Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ВЕСЕЛКА
В╕рш╕ нашого дитинства


Р╤ДНА МОВА
З дитинства мо╖ батьки навчали мене любити свою Батьк╕вщину з кв╕тучими садами, безмежними...


В╤РШ╤ НАШОГО ДИТИНСТВА. ╤ван ДРАЧ
Перша зб╕рка поез╕й ╤вана Драча «Соняшник» побачила св╕т 1962 року.


«У КОЖНО╥ ФЕ╥ БУВАЮТЬ ПРИ╢МН╤ МОМЕНТИ...»
В гостях "Джерельця" ╕з сво╖ми поез╕ями Наталка ЯРЕМА, Наталя МАЗУР ╕ Ксенислава КРАПКА


НАЙКРАЩ╤ УКРА╥НСЬК╤ МУЛЬТФ╤ЛЬМИ ВС╤Х ЧАС╤В
6 кв╕тня св╕т в╕дзначив День мультф╕льм╕в. Це свято було засноване 2002 року М╕жнародною...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #35 за 28.08.2009 > Тема ""Джерельце""
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#35 за 28.08.2009
ДО ╤СТОР╤╥ УКРА╥НСЬКО╥ ДЕРЖАВНО╥ СИМВОЛ╤КИ

ПАВЛО ЧУБИНСЬКИЙ: АВТОР ТЕКСТУ ДЕРЖАВНОГО Г╤МНУ

Визначну роль у формуванн╕ укра╖нсько╖ нац╕онально╖ ╕де╖ в╕д╕грав Павло Платонович Чубинський – автор в╕рша «Ще не вмерла Укра╖на».
У дореволюц╕йний час це був найпопулярн╕ший, п╕сля «Запов╕ту» Т. Шевченка, тв╕р укра╖нсько╖ поез╕╖. Музику до в╕рша написав Микола Вербицький. Ще до проголошення незалежно╖ Укра╖нсько╖ держави слова Чубинського, покладен╕ на музику Вербицьким, набрали характеру укра╖нського г╕мну. Г╕мном тв╕р «Ще не вмерла Укра╖на» став у 1917 роц╕, з утворенням Укра╖нсько╖ Народно╖ Республ╕ки. З набуттям незалежност╕ Укра╖ною слова в╕рша Павла Чубинського «Ще не вмерла Укра╖на» стали нац╕ональним г╕мном нашо╖ держави.
Павло Платонович Чубинський народився 27 с╕чня 1839 року поблизу Ки╓ва, у с╕м’╖ б╕дного дворянина. Зак╕нчив II Ки╖вську г╕мназ╕ю, навчався у Санкт-Петербурзькому ун╕верситет╕ на юридичному факультет╕. У студентськ╕ роки брав участь у д╕яльност╕ петербурзько╖ укра╖нсько╖ громади. Був одним з автор╕в журналу «Основа», сп╕впрацюючи в якому, познайомився з Тарасом Шевченком, Миколою Костомаровим.
П╕сля участ╕ у м╕тингу проти розправи над учасниками варшавсько╖ ман╕фестац╕╖ Чубинського виключають з ун╕верситету, ╕ в╕н деякий час живе на Черн╕г╕вщин╕, у сел╕ Ропша. У 1861 роц╕ захища╓ в Петербурз╕ дисертац╕ю «Нариси народних юридичних звича╖в ╕ понять з цив╕льного права Малорос╕╖» та здобува╓ вчений ступ╕нь кандидата правознавства.
Повернувшись в Укра╖ну, впродовж 1861-1862 рок╕в пише статт╕ для «Основи», сп╕впрацю╓ у «Черниговском листке» та у «Киевских губернских ведомостях», в яких побачила св╕т його «Програма для вивчення народних юридичних звича╖в у Малорос╕╖» (1862).
1862 року в Ки╓в╕ к╕лька укра╖ноф╕льських гуртк╕в об’╓дналися в «Громаду», серед перших член╕в яко╖ були П. Чубинський, В. Антонович, П. Житецький, Т. Рильський. Проти «Громади» невдовз╕ було порушено крим╕нальну справу, почалося сл╕дство. Восени того ж року П. Чубинський пише в╕рш «Ще не вмерла Укра╖на», який одразу ж привернув увагу влади. У донесеннях про укра╖ноф╕льську д╕яльн╕сть Павла Чубинського в╕рш ф╕гуру╓ як крамольний тв╕р. Невдовз╕ п╕сля написання в╕рша П. Чубинського в╕дправляють на проживання в Архангельську губерн╕ю п╕д нагляд пол╕ц╕╖.
П. Чубинський оселя╓ться в Архангельську, де працю╓ сл╕дчим, пот╕м секретарем статистичного ком╕тету, редактором губернсько╖ газети, чиновником з особливих доручень при губернатор╕. За с╕м рок╕в заслання в Архангельську укра╖нець Чубинський зробив чимало для рос╕йсько╖ науки, зокрема написав досл╕дження про ярмарки в Архангельському кра╖, про Печорський край, торг╕влю у п╕вн╕чних губерн╕ях Рос╕╖, досл╕див юридичн╕ звича╖ в губерн╕╖ тощо.
У 1869 роц╕ П. Чубинському дозволяють повернутися до Петербурга, а пот╕м ╕ в Укра╖ну, щоб очолити експедиц╕ю у П╕вденно-Зах╕дний край для етнограф╕чних та статистичних досл╕джень. Протягом двох рок╕в експедиц╕я досл╕джувала Ки╖вську, Волинську, Под╕льську губерн╕╖, частину М╕нсько╖, Гродненсько╖, Любл╕нсько╖, Седлецько╖ губерн╕й та Бессараб╕ю, де автохтонно проживали укра╖нц╕. Експедиц╕я Чубинського набула розголосу, й до не╖ прилучилося багато ентуз╕аст╕в, як╕ надавали ╖й сво╖ матер╕али. Матер╕али експедиц╕╖ ув╕йшли до семитомника, виданого протягом 1872-1879 рок╕в.
У 1872 роц╕ у Ки╓в╕ створено П╕вденно-Зах╕дний в╕дд╕л Рос╕йського Географ╕чного товариства. Одним ╕з його активних д╕яч╕в став П. Чубинський. У серпн╕-вересн╕ 1874 року в Ки╓в╕ в╕дбувся орган╕зований П╕вденно-Зах╕дним в╕дд╕лом Рос╕йського Географ╕чного товариства III Археолог╕чний з’╖зд, що мав велике значення в актив╕зац╕╖ укра╖нознавчих досл╕джень. 1873 року Рос╕йське Географ╕чне товариство нагородило Чубинського золотою медаллю. 1875 року в╕н одержав золоту медаль М╕жнародного етнограф╕чного конгресу в Париж╕.
18 травня 1876 року було видано так званий Емський указ, який заборонив д╕яльн╕сть укра╖нських товариств, видання л╕тератури, театральн╕ та концертн╕ програми укра╖нською мовою. Чимало д╕яч╕в укра╖нсько╖ культури були змушен╕ залишити Укра╖ну. На початку 1877 року Чубинський знову оселився у Петербурз╕, де працював чиновником М╕н╕стерства шлях╕в. У той час в╕н тяжко захвор╕в, у кв╕тн╕ 1879 року йде у в╕дставку й п╕сля наполегливих клопотань д╕ста╓ дозв╕л повернутися в Укра╖ну. Помер Чубинський 26 с╕чня 1884 року. Похований у Бориспол╕.

ДЕРЖАВНИЙ Г╤МН УКРА╥НИ
Слова П. Чубинського
Музика М. Вербицького

Ще не вмерла Укра╖ни
╕ слава, ╕ воля,
Ще нам, браття молод╕╖,
 усм╕хнеться доля.
Згинуть наш╕ вор╕женьки,
 як роса на сонц╕.
Запану╓м ╕ ми, браття,
 у сво╖й сторонц╕.

Душу й т╕ло ми положим
 за нашу свободу,
╤ покажем, що ми, браття,
 козацького роду.


НАШ ПРАПОР

Мар╕йка сид╕ла й малювала. Спочатку взяла блакитний ол╕вець.
– Хай небо буде пог╕дне, ясне! – сказала вона й намалювала небо. – У неб╕ хай ся╓ сонечко, – додала д╕вчинка ╕ взяла жовтий ол╕вець.
Намалювала сонце – ╕ небо повесел╕шало.
А внизу поле, чорне та сумне.
– Розвесел╕мо його! – мовили жовтий ╕ блакитний ол╕вц╕.
╤ заходилися працювати: один – блакитний дощик малювати, а другий – ясне пром╕ннячко. У чорн╕й земл╕ спала нас╕нинка. Пробудилася та й каже:
– Ой, як хороше! Дощик мене напо╖в, сонечко з╕гр╕ло. Буду я проростати.
╤ над землею п╕днявся зелений паросток.
╤ другий п╕днявся, ╕ трет╕й, ╕ тисяча тисяч веселих зелених паростк╕в!
– Тепер я уже знаю, – засм╕ялась Мар╕йка, – де жовте й блакитне удвох, – там наста╓ весна! Бо разом вони дають зелену барву.
В╕дклала д╕вчинка ол╕вц╕ й замилувалася. Гарна жовта барва з блакитною! Як сонечко з небом. Як пшениця з волошкою. Як наш укра╖нський прапор.

З╕рка МЕНЗАТЮК.

МАЙБУТНЯ УКРА╥НА
Я живу в Укра╖н╕. Вона найгарн╕ша кра╖на у св╕т╕. В Укра╖н╕ дуже багато талановитих людей, ╓ чимало великих спортивних досягнень ╕ над╕╓мось, що стане б╕льше. В Укра╖н╕ дуже багата культура, ╕стор╕я. Однак стан економ╕ки не дуже хороший. Хочеться, щоб люди могли заробити соб╕ на життя, не ╖хали за кордон, не залишали д╕тей, батьк╕в, щоб д╕ти мали можлив╕сть здобути осв╕ту в сво╖й кра╖н╕. Хочеться, щоб у майбутньому все стало кращим, нам ╓ на кого р╕внятися: на Лесю Укра╖нку, Тараса Шевченка, ╤вана Франка.
Максим У╥ЦЬКИЙ,
учень 7-го «б» класу ЗОШ № 29.
м. С╕мферополь.

 ЯКОЮ Я БАЧУ УКРА╥НУ МАЙБУТНЬОГО
Я хочу, щоб у майбутньому Укра╖на стала цив╕л╕зованою ╕ незалежною ╓вропейською державою. Щоб у наш╕й кра╖н╕ росли велик╕ л╕си. Там водилось багато зв╕р╕в ╕ птах╕в. Л╕си – це леген╕ нашо╖ планети. Щоб на полях росло багато пшениц╕, овоч╕в, у садах багато еколог╕чно чистих фрукт╕в, на луках паслось р╕зно╖ худоби. ╤ все це дало можлив╕сть прогодувати людей нашо╖ кра╖ни.
Щоб м╕ж селом ╕ м╕стом не в╕дчувалося р╕зниц╕. Щоб ╕ в м╕ст╕, ╕ в сел╕ будинки були красив╕, вулиц╕ заасфальтован╕, а в оселях завжди було затишно. На вулицях ╖здив транспорт, який не забрудню╓ пов╕тря, а використову╓ енерг╕ю сонця.
╤ найголовн╕ше, щоб вс╕ люди нашо╖ кра╖ни мали можлив╕сть працювати ╕ отримувати достойну зароб╕тну плату. Щоб д╕ти мали можлив╕сть вчитися у школах ╕ росли здоровими та веселими. Коли вс╕м добре, то на вулицях не буде хул╕ган╕в, не буде б╕йок ╕ вс╕ люди будуть ставитись одне до одного з повагою.
Все це в майбутньому, але ми повинн╕ зараз добре вчитись, щоб це побудувати.
Юр╕й СЕНЧИН,
учень 7-го «б» класу ЗОШ № 29.
м. С╕мферополь.

БАТЬК╤ВЩИНА

Моя люба Укра╖но,
Волошкова Батьк╕вщино,
Як же довго здобувала
Незалежн╕сть, визволяла
Сво╖ земл╕ в╕д пан╕в,
Лях╕в ╕ багат╕╖в.
Батьк╕вщиною назву
Я ╕ р╕ченьку стр╕мку,
Й поле, ╕ гайок зелений,
Теплий в╕терець при╓мний,
Й сонце росами умите,
Городиння теж полите.
Все це ╓ м╕й р╕дний край
Укра╖но, процв╕тай!
Батьк╕вщино, р╕дна мати,
Ось ╕ стежечка до хати
В неб╕ пташки сп╕в луна╓,
В╕н н╕кого не мина╓ –
Будь-кого розвеселя╓
Не забуду я н╕коли
Стежку, р╕чку, гай ╕ поле,
Р╕дний край ╕ тв╕й, ╕ м╕й
Завжди в пам’ят╕ мо╖й.

М╤Й КРАЙ

Ось берег р╕чки. Он верба
Крадеться в душу тут журба
Це ж м╕й край! Моя земля!
Якщо знехту╓мо тобою
Покри╓м втрати ц╕ собою
То ж береж╕мо р╕дний край
╤ буде в╕н у нас, як рай.
Кв╕туче поле, зелен-гай –
Це ж Батьк╕вщина, пам’ятай
Про це ти все життя –
Не буде в дол╕ каяття
Допоможи хутч╕ш струмку,
Розчисти р╕чку ти стр╕мку.
╤ скаже «дякую» тоб╕
Будь-хто, в╕дчуй скор╕ш в соб╕
В╕дпов╕дальн╕сть за природу,
╥╖ красу, нав╕ть погоду.
Подяку╓ тоб╕ ╕ край,
╤ р╕чка, ╕ кв╕тучий мак
За справи добр╕ вс╕ тво╖,
За ╖х рятунок на земл╕
Люби планету,
 м╕сяць, сонце,
Що гляне вранц╕ у в╕конце
Поглянь навколо, озирнись –
╤ Батьк╕вщин╕ усм╕хнись.

Олеся НАСОНЕНКО,
ЗОШ № 5.
м. Токмак.

ВКРА╥НОЧКА

Вербичка над ставом,
У луз╕ калина,
Барвист╕ долини,
Безкра╖ поля.
Веселим пот╕чком
Хлюпочеться р╕чка,
Я тут народилась –
Вкра╖ночка я.
До сонечка тягнеться
Кожна травинка,
У зелен-розма╖
В╕тчизна моя.
Б╕жить у майбутн╓
Дитинства стежинка,
На р╕дних просторах
Зростаю ╕ я.

Олена В╕тенко.

ЩИРА П╤СНЯ

Прапор жовто-син╕й
В неб╕ майорить.
Д╕тям в Укра╖н╕
Гарно й любо жить.
Щира п╕сня лине
В золот╕ поля.
Наша Укра╖на –
Рад╕сна земля.

Володимир Сл╓пцов.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #35 за 28.08.2009 > Тема ""Джерельце""


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=7720

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков