Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3139)
З потоку життя (6354)
Душі криниця (3492)
Українці мої... (1462)
Резонанс (1492)
Урок української (988)
"Білі плями" історії (1669)
Крим - наш дім (532)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
Данило КОНОНЕНКО: «НЕХАЙ ЖИТТЯ ЙОГО Н╤КОЛИ НЕ ЗАСТУПА╢ СМУТКУ ДИМ. ЛИШАЙТЕСЬ НАЗАВЖДИ, МИКОЛО, ВКРА╥НЦЕМ ЧЕСНИМ ╤ ПРЯМИМ!»
З╕ святом, Миколо ╤вановичу! Хай в╕риться й можеться!


ЩЕДР╤СТЬ ДУШ╤, ЩЕДР╤СТЬ ТАЛАНТУ В╤РИ РО╥К
25 кв╕тня в б╕бл╕отец╕-ф╕л╕╖ № 22 ╕мен╕ Т. Г. Шевченка в м. Ялта в╕дбулась етнограф╕чна...


«СВЯТИЙ ВОГОНЬ, ЩО ЙОГО МИ СМ╤ЛИВО ЗАПАЛИЛИ, УЖЕ Н╤КОЛИ НЕ ПОГАСНЕ»…
Знати власну ╕стор╕ю… Бути самим собою ╕ до к╕нця залишиться в╕дданим сво╖й Нац╕╖… Чи...


60-Л╤ТТЯ РОМАНА КОВАЛЯ
Час показав, що державне мислення ма╓ Роман Коваль, а не наш╕ можновладц╕.


В╤ЗЕРУНКИ ПАМ’ЯТ╤
25 кв╕тня виповнилося б 108 рок╕в мо╖й мам╕ – Герою Укра╖ни, заслуженому майстру народно╖...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #40 за 02.10.2009 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#40 за 02.10.2009
ДОРОГА В ЮН╤СТЬ

У 1953 роц╕ зак╕нчила середню школу на Дн╕пропетровщин╕. Складала в цей р╕к випускн╕ ╕спити з 11 предмет╕в. Вчилася добре.
А в той час вчител╕в на селах було мало. Не вистачало.
╤ тод╕ м╕ський ком╕тет комсомолу звернувся до випускник╕в з проханням по╖хати працювати вчителями на село – у кого до яких предмет╕в були зд╕бност╕.
Б╕льш╕сть мо╖х однокласник╕в погодилися. Д╕вчата викладали мови (укра╖нську, рос╕йську, ╕ноземн╕), хлопц╕ – ф╕зику, а я – арифметику (математику) в 5-7-х класах. Мен╕ д╕сталося село за 35 к╕лометр╕в в╕д м╕ста. Жила на квартир╕. Додому ╖здила р╕дко. У сел╕ була семир╕чна школа. Щоб до╖хати до сво╓╖ роботи, треба було добиратися попуткою 25 км, а дал╕ п╕шки 10 км.
На зр╕ст я височенька, дебеленька, бо займалася спортом, була членом стр╕лецького гуртка, з довгими косами ╕ бантиками в них, як╕ пот╕м директор школи заборонив носити.
– Ти вже вчителька, а не школярка.
Зустр╕ли мене вчител╕ з повагою, ╕ перше, що запитали – чи до в╕йни я працювала у школ╕? (Мабуть, це був гумор).
Особливих труднощ╕в не в╕дчувала в робот╕, бо в родин╕ – вс╕ вчител╕. Д╕д – вчитель математики, а мама ╕ т╕тки – теж вчител╕.
Школою була с╕льська хата. Класи були прох╕дн╕. Зошити перев╕ряла разом ╕з вчителькою укра╖нсько╖ мови. Коли було холодно взимку, то на печ╕ у не╖. Топили мало, бо не було чим.
Був у мене такий випадок восени. Хлопчик у 5-му клас╕ був дуже «непосидючий» – я аж мусила запропонувати вийти з класу. Уяв╕ть соб╕, що йому треба було пройти до виходу через прох╕дний клас, де вела урок секретар парт╕йно╖ орган╕зац╕╖ школи. Я гадала, що на цьому зак╕нчився м╕й педагог╕чний шлях. Але вона н╕чого н╕кому не розпов╕ла. Мабуть, все розум╕ла.
З того часу я багато читала педагог╕чних роздум╕в, твор╕в. ╤ з них черпала соб╕ знання. Особливо звертала увагу на роботу з «непосидючими». ╤ полюбила цю ц╕каву профес╕ю вчителя ╕ «непосидючих» на вс╕ 50 рок╕в.
Одержую першу зарплату. Тримаю м╕цно в руц╕ ╕ йду мимо крамниц╕.
Велика черга. Запитую:
– Чому така черга? Що привезли?
– Тканину, – в╕дпов╕дають.
╤ тут чую кричить ж╕нка:
– Пропуст╕ть вчительку без черги!
Люди розступилися, пропустили. Заходжу до крамниц╕, а там справд╕ тканина («штапель» називалася). Купую на плаття мам╕ ╕ соб╕. Порадили купити на л╕жко покривало (тюлеве). Я його збер╕гаю ╕ понин╕. Це св╕дчення першо╖ зарплати.
Дуже любила школу, д╕тей, у яких гор╕ли оч╕, коли щось ц╕каве розпов╕да╓ш. А розпов╕дала дуже багато. Цю любов до д╕тей пронесла через все життя.
Кр╕м вчителювання, була обрана секретарем комсомольсько╖ орган╕зац╕╖ колгоспу. Крокувала в гумових чоботях полями, щоб д╕знатися про виконання роб╕т: ск╕льки пос╕яно, скошено ╕ т. ╕н.
Випускала «Бойовий листок». Ще вчила с╕льських ж╕нок читати – це називалося «л╕кнеп». В одн╕й ╕з хат збиралися ввечер╕ ж╕нки ╕ починали вчитися читати. Проводила з ними бес╕ди за матер╕алами газет, сп╕вала з ними укра╖нських п╕сень.
Був такий ц╕кавий випадок взимку. Одного разу поверталася з дому в село. Треба знову пройти 10 км, а сн╕гу було багато, замело дорогу, лише невеличка протоптана стежка. Та ось бачу на стежц╕ сидить вовк. А тод╕ траплялося, що вовки нападали на людей. Кругом н╕кого. Думаю: «К╕нець». ╤ тут промайнула думка: засп╕вати. Навкруги тихо. Почала сп╕вати тихих л╕ричних п╕сень ╕ помаленьку наближатися до вовка. А коли залишилося к╕лька метр╕в, я заговорила лаг╕дним до нього голосом. В╕н, мабуть, заслухався ╕ пропустив мене.
Село полюбила на все життя ╕ людей сов╕сних, порядних, добрих, роботящих. ╤ з тих п╕р я була вчителькою.
╤ жодного разу не було, щоб мен╕ не хот╕лося йти до школи. Завжди йшла як на свято. ╤ще б п╕шла, та стар╕сть прийшла.

Тетяна ЗАГОРЕВСЬКА, вчителька з╕ стажем 50 рок╕в.
м. Павлоград, Дн╕пропетровська область.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #40 за 02.10.2009 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=7872

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков