Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4450)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4124)
Українці мої... (1659)
Резонанс (2120)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1847)
Крим - наш дім (1046)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (320)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (206)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
КОЗАЦЬКИЙ ДУХ ЛОХВИЧЧИНИ
Лохвиччина, попри все багатство етнокультурно╖ спадщини, до сьогодн╕ залишалася недостатньо...


ЩО 2022-Й В╤ДКРИВ УКРА╥НЦЯМ ПРО САМИХ СЕБЕ, А СВ╤ТОВ╤ – ПРО УКРА╥НЦ╤В
Ми остаточно в╕дбулися – ╕ як пол╕тична нац╕я, ╕ як держава.


КАМ╤НЬ ЗА ПАЗУХОЮ
Картинки з життя


СОБОРН╤СТЬ ПОЧИНА╢ТЬСЯ ╤З КОЖНОГО З НАС
З╕рвав прихильн╕ оплески, к╕лька поважних у журнал╕стиц╕ персон п╕д╕йшли пот╕м, дали в╕зит╕вки,...


В╤Д ПОРОШЕНКА ВИМАГАЮТЬ ПОЗБАВИТИ В╤ТАЛ╤Я КОЗЛОВСЬКОГО ЗВАННЯ «ЗАСЛУЖЕНИЙ АРТИСТ УКРА╥НИ»
Льв╕вська облрада прийняла звернення до Президента щодо позбавлення сп╕вака В╕тал╕я Козловського...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #37 за 11.09.2009 > Тема "Ми єсть народ?"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#37 за 11.09.2009
ЧИ ПОТР╤БН╤ НАМ ЗЕМЛЯЦТВА?

П╕д час останньо╖ по╖здки на Черн╕г╕вщину «намотав» на велосипед╕ з п╕втори сотн╕ к╕лометр╕в. Як╕ враження? Хорош╕ в╕д природи. Ц╕ кра╖ завжди були мальовничими, а тепер мат╕нка-природа бере «реванш» за св╕й тисячол╕тн╕й в╕дступ. Тод╕ наступала людина, тепер – природа… За ╕нших обставин порад╕в би, але тепер сумую. Бо надто вже дорогу ц╕ну платить укра╖нський народ за нов╕ гектари л╕с╕в… Адже виникають вони на м╕сц╕ колишн╕х лан╕в, с╕нокос╕в, ба, нав╕ть хутор╕в ╕ с╕л.
Назавжди зникло з лиця земл╕ село ╤лькуча – зв╕дти родом моя прабабуся… Нема╓ Слободи Загребельно╖… Зникли Мостки, Товкач╕; лише стар╕ люди залишилися в Безугл╕вц╕… Яким буде Щорський район через десять рок╕в? Залишиться районне м╕стечко та ще с╕м-в╕с╕м населених пункт╕в уздовж дор╕г? Але забит╕ хати стоять вже ╕ обаб╕ч асфальтованих трас… Зрозум╕ло, що Черн╕г╕вщина вимира╓; зника╓ специф╕чна пол╕ська гов╕рка, неповторна м╕сцева культура…
В ╕нших областях Укра╖ни цей процес не наст╕льки пом╕тний, тому й не зашкодять екскурс╕╖ на Черн╕г╕вське Пол╕сся чиновникам з В╕нниччини, Терноп╕льщини, Полтавщини… Адже десь можна й пригальмувати депопуляц╕ю, особливо якщо дбати про це заздалег╕дь.
Пригадую свою минулор╕чну ромову з в╕домою сп╕вачкою Н╕ною Матв╕╓нко. Вона радила орган╕зовувати укра╖нськ╕ земляцтва в Криму: сумське, волинське, черн╕г╕вське, житомирське… Збер╕галося б щось ╕з культури; д╕ти, народжен╕ в Криму, могли б ознайомитись з╕ зразками вишивок, почути п╕сн╕ р╕дного краю, м╕сцеву гов╕рку… Якби все це робилося з любов’ю, то була б неабияка користь для укра╖нсько╖ справи. ╤дея добра, згоден, але якби це було легко зробити, то щось под╕бне в Криму уже ╕снувало б! Натом╕сть – повний штиль… ╤ все ж, не будемо в╕дкидати ╕дею народно╖ сп╕вачки. Бо нав╕ть дорога в тисячу миль почина╓ться з першого кроку. Це хтось ╕з великих китайц╕в сказав. Мабуть, Конфуц╕й… Добре, що його батьк╕вщин╕ депопуляц╕я не загрожу╓!
* * *
Не м╕г не поговорити на цю тему з черн╕г╕вським поетом Стан╕славом Реп’яхом. В╕н ╓ «оголеним нервом» древнього с╕верського краю, – мало що може зм╕нити у даний момент, але вс╕ проблеми пропуска╓ через сво╓ серце… Тому ╕ говорить про все з╕ знанням справи, ум╕╓ переконувати. Саме в╕д нього я д╕знався про Черн╕г╕вське земляцтво у наш╕й столиц╕. Виявля╓ться, воно найб╕льше з-пом╕ж ╕нших земляцтв, а головне – найактивн╕ше! Спочатку подумав, що тут ╓ доля випадковост╕. За ╕нших обставин найактивн╕шим могло б бути закарпатське земляцтво… Або терноп╕льське… Але, як сл╕д пом╕зкувавши, вир╕шив, що черн╕г╕вське в авангард╕ недаремно. Де ж концентруватися найосв╕чен╕шим, найактивн╕шим вих╕дцям ╕з черн╕г╕всько╖ «глибинки» як не в столиц╕?
А закарпатц╕ ╕ терноп╕льц╕ сво╖х с╕л масово не покидають, тому тягатися ╖м ╕з с╕верянами важко. Для останн╕х же Ки╖вська область ╓ сус╕дньою, вс╕ дороги до Ки╓ва ведуть! Тому й мають черн╕г╕вц╕ певний «бонус».
* * *
Подумалося ╕ про таке. Припустимо, черн╕г╕вське земляцтво у Криму орган╕зувалося б. Тод╕ його завданням було б збереження частинки духовно╖ спадщини Черн╕г╕вщини. ╤ не лише для себе, – щоб не рвати кор╕ння, не позбавляти д╕тей виток╕в… Але й для вс╕х укра╖нц╕в! Адже при нин╕шн╕х темпах депопуляц╕╖ щось може втрачатися безповоротно. ╤ якщо не збережуть «свого» н╕жинц╕ чи новгород-с╕верц╕, то, може, п╕дмога прийде ╕з Севастополя або з Керч╕?
Не думайте, що я говорю як╕сь н╕сен╕тниц╕. Як багато укра╖нського збереглося свого часу в Канад╕! А х╕ба частинку «свого» не збер╕гають кримськ╕ татари, як╕ опинилися в Туреччин╕?
Можна навести безл╕ч ╕нших приклад╕в. Скаж╕мо, саме льв╕в’янин Володимир Сиротинко написав чудове есе «Пов╕сть про останнього Лицаря». Йшлося у ньому про Олександра М’язя, голову колгоспу з мого р╕дного села Тур’╖, що на Черн╕г╕вщин╕. Точн╕ше, р╕дного для батька й д╕да, бо я туди при╖здив лише на кан╕кулах… Але Олександра Олекс╕йовича я добре памятаю, це був чудовий агроном, видатний орган╕затор, дивовижно добра ╕ порядна людина! Про нього ╕ десятитомник можна було б написати, цей “Прометей” колгоспного ладу заслужив на таку пам’ять… Але я за браком м╕сця скажу коротше: якби Христову любов до людства сконцентрувати в одн╕й-╓дин╕й людин╕ ╕ дозволити ╖й реал╕зуватися не ╕накше, як покращуючи життя п╕длеглих у одному окремо взятому колгосп╕, то й вийшов би М’язь.
До реч╕, св╕й тв╕р Сиротенко написав до 100-р╕ччя з дня народження М’язя. В╕н надрукований у багатьох газетах, нав╕ть в ╕нтернет-виданнях. А якби Володимира Сиротенка не було? Хто згадав би турянського голову колгоспу? Не згадали ж н╕де – н╕ в Щорс╕, н╕ в Черн╕гов╕, н╕ в Ки╓в╕…
А чому згадав Володимир Васильович? Та тому, що випадково актуал╕зувалася ця тема у наших з ним розмовах. Олександра М’язя в╕н перев╕ряв свого часу як прац╕вник Держнагляду. Тод╕ й переконався, що це ун╕кальний господарник… Був Сиротенко черн╕г╕вцем, став льв╕в’янином. Написав одну чи дв╕ статт╕ до «Кримсько╖ св╕тлиц╕», так ми з ним ╕ познайомились. А пот╕м розшукали колишнього оперного сп╕вака Миколу Григоровича Шуб╕на, ще к╕лькох людей. Так ╕ утворилося маленьке черн╕г╕вське земляцтво у Львов╕… Це я стосовно механ╕зм╕в функц╕онування земляцького руху. ╤ механ╕зм╕в збереження ╕сторично╖ спадщини. Не варто легковажити людьми, далеко не вс╕ вони ╓ «гвинтиками»! Часом, покинувши р╕дний край, активна й окрилена син╕вською любов’ю людина зробить для нього у десять раз╕в б╕льше, н╕ж зробила б удома! А ╕нколи ╕ др╕бнички багато важать. Пригадую, як ми сфотографувалися утрьох з… альбомом картин черн╕г╕вського художника Володимира ╢мця, а пот╕м вислали йому це фото. ╤ для нас його черн╕г╕вськ╕ пейзаж╕, як ковток св╕жого пов╕тря, ╕ для нього отримане фото – рад╕сть. Адже пам’ятають про нього земляки ╕ творч╕сть ц╕нують! Отже, м╕сце проживання земляк╕в не ма╓ сутт╓вого значення, головне – стан душ╕, об’╓днуюча ╕дея.
Де б не були ми,
Де б не жили ми –
В дальн╕х чи ближн╕х краях,
Вс╕ ми ходили
Д╕тьми малими
По с╕верянських стежках…
Так почина╓ться Г╕мн товариства «Черн╕г╕вське земляцтво». Написав ц╕ рядки Стан╕слав Реп’ях. Тому й кажу, що без нього мало яка под╕я обходиться, принаймн╕, в гуман╕тарн╕й сфер╕.
* * *
╥дучи з Черн╕гова до Ки╓ва, читав у дороз╕ книжечку-статтю Олега Ольжича «Дух ру╖ни». Хоч йшлося у н╕й про традиц╕йн╕ укра╖нськ╕ м╕жусобиц╕ (тому й назва така), але у мене перед очима стояли знищен╕, поруйнован╕ черн╕г╕вськ╕ села… Звичайно, сво╖ми думками я був ще там. Адже бачив ру╖ну справжню, а не якесь там теоретизування.
Але згодом тв╕р захоплював усе б╕льше, доречною була ╕ талановита п╕слямова ╤вана Дзюби. Академ╕к мудро вид╕ляв головне. Зацитував в╕н ╕ С╕мону Вейль, авторку славетно╖ прац╕ «Укор╕нення».
«Укор╕нення – це, мабуть, найважлив╕ша ╕ найменш визначна потреба людсько╖ душ╕, одна з тих, як╕ найважче п╕ддаються означенню. Людина ма╓ кор╕ння через реальну, активну та природну участь в ╕снуванн╕ сп╕льноти, яка збер╕га╓ живими деяк╕ скарби минулого й деяк╕ передчуття майбутнього».
Складне визначення, але щось у цьому ╓… Виходить, що Володимир Сиротинко б╕льш укор╕нений в ╕стор╕ю Черн╕г╕вщини, адже збер╕г б╕льше «скарб╕в минулого». ╤ про М’язя чомусь написав саме в╕н, а не я, хоча в╕н у Тур’╖ побував раз чи два, а я жив там щол╕та. Значить, саме про таких писав ╤ван Дзюба: «Така укор╕нена людина – основа нац╕╖. Але в ╕стор╕╖ поряд з природним ╕ соц╕альним процесами укор╕нення людей в╕дбува╓ться ╕ протилежний – антисоц╕альний ╕ протиприродний – процес розкор╕нення, втрати кор╕ння. В╕н н╕коли не бува╓ добров╕льним, хоч ╕ може таким здаватися…».
Зрозум╕ло, що «розкор╕нення» кримських татар в╕дбувалося насильно. Те ж в╕дбувалося ╕ з укра╖нцями Криму. Адже ╖м не давали вивчати р╕дну мову. Хоча тут насильство було ╕ не таке пом╕тне, адже ╖хали в Крим н╕би добров╕льно. А ось чи добров╕льно покидають черн╕г╕вц╕ р╕дн╕ хутори ╕ села та ╖дуть до великих м╕ст? Може, посп╕шили ми з розпуском колгосп╕в? Чи не краще мати село «прорадянське», але живе, н╕ж «про╓вропейське», але мертве?
╤ якщо село в╕д╕мре, то що збережеться в м╕стах? Чи не виявиться «розкор╕нення» фатальним для деяких рег╕он╕в?
Дорога з Черн╕гова до Ки╓ва не така вже й довга, особливо, коли ╓ що читати. А ось першим мо╖м сп╕врозмовником у столиц╕ став в╕домий композитор Олександр Злотник. Д╕дька лисого ми б з ним отак просто зустр╕чались, якби не одна обставина: обидва родом з Таращ╕. А яка творча людина не шану╓ земляк╕в? Щоправда, у Таращ╕ Сашко Злотник жив не так вже й довго, до школи п╕шов у Б╕л╕й Церкв╕… Та ╕ я «розривався» м╕ж Черн╕г╕вщиною та Ки╖вщиною. Бува╓ ╕ така подв╕йна «вкор╕нен╕сть»… Головне, щоб пам’ятався запах чебрецю та м╕сцевих суниць. Олександр Злотник пам’ята╓! Тому й не могли ми об╕йти стороною тему земляцтв, «стежок дитинства», плекання традиц╕й:
– Прикро, що мало хто з таращанц╕в пам’ята╓, що ╕ я з цього м╕ста, – каже Олександр Йосипович. – Боюся, що людей просто не ц╕кавить, чи ╓ у них в╕дом╕ земляки, чи ╖х нема╓… А якщо ╓, то чим займаються, покинувши Таращу? Саме з ц╕╓╖ зац╕кавленост╕ р╕дним ╕ почина╓ться Людина. Якщо цього нема╓, то про що тод╕ можна говорити?
Зате галичани вважають мене «сво╖м», вони чомусь вир╕шили, що я – з Буковини, як ╕ Назар╕й Яремчук.
╤ знають, до реч╕, кожен м╕й тв╕р! Коли я був у Новоявор╕вську п╕д Львовом, то там мали в╕дкривати газ у сел╕. Попросили, щоб саме я запалив першу конфорку. Мовляв, пот╕м сво╖м онукам розпов╕датимуть про цей день! Коли мене побачив м╕сцевий священик, – для нього це була така рад╕сть! ╤ тод╕ я вир╕шив засп╕вати сво╖ п╕сн╕… З при╓мн╕стю переконався, що ╕ стар╕, ╕ мал╕, ╕ люди середнього в╕ку знають слова кожно╖ п╕сн╕ ╕ можуть сп╕вати разом з╕ мною. А п╕сня «Родина» для них – фактично другий г╕мн п╕сля оф╕ц╕йного! Ось що значить любов до свого, народного! Саме таким п╕дтримуючим, теплим, надихаючим ╕ повинно бути ставлення до земляк╕в. Хоча в даному випадку мил╕ галичани помилилися щодо мо╓╖ мало╖ Батьк╕вщини… Але бути ╖хн╕м земляком було б при╓мно.
А в Таращ╕ лише один д╕дусь пригадав, що ╕ наш р╕д зв╕дси… В╕н ╕ батька мого добре знав, ╕ д╕да пам’ятав… це було приблизно на початку 1980-х, ми тод╕ при╖хали разом з Назар╕╓м Яремчуком. Отже, в цьому план╕ таращанц╕ в╕д галичан в╕дстають…
* * *
Торкнулися ми з Маестро ╕ теми вимираючих черн╕г╕вських с╕л. В╕н також пов’язу╓ це з «укор╕ненням». Пам’ята╓те у С╕мони Вейль: «Людина ма╓ кор╕ння через реальну, активну та природну участь в ╕снуванн╕ сп╕льноти…»? Якби черн╕г╕вськ╕ селяни були активн╕шими ╕ дбали не лише про сво╖ родини, але й про всю сп╕льноту, то села так швидко не вимирали б. На тих же ╜рунтах, у тих же кл╕матичних умовах н╕мц╕, ф╕ни, корейц╕, в’╓тнамц╕ знайшли б спос╕б жити достойн╕ше, мали б кращ╕ дороги, кращих представник╕в у влад╕, як╕ б не допустили такого раптового обезлюднення.
На прощання я попросив Олександра Йосиповича сказати нашим читачам щось тепле, оптим╕стичне. Аби легше було пережити кризу… Композитор на мить задумався, а пот╕м сказав:
– Я завжди був прихильником того, щоб життя родини, роду, села ╜рунтувалося на традиц╕ях. Якщо ╖х плекати, то все буде добре. А з м╕сцевих традиц╕й складаються традиц╕╖ кра╖ни. Чим ст╕йк╕ш╕ традиц╕╖, тим м╕цн╕ша кра╖на! Т╕льки коли по-справжньому любиш р╕дне, можна долучатися до вивчення ╕нших мов ╕ культур. З цього почина╓ться Людина, ╖╖ духовн╕сть, св╕тогляд. Може, це й акс╕ома, але так влаштовано св╕т…
Тепер вже задумався я. Просив земляка сказати щось оптим╕стичне, а в╕н мен╕ про традиц╕╖… Ну, що ж, якраз по тем╕. Може, д╕йсно, в цьому ключ до оптим╕зму?
* * *
Тод╕ годилося б закр╕пити усп╕х. Залишалося ще зайти до Палацу спорту, де працю╓ директором В╕ктор Ткаченко, голова Черн╕г╕вського земляцтва у столиц╕. З його координатами також допом╕г Стан╕слав Реп’ях. Зателефонував я В╕ктору В╕кторовичу, ╕ в╕н запропонував зустр╕тися… завтра рано. Бажано о 7.40, тод╕ нам н╕хто не заважатиме… Добре. Заради ц╕╓╖ обставини я був готовий встати ╕ о п’ят╕й ранку. Реп’ях дав В╕ктору Ткаченку високу оц╕нку, а безп╕дставно в╕н н╕кого не похвалить. Задумано – зроблено. У призначений час був на м╕сц╕ ╕ виклав суть питання. Не забув сказати ╕ про ╕дею Н╕ни Матв╕╓нко – утворювати земляцтва у Криму. Чи реально це?
– «Земляцький» рух ╕ нин╕шня система земляцтв беруть св╕й початок у середин╕ 1990 рок╕в. На сьогодн╕шн╕й день земляцтва ╓ в ус╕х рег╕онах Укра╖ни. У Черн╕г╕вському земляцтв╕ я працюю на громадських засадах. Лише дек╕лька чолов╕к працюють на пост╕йн╕й основ╕: виконавчий директор, секретар, бухгалтер ╕ редакц╕йна колег╕я нашо╖ щом╕сячно╖ газети «Отчий пор╕г». А щоб платити людям зарплату, треба десь ц╕ грош╕ взяти! Це вже моя проблема, м╕й головний б╕ль… Донедавна «Отчий пор╕г» поширювався безкоштовно, але щоб трохи дисципл╕нувати людей, ми вир╕шили продавати газету за третину ц╕ни.
– А який тираж газети?
– Був 3000 прим╕рник╕в, за к╕льк╕стю член╕в земляцтва. Тепер дещо знизився, адже за газету треба платити…
– Газету я бачив, мен╕ показував ╖╖ Стан╕слав Реп’ях. Вона – укра╖номовна, патр╕отична. А як сп╕лкуються члени земляцтва м╕ж собою?
– Мовне питання н╕коли не порушувалося спец╕ально, але якось так склалося, що сп╕лку╓мося переважно укра╖нською. ╤ на зас╕даннях Ради кер╕вник╕в рег╕ональних в╕дд╕лень ╕ на будь-як╕й ╕нш╕й зустр╕ч╕… Особисто я визначився з мовою у 1993 роц╕. До того був рос╕йськомовним.
– У вас ╓ рег╕ональн╕ в╕дд╕лення?
– Зараз ╖х 22. Спочатку цього под╕лу не було, збиралися вс╕ разом. Але рок╕в с╕м чи в╕с╕м тому я пом╕тив, що пост╕йно збираються люди, як╕ не знають одне одного… Адже Черн╕г╕вщина велика – де той Щорс, а де ╤чня? Тому виникла ╕дея реорган╕зувати земляцтво в план╕ районування. Тепер кожне в╕дд╕лення ма╓ свого кер╕вника, якого сам╕ ж люди ╕ обрали. ╤ ╓ в╕дпов╕дно Рада земляцтва, до яко╖ входять ус╕ кер╕вники в╕дд╕лень, а ще головний редактор газети «Отчий пор╕г», виконавчий директор, його заступник ╕ ще дек╕лька дуже активних людей.
– «Мотор» орган╕зац╕╖? Активн╕ люди – це запорука усп╕ху! Для нас важливо, щоб вони знайшлися ╕ в Криму.
– Люди багато що визначають. Свого часу у нас був ╕ кримський ф╕л╕ал – к╕лька оф╕цер╕в Збройних Сил, але пот╕м ╖х кудись перевели ╕… на тому все ск╕нчилося. Переважно членами нашого земляцтва ╓ черн╕г╕вц╕, як╕ живуть в Ки╓в╕, але ╓ ще ф╕л╕╖ у Б╕л╕й Церкв╕, Яготин╕… А ось лист з Томського в╕дд╕лення. Це вже Рос╕йська Федерац╕я, але там також живуть наш╕ земляки…
Щоб земляцтво вважалося «всеукра╖нським», треба, щоб воно мало ф╕л╕╖ у 14 областях. Ми до цього ╕ не прагнули, бо формальна сторона справи нас мало хвилю╓, а неформально ми й так непогано працю╓мо.
А стосовно земляцтв у Криму, то скажу так: якщо вир╕шувати все на оф╕ц╕йному р╕вн╕, то в╕дразу виникають деяк╕ питання. Скаж╕мо, для ре╓страц╕╖ земляцтва як громадсько╖ орган╕зац╕╖ треба, як м╕н╕мум, мати бухгалтера ╕ кер╕вника. А пот╕м треба щом╕сяця здавати зв╕ти в податкову ╕нспекц╕ю. Хоч це ╕ неприбуткова орган╕зац╕я, але зв╕ти, все одно, треба здавати! ╤ треба якийсь Статутний фонд утворити, тобто треба десь узяти ц╕ грош╕. А хто буде здавати зв╕ти? ╤ чи будуть люди це робити безплатно? Оф╕с теж доведеться оплачувати, а ще потр╕бн╕ як╕сь ручки, пап╕р, телефон, факс, печатка…
– А по-╕ншому не можна? Можна ж просто збиратися разом, обговорювати як╕сь актуальн╕ теми, знаходити ╕ збирати докупи ц╕кавих, небайдужих людей… Це можна робити ╕ неформально.
– Тод╕ потр╕бна ╕дея – для чого збирати? Звичайно, у багатьох людей ╓ якась ностальг╕я за отчим кра╓м, р╕дною гов╕ркою, знайомою природою… Коли поруч земляки, ця ностальг╕я легше переноситься. Як було в Арм╕╖ за час╕в СРСР? Зустр╕в когось з Укра╖ни, то це вже земляк… А якщо з р╕дного м╕ста чи з району, то це взагал╕ родич! Разом легше долати труднощ╕ – ╕ на служб╕, ╕ в цив╕льному житт╕.
Можна збиратися ╕ неформально, але все одно потр╕бн╕ ентуз╕асти! Люди, як╕ пост╕йно п╕дтримували б як╕сь контакти, мали адреси ╕ телефони ╕нших земляк╕в… А координати людей з часом можуть зм╕нюватися, тому збиратися треба частенько, а не вряди-годи, треба мати усталену програму зустр╕чей… Якщо дотримуватися цих вимог, то, звичайно, можна ╕ не ре╓струвати оф╕ц╕йно, громада все одно буде жити. У кримських умовах, очевидно, так ╕ краще було б зробити…
Але у столиц╕ зовс╕м по-╕ншому. Земляцтва, як╕ знаходяться в Ки╓в╕, ц╕кавлять обласн╕ адм╕н╕страц╕╖: ╕ волинську, ╕ черн╕г╕вську, ╕ полтавську. Адже в земляцтвах збираються дуже авторитетн╕ люди: письменники, художники, громадськ╕ д╕яч╕, часом нав╕ть банк╕ри… Домогосподарки не йдуть, вони не ╓ такими колектив╕стками, у них ╕нш╕ ╕нтереси. А оц╕ важлив╕ люди, якщо вони в Ки╓в╕, часто можуть вир╕шувати питання б╕льш глобально, н╕ж ╖х можна вир╕шити з Черн╕гова, Сум чи Луганська.
Тому й наше черн╕г╕вське земляцтво сьогодн╕ ма╓ п╕дписан╕ договори про сп╕впрацю не т╕льки з Черн╕г╕вською обласною адм╕н╕страц╕╓ю, але й на районному р╕вн╕. Прилуцьке рег╕ональне в╕дд╕лення ма╓ пост╕йний зв’язок з прилуцькою рег╕ональною владою, ╕чнянське – з ╕чнянською, сосницьке – ╕з сосницькою… Останн╓, скаж╕мо, допомага╓ вир╕шувати вс╕ питання по Довженку. Такий п╕дх╕д ╓ дуже зручним.
– Чув я в╕д багатьох людей, що Черн╕г╕вське земляцтво ╓ одним ╕з найпотужн╕ших у столиц╕. Кажуть, що свого часу його становленню дуже допом╕г президент Кучма. Та й Плющ родом з Черн╕г╕вщини, Потебенько…
– Наше земляцтво, д╕йсно, ╓ дуже активним. Але назван╕ люди тут н╕ до чого. Кучма добре ставився до земляк╕в ╕ до земляцького руху. В╕н, д╕йсно, дуже любить Черн╕г╕вщину. Але нам в╕н н╕коли не допомагав, ми робили все власними силами. Чому ми найпотужн╕ше земляцтво? Очевидно, тут зб╕г деяких фактор╕в. У кожного земляцтва ╓ сво╖ проблеми, ╕ у нас ╖х не менше. Просто… люди п╕д╕бралися хорош╕. Мабуть, це головне.
– На вашому робочому стол╕ я бачу Дов╕дник Ради земляцтв Укра╖ни. Можна я перегляну його?
– Звичайно. Я нав╕ть дам один прим╕рник ╕з собою. Якщо ви ц╕кавитеся ц╕╓ю темою, то там знайдете багато корисно╖ ╕нформац╕╖.
– Тут дуже ч╕тко викладено те, що ус╕ ми п╕дсв╕домо розум╕╓мо… Ось, я зацитую: «Завдяки т╕сним зв’язкам з╕ сво╓ю малою батьк╕вщиною земляцтва волод╕ють об’╓ктивною неупередженою ╕нформац╕╓ю щодо ситуац╕╖ в областях, районах, м╕стах, селах… Важливу консол╕дуючу роль земляцтв через можлив╕сть залучати для участ╕ в робот╕ товариств увесь соц╕альний спектр сусп╕льства, здатн╕сть до сп╕впрац╕ з ╕ншими орган╕зац╕ями, формування громадсько╖ думки, значною м╕рою використову╓ ╕ Ки╖вська м╕ська влада. Це знаходить сво╓ в╕дображення в Угодах про сп╕вроб╕тництво… У цьому вбача╓ться збагачення духовного життя столиц╕ з використанням творчого та ╕нтелектуального потенц╕алу земляцтв Укра╖ни, досягнення соц╕ально╖ злагоди у м╕ст╕ Ки╓в╕…».
На таку програму варто ор╕╓нтуватися ╕ кримчанам, адже соц╕альна, м╕жнац╕ональна злагода потр╕бн╕ ╕ в АРК. Кримчани ки╖вського, черн╕г╕вського, полтавського, сумського та ╕ншого походження повинн╕ активн╕ше робити св╕й внесок…
– Згоден. Бажаю вам усп╕х╕в! ╤ контактуйте з нами, адже у вас також черн╕г╕вське кор╕ння!
* * *
Додому я в╕з не лише «Дов╕дник Ради земляцтв», але й чудовий альбом «Черн╕г╕вське земляцтво. Кроки становлення», а також дв╕ велик╕ книги: «Собори наших душ. Десять рок╕в Черн╕г╕вському земляцтву» ╕ календар «Черн╕г╕вщина – земля козацька». Це доробок с╕верян, ╕ цими безц╕нними подарунками В╕ктор Ткаченко св╕домо чи несв╕домо «прив’язував» мене до свято╖ справи…
Звичайно, з тако╖ «аури» зразу не хочеться ╕ виходити. Вдома почав гортати альбом з пейзажами Володимира ╢мця: «Туман над р╕чкою Снов», «Травень у л╕сах», «Жито колишеться», «Хата мого дитинства», «Л╕то на берегах Десни»… Припадеш очима до пейзажу ╕… н╕би поверта╓шся в далеке дитинство.
Ось такий в╕н чар╕вник – Володимир ╢мець. ╤ портретист блискучий! Тут ╕ «Портрет матер╕», ╕ «Син Олег», ╕ «Чабан», ╕ «Поет Стан╕слав Реп’ях», ╕ «Геолог Юр╕й Арс╕р╕й», ╕ «Професор Володимир Коваленко»… Кожна робота виконана з любов’ю, адже земляк╕в писав, не кого-небудь!
Пригадую як рок╕в три тому застав його над створенням портрета колишнього пол╕тв’язня Левка Лук’яненка. Тод╕ ж ╕ сфотографував Володимира Володимировича п╕д час короткого перепочинку… Художник охоче д╕лився сво╖ми творчими планами, ╕ я зрозум╕в наск╕льки м╕цно в╕н прир╕с до ц╕╓╖ земл╕!
До реч╕, у Львов╕ живе його плем╕нник Серг╕й Казим╕р. П╕сля по╖здок до Черн╕г╕вщини завжди йому телефоную, д╕люся враженнями. А цього разу Серг╕й В╕тал╕йович зробив мен╕ сюрприз. Сказав, що незабаром на Форум видавц╕в при╖де з презентац╕╓ю сво╓╖ ново╖ книги б╕лоруський поет ╕ перекладач Валер╕й Стр╕лко. Ну, б╕лорус в╕н за м╕сцем проживання, а так – укра╖нець, черн╕г╕вець. Мало того – близький родич ╕ Володимира ╢мця, ╕ Серг╕я Казим╕ра… Родич? Валер╕й Стр╕лко – родич? Та я ж про нього вже два рази писав у «Кримськ╕й св╕тлиц╕»! Я ж з ним зустр╕чався у М╕нську, ╕ це саме в╕н познайомив мене з внучкою Якуба Коласа! Господи, наск╕льки ж т╕сний цей св╕т…
От вам ╕ наочний приклад того, що згромадження людей у земляцтва да╓ великий ╕нформац╕йний виграш. Чим т╕сн╕ше контакту╓ш, тим б╕льше зна╓ш! Це ще один аргумент на користь того, щоб почати реал╕зовувати ╕дею Н╕ни Матв╕╓нко в Криму.
Не цураймося, признаваймося,
Бо багацько нас ╓!

Серг╕й ЛАЩЕНКО.
Черн╕г╕в – Ки╖в – Льв╕в.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #37 за 11.09.2009 > Тема "Ми єсть народ?"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=7771

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков