Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4475)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4153)
Українці мої... (1674)
Резонанс (2155)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1848)
Крим - наш дім (1105)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (243)
Бути чи не бути? (355)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (219)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
У КРИМУ З ПОЧАТКУ РОКУ ЗАГАРБНИКИ ЗААРЕШТУВАЛИ 92 ЛЮДИНИ ЗА ПОЛ╤ТИЧНИМИ МОТИВАМИ
Ц╕ цифри можуть бути набагато б╕льш╕, адже не вс╕ затриман╕ звертаються за допомогою до...


У КРИМУ ВНОЧ╤ ЛУНАЛИ ВИБУХИ
М╕н╕стерство оборони РФ пов╕домило про начебто масовану атаку безп╕лотник╕в на тимчасово...


У КРИМУ РОС╤ЯНИ РОЗМ╤ЩУЮТЬ НА ПЛЯЖАХ ВЕЛИКУ К╤ЛЬК╤СТЬ ВОГНЕВИХ ТОЧОК
Окупанти пост╕йно наражають на небезпеку громадянське населення…


БАР╤╢В - ПРО РЕЗОЛЮЦ╤Ю СЕЙМУ РП: РОС╤Я МА╢ В╤ДПОВ╤СТИ ЗА ВС╤ ГЕНОЦИДИ КРИМСЬКИХ ТАТАР
Не засудили вчора, повторю╓ться сьогодн╕…


ЗАГАРБНИКИ МАЮТЬ ЗАЛИШИТИ ОКУПОВАН╤ ЗЕМЛ╤
Мустафа Джем╕л╓в обговорив з головним радником Ердогана ситуац╕ю в Криму та становище кримських...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #36 за 04.09.2009 > Тема "Крим - наш дім"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#36 за 04.09.2009
ЗАДАТКИ ЛИЦАРЯ МА╢ КОЖЕН. ТА ЧИ КОЖЕН МОЖЕ НИМ БУТИ?

ПОРТРЕТ СУЧАСНИКА

Дев’ятий р╕к посп╕ль ворота середньов╕чно╖ фортец╕ у Судаку в╕дкрилися для гостей Криму та учасник╕в м╕жнародного лицарського фестивалю ╕сторичного фехтування «Генуезький шолом-2009». Як завжди, в╕дбулися турн╕ри у ном╕нац╕ях «меч-меч», «щит-меч» та «нестандарт»; також в╕дбувся ╕ ковальський фестиваль «Нащадки Сварога»; а ще в╕дв╕дувач╕ Генуезько╖ фортец╕ спостер╕гали за батал╕ями не лише на ристалищ╕ (в╕докремлене м╕сце для турн╕рних, ╕ не т╕льки, по╓динк╕в), а й на сцен╕ п╕д час постановочного бою, хоча з постановочного тут лише театральна частина, а от бугурт (б╕й ст╕нка на ст╕нку) – справжн╕й (!); також можна було спробувати себе у якост╕ гончара чи коваля, лучника чи арбалетника; учасники фестивалю ╕ туристи мали можлив╕сть прогулятися «М╕стом майстр╕в», де на них чекали середньов╕чн╕ ювел╕ри ╕ ткал╕, майстри по шк╕р╕ та дереву з╕ сво╖ми виробами, а ще й рунний оракул... Традиц╕йно можна було навчитися ╕ певн╕й к╕лькост╕ базових рух╕в ╕сторичного фехтування за допомогою профес╕йного тренера Анджея Бокача ╕з Феодос╕╖.
Користуючись нагодою, я вир╕шила посп╕лкуватися з цим лицарем, який не просто л╕воруч чи праворуч маха╓ клинком, а вчить ╕нших в╕дчувати ╕ розум╕ти, що таке чесне ╕ благородне протистояння.

ЗАДАТКИ ЛИЦАРЯ МА╢ КОЖЕН. ТА ЧИ КОЖЕН МОЖЕ НИМ БУТИ?

Щодо того, чи в╕дчува╓ в╕н, власне, себе лицарем, то Анджей в╕дпов╕в, що намага╓ться виховати у соб╕ т╕ моральн╕ та ф╕зичн╕ якост╕, як╕ притаманн╕ сучасному образу справжнього лицаря, ╕ не дати ╖м стертися, якщо вони уже ╓: “Пита╓те, чи легко бути лицарем сьогодн╕? — ╕з посм╕шкою перепиту╓ в╕н мене. — А чи легко працювати на улюблен╕й робот╕? Вона ж нер╕дко вимага╓ напруження ус╕х творчих та житт╓вих сил. Але ж це ╓ творч╕стю себе! Думаю, що у кожно╖ людини ╓ т╕ якост╕, як╕ можуть зробити ╖╖ лицарем, та не кожна хоче так жити. У р╕зних ситуац╕ях людина проявля╓ себе по-р╕зному... Наприклад, я намагаюся дотримуватися активно╖ житт╓во╖ та громадянсько╖ позиц╕╖. Не проходжу повз, стараюся зм╕нити св╕т навколо себе, щоправда, спод╕ваюся, не на шкоду св╕тов╕... На сво╖х тренуваннях прагну виховувати у людях волю, звичку самовдосконалюватися, впевнен╕сть у сво╖х силах, знання, де саме ц╕ сили можна, а де й не можна застосувати. На мою думку, ус╕ ц╕ вм╕ння та навички ╓ нев╕д’╓мними атрибутами справжнього лицаря. А щоб лицар╕в стало б╕льше, треба, щоб у ЗМ╤, культур╕, пол╕тиц╕ тощо думали про насл╕дки, до яких можуть призвести т╕ житт╓в╕ ф╕лософ╕╖, як╕ там рекламуються. ╤ йдеться не лише про екранне засилля алкоголю чи тютюну зокрема, а про усю сучасну систему моральних та духовних ц╕нностей загалом».
Наступне мо╓ питання було абсолютно лог╕чним: як же починалося оте сучасне лицарство для фехтувальника?
 «Починалося для мене усе досить просто, — згаду╓ Анджей сво╓ перше аматорське знайомство з фехтуванням. — Мен╕ пощастило з двором, у якому я вир╕с: починали з бо╖в на палицях, сам╕ робили соб╕ як╕сь прим╕тивн╕ шоломи тощо... Але у нас це майже в╕дразу переросло у щось орган╕зоване. Був момент передач╕ навичок: старш╕ вчили молодших елементарному стройовому кроку ╕ бою, тримати шеренгу, основних удар╕в ╕ блок╕в. М╕ж сус╕дськими дворами велися «справжн╕ в╕йни», ╕ не як╕сь б╕йки, а стратег╕чн╕ бо╖ ╕з закр╕пленням на м╕сцевост╕ та штурмами. Найц╕кав╕ше, що стосунки м╕ж компан╕ями були гарн╕, ми таким чином вчилися тактиц╕ бою. Трохи п╕зн╕ше, рок╕в з восьми, я потрапив у секц╕ю сх╕дних ╓диноборств. Там теж вчили основам фехтування, щоправда сх╕дного штибу. Це також дало мен╕ можлив╕сть розвиватися. Але сх╕дним бойовим мистецтвом я займався лише до тих п╕р, поки не п╕др╕с. Пот╕м мен╕ просто ф╕зично стало незручно, адже конституц╕я т╕ла стала ╕накшою, важел╕ ╕нш╕, та й центр тяж╕ння у ╓вропейц╕в, на мою ╕ не т╕льки думку, знаходиться вище, н╕ж у людей з╕ Сходу. Сам╕ стил╕ гарн╕, але, як на мене, нам не дуже п╕дходять. Дитин╕ воно байдуже, адже вона ще не сформована. Хоча я на сто в╕дсотк╕в згоден ╕з твердженням, що нема╓ сильного стилю, а ╓ сильний майстер. Все залежить в╕д людини: якщо вона поставить перед собою певну мету, то обов’язково ╖╖ досягне».
Трохи згодом деяк╕ з друз╕в Анджея по╖хали вчитися у Харк╕в ╕ зв╕дти почали привозити варязьк╕ фехтувальн╕ та бойов╕ техн╕ки. Це якраз ╕ була перша нормальна важка ╢вропа (обладунки), з якою в╕н ознайомився приблизно 1996 року.
«Усе було довол╕ факультативно, — розпов╕да╓ лицар. – Почав ус╕м ц╕кавитися, шукав самотужки ╕нформац╕ю, багато читав. Варто зауважити, що на той час я уже став тренером з╕ спортивних бальних танц╕в, а тому мен╕ було достатньо легко розробити соб╕ систему тренувань. Мен╕ показали базову техн╕ку ведення бою, а я ╖╖ взяв ╕ розвинув для себе. Кр╕м того, у нас приблизно тод╕ ж з’явля╓ться так званий рос╕йський стиль. ╤ хоча то б╕льше рукопашна база, але довол╕ багато давала вона ╕ для фехтування. Зв╕дти теж взяв чималенько, адже там абсолютно св╕й п╕дх╕д, який ан╕ на ╢вропу, ан╕ на Сх╕д не схожий».
Сам Анджей ╓ не просто фехтувальником чи б╕йцем, а профес╕йним танцюристом ╕з судейською категор╕╓ю. Як хореограф в╕н може розкласти ледь не будь-яку техн╕ку, як танцювальну, так ╕ бойову, ╕ взяти з не╖ елементи для сво╖х власних тренувань. Коли спостер╕га╓ш за ним на ристалищ╕, склада╓ться враження, що в╕н не просто завда╓ удару, а ще й одночасно танцю╓: рухи його дуже плавн╕ ╕ грац╕йн╕, але з ч╕ткою ф╕ксац╕╓ю.
«Зараз танцями я займаюся б╕льше для себе, — розказав про м╕сце танцю у сво╓му житт╕ наш герой. – А почалося усе в мо╖ чотирнадцять рок╕в — п╕шов на спортивн╕ бальн╕ танц╕ п╕сля г╕мнастики та сх╕дних бойових мистецтв. Займався профес╕йно, маю тренерське посв╕дчення та право на судд╕вство. В╕дтанцювавши сво╓, став тренувати людей. Також факультативно вчив слов’янськ╕ та ╕нш╕ народн╕ танц╕, щоб знати, як рухатися. Це теж допомогло вдосконалити бойову техн╕ку».
На питання, чому в╕н реконструю╓ саме «Польщу» ╕ польську техн╕ку бою, Анджей в╕дпов╕в, що все до банального просто: «Справа у походженн╕, — сказав реконструктор. — Я сам ╓ поляком, тому й займаюся польською шаблею. М╕й р╕д походить з польсько╖ дворянсько╖ шляхти. Мен╕ дуже легко просл╕дкувати свою генеалог╕ю, бо збереглися альбоми, записи тощо. По ж╕ноч╕й л╕н╕╖ у мене взагал╕ чистий родов╕д, а по чолов╕ч╕й — Зах╕дна Б╕лорус╕я – у той пер╕од, як пам’ята╓те, територ╕я Реч╕ Посполито╖. Щодо педагог╕ки, то прад╕д у мене був директором г╕мназ╕╖, тож гени, певно, даються взнаки: у мене й самого дванадцять рок╕в педагог╕ки. А щодо ╕сторичного фехтування, то шляхта у середн╕ в╕ки якраз воювала, тож у мен╕, певне, ╓ той лицарський бойовий дух пращур╕в...».
Щодо сво╓╖ тренерсько╖ д╕яльност╕, то Анджей Бокач сьогодн╕ уже спец╕ально не робить набор╕в у групи. Люди р╕зних в╕кових категор╕й сам╕ приходять до нього займатися. «╢ старш╕ за мене, — зауважив в╕н, — ╓ молодш╕, а ╓ й однол╕тки. До кожного намагаюся знайти ╕ндив╕дуальний п╕дх╕д. Хоча свого часу склалася така фраза про мене: «Олекс╕йович — добра людина лише до тих п╕р, поки не одягне шолом», — на цих словах Анджей не зм╕г втримати посм╕шки, але уже серйозно в╕в дал╕, – справа у тому, що ми займа╓мося, власне, бойовим мистецтвом! По-перше, «бойове», а по-друге, все ж таки «мистецтво»!.. ╤ воно, безперечно, розраховано на б╕й ╕ на ураження противника, перемогу над ним. А от наск╕льки ти людина, наск╕льки ти розвинений духовно, морально ╕ ф╕зично, наст╕льки ти використову╓ш реальний бойовий прийом до т╕╓╖ м╕ри, щоб людину не лише не вбити, а й нав╕ть не травмувати. Наприклад, якщо робота в обладунках, то лише по захищених ними д╕лянках! По-перше, менше шанс╕в покал╕чити, а по-друге, це чесно. Якщо ж людин╕ у мозку чогось забракло, вона зробила соб╕ поганий обладунок ╕ вийшла у ньому в б╕й, то це уже ╖╖ провина, якщо ╖╖ травмували. Але якщо бо╓ць працював у в╕дкриту зону, то це вже ╕ нечесно, ╕ негарно! ╤ справа тут нав╕ть не в тому — по-лицарськи це чи н╕. Адже образ такого соб╕ лицаря-романтика, який ╕ танцю╓, ╕ сп╕ва╓, ╕ уособлю╓ собою ц╕лковите благородство, склався лише у XVIII стол╕тт╕, у т╕ часи, коли модним став культ куртуаз╕╖. До того це були звичайн╕с╕ньк╕ вояки-найманц╕, як╕ не гребували п╕дзаробити нав╕ть ╕ на заручниках... Та не про це йдеться, а про те, що треба у будь-як╕й ситуац╕╖ залишатися чесною людиною. А щодо бойового мистецтва, то вдосконалюватися у ньому можна усе життя! ╤ коли людина приходить до мене, то спершу я м╕сяць-два працюю з нею довол╕ жорстко, не даючи особливо багато навичок. Вона ж або за якийсь час «переплавиться» у тренуваннях, як у горн╕, або ж «згорить» ╕ п╕де геть. ╤ от лише тод╕, коли людина перевт╕лю╓ться, якщо можна так сказати, ста╓ ╕ншою, з нею можна працювати дал╕. До реч╕, я р╕дко коли виганяю людей, вони сам╕ йдуть...».
На питання, як в╕н ставиться до ж╕нок у бою, Анджей в╕дпов╕в, що не бачить у цьому н╕чого фатального чи незрозум╕лого. Якщо ж╕нц╕ це подоба╓ться, то, на його думку, нехай соб╕ займа╓ться. ╢дине, що варто попереджати, адже на обладунках не написано: «Увага! Обережно! Я — ж╕нка!», а з супротивником, як правило, у бугурт╕ чи на турн╕р╕ Анджей працю╓ у повну силу. Ж╕нки ж при ус╕х ╖хн╕х навичках все ж таки тенд╕тн╕ створ╕ння. До реч╕, щодо ж╕нок: дружина Анджея ╓ його випускницею з ╕сторичного фехтування. П╕д час випускного бою в╕н у двох м╕сцях поламав ╖й палець, а вона жодного слова не сказала, ╕ довела б╕й до к╕нця, витримавши його з честю. Та й сам Анджей, бува╓, при травмах доводить розпочатий б╕й до лог╕чного завершення, нер╕дко виходячи з нього переможцем. Певно, це про них говориться у народн╕й мудрост╕: яке йшло, таке й здибало. Дружина п╕дтриму╓ ╕ прекрасно розум╕╓ свого лицаря.
Якщо ж говорити про якусь житт╓ву, чи то пак лицарську ф╕лософ╕ю, то Анджей вважа╓, що найважлив╕ше — бути щирим та чесним ╕з людьми та самим собою: «Я б не сказав, що чесн╕сть та щир╕сть заважа╓ жити, але вони вимагають в╕д тебе дуже багато. Прост╕ше, безперечно, виживати через п╕дл╕сть. Але нав╕що таке виживання? Не розум╕ю... Для мене ж найголовн╕ше — внутр╕шня духовна р╕вновага», — стверджу╓ хореограф, лицар ╕ наставник в одн╕й особ╕ Анджей Бокач.
Катерина КРИВОРУЧЕНКО.
Фото О. НОСАНЕНКА.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #36 за 04.09.2009 > Тема "Крим - наш дім"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=7743

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков