"Кримська Свiтлиця" > #37 за 11.09.2009 > Тема "Крим - наш дім"
#37 за 11.09.2009
СЕЛО, ЩО БЛИЗЬКЕ ╤ ДО СЕРЦЯ, ╤ ДО БОГА
Мо╓ р╕дне село на велик╕й адм╕н╕стративн╕й мап╕ ╕ не розглед╕ти. А ось на обкладинц╕ книги, яку видали мо╖ односельц╕ Василь Лаба та Петро ╤вах╕в, воно – мов центр Всесв╕ту. Саме так я його ╕ сприймаю – село Кн╕село Жидач╕вського району Льв╕всько╖ област╕. Пам’ятаю його розк╕шн╕ фруктов╕ сади, два стад╕они, де змагалися футбольн╕ команди з р╕зних селищ район╕в. Ск╕льки тод╕ збиралося вбол╕вальник╕в! Одягалися урочисто, у вишиванки, бо це ж – свято! А ск╕льки п╕сень лунало над нашим селом! ╤ хоч я тод╕ був ще хлопчиком, але все це збереглося в пам’ят╕: ╕ вгодован╕ прибран╕ кон╕, ╕ гуси та качки понад р╕чкою, ╕ кам’яна дорога, що вабила у нев╕доме. А як╕ чудов╕ мешкали у нас люди! Такими вони залишилися й зараз. Мали трьох брат╕в-депутат╕в Горин╕в. Богдан та Михайло – депутати Верховно╖ Ради Укра╖ни, а Микола – обласно╖ Ради. Вс╕ вони – сини в╕домого патр╕ота Миколи Гориня (серед депутат╕в ╕ м╕й власний родич ╤вась Ревуцький). Та й взагал╕ щедра Льв╕вщина на патр╕от╕в, людей громадсько активних, як╕ не страхаються в╕дпов╕дальност╕. Народився я в Кн╕сел╕ 1 с╕чня 1937 року. Але коли був ще школярем, мо╖х батьк╕в, Тому Йосиповича та Мар╕ю Семен╕вну, а ще трьох брат╕в ╕ трьох сестер вислали в Томську область на л╕соповал. Батьки мо╖ були патр╕отами, п╕дтримували контакти ╕з повстанцями, ╕ хоча на гарячому ╖х не сп╕ймали, але причепилися до того, що ми мали наймита, то уже ╕ «кулаки» – експлуататори чужо╖ прац╕. Бодай нин╕шн╕м пенс╕онерам жилося б так, як тому наймитов╕. Вже там, у Сиб╕ру, нас пом╕стили на баржу та й повезли по р╕чц╕ за 200 км в╕д будь-яких «благ цив╕л╕зац╕╖» – про школу чи л╕карню год╕ й думати. Одн╕ т╕льки бараки, де в кожн╕й «к╕мнат╕» мешкало по с╕м родин. Старш╕ мо╖ брати працювали разом з батьками. А коли найближч╕ л╕си було вирубано, попливли ми по р╕чц╕ дал╕ – на нов╕ л╕сорозробки. Нас, укра╖нц╕в, тод╕ боялися, вважали бандер╕вцями, якимись недолюдками, та згодом зрозум╕ли, що ми – так╕ сам╕ люди, як й ╕нш╕. Так минуло с╕м рок╕в. Ми вже жили в невеличких поселеннях: Широке, Лебяже, Борки, Юрма та ╕нших. ╤ хоча спод╕валися, що з╕ смертю Стал╕на нас в╕дпустять додому, але нам цього не пропонували ╕, пам’ятаючи, що нас було засуджено на дов╕чне заслання, ми мовчки чекали, що буде дал╕. Лише в 1957 роц╕ мо╖х батьк╕в реаб╕л╕тували. Але надто сподобалася тут практично дармова робоча сила – нам вже об╕цяли ╕ окрем╕ будиночки, ╕ школи, ╕ л╕карн╕, аби лише не посп╕шали додому. ╤ все-таки ми повернулися в сво╓ р╕дне село, та на садиб╕ лишилася т╕льки криниця, але й вона закидана кам╕нням. Якось з часом обжилися. Я вступив до Льв╕вського училища, де навчали на к╕номехан╕к╕в, а пот╕м нам запропонували три област╕, де можна було влаштуватися працювати за фахом. Я вибрав Старий Крим, де в однойменному санатор╕╖ ╕ пропрацював з 1966 до 2002 року. Полюбилася мен╕ кримська земля. Але й минуле не в╕дпуска╓. ╤ щоразу, в╕дв╕дуючи Кн╕село, я буваю у храм╕. Ран╕ше в сел╕ була дерев’яна церква, та згор╕ла. А цю, де тепер правиться служба Божа, розпочали будувати ще у 1910 р. У 1930-т╕ роки – завершили. З червоно╖ м╕цно╖ цегли, вона була розрахована надовго. Вт╕м, хоча минуло чимало часу, церква ще й донедавна потребувала працьовитих рук. Облаштовували ╖╖ ус╕м миром – ╕ ось золотом заграли на сонц╕ купол та дзв╕ниця. Як н╕хто ╕нший попрацював колишн╕й староста церкви Михайло Кравець – в╕н власноруч виготував ╕коностас й ╕нше церковне начиння. Михайло Кравець взагал╕ людина ун╕кальна. Член ОУН-УПА, засуджений до 25 рок╕в ув’язнення, в╕н ╕ в сво╖ 80 рок╕в палко любить Батьк╕вщину та й в╕дпочинок для нього – поняття в╕дносне. Головою церковно╖ громади ╓ сьогодн╕ Ярослав Макровець, а святу службу править о. Василь Прищ. 21 вересня у церкв╕ в╕дбудеться храмове свято, адже вона названа на честь Р╕здва Пресвято╖ Богородиц╕. До реч╕, окр╕м греко-католицького храму та нед╕ючого костьолу, у Кн╕сел╕ ╓ ще й невеличка, але дуже гарна каплиця, споруджена неподал╕к в╕д джерела з м╕неральною водою, яку ╕ освячують тут на Водохреще. Про ╖╖ ц╕лющ╕ властивост╕ ходять ц╕л╕ легенди. У всякому раз╕, вона теж ╓ в╕зит╕вкою мого р╕дного села. А ще хочу нагадати: аби не активна позиц╕я параф╕янки Стефан╕╖ Тамчак, каплички могло б ╕ не бути. Все найкраще – це заслуга мо╖х земляк╕в-односельц╕в, яких ╕ в╕таю разом з╕ сво╓ю родиною ╕з храмовим святом. Нехай вас охороня╓ свята Божа Мати!
Михайло ТЕЛ╤ШЕВСЬКИЙ. м. Старий Крим.
На фото: Михайло Тел╕шевський в редакц╕╖ «Кримсько╖ св╕тлиц╕».
"Кримська Свiтлиця" > #37 за 11.09.2009 > Тема "Крим - наш дім"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=7765
|