Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3175)
З потоку життя (6386)
Душі криниця (3502)
Українці мої... (1463)
Резонанс (1499)
Урок української (988)
"Білі плями" історії (1671)
Крим - наш дім (532)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
Л╤ТН╢ СОНЦЕСТОЯННЯ
З 20 по 22 червня наста╓ пер╕од найвищого сонцестояння, коли день удв╕ч╕ перевищу╓ н╕ч, а сонце...


«╤ ОБР╤Й, ЩО ЛАВАНДОЮ ПРОПАХ…»
Крим… Червень 2019-го… На могил╕ Данила Кононенка у С╕мферопол╕ розцв╕ла...


ДЕ ВИ, УКРА╥НЦ╤, В СВО╥Й УКРА╥Н╤?
Де ви, укра╖нц╕, в сво╖й Укра╖н╕? Хто править над вами у ваш╕м краю?


ПЕРЕВ╤ЗНИК МР╤Й
«╤гор Павлюк. Перев╕зник мр╕й: Книга л╕рики. – Харк╕в: Майдан, 2019. – 352...


ДО ТР╤ЙЦ╤ Л╤ТА НЕ БУВА╢...
На 50-тий день п╕сля Великодня християни в╕дзначають величне свято З╕слання Святого Духа на...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #40 за 02.10.2009 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#40 за 02.10.2009
А РАПТОМ ЦЕ ╤ ╢ – ЩАСТЯ?

35 рок╕в тому Ольга Охр╕м╕вна та Степан Кирилович Яценки, покинувши материкову Укра╖ну, де пройшла значна частка ╖хнього життя, подалися до Криму визволяти в╕д с╕мейних негаразд╕в чолов╕кову сестру, яка мешкала тут у Новопавл╕вц╕. Крок цей був, звичайно, ризиковий – на подружжя разом з двома маленькими донечками чекали лише сестрин╕ проблеми, як╕, зрештою, так ╕ не вдалося розв’язати.
Але причарувала родину мальовнича природа Бахчисарайського району, ╕ в с. Севастян╕вц╕ в╕дбудували вони стару розвалюху, посадили калину, сад, причепурили дв╕р кв╕тами, завели господарство. Селянам до села не звикати ╕ до прац╕ теж. Тож Ольга Охр╕м╕вна ╕ не скаржиться на сво╓ життя, пригадуючи жарти односельц╕в: мовляв, аби могла, вона б ╕ сонце на плечах тримала, лиш би встигнути зробити за день все, до чого рвалися руки. Про одне т╕льки говорить ж╕нка з неприхованою образою – свою жалюг╕дну пенс╕ю у 650 гривень, яку заробила за 40 рок╕в невтомно╖ прац╕. Н╕, вона не б╕ду╓, ще ╕ при здоров’╖ у сво╖ с╕мдесят, ╕ д╕ти хорош╕ – допомагають, але десь глибоко пече образа.
╤ ось ми проходимо разом з Ольгою Охр╕м╕вною ╖╖ житт╓вими стежинами, разом з нею заробля╓мо оту пенс╕ю, щоправда, про не╖ колись не думалося.
Але одразу ж пригаду╓ться ╕ те, як до р╕дного села Степан╕вки ╢м╕льчинського району Житомирсько╖ област╕ вдерлися фашисти, перетворивши його на одне велике багаття. Татко п╕шов у партизани, а п╕зн╕ше – в д╕ючу арм╕ю, де зазнав тяжкого поранення ╕ повернувся до села ╕нвал╕дом. Брат Григор╕й пройшов через концтабори, а чотирнадцятир╕чна сестра Катерина працювала в Н╕меччин╕ на господаря. Пам’ята╓ Ольга Охр╕м╕вна ╕ той час, коли сама була маленькою «партизанкою» – в такий спос╕б татко намагався врятувати свою родину, переселивши ╖╖ до л╕су.
Але минав час. Попри ╕ голод, ╕ холод молоде Ольгине життя розцв╕тало.
╤ нав╕ть шахта в м. Красний Луч, що на Луганщин╕, де д╕вчина пропрацювала три роки, не могла поховати його в темряв╕ ╕ страхов╕. А саме такою була доля багатьох колег д╕вчини по робот╕.
╤ тод╕, як ╕ тепер, антрацит виблискував людськими сльозами. Якось ховали одразу 32 шахтар╕в – серед них ц╕лком могла опинитися ╕ Ольга...
Чи не з того часу у не╖ ота жага допомагати людям, л╕кувати, рятувати, повертати ╖х до життя? А можливо, то в н╕й бол╕ли ще татков╕ рани, який, з ампутованою до л╕ктя рукою, намагався столярувати? Обдарованою в╕д природи знахаркою була ╕ Ольгина матуся. Не випадково ж до не╖ привозили хворих з найближчо╖ л╕карн╕, котрих вона без будь-яких зусиль позбавляла болю.
Вт╕м, м╕сця у медичному ╕нститут╕ для Ольги не знайшлося. Можливо, ╕ сама винна, одержавши тр╕йку, вона б╕льше не п╕шла на ╕спити, хоча могла скористатися п╕льгами. Але мр╕╖ не зрадила – вступила до Житомирського медичного училища, де опанувала фах акушерки.
Не найкращий то був час для ╖╖ колег, як╕ працювали на сел╕. У 1936 роц╕ було запроваджено в д╕ю ╕дею про колгоспн╕ пологов╕ будинки. Народження д╕тей поставили «на конве╓р», а ╓диним «майстром», «бригадиром» ╕ «директором» цього «виробництва» була акушерка, що не мала нав╕ть з ким порадитися при складних пологах. Як╕ вже там обстеження, який л╕кар! «Консил╕ум» можна було провести лише з сан╕тарочкою. Але через отакий колгоспний пологовий будинок за р╕к проходило понад 70 пород╕ль (аборти були заборонен╕), а д╕ткам, що п╕дростали, не вистачало нав╕ть м╕сць у школах. Страшн╕ то були часи, але ╕ сьогодн╕, як на Ольгу Охр╕м╕вну, не набагато кращ╕. Нав╕дуючи село, де колись працювала (а востанн╓ це було буквально днями), Ольга Яценко д╕зналася, що у Рудн╓-╤ван╕вськ╕й середн╕й школ╕ на сьогодн╕ навча╓ться всього... тро╓ д╕ток, ╕, попри грошов╕ виплати молодим матерям, зм╕нювати ситуац╕ю на краще н╕хто не посп╕ша╓. Взагал╕, як на ╖╖ думку, кримське село живе значно краще. Тут 20 рок╕в пропрацювала вона медсестрою в с. Поштовому.
Перебудова порушила звичайний плин життя ╕ сп╕впала з пенс╕йним в╕ком медсестри. А ще значно зм╕нила звичне оточення в етн╕чному план╕. ╤з тисяч╕ жител╕в (а ╖х приблизно ст╕льки мешка╓ в Севастян╕вц╕), за словами Ольги Охр╕м╕вни, слов’ян всього 38. Тож, коли доводиться з кимось прощатися, вже й людину винести з двору допомагають мусульмани. Але простим людям н╕чого пом╕ж собою д╕лити – живуть у злагод╕ попри деяк╕ нац╕ональн╕ в╕дм╕нност╕. Бо ╕ у тих, ╕ в ╕нших ╓ сво╓, найдорожче, що д╕сталося в╕д д╕да-прад╕да, ╕, поважаючи сво╓, сус╕ди з повагою ставляться й до того, що з╕гр╕ва╓ серце, яке б’╓ться поруч.
Для Ольги Охр╕м╕вни це – вишивка. Ще школяркою придивлялася, як вишива╓ ╖╖ старша сестра Катерина (так само уважно сьогодн╕ стежать за бабусиними руками оченята ╖╖ онучок). А руки ц╕ й насправд╕ чар╕вн╕. Особливо вражають вишит╕ ними ╕кони. «Сама дивуюсь, – зауважу╓ Ольга Охр╕м╕вна, – чому так легко мен╕ над ними працю╓ться, н╕бито хтось допомага╓». Але вдома ц╕ ╕кони не затримуються – починаючи роботу, майстриня вже зна╓, кому ╖╖ подару╓. Так, вишит╕ зображення Божо╖ Матер╕ вона подарувала вже ус╕м сво╖м р╕дним, лише тому нам пощастило побачити образ ╕ в осел╕ вишивальниц╕. Вже сьогодн╕ Ольга Охр╕м╕вна готу╓ подарунки сво╖м онукам до вес╕лля. Дарма, що завчасно, головне, аби не зап╕знитися. А вес╕льн╕ рушники прикраша╓ бабуся ще й власноруч виготовленим мереживом.
Намилувавшись чудовими роботами, ми не без здивування розгляда╓мо те, що ма╓ згодом одержати ╕нше життя в руках майстрин╕ – а це звичайна м╕шковина, як╕сь неоковирн╕ шматки полотна. Але серед них ╕ т╕, що наткала колись власними руками матуся вишивальниц╕ – ╕ це вже фам╕льн╕ ц╕нност╕. У чист╕й, охайн╕й осел╕ – мов у будинку народного мистецтва.
╤ хоч, вирушаючи до Севастян╕вки, я пов’язувала цю по╖здку з днем людини похилого в╕ку, передбачаючи море вже давно ╕ добре знайомих проблем, з якими стикаються стареньк╕, та насамк╕нець в╕дчула, що м╕й сценар╕й розсипався вщент: п╕сля обм╕ну люб’язностями та побажаннями усього найкращого з╕ Степаном Кириловичем в╕н додав: «Лиш би з нею, з мо╓ю бабусею, все було гаразд ╕ вона завжди залишалася з╕ мною».
Степан Кирилович до виходу на пенс╕ю працював у колгосп╕ вод╕╓м, вт╕хи п╕д ╕ншим дахом н╕коли соб╕ не шукав ╕ в╕дчувалося, в╕н – не з красномовних, тож – з╕ щирих.
Можливо, саме тому я подумала: «А раптом це ╕ ╓ – щастя?». ╤ чому ми так часто, лицем╕рячи, бажа╓мо л╕тн╕м людям прожити ще сто рок╕в ╕ так р╕дко зичимо ╖м кохання?

Тамара СОЛОВЕЙ.

На фото О. Носаненка: подружжя Яценк╕в з вишитим образом Божо╖ Матер╕.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #40 за 02.10.2009 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=7881

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков