Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПРОКИНУВСЯ ВОДЯНИК
Наш╕ традиц╕╖


САВА ╤ ЛАВА
Наш╕ традиц╕╖


«20 ДН╤В У МАР╤УПОЛ╤», ДЖАМАЛА ╤ «КОНОТОПСЬКА В╤ДЬМА»:
Стали в╕дом╕ лауреати Шевченк╕всько╖ прем╕╖…


ПРАВДА ДВО╢СЛОВА
Наш╕ традиц╕╖


ОЧИМА БЕЛЬГ╤ЙСЬКОГО ФОТОГРАФА
На його зн╕мках - чорно-б╕ла пал╕тра Майдану…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #41 за 09.10.2009 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#41 за 09.10.2009
СТОР╤ЧЧЯ В╤ЧНО╥ МОЛОДОСТ╤

ДЖЕРЕЛА

Це було для мене – як вибух. Але вибух надзвичайно н╕жно╖, дел╕катно╖ сили, якщо так можна сказати. Найближча подруга подарувала мен╕, тод╕шн╕й студентц╕ ф╕лфаку столичного ун╕верситету, томик у чорн╕й ошатн╕й суперобкладинц╕. Називався в╕н «П╕сня про незнищенн╕сть матер╕╖». Автор – Богдан-╤гор Антонич. Видавництво «Радянський письменник», наклад 16 000 прим╕рник╕в! Упорядкування, вступна стаття та прим╕тки Дмитра Павличка.
Так у мо╓ життя ув╕йшов Поет, стор╕ччя з дня народження якого Укра╖на щойно в╕дзначила.
Ось тримаю в руках найнов╕ше видання – «Повне з╕брання твор╕в Богдана-╤горя Антонича», яке з’явилося на св╕т завдяки старанням льв╕вського видавництва «Л╕топис». ╤з поважною, розлогою передмовою Миколи ╤льницького (що написав про Поета не одне досл╕дження), а упорядкував цей том ╕ написав коментар╕ Данило ╤льницький (до реч╕, онук пана Миколи).
Окр╕м Укра╖ни, на юв╕лей Антонича в╕дгукнулася братня Чех╕я, видрукувавши його поетичну книжку. У фондах Празько╖ Слов’янсько╖ б╕бл╕отеки, яка ма╓ ун╕кальну зб╕рку л╕тературно╖ укра╖н╕стики, збер╕гаються перш╕ прижитт╓в╕ видання Богдана-╤горя Антонича – «Прив╕тання життя», «Три перстен╕» ╕ «Книга лева». В╕дтепер вибран╕ твори ╕з цих зб╕рок ус╕ зац╕кавлен╕ можуть прочитати по-чеськи.
Перша книжечка вибраних поез╕й Богдана-╤горя Антонича чеською мовою назива╓ться «Зелена ╢вангел╕я», так само, як перша посмертна зб╕рка поез╕й, що побачила св╕т у Львов╕ 1938 року. Вибран╕ твори чеською мовою поповнять б╕бл╕отеку переклад╕в Антонича, котр╕ вже вийшли польською, словацькою, англ╕йською, б╕лоруською, сербською, рос╕йською та ╕ншими мовами.
Та ж головне – що зна╓ про Богдана-╤горя Антонича сучасна молодь? Громада, що гурту╓ться довкола молод╕жного сайту Sumno.com, орган╕зувала «Антонич-фест», який проходив у Ки╓в╕, в парку «Нивки» протягом трьох дн╕в. В╕дкрився в╕н скульптурним ╕ художн╕м пленером: просто неба, на очах у публ╕ки, за мотивами твор╕в Поета, поставали мистецьк╕ образи з дерева та каменю. Серед музикант╕в, як╕ ощасливили публ╕ку, – сестри Тельнюк, «Пропала Грамота», «Оркестр Янки Козир», Катя Chilly, «Мертвий П╕вень», «Кому Вниз», «В╕й», Тарас Чубай. Виконавц╕ доповнили сво╖ програми п╕снями на в╕рш╕ Богдана-╤горя Антонича, ╕ саме музична «л╕н╕я» фестивалю з╕брала найб╕льше публ╕ки. Були ще вистави театру «Райдо», Театру т╕ней, Театру вогню. А ще – ориг╕нальний х╕д: щодня влаштовувався показ нових моделей в╕д проекту «Мокша. Людяний одяг», який був прикрашений цитатами з в╕рш╕в Антонича. На фестивал╕ працювала також дитяча ан╕мац╕йна майстерня. Досв╕дчен╕ педагоги з╕ студ╕╖ мультипл╕кац╕╖ «Червоний собака» провели к╕лька майстер-клас╕в для д╕тлах╕в та ╖хн╕х батьк╕в, як╕, зокрема, ╕люстрували сюжети на в╕рш╕ Богдана-╤горя Антонича.
Усе це – чудово, зважаючи на в╕дчайдушну в╕двагу орган╕затор╕в фестивалю, як╕ не отримали в╕д держави ан╕ коп╕йки ╕ набралися борг╕в. «Антонич-фест» – це благод╕йна акц╕я, в яку вже вкладено близько 100 тис. грн. З╕бран╕ на фестивал╕ кошти мали п╕ти на видання книги-альбому Богдана-╤горя Антонича та CD-зб╕рки п╕сень на в╕рш╕ поета.
Але, на жаль, гостей було надто обмаль… Орган╕затори анал╕зують, чому так сталося. Однак варто наголосити на зусиллях громади, молодо╖ сп╕льноти. Ось як висловилася одна з тих, хто прийшов до парку «Нивки» в ц╕ дн╕, киянка Галина: «Дуже важливо, щоб звучали твори самого Антонича, а не про Антонича. Як згадаю, ск╕льки бачила в╕рш╕в (це лише опубл╕кован╕) про Шевченка, Франка, Лесю Укра╖нку – моторошно ста╓, склада╓ться враження, що вс╕ просто використовують в╕доме ╕м’я задля власно╖ прослави. Тут такого не було. Або майже не було».
Тим часом ки╖вська книгарня «╢» в╕дзначила 100-р╕ччя Антонича день у день, 5 жовтня, з повним, як мовиться, аншлагом. Кожен ╕з митц╕в, як╕ взяли участь у заход╕, або виконав п╕сню на слова Богдана-╤горя, або прочитав його в╕рш, який вважав найб╕льш в╕дпов╕дним власному внутр╕шньому станов╕ та творчост╕. Отож, ╖х було шестеро: «Принаг╕дн╕ гост╕» – ╤ван Малкович, Василь Жданк╕н та В╕ктор Морозов, як╕ виступили з в╕ршами та п╕снями на слова Антонича. Поети ж, що по╓дналися назвою «Три перстен╕»,– ╤ван Андрусяк, Богдан-Олег Горобчук та Павло Коропчук – читали Богдана-╤горя, найб╕льш суголосного власн╕й поез╕╖. Попри належн╕сть до р╕зних покол╕нь, митц╕в у книгарн╕ «╢» об’╓днав в╕чно молодий ╕ в╕чно наймолодший поет, якому виповнилося сто...

Людмила ТАРАН.


БОГДАН-╤ГОР АНТОНИЧ
АRS РОЕТ╤СА II, 1
МИСТЕЦТВО ПОЕЗ╤╥ II, 1

Я звичайний п╕╖та,
кожний мене захоплю╓ день.
Не розум╕ю св╕та,
не розум╕ю власних п╕сень.
Пити захват до краю...
Голос безжурний, немов цв╕ркуна,
от так соб╕ сп╕ваю,
т╕льки дзвенить на горах луна.
Захоплення початок,
 рел╕г╕╖ й сонет╕в;
захоплення нам родить 
апостол╕в ╕ поет╕в.
Не вм╕ю писати в╕рш╕в,
см╕юся з правил ╕ вимог.
Для мене поетику склада╓ сам Бог.

Четвер, 24 березня 1932

П╤СНЯ БАДЬОРИХ БРОДЯГ
1
В дорогу! Щоб лиш сонце
 нам св╕тило,
щоб ясен круг гор╕в нам угор╕.
О ти, шлях╕в безкра╖х дивна сило,
що маниш нас в сво╖й м╕нлив╕й гр╕.
Як вдарить запах п╕ль
 в в╕кна в╕трило,
хто видержить в душних к╕мнат
 жар╕.
Упитись дал╕ подихом так мило,
геть суми, думи кинути стар╕!
В╕трами поле душ╕ нам обмило,
а п╕сню п╕дказали комар╕.
Склада╓м дн╕ в яскравих айстр╕в
 клумби,
нових Америк щастя ми колумби.
2
Чи в оч╕ дощ с╕че, немов горох,
чи в л╕тн╕й день п╕тн╕ти буде т╕ло,
хоч рахувати ти б не вм╕в до трьох,
хоч в╕д журби тво╓ би серце мл╕ло,
м’який безмежжя обмота╓ мох,
поглянеш в тихий, в╕льний безкрай
 см╕ло,
покинеш хвиль минулих
 темний льох,
╕ зацв╕те у серц╕ юна сила,
╕ буде в тоб╕ грати птичий тьох,
поймеш заплутане природи д╕ло.
Без меж ╕ ст╕н, що тиснуть,
 станеш тут,
бродяга, волокита, шалапут.

ЩАСТЯ

З ус╕х людей найб╕льше
 я щасливий,
будую б╕лий калиновий м╕ст.
М╕й д╕м скляний не з казки,
 лиш правдивий.
Велико╖ мо╓╖ ф╕лософ╕╖
такий безглуздий зм╕ст.
Не заплачу стражданню й горю мита,
люблю риск, небезпеку й сум’яття
Я ╓ рушниця, рад╕стю набита,
якою вистр╕лю на честь життя.
Я п’ю його до дна, без сумн╕в╕в,
 без журб ╕ б╕д,
н╕що, що людське, — не ╓ мен╕ чуже,
а що сьогодн╕ я не маю грошей
 на об╕д, —
байдуже.

СОБАКА Й М╤СЯЦЬ

Втомлений лоб покладеш на пахучому с╕н╕.
Досить вже, досить на долю собачу ти вив.
Чорна обкута╓ н╕ч соломою т╕ней,
тихо забудеш сво╖х незбагнених кривд.
Пахощ╕ чу╓ш св╕танку; година вже третя,
оч╕, як вугля, в темряв╕ блиском горять.
Довго й даремно на ши╖ шарпа╓ш кетяг.
Вистр╕лить оклик п╕вня, мов ран╕шн╕й ряст.
В╕тер торга╓ листя, мов струни на лютн╕.
Жовч накипа╓ у серц╕, аж випаде з меж.
Н╕, так дал╕ не може вже бути; ╕з лют╕
м╕сяць зубами, немов маслака, розгризеш.

ПРИВ╤ТАННЯ ЖИТТЯ

╤ день ╕ в╕к однаково минають.
 Не задержать
нам хвил╕. Кожна мить знов родить
 другу мить,
╕ перша в друг╕й спить, об╕ у трет╕й,
 та, як вежа,
час вироста╓ й меж не ма╓ й нас н╕мить.
Так на минулого й майбутнього раменах
пов╕шено, мов плахту, долю нашу.
Ми — ланцюга поодинок╕ звена,
ми — в╕дтинок малий з╕ стр╕чки часу.
Це наших дн╕в звичайна тут дорога,
не пада╓ н╕що до безв╕ст╕ води.
В╕ддати треба нам життю щомога,
а треба кожному, ще поки молодий.
Тепер ще кв╕тка д╕йсност╕ над╕╓ю цв╕те,
не кида╓ ще т╕н╕ дерево знев╕ри.
Хоч зна╓, що морози, серце в╕ру╓ проте
╕ л╕ктями ужитку правди ще не м╕рить.
Для молодих плечей легкий ╓ неба в’юк,
в одноман╕тност╕ не явиться нам поз╕х.
О, не словами уст, але словами рук
сп╕вати будем п╕сню на житт╕ пороз╕.
В╕тай життя! Що б╕ль да╓ш, ╕ щастя, ╕ красу,
╕ сум, ╕ горе. В мен╕ юний пал не вмер ще.
В╕тай життя! ╤ на прив╕т тоб╕ я понесу
м’яке, та в панцир крицевий закуте серце.


ЛАУРЕАТОМ ПРЕМ╤╥ ╤МЕН╤ АНТОНИЧА У ЛЬВОВ╤ СТАЛА ПОЕТЕСА З ╤ВАНО-ФРАНК╤ВСЬКА

Цьогор╕чним лауреатом л╕тературно╖ прем╕╖ ╕мен╕ Богдана-╤горя Антонича «Прив╕тання життя» у Львов╕ стала поетеса Натал╕я Ткачик з ╤вано-Франк╕вська, як╕й жур╕ присудило перше м╕сце. Кияни Олександр Данилюк та Павло Коровчук пос╕ли друге м╕сце, а трет╓ та заохочувальний диплом отримала льв╕в’янка Юл╕я-Ванда Мусаковська.
Як розпов╕в кореспондентов╕ УКР╤НФОРМу один ╕з сп╕взасновник╕в прем╕╖, директор видавництва «Каменяр» Дмитро Сап╕га, цього року конкурс було проведено у рамках святкування стор╕чного юв╕лею з дня народження самобутнього укра╖нського л╕рика. Жур╕ розглянуло 43 пропозиц╕╖, з яких було допущено до оц╕нювання 25. Конкурсанти, в╕к яких не ма╓ перевищувати 28 рок╕в — саме ст╕льки прожив в╕домий поет — представляли всю Укра╖ну, а одна робота над╕йшла ╕з США.
Лауреат╕в конкурсу прив╕тали голова оргком╕тету ╕з в╕дзначення стор╕ччя в╕д дня народження Б.-╤. Антонича, заступник голови Льв╕всько╖ облдержадм╕н╕страц╕╖ ╤гор Держко, в╕дом╕ льв╕вськ╕ письменники, а також переможц╕ попередн╕х конкурс╕в «Прив╕тання життя». В╕рш╕ славетного поета прозвучали у виконанн╕ актор╕в льв╕вських театр╕в та лауреат╕в конкурсу.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #41 за 09.10.2009 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=7900

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков