Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ВЕСЕЛКА
В╕рш╕ нашого дитинства


Р╤ДНА МОВА
З дитинства мо╖ батьки навчали мене любити свою Батьк╕вщину з кв╕тучими садами, безмежними...


В╤РШ╤ НАШОГО ДИТИНСТВА. ╤ван ДРАЧ
Перша зб╕рка поез╕й ╤вана Драча «Соняшник» побачила св╕т 1962 року.


«У КОЖНО╥ ФЕ╥ БУВАЮТЬ ПРИ╢МН╤ МОМЕНТИ...»
В гостях "Джерельця" ╕з сво╖ми поез╕ями Наталка ЯРЕМА, Наталя МАЗУР ╕ Ксенислава КРАПКА


НАЙКРАЩ╤ УКРА╥НСЬК╤ МУЛЬТФ╤ЛЬМИ ВС╤Х ЧАС╤В
6 кв╕тня св╕т в╕дзначив День мультф╕льм╕в. Це свято було засноване 2002 року М╕жнародною...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #35 за 28.08.2009 > Тема ""Джерельце""
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#35 за 28.08.2009
ПРО Р╤ДНУ МОВУ

Жив та був соб╕ житт╓рад╕сний ╕ працелюбний нар╕д – гетьма╖нц╕. Славилися вони з-пом╕ж ╕нших народ╕в сво╖ми солов’╖ними п╕снями та ╕скрометними танцями. А ще – хл╕боробським ум╕нням ╕ найдивовижн╕шою в св╕т╕ землею.
На т╕й земл╕ ╖хн╕ б╕л╕ хати ховалися в рясних садах. На ланах хвилювалися жита й пшениц╕, над б╕лоп╕нними гречками гули бджоли. У буйнотравих степах паслися незл╕ченн╕ стада та отари овець. У л╕сах було повно дикого зв╕ра й птиц╕, в р╕ках – риби та рак╕в. А пов╕тря було таке чисте й ц╕люще, що, дихаючи ним, хот╕лося сп╕вати про щастя жити на земл╕.
Отож не дивно, що на таку благодатну землю часто заз╕хали сус╕ди: султантари, короляки, царс╕яни. Та гетьма╖нц╕ були не т╕льки талановитими хл╕боробами, а й хоробрими вояками. Перемогти ╖х було сус╕дам не п╕д силу.
Але одного разу царс╕янський володар, що завоював чимало ╕нших народ╕в, ╕з подивом запитав свого найстаршого во╓воду:
– Чому це дос╕ п╕д мо╓ю рукою нема гетьма╖нц╕в?
Во╓вода в╕дпов╕в:
– Бо ╖х н╕хто не може перемогти в╕йськовою силою. В них ╓ якась та╓мниця.
– Негайно з’ясувати й допов╕сти! – звел╕в царс╕янський володар.
Во╓вода викликав до себе найтямковит╕шого во╖на ╕ наказав:
– П╕ди туди – не знаю куди, з’ясуй та╓мницю гетьма╖нц╕в: чому н╕кому не вда╓ться ╖х завоювати?
Помандрував той во╖н за тридев’ять земель до мудрец╕в, зустр╕вся з найв╕дом╕шими в╕дьмами, у само╖ Баби-Яги побував, але про та╓мницю н╕чого не дов╕дався.
Врешт╕-решт потрапив аж у тридесяте царство до Кощея Невмирущого. Той покл╕пав старечими очима, потер лисину й пробурмот╕в:
– Сила гетьма╖нц╕в – у ╖хн╕й мов╕.
Повернувся во╖н ╕з далеких мандр╕в, пов╕домив та╓мницю во╓вод╕, а той – володарев╕.
Зловт╕шно посм╕хнувшись, царс╕янський володар послав сво╖х найхитр╕ших посл╕в у кра╖ну гетьма╖нц╕в. Прибули туди царс╕янськ╕ посли й улесливо сказали гетьма╖нцям:
– Ми з вами давн╕ сус╕ди-брати. Тож давайте укладемо угоду про дружбу та братерство нав╕ки.
Щир╕ та дов╕рлив╕ гетьма╖нц╕ пристали на це, ╕ ╖хн╕й гетьман уклав угоду ╕з сус╕дським володарем.
З тих п╕р у гетьма╖нц╕в почали ко╖тися дива з ╖хньою мовою. Посли царс╕янського володаря та╓мно вим╕нювали ╖╖ на чиновн╕ посади, ма╓тки та садиби, купували за грош╕ та золото, безповоротно позичаючи для користування мову царс╕янську. А тим гетьма╖нцям, як╕ в╕ддавали свою мову добров╕льно, надавалося почесне звання великодержавного патр╕ота.
З часом р╕дно╖ мови у гетьма╖нц╕в залишилося так мало, що ╖╖ вже не вистачало для ╖хн╕х м╕ст ╕ м╕стечок, шк╕л ╕ церков. ╤ що найжахлив╕ше – для хороброго гетьма╖нського в╕йська, покликаного захищати р╕дний край. Це призвело до того, що вояки, як╕ користувалися позиченою царс╕янською мовою, перестали розум╕ти р╕дномовних.
Ось тод╕ царс╕янський володар ╕ пов╕в сво╓ в╕йсько в кра╖ну гетьма╖нц╕в. Полки р╕дномовних гетьма╖нц╕в за командою гетьмана грудьми встали проти чужоземц╕в. А полки царс╕янськомовних гетьма╖нц╕в знайшли сп╕льну мову з во╖нами чужого в╕йська ╕ разом виступили проти сво╖х ╓динокровних брат╕в.
Сили були нер╕вн╕, ╕ п╕сля жорстоко╖ битви, в як╕й полягли майже вс╕ захисники р╕дно╖ земл╕, в╕льну кра╖ну гетьма╖нц╕в було завойовано. Кровожерний володар царс╕ян, святкуючи перемогу, заявив:
– В╕днин╕ гетьма╖нсько╖ мови не було, нема ╕ не може бути!
Але й п╕сля цього п╕длеглим йому сатрапам н╕як не вдавалося повн╕стю звести з╕ св╕ту гетьма╖нську мову. ╥╖ збер╕гали в глибин╕ сво╖х душ поневолен╕ лицар╕, хл╕бороби й в╕дважн╕ сп╕вц╕-кобзар╕. ╥╖ брали з собою т╕ гетьма╖нц╕, що вт╕кали в╕д невол╕ в чуж╕ кра╖...
Зб╕гли в╕ки. Царс╕янська ╓дина ╕ непод╕льна ╕мпер╕я завоювала так багато народ╕в, що не змогла ╖х утримати, ╕ розпалася.
З рад╕стю взялися за в╕дтворення сво╓╖ в╕льно╖ держави гетьма╖нц╕. Обрали соб╕ гетьмана й старшину, утворили уряд. Новообраний гетьман видав багато важливих указ╕в, а уряд – постанов. Та сил у в╕дновлено╖ держави чомусь не прибувало, а усм╕шок на обличчях ╖╖ громадян ставало чимраз менше.
Довго розм╕рковував над цим гетьман, а в╕дтак викликав до себе наймудр╕ших радник╕в ╕ сказав:
– Буду╓мо нашу нову державу р╕к, розбудову╓мо другий, трет╕й, п’ятий, а сил у не╖ не б╕льша╓. Чому?
– Це й для нас та╓мниця, – ухильно в╕дпов╕ли радники.
– Доручаю вам з’ясувати! – поставив завдання гетьман найбалакуч╕шому радников╕ ╕ запропонував:
– Куди хочеш ╕ди, що хочеш роби, а д╕знайся: чому не б╕льша╓ сил у нашо╖ ново╖ держави?
Думав той радник день, думав м╕сяць, роздумував другий ╕ п╕шов на вулицю проводити опитування. Найпершим зустр╕вся йому гетьма╖нець, що називав себе хохла╖нцем. Його в╕дпов╕дь на поставлене запитання була така:
– Та╓мница – в державной мове. Нам, царс╕янськомовним хохла╖нцам, овлад╓ть язиком предков тяжельше, чим любим ╕ностранним. А какая ж держава без сво╓й мови?
Другим зустр╕чним виявився гетьма╖нський царс╕нянин, що багато рок╕в називав себе старшим братом. В╕н п╕дтримав думку попереднього опитаного громадянина:
– Всьо д╓ло в язик╓. Я, напр╕м╓р, рад╕лся ╕ ж╕ву зд╓сь тр╕дцать ╕ тр╕ года, но за ето вр╓мя н╓ овлад╓л етой вашей мовой даже на четверть. То сколько же л╓т патр╓бу╓тса мн╓, чтоби авлад╓ть ╓ю полностью? Н╓ нужна нам ета ваша державна мова – ат н╓йо толька вр╓д: ана раз’╓д╕ня╓т связ╕ ╕ атвл╓ка╓т ат настаящ╓й д╓ржавотворч╓скай работи. Народ ╕нт╓р╓су╓т н╓ мова, а д╓шовая калбаса...
– Евр╕ка! – вигукнув радник, крокуючи дал╕. – Та це ж так просто – в╕дмовитись в╕д сво╓╖ мови ╕ зам╕нити ╖╖ ковбасою!..
Та, на всяк випадок, спитав ще одного зустр╕чного, котрий, як не дивно, в╕льно волод╕в мовою предк╕в. Але й той в╕дпов╕в йому:
– Та╓мниця – таки у мов╕. Справд╕, де в╕зьметься сила в т╕л╕, з якого вийнято душу? А душа народу – це його мова. Без мови нема╓ народу, а отже й його держави. Виходить, сила нашо╖
гетьма╖нсько╖ держави – в ╖╖ народ╕, що живе на сво╖й земл╕, а сила народу – в його р╕дн╕й мов╕.
Вражений неспод╕ваним поворотом думки, радник довго чухав потилицю, розм╕рковуючи, якою ж мовою виголосити для старшини та гетьмана пов╕домлення про та╓мницю безсилля в╕дновлювано╖ держави гетьма╖нц╕в…
╤ таки вир╕шив.

Анатол╕й ГАРМАТЮК.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #35 за 28.08.2009 > Тема ""Джерельце""


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=7718

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков