Версiя для друку Обговорити в форумi

* * *
– Навіщо ти зробив дірку у парасольці?
– А щоб бачити, коли дощ перестане.

НЕ ЗАБУВ СКАЗАТИ
– Я сьогодні, мамо, цілий день катався на Стасиковому велосипеді, – хвалиться Дениско.
– Віддав уже? – запитує мати.
– Так.
– А коли віддав, не забув сказати те, що в таких випадках слід говорити?
– Ні, не забув.
– І як саме ти сказав?
– Кажу: помий, Стасику, велосипед, бо він дуже брудний.

ЗАХИСНИК
Вадик і Василинка збирали у лісі суниці. Притомилися, сіли на пеньочку відпочити.
– А знаєш, Вадику, – каже Василинка, – люди говорять, що тут вовки водяться.
– Може, і є, – відповідає Вадик. – Але зі мною ти можеш не боятися їх. Хай тільки сунуться!
Раптом щось зашелестіло в кущах.
– Ой! Мабуть, вовк! – підхопилася Василинка.
Коли гульк – а то їжак чибиряє. Хотіла показати Вадику, але глянула – його ніде нема.
– Вадику! Де ти?
– Я тут, – долинув голос згори.
Підняла голову вгору – Вадик сидить майже на самій верхівці дуба.
– Чого це ти забрався туди?
– Думав, що вовк.
– Ех ти! – соромить його Василинка. – Казав, захищати будеш. А сам на дерево втік.
– Чого це втік? – каже Вадик. – Я поліз палицю виламати.

НАВІЩО?
– Тарасику, зараз будеш їсти кашу, – каже мати. – Йди помий руки.
– А навіщо, мамо, мити руки? – озвався Тарасик. – Я ж буду їсти кашу ложкою.

ВИРІШИВ ДОПОМОГТИ
– Петю, як тобі не соромно? – каже мати. – Своє тістечко з’їв і вже за Василькове взявся.
– Василько ж старший за мене, – озвався Петрик.
– Ну то й що?
– А він постійно вчить мене, що старшим необхідно допомагати.

НАЙУЛЮБЛЕНІШЕ ЗАНЯТТЯ
– Що ти, Борю, робив учора?
– Та хотів зайнятися своїм найулюбленішим заняттям.
– Яким?
– Весь час лежати на канапі і мріяти. Але, на жаль, не вдалося.
– Чому?
– Довелося тричі підніматися й сідати їсти.

МАГНІТ
За городами, над стежкою, росте висока дика яблуня. На ній оселилася білочка. Дуже полохлива. Хоч би хто йшов повз яблуню, одразу вона в дупло ховається. І тільки від Дмитрика не втікає. А навпаки: помітить його – вибігає назустріч.
Михась, Дмитриків товариш, і каже:
– Ти немовби магнітом притягуєш її.
– Ну, звичайно ж, магнітом, – підтвердив Дмитрик. – Щоразу, коли треба йти повз яблуню, кладу його в кишеню.
– І що ж то воно за магніт такий? Покажи.
– Ось подивись, – Дмитрик показав Михасеві звичайного волоського горіха.

Микола ГЕРАСИМЕНКО.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #39 за 25.09.2009 > Тема ""Джерельце""