"Кримська Свiтлиця" > #44 за 30.10.2009 > Тема "Урок української"
#44 за 30.10.2009
╢ВГЕН ПОПОВИЧ: КАРБИ В╤ЧНОСТ╤
ДЖЕРЕЛА
Пров╕нц╕я – не глухомань. Пересв╕дчилася в цьому, побувавши у Канев╕. Там, завдяки громадськ╕й ╕н╕ц╕атив╕, в╕дкрили пам’ятну дошку на честь знаного укра╖нського перекладача ╢вгена Поповича, який не так давно в╕д╕йшов за в╕чну межу. ╤ цей факт засв╕дчу╓: пров╕нц╕я – явище географ╕чне, а не культурне. Дошка з╕ шл╕фованого гран╕ту досить скромна. Але те, що вона прикраша╓ фасад Кан╕вського училища культури ╕ мистецтв, тобто випром╕ню╓ особливу «гуман╕тарну ауру», надзвичайно важливо. Саме тут, у тод╕шньому педагог╕чному училищ╕, пово╓нно╖ пори навчався ╢вген Попович. Усп╕шно його зак╕нчивши, здобув п╕зн╕ше вищу осв╕ту в Ки╖вському ун╕верситет╕ ╕мен╕ Т. Г. Шевченка на факультет╕ романо-германсько╖ ф╕лолог╕╖. З плином часу п╕д пером ╢вгена Оксентовича заговорили укра╖нською мовою так╕ велети св╕тово╖ л╕тератури, як Вольфганг Гете, Готгольд Ефра╖м Лесс╕нг, Генр╕х Гейне, Герман Гессе, Томас Манн ╕ чимало ╕нших. Першокласний знавець н╕мецько╖ мови, ╢вген Попович не раз стверджував, що все життя вивчав мову р╕дну, хоча знав ╖╖ бездоганно. Творч╕сть цього перекладача, лауреата прем╕й ╕мен╕ Максима Рильського та ╕мен╕ Миколи Лукаша, стала зразком художньо╖ адекватност╕ ориг╕налу ╕ його в╕дтворення ╕ншою мовою. ╢вген Попович був св╕дком ╕ учасником в╕дродження укра╖нського художнього перекладу, ╕ то саме прозового. Бо традиц╕╖ тлумачення св╕тово╖ поез╕╖ в укра╖нському письменств╕ не уривалися нав╕ть у траг╕чн╕ 30-40 роки минулого стол╕ття. А заруб╕жну прозу перекладали т╕льки з рос╕йсько╖ ╕, як зазначав свого часу ╢вген Попович, «здеб╕льшого з п╕дрядника ╕, за небагатьма винятками, погано». Про високий талант уродженця Кан╕вщини говорила, виступаючи перед громадськ╕стю м╕ста, видатна укра╖нська поетеса Л╕на Костенко. ╥й та дружин╕ ╢вгена Поповича, перекладачц╕ Ольз╕ Сенюк, було надано почесне право в╕дкрити мемор╕альну дошку. Л╕на Костенко з╕зналася, що Ольга Дмитр╕вна та ╢вген Оксентович – «друз╕, з якими я пройшла вс╕ випробування життя. Порядн╕ших, ╕нтел╕гентн╕ших людей год╕ соб╕ уявити». Саме вони прилучили поетесу до неповторно╖ краси ун╕кального села Межир╕ч, у якому народився перекладач. У б╕бл╕отец╕ училища, де розгорнута виставка книжок, перекладених ╢вгеном Поповичем ╕ переданих Ольгою Сенюк, Л╕на Костенко продовжила спогади. Слухач╕ дов╕далися, що усп╕шною нагодою сп╕впрац╕ двох митц╕в став, зокрема, переклад «Гри в б╕сер» Германа Гессе, де поетичну частину в╕дтворила укра╖нською авторка «Марус╕ Чурай».
Людмила ТАРАН. На св╕тлин╕: в╕дкриття мемор╕ально╖ дошки. У центр╕ – Л╕на Костенко та Ольга Сенюк.
"Кримська Свiтлиця" > #44 за 30.10.2009 > Тема "Урок української"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=7997
|