Версiя для друку Обговорити в форумi

ВІДЛУННЯ ПОДІЇ

Народний Рух України відзначив своє 20-річчя. Жодна з демократичних політичних партій України не змогла впродовж 20 років залишатися активним учасником великої політики. Феномен Руху, за визначенням одного з його сьогоднішніх лідерів Бориса Тарасюка, полягає в тому, що “...Рух завжди притягував до себе кращі сили української інтелігенції”.
Сьогодні Рух розколотий навпіл, хоч ідея неминучості об’єднання витає в обох таборах. Проте навіть ювілей святкували порізно, хоч, треба визнати, однаково урочисто.
6 вересня до столиці з усіх регіонів України з’їхалися представники Народного Руху. Очолив заходи, присвячені ювілею, голова політичної партії НРУ Борис Тарасюк, а розпочалися вони з покладання квітів до Хреста на місці загибелі В’ячеслава Чорновола та на його могилу, що на Байковому цвинтарі. Біля могили Чорновола Борис Тарасюк виголосив коротку промову, окреслюючи значення Руху в історії державотворення, розповів про визначну постать Чорновола та його роль у заснуванні Руху.
Наступним місцем зустрічі рухівців, його прихильників і просто пересічних киян став пам’ятник В’ячеславу Чорноволу у центрі міста. Там же мало відбутися Віче, на яке зібралося близько двох тисяч учасників.
Виступаючи перед зібранням, Борис Тарасюк нагадав про відповідальність за долю держави під час майбутніх президентських виборів:
“...Від нас, рухівців, залежить, чи стане Україна тією державою, про яку мріяв В’ячеслав Чорновіл... Ми не повинні допустити, аби владу в державі на наступних президентських виборах отримали представники “п’ятої колони”, що працюють на державу-сусіда. Ми повинні об’єднатися, як зробили це у 2004 році. Президентом має стати представник національно-демократичних сил. Тим самим ми виконаємо заповіт В’ячеслава Чорновола”.
Затамувавши подих слухали знаного в Україні та за її межами політика, першого заступника голови Меджлісу кримськотатарського народу Рефата Чубарова. Емоційність, щирість та бездоганна українська додавали промові яскравості, самому ж промовцю – поваги. Не всім українським політикам вдалося так опанувати рідну мову, як цьому вельмиповажному промовцю – державну: “Вельмишановна рухівська громадо, шановні побратими, друзі. Від імені Меджлісу кримськотатарського народу щиро вітаю всіх нас з 20-річчям Народного Руху України. Впевнений, що перед постаттю такої людини, як В’ячеслав Чорновіл, маємо замислитися над тим, яким довгим та тернистим був шлях до незалежності України. Мільйони людських життів покладено на вівтар свободи. Такі величні постаті – то щастя не лише для української нації, але й для всіх людей, які мешкають в Україні... Це ж треба було мати таке серце, як у Чорновола, аби сказати: “Народе мій, поруч з нами ті, хто повертається на свою власну землю. Хочемо свободи для себе – маємо захистити і їх”. Це було велике щастя і для українців, і для кримських татар...
Нас часто запитують, хто ви, кримські татари? І ми відповідаємо: — Ми ті, хто не зламався за довгі роки поневірянь... Інші запитують: — Чого ви хочете від України? Ми кажемо, що разом з українцями прагнемо зробити Україну квітучою та заможною. Ми хочемо відновлення своїх прав на власній землі, в українській незалежній демократичній державі. Бо народ, який так довго прагнув незалежності й нарешті здобув її, ніколи не скривдить інших.
Слава українському народу!
Слава кримськотатарському народу!
Слава Україні!”.

Олександр Чорноволенко, голова Київської організації НРУ, депутат Верховної Ради України розповів зібранню про небезпеку, яка може не оминути державу та застеріг наших громадян від необачного вибору:

“Шановні друзі, вітаю вас з великим українським святом, нашими зусиллями воно таки стало державним. Найбільша подія, яка відбулася в історії України це – проголошення її незалежності. Й саме Рух привів до цього проголошення. Ми були єдиною силою, яка проголосила цю ідею, виборювала її у 1989— 1991 роках, вела активну агітацію на референдумі 1991 року саме за незалежність України. Тому можна сказати, що незалежність України і Народний Рух то – слова синоніми. Маємо пишатися тим, що причетні до Руху. Народний Рух України — це явище української історії, яке можна порівняти з Козаччиною, з перемогами Княжої доби, прийняттям християнства, іншими великими здобутками українського народу. Але Рух живий і зараз. Своїм існуванням він підтверджує безперервність нашої історії — від боротьби проти колоніального статусу нашого народу до розбудови сучасної європейської держави. А ще ми маємо усвідомлювати велику небезпеку, яка постала перед Україною. Росія чотирма колонами насувається на нашу державу. Це — Чорноморський флот у Криму, це — спроба нав’язати нам російську церкву. Московський патріарх вже хоче оголосити себе патріархом Київським. Це спроба захистити так звані російські інтереси російських громадян у будь-якій точці, куди тільки дотягнуться московські руки. І саме в цей час 5-та колона, яку представляє промосковська Партія регіонів, пропонує зробити російську мову другою державною, причому не шляхом змін до Конституції, а шляхом підписання Закону Верховної Ради майбутнім Президентом. Крім того, вони пропонують запровадити подвійне громадянство, аби дати привід російським військам наводити порядок на території України, як вони це робили на території суверенної Грузії.
Тому, шановні друзі, ми маємо зробити все, аби спрямувати Народний Рух України на об’єднання всіх національно-патріотичних сил. Сьогодні це — наше найголовніше завдання. Головною ідеєю В’ячеслава Чорновола було об’єднання всіх навколо Руху та створення потужної політичної сили, яка б могла взяти у свої руки вирішення долі Української держави...”.

За час проведення Віче кількість громадян, охочих до святкування рухівського ювілею, значно зросла. Багатотисячною ходою Хрещатиком мешканці і гості столиці йшли в напрямку Володимирського собору помолитися за найпатріотичнішу політичну силу нашої держави, за рухівців, які сьогодні з нами, і яких вже немає серед нас.
Святкування продовжили у залі Київської Політехніки – місці, де відбулися Установчі збори у вересні 20 років тому. Саме про це нагадав присутнім Борис Тарасюк:

“У ці теплі вересневі дні виповнюється 20 років від події, яка змінила хід української історії. 8-10 вересня 1989 року саме тут у Київській Політехніці відбулися Установчі збори об’єднаної структури політичних і демократичних сил під назвою Народний Рух України. Двадцять років тому могутня воля українського народу відновити власну державність набула чітких організаційних форм, які відповідали викликам та суспільним запитам тих часів. Численні делегації з усіх куточків нашої країни, вимагаючи зламу здеградованої комуністичної системи, відкрито задекларували право української нації на самовизначення. Усі ми, безперечно, пережили тоді неабияку значущість власної причетності до творення новітньої історії України. Хто б міг подумати, що після 70-річного червоного тоталітаризму і 300-річного московського гніту в нашій державі сформується потужна суспільно-політична сила, спроможна стати провідником у відродженні української державності. “Ідея створення Руху виникла спонтанно, вона йшла знизу. Настав час розвалу імперії, так званої перебудови. Він закликав низи до дії, а серед інтелігенції, колишніх політв’язнів та політичних діячів виявилися люди, здатні очолити цей рух”.

Саме так згадував про ті буремні часи багаторічний лідер НРУ В’ячеслав Чорновіл. Незважаючи на постійні спроби радянських спецслужб дезорієнтувати рухівців, організація не тільки вистояла, але й змогла набрати феноменальної сили. Це було справжнє пробудження національної свідомості українців. Організувавшись, як партія, наприкінці 1992 — на початку 1993 року НРУ став потужним національно-демократичним політичним гравцем в Україні. Рупором, незламною твердинею і лідером новоствореної організації став видатний українець, багаторічний політв’язень В’ячеслав Максимович Чорновіл. Йому були притаманні риси справжнього патріота України: незламність, наполегливість, принциповість та віра у власну правоту. Його патріотизм і твердий характер не лише викликали повагу у прихильників та політичних опонентів, але й надали нашій партії чорноволівських ознак, притаманних Руху й донині. Якщо згадувати історію діяльності Народного Руху України, одразу з пам’яті виринає акція, яка асоціюється з українською державністю, її єдністю, її соборністю. Це ланцюг злуки 21 січня 1990 року. Грандіозна маніфестація національної єдності наочно продемонструвала: Народний Рух України є силою, з якою потрібно рахуватися, бо підтримка цієї сили базується на прагненні українців бути господарями у власному домі.
25-28 жовтня 1990 року у Палаці культури “Україна” відбулися Другі Всеукраїнські збори Руху, на які прибуло більше двох тисяч делегатів. Тоді було визначено основну мету діяльності НРУ – “досягнення державної незалежності України, створення ненасильницькими методами демократичної республіки”.
Менше ніж через рік, 24 серпня 1991 року, Рух досяг своєї мети: Верховна Рада проголосила Україну незалежною державою, хід історії довів усім, як нашим прихильникам, так і недоброзичливцям, що НРУ – це послідовна і відповідальна сила.
Рух став державотворчою силою, колискою політикуму нової демократичної України, виконав місію своєрідного правого центру, що надав поштовху новому поколінню українських політиків, які зростали й набиралися досвіду. В його надрах зародилися політичні партії та громадські організації національно-демократичного спрямування.
Рух завжди має залишатися силою, яка буде чітко розставляти акценти, не дозволяти політикам забувати про національні інтереси держави, посилювати національно-демократичну складову, збільшувати її присутність у владі.
Були на нашому шляху й серйозні випробування, ворожість зовнішніх сил і зради. Активна діяльність Руху не давала спокою владі, яка докладала неабияких зусиль для його ліквідації. Згадаймо зникнення Михайла Бойчишина, інтриги, розколи, спроби захоплення рухівського майна й, нарешті, підле вбивство В’ячеслава Чорновола 25 березня 1999 року. Але Рух пережив усі удари, встоявши та загартувавшись у боротьбі. Ми є тією партією, яка завжди керувалася не політичною доцільністю, а Українською ідеєю, що чітко виписана в нашій Програмі та Статуті. Для Руху і рухівців Україна – понад усе. У дні рухівського ювілею маємо нагоду заглибитися у минуле, проаналізувати пройдений шлях. Так, ми пережили чимало важких моментів. Проте, накопичивши досвід, маємо унікальну можливість продовжити свою діяльність на якіснішому рівні, як того вимагає сьогодення.
Народний Рух і надалі у своїй діяльності керуватиметься національними інтересами держави. Ми докладемо всіх зусиль задля розбудови справді заможної, демократичної, правової держави”, — запевнив Борис Тарасюк.
Привітати Народний Рух України з 20-річчям до Київської Політехніки прибула Прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко.
Виступаючи на урочистому зібранні, вона зазначила: “Сьогодні для всіх справжніх українців та патріотів – світлий день: 20 років тому на Установчому з’їзді народилася політична сила, якій Богом судилося вести Україну та український народ до незалежності».
Юлія Тимошенко зауважила, що знаковим є те, що український рух народився в середовищі письменників – людей, які розуміють душу людини.
Прем’єр-міністр подякувала за те, що саме Народний Рух, відстоявши для України незалежність, зробив усе, аби у держави були свої національні символи – Прапор, Герб, Гімн: «Ви змогли у напруженій політичній боротьбі, попри наявність комуністів у політикумі, відстояти усе це, прийняти нову Конституцію, зробити так, що сьогодні незалежна держава має свої символи та цілісну територію – все, що є найбільшою цінністю для українців».
Юлія Тимошенко висловила свою пошану засновникові Народного Руху В’ячеславу Чорноволу. Прем’єр-міністр зазначила, що нинішнього лідера Руху Бориса Тарасюка знають у кожному куточку світу як справжнього патріота України: «З таким лідером Рух може впевнено йти вперед і здобувати нові перемоги. Я хочу передати вам тепло сердець нашої команди та побажати процвітання і сили. Коли ви поруч, ми почуваємося впевненіше, коли ви в Україні сильні, країна почувається надійніше”.
Юлія Тимошенко підкреслила, що для неї певний показник, яким є політик — залежно від його ставлення до Руху. «Це певний тест, певне випробування. Якщо до Руху політик ставиться з повагою, то значить він любить Україну. Якщо на Рух він дивиться, як на ресурс і на посилення своїх амбіцій, – значить, це не українець, не патріот...», — підкреслила Прем’єр-міністр.
Шпальти нашого часопису замалі для всіх виступів, що лунали того дня у залі Київської Політехніки, але один з них я ще втисну, бо дуже яскравий. Вже наприкінці на сцену піднявся наш земляк – кримчанин, голова Кримської крайової організації Народного Руху України Леонід Пилунський. Говорив тихо, але від тих слів, вірю, в багатьох з нас шалено билися серця:

“Я радий вітати Вас, мою Велику Рухівську Родину! Вітати у цей щасливий день 20-річчя Народного Руху України!
На жаль, у нашій державі багато хто ще не розуміє – яке це велике Свято для України й українців. Це свято початку загибелі тоталітарного монстра, страшної людожерської імперії. Я не помилився, саме в цей день була створена перша й наймогутніша організація, непідконтрольна керманичам КПРС. І почався відлік непростої ходи до справжньої Незалежності України.
Декілька тижнів тому один з «русскоязычных шовинистов» автономії, віце-спікер-русофоб ВР АРК. С. Цеков заявив, що він ніколи не дозволить святкувати 20-річчя НРУ на півострові саме тому, що РУХ розвалив Радянський Союз.
Ну, по-перше, у нього ніхто й питати не буде, а по-друге, вперше за багато років антидержавницької діяльності керівника «кримської п’ятої колони» я з ним погодився: так, це саме Рух став одним з головних чинників загибелі Радянської системи. Саме Рух переміг багатомільйонну армію з ракетами, танками, літаками, гарматами, КДБ з юрбою стукачів та вертухаїв. Саме Рух розвалив всесвітнє комуністичне божевілля… І я пишаюся, що належу до цієї партії.
Саме Народний Рух дав світові розуміння, що Степан Бандера переміг, перемогли В’ячеслав Чорновіл та Симон Петлюра, перемогли Шухевич, Махно, Виговський, Мазепа. Перемогли закатовані у Батурині живі діти, перемогли хлопці-студенти під Крутами, сотні тисяч забитих у Биківні й по всій Україні. Перемогли мільйони заморених штучними голодоморами, нелюдською працею на будівництві всіляких Магніток.
Вони перемогли саме тому, що у них є держава Україна, наша з вами і з ними Країна. І ми про них пам’ятаємо, і будуть завжди пам’ятати наші діти та онуки і правнуки… І тепер так буде завжди – наш обов’язок відновити скривджену історію і згадати поіменно кожного переможця.
Хтось скаже – все так, але ми топчемося на місці, не будуємо таку державу, про яку мріяли. Не все в нашій Державі нас влаштовує...
Так! Але подивіться на свої долоні – там є мозолі у три ряди? Мозолі від тяжкої праці українського Державотворення? Та ні! Може, у когось і є, але розбрат та протистояння, містечкове гетьманство та жадоба, хитання та нерозуміння одне одного затьмарюють і гальмують прагнення збудувати щасливу українську Україну.
А десь там над нами у небі, на тому світі мільйони душ українських переможців усіх часів і століть – і ми їх не маємо права зрадити.
Так, нам заважають і десь там тече нафта, яку крадуть у поневолених народів Півночі, цією нафтою заправляють КАМАЗи та інші вантажівки, але на всіх не вистачить! Бо нафта врешті-решт закінчиться, а наша рідна українська, родюча Земля – ніколи!
Українці й Україна – плоть від плоті цієї Землі!
А РУХ – це плоть від плоті України!
А ми – плоть від плоті Народного РУХУ!
Слава Переможцям!
Слава Народному РУХУ!
Слава Україні!”.

Захід закінчився концертом відомих українських артистів.
 
* * *

Рівно через тиждень, 12 вересня, у Палаці «Україна» зібралася інша частина Народного Руху України. У першій половині зборів головував Іван Драч, після перерви його замінив відомий український поет Дмитро Павличко.
Делегації з усієї України, представники української діаспори, голови політичних фракцій, відомі політики, духовенство, перші особи держави й сам Президент Віктор Ющенко додавали зборам ще більшої вагомості та урочистості. Поздоровлення виголошувалися, демонструвалися не телеекранах, зачитувалися. На перший погляд, ця частина Руху святкувала грандіозніше. Але урочисті моменти затьмарювалися докорами, нагадуванням політикам про їхні прорахунки. Зрештою, виринули все ті ж проблеми і тривоги, що бентежили й попереднє зібрання, яке відсвяткувало ювілей у залі Київської Політехніки тиждень тому.
Патріарх Київський i всієї Русі–України Філарет звернувся до присутніх з привітанням від імені Української Православної Церкви Київського Патріархату, Греко-Католицької Церкви та Української Автокефальної Церкви.

— Ми від самого початку виникнення Руху були на боці цієї громадської організації, бо Церква Українська завжди була з народом, а значить, як і народ, прагнула незалежності держави. У нас спільна мета – мати Українську державу, хоч шляхи її досягнення – різні: у вас – політичний, у нас – духовний. Я високо ціную діяльність Руху. Без нього ми не мали би своєї держави. Й це повинен усвідомити кожен громадянин. Рух – це ядро, навколо якого мають єднатися. Правда, сам Рух сьогодні розділився, як розділилася й Православна Церква. Наша мета – створити в Україні єдину помісну Православну Церкву... Єдина Православна Церква, як і єдиний Рух – це незборимі сили, які не дадуть зникнути Українській державі за будь-яких умов.
Хоч дві частини Руху і розділені сьогодні, але мета у них єдина: незалежна українська держава. Тому я бажаю, щоб, хоч і різними шляхами, але об’єднані єдиною українською національною ідеєю, дві частини одного Народного Руху дійшли спільної мети. Любов до України спроможна об’єднати всіх.

З привітанням до рухівців та гостей святкового заходу звернувся Президент України Віктор Ющенко:

«Вітаю всіх, наш народ і державу зі святою 20-ю річницею створення Народного Руху України! Ця подія змінила наше життя, нас самих і визначила долю України. Рух першим чітко і ясно визначив нашу головну мету – добитися і реалізувати незалежність держави. Слава за це Рухові!».

Нагадуючи історію створення НРУ, Президент констатував, що у вирішальний історичний момент Рух втілив тисячолітні прагнення української нації.
«Великий, загальноукраїнський, громадський, ще не поділений на партії і групи – Народний Рух України, який підтримали мільйони українців, є істинним батьком нашої державності», – сказав Президент.
Від імені Української держави Віктор Ющенко висловив вдячність засновникам Руху – Іванові Драчу, Дмитрові Павличку і Михайлові Гориню, Ігореві Юхновському, Ярославу Кендзьору, десяткам, сотням, тисячам людей, які стояли біля витоків Руху, старшому поколінню українських літераторів, науковців і правозахисників, які благословили Рух до дії. З особливою шаною Президент згадав імена Героя України В’ячеслава Чорновола та наставника Руху Олеся Гончара.
«Перед рідним народом українська інтелігенція, Народний Рух України виконали історичну місію, щойно виникла найперша, найменша можливість для незалежності», – сказав Віктор Ющенко.
Він повідомив про своє рішення відзначити кожного делегата Установчих зборів Народного Руху України офіційною, державною Подякою Президента України.
Президент закликав прихильників Руху до патріотизму, який об’єднав би їх сьогодні, коли багато спекулюють іменем Руху, його засновників і лідерів, як в інтересах персональної вигоди, так і з метою дискредитувати національні й демократичні цінності.

«Політичні трансформації Руху – справа історії. Правда – одна. Справжній багатомільйонний український рух був завжди один. Його ім’я – українська національна ідея, навколо якої об’єднуються і здатні об’єднатися мільйони і мільйони українських громадян. Мета і сила національної ідеї – у творенні єдиної української нації, що охоплює всіх без винятку громадян України і гуртує їх навколо національних символів, мови, єдиної української помісної церкви, ідентичності і навколо демократичних, громадянських принципів – заради модерного і безпечного життя».

Президент висловив упевненість, що саме ідея сильної, єдиної нації і сильної національної держави об’єднає всіх людей, а не тільки певних політиків.
«Я твердо переконаний, що така єдність приведе до появи великої національної і демократичної сили, що на десятиліття вперед визначатиме розвиток нашої держави!».
Глава держави висловив застереження з приводу того, що до влади в Україні прагнуть неукраїнські сили, що на сьогодні є одним із найскладніших викликів.
«Я не хочу, щоб прозріння у середовищі українських патріотів настало занадто пізно. Під загрозою всі наші завоювання, наша мова й культура, наша європейська перспектива», — сказав Президент, додавши, що для політичних сил у владі й опозиції безлад у державі – спосіб існування.
Не шукати ворогів серед своїх закликав рухівців екс-президент Леонід Кравчук. Він вважає неправильним, що одну частину Руху відвідала Прем’єр-міністр, іншу — Президент. “Хіба це нормально, щоб іноземні посли приїздили мирити перших осіб нашої держави?”. Він переконаний, що вибори змусять і рухівців, і всі демократичні сили об’єднатися.
І 6, й 12 вересня усі без винятку рухівці говорили про об’єднання, проте об’єднуватися, схоже, не квапилися. Так і роз’їхалися розділеними навпіл. З’явилося навіть визначення “два крила Руху”.
Прикро. Адже для злету навіть такого потужного птаха, як Народний Рух України, одного крила не вистачить. Думається, не злетить він і з двома крилами, якщо махатиме ними по черзі.

Лідія Степко.
Київ — Севастополь.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #38 за 18.09.2009 > Тема "З потоку життя"