Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4450)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4124)
Українці мої... (1659)
Резонанс (2120)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1847)
Крим - наш дім (1046)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (320)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (206)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПОЕЗ╤Я ╤ ПРОЗА НАШОГО ЖИТТЯ
Третя зб╕рка поез╕╖ - «╥╖ написала в╕йна»…


НЕ ХОДИ НА ЛИСУ ГОРУ…
Наш╕ традиц╕╖


КАРИКАТУРИ БАТЬКА Й ЖИВОПИС СИНА
Карикатури батька викривають агресивну пол╕тику Москви, показують, що вона ╓ загрозою для всього...


РОЗПУСКА╢ТЬСЯ Л╤ЩИНА
Наш╕ традиц╕╖


ЛЮТЬ, НАД╤Я, ЛЮБОВ
На початку широкомасштабного вторгнення рос╕йських в╕йськ подруга художниц╕ попрохала ╖╖...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #37 за 11.09.2009 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#37 за 11.09.2009
В НАС УКРАЛИ ╢ВРОПУ!!! ╤ ПОЦУПИЛИ ╥╥ У НАС... МИ САМ╤

(Зак╕нчення. Поч. у № 34-36).

ПРАГА

Чех╕я ╕ ╖╖ столична «п╕сня у камен╕» – арх╕тектурно-романтична Прага стали останн╕ми ╓вропейськими точками на шляху нашо╖ мандр╕вки.
«Як я хочу в Прагу! – писала Марина Цв╓та╓ва. – В житт╕ не хот╕ла повертатися в жодне м╕сто, а в Прагу хочу!». З╕ словами талановито╖ рос╕йсько╖ поетеси важко не погодитися – ╕ справд╕, Прага захоплю╓ сво╓ю красою, та╓мнич╕стю, неперевершеними ╕сторичними пам’ятками.
Наш празький екскурсовод розпов╕в нам стародавню легенду, яка пов’язу╓ ╕стор╕ю Праги з ╕менем м╕ф╕чно╖ княгин╕ Л╕буш╕. Якось вдивляючись ╕з круто╖ скел╕ в протилежний берег Влтави, вона вигукнула: «Бачу м╕сто велике, до з╕рок п╕днесеться слава його...». Ц╕ пророч╕ слова незабаром зд╕йснилися ╕ «м╕сто на Влтав╕» стало одним ╕з найславетн╕ших у св╕т╕.
Назва м╕ста походить в╕д слова «prah» — пор╕г. А ось назва р╕чки «Влт-ава» походить в╕д кельтсько╖ «wild adna», що означа╓ «дика вода».
Жодне ╕нше м╕сто не може зр╕внятися ╕з стовежевою богемською столицею за багатством ╕сторико-арх╕тектурно╖ спадщини та к╕льк╕стю романтичних легенд ╕ переказ╕в, пов’язаних з ╕стор╕╓ю «кам’яного серця ╢вропи». Величний Празький град, романтична Мала Страна з╕ сво╖ми бароковими палацами й простими будиночками, вузьк╕ середньов╕чн╕ вулички Старого м╕ста, тих╕ Градчани й вируюч╕ життям нов╕ д╕лов╕ райони, надсучасний проф╕ль Танцюючого будинку та по╓днуючий з в╕чн╕стю силует Карлового мосту – усе це Прага.
Визначним м╕сцем чесько╖ столиц╕ ╓ Празький град, заснований Карлом ╤V. Прагнення короля забезпечити улюбленому м╕сту в╕чну славу вт╕лилося в невтомному спорудженн╕ шедевр╕в арх╕тектури. Горд╕стю Чех╕╖ став ╕мператорський замок ╕ величний собор Святого В╕та, що мистецьки по╓дну╓ готику й ренесанс. ╤ не дивно – в╕н зводився протягом п’яти стол╕ть!
У Празькому град╕ блука╓мо Златою вуличкою. В м╕стичну епоху ╕мператора Рудольфа алх╕м╕ки займалися тут пошуками ф╕лософського каменю та ел╕ксиру в╕чно╖ молодост╕. А сьогодн╕ у крамничках й майстернях при╖ждж╕ охоче купують вироби з╕ скла та глини – ун╕кальн╕ й ексклюзивн╕, оск╕льки виготовляються вони в ╓диному екземпляр╕.
Перед нами – Чехов м╕ст, збудований на початку ХХ стол╕ття у стил╕ модерн, прикрашений водяними зм╕ями. Навпроти – неприм╕тна с╕ра буд╕вля – юридичний факультет Карлового ун╕верситету. До реч╕, Карл╕в ун╕верситет – перший ун╕верситет у ╢вроп╕. На сьогодн╕ в╕н ма╓ чотири факультети: ф╕лолог╕чний, ф╕лософський, юридичний ╕ медичний. Репутац╕я його у св╕т╕ досить висока.
Карл╕в м╕ст – справжня арх╕тектурна перлина, сво╓р╕дна в╕зит╕вка Праги. М╕ст простягнувся б╕льш як на п╕вк╕лометра через р╕ку Влтаву. Понад тридцять скульптур б╕бл╕йних святих та геро╖в чесько╖ ╕стор╕╖ – неповторна окраса цього арх╕тектурного витвору. Серед них найпопулярн╕ша барокова скульптура чеського Святого Яна Непомука. На ╖╖ постамент╕ в╕длитий у бронз╕ рель╓ф меча з п’ятьма з╕рками. Якщо прикласти до нього руку так, щоб кожен з пальц╕в торкався одн╕╓╖ ╕з з╕рок, то зд╕йсниться найпота╓мн╕ша мр╕я.
Просто неможливо було у наш╕й мандр╕вц╕ пройти мимо Староместсько╖ площ╕, не побачити один ╕з найв╕дом╕ших у ц╕лому св╕т╕ астроном╕чних годинник╕в на веж╕ ратуш╕ – Орлой. В╕н був змонтований у 1410 роц╕ майстром М╕кулашем. Годинник не т╕льки показу╓ час, але ╕ спонука╓ задуматися про спас╕ння сво╓╖ душ╕ ╕ швидкоплинн╕сть нашого земного життя. Кожну годину скелет, символ╕зуючи смерть, смика╓ за дзв╕н, скупий дзвонить монетами, горд╕вник милу╓ться собою в дзеркало, починають св╕й х╕д 12 апостол╕в. За легендою, майстра, який в╕дремонтував у 1490 роц╕ годинник, осл╕пили, щоб в╕н не зм╕г в╕дтворити ще будь-де щось под╕бне.
А х╕ба можна побувати у Праз╕ й не спробувати розрекламованого на увесь св╕т чеського пива? Ось тут для мене особисто розв╕явся ще один ╓вропейський м╕ф про найкраще у св╕т╕ пиво. Ну от абсолютно н╕чим наше укра╖нське не г╕рше в╕д «розкрученого» чеського. А от неперевершений смак коронних нац╕ональних страв Чех╕╖ – часникового супу (чеснечки), бургундського гуляшу, картопляних кнедлик╕в з копченим м’ясом ви вже н╕коли не зможете забути.
Але найкраще враження справляють м╕сцев╕ жител╕: охайн╕, усм╕хнен╕, ╖хн╕ обличчя в╕дбивають стан т╕╓╖ людяност╕, упевненост╕, заможност╕, небайдужост╕, доброзичливост╕, ╓вропейськост╕, – всього того, що так хочеться бачити й в╕дчувати на Батьк╕вщин╕...

* * *

P. S. Може, комусь здасться, що наша невеличка укра╖нська мандр╕вна «танцювально-сп╕ваюча» екскурс╕йна група повернулася з╕ свого ╓вропейського турне додому, як ота Попелюшка з казкового балу в корол╕вському палац╕ у свою ком╕рчину? Чи як бабуся ╕з «Золото╖ рибки» – до свого розбитого корита? Зовс╕м н╕! ╤ у нас в Укра╖н╕ ╓ що показати ╕ про що розпов╕сти всьому св╕тов╕, ╕ в Криму – зокрема. Але ж – земляки! Сп╕вв╕тчизники! Укра╖нц╕! Пригадайте хоча б, як цього л╕та на П╕вденнобережж╕ люди були змушен╕ зносити паркани, якими нов╕тн╕ «господар╕ життя» «прихватизували», в╕дгородили в╕д них ╖хн╓ ж море. Чи можливо це було б в будь-як╕й ╕з побачених нами кра╖н, як╕ ми звично назива╓мо ╓вропейськими, де СПРАВД╤ д╕╓ закон, де людина, ╖╖ право на г╕дне життя СПРАВД╤ становлять сусп╕льну ╕ державну ц╕нн╕сть. А пор╕вняйте наш╕ в╕тчизнян╕ зарплати ╕ пенс╕╖ – рядов╕ ╕ начальницьк╕, пригадайте недоторканност╕ депутатськ╕, справу Лозинського (це ╕з найсв╕ж╕шого) – де в╕н тепер, чи не по ╢вропах десь перехову╓ться?
Ось та «╢вропа», яку вкрали (або проспали, прогавили) у нас ми сам╕. Як ╖╖ повернути? Т╕льки усв╕домивши й ставши, нарешт╕, господарями на сво╖й земл╕. Взявши, нарешт╕, у сво╖ руки власну долю ╕ долю р╕дно╖ кра╖ни. Бо ж подив╕ться, яке диво-дивне╓ в╕дбува╓ться: найчаст╕ше саме представники нашо╖ влади бувають у ╢вроп╕ – ╕ ще дал╕. Невже вони не бачать, не пор╕внюють ╕ не можуть, маючи ус╕ владн╕ важел╕, н╕чого зм╕нити? Значить, ╖х поки що усе влаштову╓. Бо якщо, як у цив╕л╕зованому св╕т╕, «вир╕вняти» владу перед законом (закон для вс╕х один!) – ╖хн╓ «недоторканне» безтурботне життя просто зак╕нчиться.
╥х купка – пристосуванц╕в б╕ля влади. А нас – м╕льйони. ╤ майже 80 в╕дсотк╕в населення за останн╕м переписом в Укра╖н╕ – таки укра╖нц╕. Це – величезна сила! Залишилося помножити ╖╖ на г╕дн╕сть, горд╕сть ╕ незаперечне людське прагнення й право жити по-людськи – хоча б «як у ╢вроп╕». Але – в Укра╖н╕!
Юл╕я КАЧУЛА.

А ПОЦУПИЛИ МИ САМ╤ В СЕБЕ ╢ВРОПУ ЩЕ В XVII СТОЛ╤ТТ╤!
(У розвиток теми Ю. Качули).

Авжеж, до Переяславщини-Хмельниччини ми були частиною ╢вропи. Укра╖на як ц╕ле входила разом з Польщею, Литвою й Б╕лоруссю до найб╕льшо╖ тод╕ за територ╕╓ю ╓вропейсько╖ держави. А укра╖нц╕ як особистост╕ були ц╕лком ╕нтегрован╕ до ╢вропи на ╕ндив╕дуальному р╕вн╕. Укра╖нськ╕ студенти, серед них Юр╕й Дрогобич, слухали лекц╕╖ самого Гал╕лея. Укра╖нськ╕ козаки наймалися на службу до р╕зних ╓вропейських монарх╕в – не так, як згодом, коли муситимуть служити одному царев╕ до смерт╕.
Правобережна Укра╖на ще залишалася ╢вропою до к╕нця XVIII ст., а Зах╕дна – нав╕ть до середини XX; натом╕сть Л╕вобережна дв╕ч╕ втратила нагоду повернутися до ╢вропи, не п╕дтримала Виговського й Мазепу.
Зв╕сно, ╕мперська ╕стор╕ограф╕я з╕ шк╕ри пнулася, щоб стерти це з укра╖нсько╖ ╕сторично╖ пам’ят╕. То, може, почн╕мо з в╕дновлення ц╕╓╖ ╓вропейсько╖ пам’ят╕? Щоб збагнути: нас не силою тягнуть до ╢вропи, а ПОВЕРТАЮТЬ туди!

В╕ктор Лев╕. м. Дн╕пропетровськ.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #37 за 11.09.2009 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=7779

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков