Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4506)
З потоку життя (7297)
Душі криниця (4200)
Українці мої... (1691)
Резонанс (2214)
Урок української (1007)
"Білі плями" історії (1857)
Крим - наш дім (1208)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (246)
Бути чи не бути? (406)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (238)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
«ЧЕСТЬ ДЛЯ МЕНЕ»
Ахтем Се╕табла╓в показався ╕з Залужним та розпов╕в про ╖хню зустр╕ч…


УКРА╥НА В Н╤Ч НА 27 ЖОВТНЯ ВОСТАНН╢ МА╢ ПЕРЕЙТИ НА ЗИМОВИЙ ЧАС
Це передбачено ухваленим Верховною Радою законом, яким скасовано перех╕д з л╕тнього на зимовий...


ВОЛЯ ДО ПЕРЕМОГИ
В╕д початку повномасштабного рос╕йського вторгнення загинуло майже 500 укра╖нських спортсмен╕в ╕...


ТРИ ДЕСЯТИЛ╤ТТЯ ДОПОМОГИ
Управл╕ння Верховного ком╕сара ООН у справах б╕женц╕в (УВКБ ООН) розпочало свою д╕яльн╕сть в...


У В╤ДНОСИНАХ З ПОЛЬЩЕЮ НЕ ВАРТО НАТИСКАТИ НА ╤СТОРИЧН╤ “МОЗОЛ╤”, ЩО НАТЕРЛИСЯ ЗА 400 РОК╤В
Юр╕й Щербак, письменник, дипломат…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #36 за 04.09.2009 > Тема "З потоку життя"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#36 за 04.09.2009
В НАС УКРАЛИ ╢ВРОПУ!!! ╤ ПОЦУПИЛИ ╥╥ У НАС... МИ САМ╤

КРАЩЕ ТАМ, ДЕ НАС НЕМА?
(Продовження. Поч. у № 34, 35).

ДРЕЗДЕН
Кажуть, перше враження — найнезабутн╕ше. З перших хвилин нашого перебування у Дрезден╕ я просто закохалася у це романтичне, св╕тле, сяюче чистотою м╕сто. «Саксонська перлина» заснована в 1206 роц╕ на територ╕╖, де проживали слов’янськ╕ поселення дрежджан, що у переклад╕ означа╓ «л╕сов╕ жител╕». Зв╕дси ╕ походить назва м╕ста.
Розташоване на берегах Ельби, м╕сто-пам’ятка славиться безл╕ччю арх╕тектурних шедевр╕в: церква в стил╕ рококо Хофк╕рхе, всесв╕тньо в╕домий шедевр барочного мистецтва — палацовий ансамбль Цв╕нгер. Старе м╕сто в Дрезден╕ дуже компактне ╕ згруповане навколо Театрально╖ площ╕ з ╖╖ неперевершеною Дрезденською оперою у центр╕. Праворуч — резиденц╕я саксонсько╖ правлячо╖ династ╕╖ Ветт╕н╕в у стил╕ ренесанс. А уздовж Ельби — тераса Брюля, яку в Дрезден╕ називають «балконом ╢вропи».
А ось ╕ легендарна Дрезденська картинна галерея. Але музею з такою назвою у Дрезден╕ ви не знайдете, тому що н╕мецькою мовою галерея назива╓ться «Стар╕ майстри» (Alte Meister). Саме там знаходиться «С╕кстинська мадонна» Рафаеля, полотна Рембрандта, Рафаеля Сант╕, ориг╕нали Альбрехта Дюрера, Ганса Гольбейна. В╕дкрита у 1854 роц╕, Дрезденська галерея, чи╖ скарби дивом уникнули бомбардувань у скельних галереях довколишн╕х г╕р, здобула славу одн╕╓╖ з найбагатших колекц╕й св╕ту.
Я довго не могла збагнути, як н╕мц╕ так ╕деально збер╕гають чистоту свого м╕ста? Жодного разу, блукаючи вулицями Дрездена, ми не побачили н╕ одного прибиральника. Аж дивно, що не спотика╓шся об викинут╕ порожн╕ пляшки, не ухиля╓шся в╕д пол╕етиленових пакет╕в ╕ пап╕рц╕в, як╕ з поривами в╕тру ганяються за тобою, не мружиш оч╕ ╕ не в╕дкашлю╓шся в╕д пилюки, яка в наших м╕стах так ╕ сипле вам в обличчя.
А все дуже просто: з’ясову╓ться, н╕мц╕ просто... не см╕тять! Був ц╕кавий випадок: на одн╕й з дрезденських вуличок я на земл╕ пом╕тила купу обгорток в╕д морозива. Ну все, думаю, ╕ н╕мц╕ — «жив╕ люди». Але через дек╕лька метр╕в зустр╕чаю рос╕йськомовну групу турист╕в, як╕ — що ви, дума╓те, роблять? Правильно, ╖дять морозиво...

ПАРИЖ
 «Париж — це не м╕сто, це весь св╕т», — говорив Карл V. Справжн╕й центр культури та мистецтва, а також найб╕льш в╕домий туристичний центр континенту. Майже все м╕сто, в╕д ╕сторичного центру до передм╕сть, можна вважати музе╓м п╕д в╕дкритим небом. Тут збер╕га╓ться величезна к╕льк╕сть пам’ятник╕в, церков, театр╕в, з кожним пов’язан╕ захоплююч╕ легенди; тут можна прогулятися тихими вуличками Латинського кварталу з╕ старовинними в╕ллами, як╕ збереглися незм╕нними ще з час╕в Анр╕ IV чи Лу╖ XIV.
 В╕дкривала та╓мниц╕ одн╕╓╖ з найкрасив╕ших столиць св╕ту для нас екскурсовод з багатол╕тн╕м стажем Олена, яка розпов╕ла нам, що сучасний Париж — це монументальна перспектива Лувра, це г╕гантськ╕ п╕дземельн╕ комплекси Монпарнаса та Лез-Альп, це стр╕мко зростаюч╕ комплекси ╕нновац╕йно╖ арх╕тектури. Серце Парижа — це Собор Паризько╖ Богоматер╕, Тр╕умфальна Арка, найв╕дом╕ша паризька визначна пам’ятка й символ Франц╕╖ — Ейфелева вежа. Це католицьк╕ храми — шедеври готичного мистецтва, це скульптури з колекц╕╖ грецько╖, римсько╖ та давньо╓гипетсько╖ античност╕.
М╕сто розкинулось на середн╕й теч╕╖ р╕чки Сена, а свою назву отримало в╕д галльського племен╕ париз╕╖в, яке ще у ╤ ст. до нашо╖ ери на ц╕й територ╕╖ заснувало сво╖ перш╕ поселення.
Париж — м╕сто, яке побудоване на контрастах: широк╕ бульвари, як╕ перетинають вузьк╕ вулички; величн╕ монументи, як╕ приховують убог╕ задв╕рки; затишн╕ маленьк╕ кафе, як╕ конкурують з респектабельними ресторанами. «Париж – це все, що ти захочеш!», – сказав Фредер╕к Шопен близько двох стол╕ть тому, але ц╕ слова актуальн╕ ╕ сьогодн╕.
На правому берез╕ Сени розташований комплекс буд╕вель одного з найб╕льших художн╕х музе╖в св╕ту – Лувру, де збер╕гаються так╕ св╕тов╕ шедеври, як «Джоконда» Леонардо да В╕нч╕, чи в╕дома безрука статуя Венери М╕лосько╖. Протягом стол╕ть Лувр був фортецею, тюрмою, резиденц╕╓ю французьких корол╕в та академ╕╓ю. С╕м в╕дд╕л╕в музею дають обширний огляд розвитку мистецтв в╕д античност╕ до Х╤Х стол╕ття.
 Символ Парижа ╕ Франц╕╖ — Ейфелеву вежу було зведено у 1889 роц╕ для М╕жнародно╖ виставки ╕ до стол╕ття Велико╖ французько╖ революц╕╖. Спорудження найвищо╖ у св╕т╕ металево╖ веж╕ повинно було продемонструвати техн╕чну могутн╕сть ╕ економ╕чне процв╕тання Франц╕╖. Висота веж╕ 300 метр╕в, не беручи до уваги 22-метрову телев╕з╕йну антену на ╖╖ верх╕вц╕, вага вс╕х метал╕чних конструкц╕й 7 300 тонн, загальна маса — 10 000 тонн, споруда склада╓ться з 15 тисяч деталей. Вежа була зведена у рекордно короткий терм╕н — за 2 роки ╕ 2 м╕сяц╕ за проектом вже в╕домого на той час ╕нженера-буд╕вельника Гюстава Ейфеля, творця мост╕в та металевих конструкц╕й, серед яких — зал╕зний каркас для американсько╖ стату╖ Свободи.
 Можу сказати в╕дверто, що мо╓ перше враження в╕д французького символу було зовс╕м не фе╓ричним. Тут згаду╓ться в╕дома байка про французького письменника Мопассана, який терп╕ти не м╕г Ейфелево╖ веж╕, називав ╖╖ потворою ╕ п╕дписував петиц╕╖ з вимогою ╖╖ знесення. Але пост╕йно вечеряв на верхн╕й площадц╕ веж╕. Одного разу друз╕ запитали його: як же так, ти ж терп╕ти ╖╖ не можеш! На що Мопассан в╕дпов╕в: «Це ╓дине м╕сце, зв╕дки я ╖╖ не бачу».
 Але мо╓ враження докор╕нно зм╕нилося, коли ми п╕днялися на найвищий р╕вень веж╕ — приблизно 300 метр╕в над землею, зв╕дки в╕дкрилася надзвичайна, захоплююча панорама Парижа. А коли ми увечер╕ пливли на катер╕ по Сен╕ ╕ Ейфелева вежа мерехт╕ла тисячами вогн╕в, кожен не м╕г в╕д╕рвати в╕д не╖ погляду ╕ лише зачаровано шепот╕в: «Боже, яка ти красуня!».
 Та найсильн╕ше враження в мо╖й пам’ят╕ залишив Собор Паризько╖ Богоматер╕. В╕н сто╖ть у самому серц╕ сучасного Парижа — остров╕ С╕те. Колись, у середн╕ в╕ки, це ╕ був Париж. Под╕бно багатьом стародавн╕м християнським храмам в╕н народився на м╕сц╕ язичницького святилища. Там, де нин╕ зд╕ймаються башти собору Свято╖ Д╕ви, колись поклонялися Юп╕теру. Але прийшла ера християнства, ╕ каплиця язичник╕в переродилася в храм ново╖ в╕ри. В╕дбулося це на початку першого тисячол╕ття, незабаром п╕сля хрещення франк╕в святим Д╕он╕с╕╓м. Але т╕льки в середин╕ XII стол╕ття волею ╓пископа Парижа був закладений знаменитий собор. В╕н став одним з перших храм╕в нового, французького, названого надал╕ готичним, стилю. На створення кам’яного дива знадобилося майже 200 рок╕в.
 Св╕т готики та╓мничий, заплутаний ╕ неоднозначний. Входячи до Собору, ми стиха╓мо, пригн╕чен╕ урочистою строг╕стю ╕ похмур╕стю кам’яних склеп╕нь, що звужуються догори. Дивно╖ краси в╕траж╕ вр╕вноважують сво╖м кольоровим сяйвом холод ╕ давлячу важк╕сть похмурих кам’яних ст╕н. Безл╕ч та╓мниць ╕ переказ╕в пов’язан╕ з цим м╕сцем, — веде дал╕ свою захоплюючу розпов╕дь наш екскурсовод. Дехто стверджу╓, що арх╕тектура ╕ символ╕ка собору – сво╓р╕дне закам’ян╕ле з╕брання окультних вчень. Начебто середньов╕чн╕ алх╕м╕ки зашифрували в геометр╕╖ Нотр-Дам де Пар╕ та╓мницю ф╕лософського каменя. В╕домий окультист Фульканелл╕, який чимало ночей пров╕в у спробах розгадати ребуси собору, писав: «Якщо погожим л╕тн╕м днем ви п╕дн╕метеся сходами, що ведуть до верхн╕х поверх╕в собору, – пройд╕ться неквапливо вузьким проходом галере╖ другого ярусу. Д╕йшовши до кута, утворюваного колоною п╕вн╕чного склеп╕ння, ви побачите посередин╕ ряду химер дивовижний барель╓ф старця, вис╕чений з каменя. Це в╕н – Алх╕м╕к Нотр-Даму». Ще одна ц╕кава деталь – в Нотр-Дам╕ збер╕га╓ться цвях з хреста, на якому був роз╕пнутий ╤сус Христос, та його терновий в╕нок. Минають роки, зм╕ню╓ться життя, древн╕ша╓ собор, але потяг до нього н╕куди не зника╓. ╤, якщо ви у Франц╕╖, то будь-яка дорога приведе вас до Нотр-Даму.
...До по╖здки ╕ читала, й по телев╕зору багато чого бачила-чула про парижанок. Як╕ вони незвичайн╕, модн╕, струнк╕, ефектн╕... Переконалася, що це все-таки переб╕льшення. Так, вони здеб╕льшого худорляв╕, скромно одягнен╕, з╕ звичайною буденною зач╕скою, косметика майже непом╕тна. Все просто. Але все ж вловлю╓ться якась впевнен╕сть, струнк╕сть, п╕дтягнут╕сть — ╕ не лише зовн╕шня, а й внутр╕шня також. Це в╕дчува╓ться в погляд╕, усм╕шц╕, постав╕. Парижанка п╕дтягнута, незалежна, але не зверхня; ми пробували запитувати щось у перехожих — на б╕гу зупиняються, ╕ розказують, ╕ показують, н╕би вс╕ наш╕ проблеми раптом на мить стали ╖хн╕ми.
 Тут одразу згаду╓ш наше втомлене, завантажене торбами з продуктами ж╕ноцтво, якому за щоденними клопотами зовс╕м не вистача╓ часу на себе. А можливо, секрет парижанок — у тих, хто поруч з ними, — у чолов╕ках, як╕ не пригн╕чують ╖хн╓ бажання самореал╕зуватися, не перекладають ус╕ домашн╕ справи на ╖хн╕ тенд╕тн╕ плеч╕, як╕ й сам╕ усм╕хнен╕, впевнен╕, з╕бран╕? У Париж╕ ви не зустр╕нете молодого хлопця рок╕в двадцяти семи з уже довол╕ випуклим черевцем чи пляшкою пива в одн╕й руц╕ ╕ цигаркою в ╕нш╕й, неохайно одягнутих, з «пропитими», прокуреними обличчями. Справжн╕ французи, до реч╕, дуже симпатичн╕, одного разу я нав╕ть побачила чолов╕ка, схожого на свого улюбленого артиста Орландо Блума (а може, це в╕н ╕ був?).
 А тепер спустимося з небес на землю ╕ в╕д ╢лисейських пол╕в перейдемо до буденних, с╕рих околиць столиц╕ Франц╕╖. Вони теж вражають, але, звичайно ж, не так, як Орландо Блум. Околиц╕ Парижа – це надзвичайно брудн╕ вулиц╕, розбит╕ будинки, страшн╕ квартали ╕ тисяч╕ африканц╕в, ╕нд╕йц╕в, турк╕в ╕ араб╕в. Про паризьке метро взагал╕ можна зн╕мати ф╕льми жах╕в. Н╕коли не забуду тих пацюк╕в, як╕ переб╕гали по рейках на одн╕й з╕ станц╕й...
Париж для мене залишився м╕стом-контрастом. Тут розв╕ялися м╕фи про Ельдорадо, рай на земл╕, чи те, що десь краще, н╕ж удома. Нав╕ть страшно стало за отих впевнено-виструнчених парижан ╕ парижанок: чи вистачить у них т╕╓╖ п╕дтягнутост╕, щоб п╕дтягнути до свого столичного ╓вропейського р╕вня р╕зноплем╕нну зароб╕тчанську околицю, яка, чого доброго, в один прекрасний момент може... поцупити у них ╢вропу так само, як ╕ ми в себе?
Юл╕я КАЧУЛА.
(Зак╕нчення в наступному номер╕).

ТИМ ЧАСОМ…

ПАРИЗЬКЕ ПЕРЕДМ╤СТЯ СТРАЖДА╢ В╤Д МАСОВИХ БЕЗЛАД╤В

(Париж, 11 серпня 2009 р.). Другу н╕ч п╕дряд на вулиц╕ паризьких передм╕сть виходять натовпи молодих людей, як╕ влаштовують масов╕ безлади. Причиною таких д╕й погромники називають смерть м╕сцевого жителя, що загинув н╕бито з вини пол╕ц╕╖. Насправд╕ п╕дл╕ток, який працював рознощиком п╕ци, загинув у результат╕ нещасного випадку. По м╕сту в╕н пересувався на мотоцикл╕ для мотокросу, що заборонено м╕сцевими законами. На наказ зупинитися в╕н додав швидк╕сть, але не впорався з керуванням ╕ налет╕в на металевий шлагбаум. П╕дл╕ток помер на м╕сц╕.
Проте бунт╕вники вважають, що вина все одно лежить на пол╕ц╕╖, ╕ вийшли на вулиц╕, де стали перевертати ╕ п╕дпалювати легков╕ машини ╕ автобуси. Представник╕в сил правопорядку, як╕ спробували зупинити погроми, почали закидати пляшками ╕з запалювальною сум╕шшю, переда╓ Associated Press.
До Парижа, а також у передм╕стя Баньоле, в якому загинув п╕дл╕ток, стягнут╕ значн╕ сили пол╕ц╕╖. М╕н╕стр внутр╕шн╕х справ Франц╕╖ Бр╕с Ортефе наказав провести розсл╕дування причин ╕нциденту, що викликали смерть хлопця, ╕ закликав молодих людей до спокою ╕ порядку.
Нагада╓мо, що у 2005 ╕ 2007 рр. Париж також був охоплений безладами, в яких брали участь, як правило, молод╕ люди арабського ╕ африканського походження. У одному випадку причиною безлад╕в була смерть двох п╕дл╕тк╕в, як╕, ховаючись в╕д сп╕вроб╕тник╕в пол╕ц╕╖, зал╕зли в електричну п╕дстанц╕ю, де загинули в╕д удару струмом, в ╕ншому — смерть двох молодих людей, загиблих у результат╕ з╕ткнення мотоцикла, на якому вони ╖хали, з пол╕цейською машиною.
http://utro.ua/ua/proisshestviya

ЧАСТКА МУСУЛЬМАН У НАСЕЛЕНН╤ ╢ВРОПИ ЗРОСТЕ ДО 20%

На середину XXI стол╕ття мусульманське населення кра╖н ╢вросоюзу становитиме п’яту частину. Зг╕дно з даними нов╕тньо╖ допов╕д╕ американського ╤нституту м╕грац╕йно╖ пол╕тики, до 2050 року частка мусульман зросте з нин╕шн╕х 5% до 20%, пов╕домля╓ ╤ТАР-ТАСС з посиланням на «The Daily Mail». У допов╕д╕ також зазнача╓ться, що в Н╕дерландах, Велик╕й Британ╕╖ та ╤спан╕╖ частка мусульман буде ще вищою. А у ряд╕ ╓вропейських мегапол╕с╕в кор╕нн╕ жител╕ опиняться в меншост╕. Зокрема, це чека╓ англ╕йський Б╕рм╕нгем до 2026 року.
Зг╕дно з досл╕дженням, к╕льк╕сть мусульман зростатиме, перш за все, за рахунок високо╖ народжуваност╕ нащадк╕в ╕мм╕грант╕в, як╕ прибули до ╢вропи в 50-70 роках минулого стол╕ття, ╕ нового потоку при╖жджих ╕з кра╖н Близького ╕ Середнього Сходу, П╕вн╕чно╖ Африки й Аз╕╖.
Кр╕м того, щор╕чно до кра╖н ╢вросоюзу на ПМП прибувають до 2 м╕льйон╕в ос╕б, б╕льш╕сть з яких — жител╕ мусульманських кра╖н. Нову проблему фах╕вц╕ вже називають «демограф╕чною годинниковою бомбою».
http://www.unian.net/ukr/news

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #36 за 04.09.2009 > Тема "З потоку життя"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=7742

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков