Версiя для друку Обговорити в форумi

УКРАЇНЦЯМ НЕОБХІДНО РОЗ’ЯСНИТИ

В Україні, Грузії та певно в будь-якій суверенній державі стурбовані надуманим московською імперією собі „правом” на збройну агресію, нібито для захисту своїх громадян, проти будь-якої суверенної держави. Москва дійшла висновку, що пора познущатися над ООН, адже таке „право” не є нормою міжнародного права за суттю.
ООН зобов’язана відреагувати на таку розбійну задумку належним чином.
Але є питання українцям ближчі „до тіла”.
Українським законодавством подвійне громадянство не дозволено. Нахабне надання Москвою громадянства „РФ” громадянам України є актом агресивного втручання у внутрішні справи суверенної держави. Зрозуміло, що Москва свідомо чинить цю холодну агресію, щоб пізніше перейти до кривавої агресії, загарбання та диктату своєї волі об’єкту агресії, тобто позбавлення суверенності іншої держави.
З норми єдиного громадянства в Україні витікає правова норма щодо осіб, які протиправно, у злочинний спосіб, вступили на шлях організації агресії проти України разом з іноземним агресором, або у формі суворої кримінальної відповідальності (ув’язнення на тривалий строк), або позбавлення українського громадянства, конфіскації майна та депортації в країну придбаного незаконно іншого громадянства.
Чому в Україні не реалізується така правова норма?!

Микола Білий.
м. Феодосія.

* * *

Доброго дня, шановна редакціє газети «Кримська світлиця»! Мене звати Олександр Іванович Олійник. Хочу розповісти вам, як я передплатив «Кримську світлицю».
Не так давно мені довелося лікуватися у Криму в санаторії «Сімеїз». Після короткого відпочинку я пішов у читальню і попросив почитати газету. Там мені запропонували кілька російських газет. Я говорю: «Дайте мені українську газету. Хіба у вас не живуть українці?». Тоді бібліотекар знайшла і дала мені українську газету «Кримська світлиця». І говорить: «Как прочитаете, приносите». А я говорю: «А якщо я її завезу на Рівненщину?». Вона відповідає: «Ну то хорошо».
Я прочитав у своїй кімнаті всю «Світлицю» і вона мені дуже сподобалася. Вдома усім сусідам давав її почитати, а потім пішов на пошту і передплатив.
І тепер я отримую вашу «Світлицю», за що вам усім щиро дякую. І ще хочу подарувати вам свій вірш, якого я про себе і таких, як я, написав:

Літа на зиму повернули
Й летять, як в небі журавлі.
Але різниця є велика
Птахи повернуть – літа ні.
Літа мої, літа мої.
Літа молодості
Благаю вас, поверніться
Ви до мене в гості.
Загляньте хоч на годину
До моєї хати,
Нехай маю я до віку
Про що споминати.
Не слухають, не вертають,
Далі відлітають.
А для мене побілілі
Скроні залишають,
Побіліли скроні, рум’янець погас.
Простіть мені, мої любі,
Не слухав я вас.
Щоб хоч якось на цім світі
Сім’ї виживати,
Тяжко було кусень хліба
Мені заробляти.
І тому-то, мої любі,
Не зміг я нічого,
Ні літ своїх вшанувати,
Ні здоров’я свого.

Р. S. Мені 83 роки, якщо можете, то прошу, опублікуйте мій матеріал в газеті. Заздалегідь вдячний, нехай вас усіх шанує Господь.
З повагою, Олександр ОЛІЙНИК.
м. Дубно Рівненської області.

* * *

Шановні світличани! Я вже висловлював своє, скажімо, невдоволення тезою у вашому дописі про Джуфт-Кале, ніби караїмський етнос формувався на конфесійній основі. Але ви продовжили цю лінію 25.09.09 в дописі «Євпаторійські дива», нібито караїмську кенасу звичайно звуть караїмською синагогою». Де ви таке чули «звичайно»? Мені такий вираз зустрічався лише в одному місці — в метричних документах часів царської Росії, яка, як відомо, з далекосяжною метою — не допустити розвитку національної самосвідомості — розрізняла своїх підданих не за нацією, а за віровизнанням (так чинила й Османська імперія, що мало згодом згубні наслідки для курдів). Так само можна б, враховуючи походження християнства, називати християнські храми українськими, російськими, німецькими, італійськими синагогами! Між караїмами говорять, що євреї хочуть проголосити нас теж євреями, щоб наші археологічні пам’ятки називати єврейськими і цим обґрунтувати свої «давні претензії на Крим».
Караїм Віктор Леві.
м. Дніпропетровськ.

* * *

«ПРОСВІТУ» — НА ВУЛИЦЮ?!

 Чиновники Одеської обласної ради мають намір викинути одеську «Просвіту» на вулицю і позбавити українців Одещини задовольняти свої національно-культурні потреби.
30 вересня 2009 року Одеське обласне об’єднання ВУТ «Просвіта» ім. Тараса Шевченка отримало повідомлення про те, що 12 жовтня 2009 року Господарський суд Одеської області розгляне питання про виселення «Просвіти» з приміщення.
Голова Одеського обласного об’єднання ВУТ «Просвіта» ім. Тараса Шевченка Олександр Степанченко каже, що чиновники, які подали позов до суду, мотивують виселення боргом за оренду. Викликає подив чому українське товариство «Просвіта» змушене сплачувати як комерційна структура, в той час як болгарські, єврейські, польські, грецькі та інші національно-культурних товариства міста та області сплачують за оренду по пільговому тарифу, що складає 1 гривню на рік.
Олександр Степанченко заявляє, що «декому не до вподоби активна діяльність спрямована на популяризацію і утвердження української національної ідеї, утвердження державної української мови, розвиток національної культури, відродження історичної пам’яті, формування національної свідомості, яку товариство веде протягом багатьох років на Одещині».
«Дії чиновників свідчать про планомірне та цілеспрямоване нищення головного центру українства на Одещині», — переконаний Олександр Степанченко.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #41 за 09.10.2009 > Тема "Резонанс"