

Олесь ЛУП╤Й
 Р╤ДНА МОВА

 Укра╖нська мова, —
 Зна╓ ц╕лий св╕т, —
 Як трава шовкова,
 Мов калини цв╕т.
 Не соромся, доню,
 Нею говорить.
 В╕д Карпат до Дону
 Мова ця дзвенить.
 Не соромся, сину,
 Мовонька твоя,
 Як п╕д небом син╕м
 П╕сня солов’я.
 Укра╖нська мова -
 То великий дар.
 Мовою тво╓ю
 Створений «Кобзар».

 Василь СИМОНЕНКО
 МОЯ МОВА

Все в тоб╕ з’╓дналось, злилося –
Як ╕ пом╕ститися в одн╕й! –
Шеп╕т зачарований колосся,
Поклик ╕з катами на двоб╕й.

Ти да╓ш поету дуж╕ крила,
Що п╕дносять правду в вишину,
Вченому ти лаг╕дно в╕дкрила
Мудрост╕ людсько╖ глибину.

╤ тоб╕ рости й не в’януть зроду,
Кв╕тувать в поемах ╕ в╕ршах,
Бо в тоб╕ — великого народу
Н╕жна ╕ замр╕яна душа.

 Сид╕р ВОРОБКЕВИЧ
 Р╤ДНА МОВА

 Мово р╕дна, слово р╕дне,
 Хто вас забува╓,
 Той у грудях не серденько,
 Т╕льки кам╕нь ма╓.
 Як ту мову мож забути,
 Котрою учила
 Нас вс╕х ненька говорити,
 Ненька наша мила?
 Як ту мову мож забути?
 Та ж звуками тими
 Ми до Бога мольби слали
 Ще д╕тьми малими;
 У т╕й мов╕ ми сп╕вали:
 В н╕й казки казали.
 У т╕й мов╕ нам минувш╕сть
 Нашу в╕дкривали.
 Мово р╕дна, слово р╕дне,
 Хто ся вас стида╓,
 Хто горнеться до чужого,
 Того Бог кара╓.
 Сво╖ його цураються,
 В хату не пускають,
 А чуж╕╖, як заразу,
 Чуму, обминають.

 Р╤ДНА МОВА

 Р╕дна мова укра╖нська,
 Мов джерельце чиста.
 Ти чар╕вна, материнська,
 Сп╕вуча й барвиста.
 Як цю мову не любити?
 Як ╖╖ не знати?
 Вона вчить на св╕т╕ жити,
 Н╕би р╕дна мати.
 Мову треба поважати,
 Слухать ╖╖ серцем.
 Сл╕в нег╕дних не вживати –
 То чисте джерельце.
 В школ╕ ми ╖╖ вивча╓м
 Нашу мову р╕дну,
 ╤ вже добре ╖╖ зна╓м,
 Мову укра╖нську.

 Мав╕ле НУСРЕТОВА,
9-й кл., член МАЛ╕Ж Сонячнодолинсько╖ ЗОШ АР Крим, учасник фестивалю «Рек╕тське суз╕р’я-2009».

Р╤ДНА МОВА ╤ ЗЕМЛЯ

 Р╕дна мова укра╖нська,
 В мене в серц╕ ти з колиски.
 Ти в житт╕ допомага╓ш,
 Смуток та журбу зн╕ма╓ш.
 
 Мова ╕ земля ╓дин╕.
 Знають хлопц╕ та д╕вчата.
 Будьте в╕рн╕ Укра╖н╕,
 ╥╖ завжди захищайте.
 Ем╕нетотай КУРТАСАНОВА,
7-й кл., член МАЛ╕Ж Сонячнодолинсько╖ ЗОШ АР Крим, учасниця фестивалю «Рек╕тське суз╕р’я-2008».

 

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #44 за 30.10.2009 > Тема ""Джерельце""


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=8009

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков