Версiя для друку Обговорити в форумi

Наше життя підпорядковане головному вселенському закону: людина притягує до себе те, про що вона думає. Те, в що ми віримо, стає нашою реальністю.
Готуючись до фестивалю «Рекітське сузір’я-2009», ми подумки промовляли, що це у нас третя туди поїздка на свято дитячої творчості і вона також має завершитися перемогою-виграшем, як і попередні. Так воно й сталося!
Ми – це члени нашого шкільного сонячнодолинського відділення Малої академії літератури та журналістики (скорочено МАЛіЖ), учасники Міжнародного дитячого фестивалю юних поетів і прозаїків, майстрів фото і малюнка «Рекітське сузір’я-2009», який щороку відбувається у Карпатах. Цьогорічні учасники: Наїле Абсатарова (7-й клас), Рамазан Аметов (7-й кл.), Сейране Емірвелієва (7-й кл.), Мавіле Нусретова (8-й кл.), Рудем Умеров (8-й кл.), Емінетотай Куртасанова (6 кл.), почесний член МАЛіЖ – вчителька математики Т. С. Волченкова, а також керівник відділення – вчителька української мови та літератури Н. П. Острейко.
Фестиваль відбувався з 9 до 13 липня в селищі Міжгір’я Закарпатської області. Як тут було чудово! Населений пункт розташований в горах, вкритих смереками і квітами, які зачаровували нас і бадьорили настрій. Люди тут прекрасні – гостинні, чуйні, ввічливі. Нас скрізь радо зустрічали і розповідали легенди про свій рідний край. За рахунком це був шостий Міжнародний фестиваль дитячої творчості. 215 делегатів з різних областей України, а також з Польщі, Росії та Чикаго (США) зустрічали хлібом-сіллю учні і викладачі місцевого промислово-технічного художнього ліцею, у приміщенні якого нас розмістили. Ми з великим інтересом ознайомилися з цим навчальним закладом, в якому навчаються майстерності вишивки, різьби по дереву, кулінарному мистецтву. Усі добротні красиві меблі тут виготовлено руками самих вихованців та їхніх наставників. Дуже гарно оформлено в них коридори, інтер’єри – кашпо, квіти, декоративні перегородки, в їдальні – фонтан з підсвічуванням. Є кілька музеїв, в котрих демонструють учнівську майстерність і мистецтво. Ці музеї ми також відвідали. В одному з них нам дуже сподобались трембіти, почули розповідь про те, як виготовляють цей незвичайний інструмент.
Першого ж дня відбулося відкриття фестивалю з вогнищем – фестивальною ватрою, троїстими музиками і дискотекою. Нам дуже припали до душі коломийки у виконанні ліцеїстів, демонстрування фільмів, що розповідають про життя в Карпатах. Вечеряли на природі. Тут ми скуштували верховинську страву «банош» (з кукурудзяного борошна), яку приготували на польовій кухні, і смачну чорницю, зібрану у місцевих лісах. Усе це було незвичайним і пам’ятним. Страва «банош» має у верховинців кілька різновидів, що полягають ось у чому. До каші (так званої кукурудзяною мамалиги) додають або бринзу, або ягоди чорниці, або ж шкварки. Нас пригощали «баношем» з чорницею, тому що у нас була група кримськотатарських дітей, які не споживають ні свинячих шкварок, ні бринзи.
Другого й третього дня проходив фестиваль і на закінчення – гала-концерт. Учні нашої Сонячнодолинської школи – найактивніші учасники цього конкурсного виступу. У всіх делегацій фестивалю були неповторні композиції. А наша – оригінальна. Складалася вона з трьох блоків: кримськотатарського, польського та українського. Наші діти розповіли, хто ми, звідки, чому сюди приїхали. Подякували нашому сонячнодолинському голові І. Г. Стьопикову, без спонсорської підтримки якого поїздка не відбулася б. Учні-сонячнодолинці читали свої вірші, присвячені своєму селу, Карпатам, Україні, демонстрували герб і прапор
села Сонячна Долина, вручили значки з цією символікою членам журі, а глядачам у залі – календарики, пригостили усіх кримськотатарською пахлавою.
Відкривала наш виступ дебютантка фестивалю Айше Аблялімова віршем «Салют, фестиваль!». А Різу Ваапова на фестивалі урочисто було прийнято до членів МАЛіЖ. Посвідчення вручав сам ректор академії Василь Федорович Тарчинець. Дуже відрадно й те, що представникові нашої делегації – як володареві гран-прі минулорічного фестивалю – Рудему Умерову довірили нести прапор МАЛіЖ і винесення прапора України. А допомагав йому найменший наш учасник, семирічний Антон Коровушкін, який успішно виступив у програмі цього року. Він став першокласником однієї з сімферопольських шкіл, але ми збираємось прийняти Антона до своїх МАЛіЖанських лав. Його бабуся Т. С. Волченкова, Почесний член первинної організації МАЛіЖ, і сама захопилася роботою в академії, і залучає внука, який також може вважатися сонячнодолинцем, тому що виріс у нашому селі.
Члени журі і журналісти, котрі взяли участь у роботі творчого форуму, високо поцінували інтернаціональне спрямування нашої програми. Ми здобули диплом за перше місце в номінації «Сценічне мистецтво і авторське виконання» та Почесну грамоту В. Ковалика за особливі успіхи в літературно-художньому конкурсі, як переможці глядацьких симпатій.
Крім того, дипломом I ступеня відзначено Мавіле Нусретову, яка показала поза конкурсом узбецький танок власної постановки. Вона так само вдруге стала стипендіаткою МАЛіЖ.
Грамоти з подякою за підготовку до фестивалю нас попросили передати голові Сонячнодолинської сільської ради І. Г. Стьопикову, директору нашої школи Т. Є. Глушецькій, моєму заступникові Г. М. Улитіній та нашому хореографу Г. М. Аметовій.
Отже, Сонячна Долина продовжує тримати марку. Ми раді, що здобули високу оцінку. Наша мрія збулася, стала дійсністю завдяки тому, що ми цього прагнули, доклали чимало зусиль. А головне – діти отримали новий заряд для творчості, зустріли нових друзів і повчилися в інших, долучилися до багатств народної культури. Натхненні від вражень, на зворотному шляху ми знову побували у Львові, проїхали з екскурсією його вулицями, сфотографувалися на згадку біля пам’яток культури.
Дякуємо всім, хто допомагав нам організувати і здійснити цю поїздку (Стьопикову І. Г., Глушецькій Т. Є., Борисюк Н. Н. – завідувачу відділу освіти м. Судак, Аблялімову Е. С. – заступникові міського голови м. Судак, Саїдмахмедову Е. Н. – завідувачу відділу сім’ї, молоді та спорту) і за підтримку обдарованих дітей.
Ця поїздка стане добрим стимулом для подальшого розквіту творчості наших учнів, тому що все у наших руках. Пропонуємо вірші та враження наших маліжан від «Рекітського фестивалю-2009».

Ніна Павлівна ОСТРЕЙКО, керівник первинної організації МАЛіЖ Сонячнодолинської ЗОШ біля Судака в АРК.

МІЖГІР’Я
У цьому році VI Міжнародний дитячий творчий фестиваль проходив у містечку Міжгір’я на Закарпатті. Як тут було гарно! Містечко розташоване в мальовничих горах, де ростуть смереки, ялини і дуже багато барвистих квітів, які милують око, звеселяють, створюють чудовий настрій. Люди тут дуже чудові. Гостинні, уважні, приємні, чуйні. Радо зустріли нас, розказували легенди про свій рідний край. У місті багато магазинів, чудові парки, багато квітів, вулиці чисті. На балконах багатьох будинків звисають кошики з квітами, що дуже прикрашає оселі, робить їх неповторними. Ми ходили також до річки, яка називається Ріка. Там ми милувалися її красою, дихали чистим повітрям, фотографувались. Це чудове містечко запам’ятається мені надовго. Я чекатиму наступних років, щоб знову сюди приїхати.
Рамазан АМЕТОВ, учень 8-го класу.

ВОДОГРАЙ «ШЕПІТ»
Перебуваючи в Карпатах літньої теплої пори, нам хотілося потрапити в холодний ліс. І ми вирушили з цікавою екскурсією до водоспаду «Шепіт».
Наш шлях проліг по ґрунтовій дорозі, обіч якої – величні, стрункі ялинки. Попід ними дзюрчав струмок. Проходячи повз нього, ми підійшли до водограю «Шепіт». Він вразив нас могутнім спадом води щільною стіною з великої висоти. Бризки водограю приємно нас прохолодили, а сонце, пропускаючи свої промені через них, створило веселку.
Помилувавшись водограєм, ми поспішили повернутись назад, бо, як піде дощ, то доріжка під ногами стане слизькою і брудною. Свіжість, якою ми насолодились від водограю, нас збадьорила. І ми з легкістю подолали шлях назад.
Мавіле НУСРЕТОВА.

ТРЕМБІТИ
Гостинні господарі Міжгірського професійного ліцею художніх промислів запросили нас до свого етнографічного музею, експонати якого були виготовлені руками учнів цього музею. Про один експонат я хочу розповісти.
Трембіта – національний інструмент, поширений у Західній Україні. Труба конічної форми завдовжки 4 метри. Виготовляється вручну з сосни, яку розпилюють по довжині навпіл. Вибирають серцевину так, щоб стінки трембіти були тонкостінними, потім половинки з’єднують обручем і витримують в гарячій сироватці для гарного звучання. Трембітами користувались в гірській частині Карпат. Кожна мелодія трембіти означає різні ситуації в житті людей: якщо на отару овець вовк нападає, то звучала одна мелодія. А якщо треба було сповістити про весілля, то трембіти звучали радісно і весело. І було приємно, що наше «Рекітське сузір’я-2009» було відкрито звучанням трембіт.
Різа ВААПОВ.

ТАЛАНТИ ФЕСТИВАЛЮ
На VI Міжнародний фестиваль «Рекітське сузір’я-2009» з’їхалися юні таланти з усієї України. Вони виступали в різних жанрах: поезія і проза, фото і малюнок, журналістика і сценічне мистецтво. Кожний виступ заслуговував пильної уваги. Відкрив фестиваль Міжгірський професійно-технічний ліцей. Національні костюми, виразне читання, сценічне мистецтво і авторське виконання. Все це свідчило, що рівень фестивалю дуже високий. Наша делегація виступала другою після господарів – професійно-технічного ліцею. Яскраві костюми, чіткі рухи на сцені, артистизм і велика сценічна майстерність вразили зал. Усі присутні кілька разів дякували нам за виступи. Кожен художній виступ був родзинкою фестивального конкурсу. Танцювали і співали з великим запалом діти з Іршавського району Закарпатської області. Їхні національні костюми, народні інструменти та бадьорий запал глядачі оцінили бурхливими оплесками. І так можна говорити про кожного з конкурсантів. Багата Україна талантами! Їх тільки треба побачити, підтримати і гідно оцінити.
До побачення, шостий Міжнародний дитячий фестиваль! Здрастуй, сьомий фестиваль Закарпаття!
Сейране ЕМІРВЕЛІЄВА.

САЛЮТ, ФЕСТИВАЛЬ!
Кожен хоче щось пізнати,
Мріє про заморську даль.
Я ж приїхала в Карпати,
Здрастуй, юний фестиваль!
МАЛіЖ тут зібрав таланти
З усіх кінців світу.
Вас приїхали вітати
Також з Криму діти.
Ми програму привезли,
Будем виступати.
Хочемо усе найкраще
Журі показати.
Слава тобі, фестивалю!
Слава вам, Карпати!
Надіємось ще не раз
У вас побувати.
Айше АБЛЯЛІМОВА,
учениця 6-го класу.

РІКА
Є в Міжгір’ї справжнє чудо,
Вода прозора та стрімка.
І назвали її люди
Зветься річка ця Ріка.
Скільки тут буваємо,
Її не забуваємо.
Ми тут фотографувалися,
А діти в ній купалися.
Берег річки – море квітів –
Символ карпатської
природи.
Сплели віночки наші діти
Та з бажанням пустили
 на воду.
Хай віночки наші
 пливуть
Несуть спокій
 кожній хаті.
Хай щасливо
 люди живуть
В Криму та Закарпатті.
Широка та роздольна
Бурхлива й гомінка.
До тебе ще приїдемо
Ой річка, ой Ріка.
Емінетотай КУРТАСАНОВА, учениця 6-го класу.

КАРПАТИ ВЛІТКУ
В Карпатах вдруге побувала,
Та їх я не впізнала:
Де взимку сніг лежав пухкий
Багато квітів стало!
Дивують око кольори:
Рожеві, білі, сині -
Це море квітів навкруги,
Милуюсь ними нині.
Змінився Шепіт льодовий -
Дзвенить вода луною!
А Синєвир причарував
Красою неземною.
Повітря чисте і легке,
Чудові полонини!
Ах! Як Карпати не любить?
Перлини України!

ЛІТО
Тепле літо наступило,
Ось Карпати, синя даль.
Те збулось, що я хотіла,
Їдем ми на фестиваль.
Той рік гарно виступали,
Грамот маємо чимало.
Ще й отримали гран-прі,
За це вдячні ми журі.
Знову літо і Карпати,
Для нас вони, ніби мати.
Тут сама душа співає,
Серця наші звеселяє.
Добридень, літечко святе!
Добридень, плем’я молоде!
Кожен день і кожен час,
Любимо, шануєм вас!

Я ПОЛЮБИЛА КАРПАТИ
Вперше я була в Карпатах,
Цей край не можна забувати.
Полонини в барвистих квіточках,
Гірські ріки струменять по камінцях.
Смереки стрункі,
 як дівчата-наречені,
Повітря чисте, напоєне
 ароматом зелені.
Гостинні люди
 нас зустрічали,
«Ласкаво просимо», -
 вони вітали.
На турбазі «Карпати»
 ми проживали,
Чудовими стравами
 нас частували.
В Карпатах сама душа співає,
До фестивалю всіх закликає.
Виступили ми дуже вдало,
Грамот одержали чимало.
Наш виступ так оцінило журі,
Що ми отримали «Гран-прі».
Ще довго в Карпатах
 лунали трембіти,
Кликали до Синєвиру та в Рекіти.
Буду чекати наступних років,
Щоб фестиваль Карпатський
 нас знову зустрів.
Сейране ЕМІРВЕЛІЄВА, учениця 7-го класу.

ТРЕМБІТИ
У Міжгір’ї є ліцей
Професійний, звичний,
А створили там музей
Етнографічний.
Відвідують цей музей
І дорослі, й діти.
Там сподобались мені
Гуцульські трембіти.
Якщо сталося нещастя,
Трембіти сумують.
Свято, дружбу та весілля
Вони трембітають.
Шостий фестиваль в Рекітах
Трембіти відкрили.
Всіх учасників змагання
В гості запросили.
Різа ВААПОВ.

КАНІКУЛИ В МІЖГІР’Ї
Побувала у Карпатах
Скільки вражень маю!
Сніг, мов килим, обіймає
Верховини краю.
Як дівчата у хустинках
Стоять білії ялинки.
Шепіт льодовий дрімає.
Мабуть літа він чекає.
Хлібом-сіллю зустрічали
Нас гостинні люди.
Все мов казка
промайнуло –
Міжгір’я не забуду.
Мавіле НУСРЕТОВА.

МОЯ УКРАЇНА
Мій рідний край,
 моя земля,
Що зветься Україна,
У мене в серці ти одна
І в світі ти єдина.
Кругом широкії поля,
І гори, і долини,
Озера, ріки і моря –
Моя це Україна.
Високе небо голубе
І жовтая пшениця
Злились у прапорі навік –
Ним буду я гордиться!
І добрі люди-трударі
Живуть в моїй країні,
Працюють з радістю вони
На користь Батьківщині.
Хай квітне, багатіє край
Із кожною хвилиною!
Пишатись буду я завжди
Моєю Україною!
Олена УЛІТІНА,
учениця 7-го класу.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #39 за 25.09.2009 > Тема ""Джерельце""