Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2973)
З потоку життя (6161)
Душі криниця (3396)
Українці мої... (1450)
Резонанс (1470)
Урок української (986)
"Білі плями" історії (1656)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
У МОСКВ╤ ПОМЕРЛА ПРАВОЗАХИСНИЦЯ, ЯКА КРИТИКУВАЛА ПУТ╤НА ╤ П╤ДТРИМУВАЛА УКРА╥НУ
"Не звертайте уваги на те, що я рос╕янка. Мен╕ соромно за те, що ми робимо в╕дносно Укра╖ни....


НА ХАРК╤ВЩИН╤ СКАСУВАЛИ РЕГ╤ОНАЛЬНИЙ СТАТУС РОС╤ЙСЬКО╥ МОВИ
Про це у Facebook написав депутат Харк╕всько╖ обласно╖ ради Дмитро Булах.


«СУД» В ОКУПОВАНОМУ КРИМУ ЗААРЕШТУВАВ АКТИВ╤СТА БЕК╤РОВА ДО 11 ЛЮТОГО
Адвокати, посилаючись на здоров'я Бек╕рова, просили для свого п╕дзахисного як запоб╕жний зах╕д...


У КЕРЧЕНСЬК╤Й ПРОТОЦ╤ ЗАСТРЯГЛИ БЛИЗЬКО 170 СУДЕН, ЯК╤ ОЧ╤КУЮТЬ НА ПРОХ╤Д
Про це голова Держприкордонслужби Петро Цигикал сказав в ╕нтерв'ю на телеканал╕ UA|TV


СИНОД УПЦ КП ОБГОВОРИВ, ╤З ЧИМ ╤ТИ НА ОБ’╢ДНАВЧИЙ СОБОР
У регламент╕ Об’╓днавчого собору ма╓ бути враховано, що в╕н ╓ арх╕╓рейським й право голосу...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #44 за 30.10.2009 > Тема "З потоку життя"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#44 за 30.10.2009
РЯДКИ, ОБПАЛЕН╤ В╤ЙНОЮ...

ФРОНТОВИКИ
Сл. Д. Луценка. Муз. ╤. Шамо.

Ми з тобою давно,
Ще на фронт╕ в боях подружили,
Сухар╕ ╕ патрони в окопах
 д╕лили не раз.
В клекотанн╕ атак
набрякали в╕двагою жили,
Був для нас, як знамено,
Був для нас, як знамено,
В╕тчизни священний наказ.
А роки,
Як розс╕длан╕ кон╕,
В тумани червон╕
Летять, летять, летять...
Ск╕льки нас ╕з дор╕г
Не вернулось до отчого дому.
Як затихла весною
у св╕т╕ вогненна гроза.
А син╕в матер╕
виглядають у гор╕ н╕мому,
Кра╓ серце ще й дос╕,
Кра╓ серце ще й дос╕
Пекуча, як рана, сльоза.
Я в тривоз╕ дивлюсь
На тво╖ непок╕рн╕ сивини,
Тихий в╕тер топол╕
гойда голубими крильми.
╤ зда╓ться мен╕
шурхотять не дерева, а м╕ни,
╤ гуркочуть у пол╕,
╤ гуркочуть у пол╕
Далек╕, далек╕ громи.
Сплять солдати в степах
П╕д волошковим небом ╢вропи,
А розкв╕тлому щастю,
зда╓ться, нема╓ к╕нця.
Б╕ля Волги й Дн╕пра
 заросли пшеницями окопи,
Т╕льки в шрамах солдатських,
Т╕льки в шрамах солдатських
Печаляться наш╕ серця.
А роки.
Як розс╕длан╕ кон╕,
В тумани червон╕
Летять, летять, летять...

НА Б╤Й
Муз. А. Штогаренка. Сл. Т. Масенка.

Наш╕ ниви, гори й р╕ки
Стали в╕льними нав╕ки,
Та бредуть фашист╕в орди
На поля й добро народу.
За народ, за честь нашу — в б╕й!
Ми йдемо на гр╕зний б╕й!
Батьк╕вщино, р╕дна мати,
Нас н╕кому не здолати.
Проти вражо╖ навали
Ми до бою разом встали!
За народ, за честь нашу — в б╕й!
Ми йдемо на гр╕зний б╕й!
Там, де ворог наступа╓ –
Хай п╕д ним земля пала╓!
Для покари, для в╕дплати
Уставай, В╕тчизно-мати!
За народ, за честь нашу — в б╕й!
Ми йдемо на гр╕зний б╕й!

СИВИНА
Сл. Д. Луценка. Муз. ╤. Марченка.

Ти поглянь — лебедин╕ м╕ста
П╕днялися в прозор╕й блакит╕, —
То мо╖ неспок╕йн╕ л╕та,
П╕д в╕трами ╕ сонцем прожит╕.
Ти поглянь — то ж дор╕г далина,
╤ вистуку╓ серце в безсонн╕:
Сивина, сивина, сивина
Вже мо╖ затуманила скрон╕.
В глибин╕ темно-карих очей
Зата╖лась далека тривога.
╤ пожари кривавих ночей
На розбитих во╓нних дорогах.
В╕дгрим╕ла в пожарах в╕йна,
╤ погасли заграви червон╕.
Сивина, сивина, сивина
Вже мо╖ затуманила скрон╕.
Хлопчаки, до з╕рок у житт╕
Ви см╕ливо шляхи прокладайте.
Якщо важко вам стане в пут╕,
Ви дороги батьк╕в пригадайте.
В╕ддали ми до крапл╕ синам
Св╕й неспок╕й ╕ ноч╕ безсонн╕.
Сивина, сивина, сивина
Вже мо╖ затуманила скрон╕.

КЛЯТВА
Муз. Г. Верьовки. Сл. М. Бажана

В нас клятва ╓дина ╕ воля ╓дина,
╢диний в нас клич ╕ порив:
Н╕коли, н╕коли не буде Вкра╖на
Рабою фашистських кат╕в!
Ми сталлю з гармати,
свинцем з караб╕на
Розтрощимо вщент ворог╕в.
Н╕коли, н╕коли не буде Вкра╖на
Рабою фашистських кат╕в!
До бою звелась
богатирська дружина
Радянських народ╕в-брат╕в.
Н╕коли, н╕коли не буде Вкра╖на
Рабою фашистських кат╕в!
Вклада╓ меча в руки в╕рного сина
Наш край, щоб цей меч пломен╕в.
Н╕коли, н╕коли не буде Вкра╖на
Рабою фашистських кат╕в!
Чека╓ на ката ганьба й домовина,
Де б чоботом в╕н не ступив.
Н╕коли, н╕коли не буде Вкра╖на
Рабою фашистських кат╕в!
Роззявилась свастики паща зм╕╖на,
Та гада розчавить наш гн╕в.
Н╕коли, н╕коли не буде Вкра╖на
Рабою фашистських кат╕в!

ПЕСНЯ О ДНЕПРЕ
Муз. М. Фрадкина.
Сл. Е. Долматовского.

У прибрежных лоз, у высоких круч
И любили мы, и росли.
Ой, Днепро, Днепро,
ты широк, могуч,
Над тобой летят журавли.
Ты увидел бой, Днепр, отец-река,
Мы в атаку шли под горой...
Кто погиб за Днепр,
будет жить века,
Коль сражался он, как герой.
Враг напал на нас,
мы с Днепра ушли,
Смертный бой гремел, как гроза.
Ой, Днепро, Днепро,
ты течешь вдали,
И волна твоя, как слеза.
Из твоих стремнин ворог воду пьет,
Захлебнется он той водой!
Славный час настал -
мы идем вперед
И увидимся вновь с тобой.
Бьет фашистский сброд
Украина-мать
Партизанкою по Днепру,
Скоро выйдет вновь
сыновей встречать,
Слезы высохнут на ветру.
Кровь фашистских псов
пусть рекой течет,
Враг советский край не возьмет.
Как весенний Днепр,
всех врагов сметет
Наша армия, наш народ.

СТЕПОМ, СТЕПОМ
Сл. М. Негоди. Муз. А. Пашкевича

Степом, степом
йшли у б╕й солдати,
Степом, степом обр╕й затягло...
Мати, мати стала коло хати,
А навкруг в диму село.
Степом, степом
розгулись гармати,
Степом, степом — клек╕т нароста...
Степом, степом падають солдати,
А навкруг шумлять жита.
Степом, степом поросли бер╕зки,
Степом, степом сонце розлилось...
Степом, степом встали обел╕ски,
А навкруг розлив колось.
Степом, степом -
людям жито жати,
Степом, степом -
даль махне крилом...
Мати, мати жде свого солдата,
А солдат спить в╕чним сном!

А МАТИ ХОДИТЬ НА КУРГАН
(Журавка)
Сл. Д. Луценка. Муз. А. Пашкевича.

Коли весною зацв╕те
Трава в палаючих серпанках,—
В степ на курган крутий ╕де,
В степ на курган крутий ╕де
Старенька зморена журавка.
В далеких обр╕ях пливуть
Б╕ляв╕ марева туман╕в,
А ╖й зда╓ться, н╕би йдуть,
А ╖й зда╓ться, н╕би йдуть
Сини — журавлики кохан╕.
Стомили крилонька вони,
В курган лягли спочить
в╕д грому,—
Та в╕рить мати, що сини,
Та в╕рить мати, що сини,
Колись повернуться додому.
Туман, як бол╕ давн╕х ран,
Л╕тами журно проплива╓.
А мати ходить на курган,
А мати ходить на курган
Син╕в ще й дос╕ вигляда╓.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #44 за 30.10.2009 > Тема "З потоку життя"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=7985

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков