"Кримська Свiтлиця" > #34 за 21.08.2009 > Тема "З потоку життя"
#34 за 21.08.2009
ТЕПЕР╤ШН╤Й МИНУЛИЙ ЧАС
См╕шна я та й год╕! Посп╕ль повторю╓ться одне й те саме, наче прокляття. Люблю ╖здити по Укра╖н╕ сама-одна. Щоразу у тих «саморобних» подорожах, як╕ називаю «саломандрами», – н╕би розполовинена. Наче перебуваю в сво╓р╕дному шизофрен╕чному стан╕. Тобто одна половина душ╕ т╕шиться в╕д побаченого (насамперед це природа), а друга… А друга пост╕йно намага╓ться чи то виправдовуватися, чи то пояснювати, чи то каятися. Перед ким ╕ чому? Це нагаду╓ ситуац╕ю, коли мен╕ бува╓ соромно перед гостями-╕ноземцями, котрим н╕як не збагнути: чому на ц╕й багатющ╕й земл╕ так╕ вбог╕, а то й злиденн╕ села; чому величезн╕ особняки скоробагатьк╕в (називаю ╖х жабами-ропухами) вдають ╕з себе бундючн╕ фортец╕ або палаци в колон╕альному стил╕, обнесен╕ чи не триметровими мурами; чому на шосе повно нових крутезних ╕номарок, але так╕ дрантив╕ покриття, сяк-так стулен╕ «ямковим ремонтом». До реч╕, саме як╕сть дор╕г, як на мене, – м╕рило р╕вня корумпованост╕ сусп╕льства. Мимовол╕ м╕рку╓ш: що краще – влада голоти чи влада покид╕? П╕сля закордону ностальгую не т╕льки за класними автобанами, п╕д час ╖зди якими можна акуратно записувати враження до блокнота просто на кол╕н╕, а нав╕ть за суперр╕вними бордюрами, котр╕ вважаю показником культури м╕стобудування. В нас же бровки, мов на см╕х, покладен╕ косо-криво, часто вивернут╕ в╕дразу по тому, як були вкопан╕. А ця звичка (чи не арм╕йсько-казармена?) до великих свят «облагороджувати» т╕ бровки – п╕дводити ╖х вапном! ╥хня косокрив╕сть ще б╕льше впада╓ у в╕ч╕. Намагаюся пояснити соб╕, чому фактично вс╕ православн╕ старезн╕ монастир╕, заснован╕ укра╖нськими меценатами, належать т╕й церкв╕, що, хоч ╕ назива╓ себе укра╖нською, та на кожному кроц╕ тулить написи чужою мовою, як-от «Твоя свеча – жертва Богу»? Чому всюди – в╕д Полтавщини, Волин╕, Херсонщини до Слобожанщини – надокучливо вола╓ кабащина (слово з Гр╕нченкового словника), а на прохання поставити щось укра╖нське в╕дпов╕дають: «У нас таке не модне»? Принаг╕дно в╕таю ц╕леспрямовану «шансон╕зац╕ю-мелодизац╕ю» ╕з суперусп╕шним проектом. А ще принаг╕дно скажу: коли у нас, такого, мовляв, сп╕вучого й лаг╕дного народу, ╓ потреба слухати цю саму кабащину-см╕ття, то не треба виправдовуватися тотальним тиском москал╕в, жидомасон╕в, татаро-монгол╕в та ╕нших номад╕в. До реч╕, про см╕ття. Чому «сп╕льним знаменником» ус╕х куточк╕в, с╕л ╕ м╕ст Укра╖ни ╓ дев’ятий вал бруду, байдуж╕сть ╕ недбальство? Пояснюю соб╕: це вт╕лення крайнього в╕дчуження в╕д сво╓╖ земл╕, «освяченого м╕сця» (за М. Ел╕аде). Чи ╓ хоч якийсь позитив? – запитую себе. ╢, – в╕дпов╕даю, пригадуючи доглянут╕ садиби у прикордонних ╕з цив╕л╕зованими кра╖нами селах де-небудь у Галичин╕ або на Закарпатт╕ (╕ тут-таки – за разючим контрастом – бачу перехибнячено-злиденн╕ хатки п╕вн╕чно╖ Сумщини або Черн╕г╕вщини п╕д боком у Рос╕╖). ╢вропейський виб╕р таки наочний. Але не повсюдний, бо... Е, ти ще з╕скочиш на тему з душком, хоч би й про громадськ╕ туалети… Катакомбна культура. Культура в катакомбах. Забудь про смор╕д. Краще пригадай запах польово╖ дороги, р╕дний теплий пил яко╖ скропив дощик! …Отак кожна моя мандр╕вка перетворю╓ться на самопереконування чи самозвинувачення («А що ти зробила для того, щоб…») й самовиправдання. Щоразу бол╕сно в╕дновлюю в соб╕ образ В╕тчизни, зникомий, невловний, контрастний. Ось в╕н: я в╕дчуваю його, прис╕вши серед трав на валах б╕ля не╕снуючо╖ л╕тньо╖ резиденц╕╖ Мазепи у Батурин╕… на гор╕ Багровець понад Яремчою… поп╕д баст╕онами П╕дгорецького замку. Наша ╕стор╕я, замовчувана, розстр╕ляна, перекручена, викреслена режимом нин╕ на кожному кроц╕ нагаду╓ про себе: кому – передус╕м скорботою й роздумами про втрачен╕ шанси, кому – к╕сткою в горл╕… Тяжко-важко бува╓, ╕нод╕ так ╕ хочеться в тимчасовий, якщо не пол╕тичний, то естетичний притулок у благополучн╕ших краях. Тепер╕шн╓ – як минуле, що наздоганя╓ нас на кожному кроц╕, минуле, що батожить нас. Сьогодення – мов струпи ╕стор╕╖, котр╕ роздира╓мо, бо насправд╕ рани не зажили, а мучать нас, однак ми вперто не хочемо л╕куватися.
Людмила ТАРАН.
"Кримська Свiтлиця" > #34 за 21.08.2009 > Тема "З потоку життя"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=7675
|