Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4264)
З потоку життя (7284)
Душі криниця (3924)
Українці мої... (1569)
Резонанс (1837)
Урок української (1001)
"Білі плями" історії (1805)
Крим - наш дім (580)
"Будьмо!" (265)
Ми єсть народ? (239)
Бути чи не бути? (120)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (117)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
НЕЗАКОННИЙ ╤МПОРТ НАФТОПРОДУКТ╤В ╤ «СТЕЖКА» ДО МЕДВЕДЧУКА: СУДИТИМУТЬ 14 МИТНИК╤В
П╕д час митного оформлення службов╕ особи митниц╕ “не пом╕чали” п╕дм╕ни…


ПРЕЗИДЕНТ ПРИЗНАЧИВ КОСТ╤НА ГЕНПРОКУРОРОМ
Президент Укра╖ни Володимир Зеленський призначив Андр╕я Кост╕на генеральним прокурором Укра╖ни.


ОЛЕКСАНДРА КЛИМЕНКА ПРИЗНАЧИЛИ КЕР╤ВНИКОМ САП
Кер╕вником Спец╕ал╕зовано╖ антикорупц╕йно╖ прокуратури 28 липня був призначений Олександр Клименко.


КОМУН╤ЗМ = РАШИЗМ
У Ки╓в╕ просто неба експону╓ться документальна виставка «Комун╕зм = рашизм».


ОКУПАНТИ ВТЕКЛИ З╤ ЗМ╤╥НОГО
В РФ назвали ще одне жалюг╕дне виправдання сво╓му провалу.




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #33 за 14.08.2009 > Тема "З потоку життя"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#33 за 14.08.2009
РОС╤Я – ДАЛЕКА ╤ БЛИЗЬКА МАНДР╤ВКА У МИНУЛЕ

(ДОРОЖН╤ НОТАТКИ З Л╤ТНЬО╥ ПО╥ЗДКИ ДО САНКТ-ПЕТЕРБУРГА ТА МОСКВИ)

Так склалося, що б╕льший в╕др╕зок мо╓╖ науково╖ д╕яльност╕ у ф╕л╕ях всесоюзних наукових установ, розташованих в Укра╖н╕, припада╓ на той час, коли вони п╕дпорядковувались Лен╕нграду, Москв╕ та М╕чур╕нську. Тож у Рос╕╖ до 1991 року доводилося бувати щор╕чно ╕ по к╕лька раз╕в на р╕к. У Санкт-Петербурз╕, де мен╕ в ш╕стдесят╕ роки минулого стол╕ття пощастило навчатися в асп╕рантур╕ славетного Вавиловського НД╤ рослинництва. Я нав╕ть тривалий час жив у самому центр╕ м╕ста, в асп╕рантському гуртожитку поблизу Московського вокзалу, за к╕лькасот метр╕в в╕д ╕сторичного Невського проспекту. Його упродовж п’яти рок╕в щоденно вим╕рював п╕шки в╕д вокзалу до ╤сак╕╖всько╖ площ╕, де й нин╕ розташову╓ться ╤нститут рослинництва ╕м. академ╕ка М. ╤. Вавилова. Останн╕й раз у п╕вн╕чн╕й столиц╕ Рос╕╖ я був ще в 1973 роц╕, а з Москвою розлучився у 1991, коли П╕вденний науковий центр у м. Саки переп╕дпорядкували М╕н╕стерству агропол╕тики Укра╖ни.
П╕сня «Прощання», яку викону╓ м╕й добрий друг, сп╕вак Орест Мартин╕в, нав╕яна асп╕рантською розлукою з Петербургом. П╕сля 1991 року я був переконаний, що мен╕ вже не доведеться в╕дв╕дувати Рос╕ю. Але трапилося так, що упродовж цьогор╕чно╖ весни та л╕та мен╕ дв╕ч╕ випала доля перетинати укра╖нсько-рос╕йський кордон. Перший раз у склад╕ делегац╕╖ Городищенського району Черкасько╖ област╕ напередодн╕ Дня вшанування пам’ят╕ жертв пол╕тичних репрес╕й та голодомор╕в в╕дв╕дав Курщину. Там, в Обоянському район╕, працюючи рядовим агрономом, у 1937-1938 рр., перебував у засланн╕ професор Володимир Симиренко, колишн╕й перший науковий кер╕вник Всесоюзного науково-досл╕дного ╕нституту п╕вденних плодових та яг╕дних культур (м. Ки╖в). У Курську наприк╕нц╕ осен╕ 1938 року з нього чек╕сти вибивали з╕знання про «ворожу д╕яльн╕сть з метою повалення радянсько╖ влади». Там, п╕д Курськом, в урочищ╕ «Солянка» його розстр╕ляно енкаведистами, нин╕ почесними пенс╕онерами Рос╕╖ та Укра╖ни, ╕ поховано у братських могилах. Комун╕стична влада, аби приховати цей масштабний злочин (упродовж к╕лькох рок╕в щоноч╕ там розстр╕лювали по 300 в’язн╕в), зал╕снила урочище ╕ збудувала на суц╕льних братських могилах п╕онерськ╕ табори. Вони д╕ють й донин╕. Про курську по╖здку я, якщо вистачить часу та сил, напишу дещо п╕зн╕ше, ближче до траг╕чних симиренк╕вських роковин.
Зупинюся головним чином на останн╕й по╖здц╕ до Санкт-Петербурга та Москви, яка в╕дбувалася упродовж 19-27 липня. Захворювання молодшого брата, який мешка╓ у м. Обн╕нську п╕д Москвою, прискорило довг╕ нам╕ри. До Всесоюзного НД╤ агрометеоролог╕╖ брат Василь, випускник Одеського г╕дрометеоролог╕чного ╕нституту, потрапив ще в середин╕ 1960-х рр. Там захистив кандидатську ╕ докторську дисертац╕╖, виховав двох д╕тей – патр╕от╕в Укра╖ни. Як доктора географ╕чних наук його залучено до енциклопед╕╖ «Научная элита Калужской области». Переглядаючи цю нещодавно видану працю, я ще раз переконався, що науку Рос╕╖ як ран╕ше, так ╕ тепер роблять укра╖нц╕ або вих╕дц╕ з Укра╖ни.
Мен╕ зда╓ться, що пут╕нсько-медвед╓вське полювання на працюючих у Рос╕╖ громадян Укра╖ни, нав╕ть висококласних фах╕вц╕в, яке розпочалося нещодавно, може негативно позначитися не лише на ╕м╕дж╕ ц╕╓╖ держави, але й знизить науковий та фаховий потенц╕ал кра╖ни.
Потяг з Севастополя до Санкт-Петербурга ма╓ ту саму, що ╕ у радянськ╕ часи, нумерац╕ю, т╕ ж сам╕ малоприваблив╕ вагони ╕ т╕ сам╕ сан╕тарно-г╕г╕╓н╕чн╕ проблеми. Укра╖нську територ╕ю потяг дола╓ вноч╕. Прикордонники та митна служба працюють у Харков╕ та Б╓лгород╕. Вс╕ляк╕ розпов╕д╕-страшилки про зв╕рства та здирства укра╖нських та рос╕йських прикордонник╕в на цьому маршрут╕ не витримують жодно╖ критики. З обох бок╕в працюють в╕дпов╕дальн╕ ╕ досить чемн╕ люди. А з укра╖нськими прикордонниками можна посп╕лкуватися ще й державною мовою. ╤стотних в╕дм╕нностей м╕ж укра╖нською та рос╕йською частинами призал╕знично╖ смуги я не пом╕тив. Мен╕ здалося, що наш╕ навколишн╕ поля б╕льш доглянут╕, а с╕льськ╕ та м╕ськ╕ садиби впорядкован╕ш╕, н╕ж у Рос╕╖. Навколо великих м╕ст у наших сус╕д╕в менше, н╕ж у нас, розк╕шних хутор╕в ол╕гарх╕в. Як у районному центр╕ Обоянь, так ╕ у Курську городищенська делегац╕я заприм╕тила, що в Рос╕╖ начальники середньо╖ ланки не демонструють в╕дкрито престижн╕ марки автомоб╕л╕в. Ус╕ районн╕ чиновники пересуваються на авт╕вках в╕тчизняного виробництва. Чи дотримуються цього принципу вс╕ губернськ╕ начальники, не знаю? Санкт-Петербург та Москва запруджен╕ дороговарт╕сними ╕номарками.
Вирушаючи в по╖здку, я дав соб╕ об╕цянку не вести пол╕тичн╕ розмови у дороз╕, а б╕льше спостер╕гати, вивчати навколишн╕ кра╓види та населен╕ пункти. Пасажир╕в у купейному вагон╕ було не вельми густо. Б╕льш╕сть з них розс╕ялася на великих зупинках як в Укра╖н╕, так ╕ на рос╕йських теренах. Тож всю дорогу ╖хали ми з попутницею з Петербурга, яка в╕дв╕дувала дочку в «Артеку». Виявилася вона дочкою якогось непростого в╕йськового з Новосиб╕рська. Вона з╕зналася, що у радянськ╕ часи сама теж часто в╕дпочивала в «Артеку». У той час, як у мене, так ╕ у мо╖х д╕тей та онук╕в тако╖ можливост╕ не було ╕ нема╓. Рос╕янка здивувалася, що «Артек» живий, працю╓ ╕ нав╕ть зовн╕ став кращим. У Рос╕╖ ж поширювались ╕ дос╕ поширюються чутки, що «оранжевые все погубили, все разрушено и Артек не работает». У тому, що це зовс╕м не так, переконалася не лише рос╕йська гостя, а й тисяч╕ батьк╕в, як╕ нав╕дуються до д╕тей.
Незважаючи на душевну травму (у мо╓╖ попутниц╕ у Новосиб╕рську помер батько), рос╕янка, шукаючи п╕дтримки, почала опов╕дати про хибну пол╕тику укра╖нсько╖ влади, утиски рос╕ян та нов╕тн╓ редагування в Укра╖н╕ сп╕льно╖ з Рос╕╓ю ╕стор╕╖, тож змушений порушити свою об╕цянку, я встряв у бес╕ду. На конкретних прикладах великих можливостей рос╕ян в Укра╖н╕ ╕ нульов╕ здобутки укра╖нц╕в у культурн╕й, осв╕тн╕й та ╕нформац╕йн╕й сферах, я дов╕в, що це фальшива й п╕дступна дез╕нформац╕я нов╕тн╕х ╕мперсько-геб╕стських яструб╕в, як╕ стверджують в оф╕ц╕йних зустр╕чах з президентами великих кра╖н, «что такого государства, как Украина, вообще нет». Нагадав ╕ про той ганебний факт, коли сус╕дня кра╖на – гарант безпеки нашо╖ держави у протистоянн╕ за остр╕в Тузлу погрожувала Укра╖н╕ атомною бомбою. Хоч ╕ визнала вся м╕жнародна сп╕льнота, що у газов╕й в╕йн╕ Рос╕╖ з Укра╖ною наша держава невинна ╕ непричетна до крад╕жок рос╕йського газу, б╕льш╕сть нав╕ть ╕нтел╕гентних рос╕ян вважають, що в╕йну ╕н╕ц╕ювала Укра╖на ╕ особисто наш Президент. Таке ж нев╕гластво та дез╕нформован╕сть, в╕рн╕ше зазомбован╕сть, владою в╕дчува╓ться ╕ у тлумаченн╕ давньо╖ рос╕йсько╖ ╕стор╕╖, голодомору, укра╖нсько╖ ╕стор╕╖, д╕яльност╕ ОУН-УПА, ╕стор╕╖ укра╖нсько╖ церкви. Для рос╕янки справжн╕м в╕дкриттям було те, що Степан Бандера був ув’язнений н╕мцями ╕ майже всю в╕йну пров╕в у концтабор╕, а вся його родина була закатована ╕ розстр╕ляна н╕мцями. Гуля╓ ╕мперський в╕тер у головах рос╕йських громадян майже з ус╕х проблемних питань. Перес╕чний сучасний рос╕йський ╕нтел╕гент нав╕ть ╕ не чув про кривав╕ подвиги Петрових головор╕з╕в у Батурин╕ та ганебну поразку «непобедимых русских воинов» п╕д Конотопом. Там, у Рос╕╖, оф╕ц╕йна кремл╕вська пропаганда перекону╓ сво╖х громадян, що вс╕ кримчани нав╕ть у сн╕ мр╕ють про те, аби стати п╕дданими нов╕тньо╖ авторитарно╖ ╕мпер╕╖.
Обнад╕йливою ознакою корисност╕ просв╕тницько╖ роботи в дороз╕ стало те, що наприк╕нц╕ 33-годинного маршруту моя попутниця серйозн╕ше стала сприймати кра╖ну ╕ нав╕ть насм╕лилася сказати щось критичне про ╕снуючий нин╕ рос╕йський режим. Коли ж я поц╕кавився, чому л╕си вздовж зал╕зниц╕ у Рос╕╖ по маршруту Москва – Петербург огороджен╕ високим металевим парканом, вона не без гумору зробила припущення, що це запоб╕жний зах╕д «от шатающихся пьяных русских мужиков».
П╕сля 35-р╕чно╖ розлуки з Петербургом було при╓мно дивитися на знайомий ╕ незнайомий Московський вокзал, площу Повстання, Л╕говський та Невський проспекти. Вони виринали з мо╓╖ пам’ят╕, але були вже ╕ншими. Взагал╕ Санкт-Петербург у сво╓му старому ╕сторичному район╕ зовн╕ погарн╕шав. В╕дчува╓ться, що як ╕ у петровськ╕ часи тут не об╕йшлося без ╓вропейського досв╕ду, дизайну, матер╕ал╕в та високопрофес╕йних майстр╕в. Ошатний, в╕дбудований ╕ пофарбований, але без жодного живого дерева Невський проспект все-таки й нин╕ зда╓ться якимось чиновницько-казенним. Лише буйн╕ дерева за ╤сак╕╖вським собором, Олександр╕йський парк з фонтанами, пам’ятниками та зелен╕ розк╕шн╕ клумби з живих кв╕т╕в навколо пам’ятника нав╕женому Петров╕ вдихають у м╕сто життя. На зелених стрижених галявинах в╕дпочивають туристи, бавляться д╕ти. Набережна Неви поблизу Ерм╕тажу з видом на Васил╕вський остр╕в, в╕йськов╕ корабл╕ та Петропавл╕вську фортецю у теплий сонячний день зачаровують. Сам Ерм╕таж, величезна Палацова площа з Олександр╕йським стовпом, з╕ злизаним з ╓вропейських столиць кам’яним плацом, видались мен╕ не лише безглуздо великими та казармено-помпезними, а й бутафорськими. Цю бутафорську неприродн╕сть демонструють також ╕ розк╕шна царська карета з к╕ньми ╕ пот╕шн╕ государ-╕мператор з матушкою, з якими за 100 рубл╕в фотографуються туристи. Зваблювали й мене ощасливитися такою св╕тлиною. Один з ляльково-пот╕шних цар╕в-батюшок запитав мене, чи не бажаю я ув╕чнити себе з «государем-батюшкой» та матушкою-царицею? Моя в╕дпов╕дь про те, що цар╕в Рос╕я «свергла еще в 1917 году» лялькового ╕мператора обурила до глибини душ╕. ╤нший також ляльковий ╕мператор обурився на мо╓ запитання: чому рос╕йський цар не у нац╕ональному вбранн╕ та не у традиц╕йних рос╕йських лаптях.
Загалом моя екскурс╕я ╕сторичним Петербургом пройшла без непри╓мностей. Приверта╓ до себе ошатн╕сть не лише старого м╕ста, зокрема Невського проспекту, але й добре налагоджена робота м╕ського комунального транспорту, сучасних автобус╕в та тролейбус╕в. У район╕ Невського м╕сто не загромаджено безликими ╕ р╕зноформатними маршрутками. Петербург нин╕ у стар╕й частин╕ м╕ста, на щастя, збер╕г не лише сво╓ арх╕тектурне обличчя, але й комунальний транспорт. Такому р╕вню роботи запол╕тизованим «батькам» кримських м╕ст, особливо С╕мферополя та Севастополя, потр╕бно повчитися. Правда, ц╕на на про╖зд вельми висока, нав╕ть за ки╖вським вим╕ром. Варт╕сть квитка у тролейбус╕ 20 рубл╕в (близько 5 грн.), в автобус╕ та метро – 22 рубл╕. Така ж ситуац╕я з ц╕нами ╕ у Москв╕. Вивчення ц╕ново╖ пол╕тики у сус╕дн╕й держав╕ я не ставив за мету. Але з ц╕нами людина стика╓ться на кожному кроц╕. Вражають висок╕ ц╕ни на житло, послуги та продукти харчування ╕ нав╕ть на хл╕б. Наприклад, у в╕домчому готел╕ у мо╓му колишньому гуртожитку мен╕ запропонували м╕сце за 2200 рубл╕в (це майже 600 гривень). Ск╕льки ж кошту╓ проживання у Санкт-Петербурз╕ у нормальному готел╕, не знаю. Впевнений, що прост╕ рос╕йськ╕ громадяни у них не зупиняються.
Вагомим досягненням б╕знесового Санкт-Петербурга ╓ наявн╕сть м╕н╕-готел╕в у самому центр╕ м╕ста. У звичайних житлових будинках окрем╕ квартири на вс╕х поверхах перетворюються у готел╕. Варт╕сть к╕мнати на одну-дв╕ особи – 1800-2000 рубл╕в, у таких же, де мешканц╕в понад чотири особи, ц╕на житла вл╕тку склада╓ 600-700 рубл╕в. У таких м╕н╕-готелях зупиняються туристи з рос╕йсько╖ глибинки, студенти та зароб╕тчанський люд з кра╖н СНД.
За укра╖нським вим╕ром у столицях Рос╕╖ значно дорожч╕ вс╕ продукти харчування. За б╕лий батон потр╕бно заплатити 36-45 рубл╕в (8-12 гривень). Невеликий буханець малояк╕сного соц╕ального хл╕ба продають за 17 рубл╕в (4 гривн╕), половинку с╕рого хл╕ба я взяв теж за 17 рубл╕в. Для тих, хто полюбля╓ вл╕тку пиво, зазначу, що ц╕ни на нього захмарно висок╕. До того ж продаються лише рос╕йськ╕ або ╓вропейськ╕ марки. Наш╕ «Оболонь», «Черн╕г╕вське» та «Рогань» я бачив лише на Курському вокзал╕ у Москв╕. На ординарн╕ марки в╕тчизняного пива ц╕ни зазвичай вар╕юють у межах 80-100 гривень за пляшку (0,5 л). Поц╕кавився я ц╕нами ╕ на наш╕ кримськ╕ вина. Пляшка масандр╕вського кагору, за яку у Криму я заплатив 30 гривень, у Санкт-Петербурз╕ кошту╓ 1200-1500 рубл╕в.
У Рос╕╖ дорог╕ також ╕ книги. У Петербурз╕ я шукав книгу про ╤вана Мазепу. Але там ╖╖ я не знайшов, хоч автор прац╕ – петербурзький учений. Варт╕сть видань з сер╕╖ ЖВЛ залежно в╕д обсягу склада╓ 450-800 рубл╕в.
Безперечно, що ц╕ни досить т╕сно пов’язан╕ ╕з зароб╕тною платою. Ц╕ два показники ╓ м╕рилом р╕вня життя перес╕чних громадян. Це питання я спец╕ально не вивчав. Сп╕лкуючись з науковцями як у Санкт-Петербурз╕, так ╕ у П╕дмосков’╖, дов╕дався, що зароб╕тна плата доктора наук у науково-досл╕дних установах становить 13-17 тисяч рубл╕в (3,5-4 тис. грн.). Це дещо вище, н╕ж в Укра╖н╕. Проте пенс╕╖ науковцям не перевищують 6-6,5 тисяч рубл╕в (1,5-1,8 тис. грн.). В ╕ншо╖ категор╕╖ громадян пенс╕╖ ще нижче. Тож поширюван╕ чутки про процв╕тання рос╕йсько╖ науки та високий р╕вень життя громадян Рос╕╖ ╓ черговим кремл╕вським м╕фом.
Знайомство з мо╖м р╕дним ╕ вельми колись престижним вавиловським ╕нститутом рослинництва переконало у тому, що ╕ рос╕йська наука нин╕ пережива╓ не кращ╕ часи. Я маю на уваз╕, перш за все, прикладн╕ науки, не пов’язан╕ з розвитком в╕йськово-промислового комплексу. Як ╕ у радянськ╕ часи, кремл╕вська влада витрача╓ на гонку озбро╓ння шален╕ кошти. Мабуть, рос╕йськ╕ можновладц╕ забули про те, чим зак╕нчилося протистояння з╕ св╕том для комун╕стичних вожд╕в.
До р╕дного ╕нституту рослинництва, розташованого у самому серц╕ ╕сторичного Санкт-Петербурга, поруч з мер╕╓ю, напроти помпезного пам’ятника Микол╕ ╤, кривавому царю, який знищив демократичний рух декабрист╕в, потрапив лише з чорного ходу. Один з кращих будинк╕в арх╕тектурного комплексу на ╤сак╕╖вськ╕й площ╕, у якому в столиц╕ традиц╕йно розташовувався департамент землеробства та ╕нш╕ с╕льськогосподарськ╕ установи, нин╕ ремонту╓ться. Всередин╕ прим╕щення, яке у мо╖ асп╕рантськ╕ часи було ошатним та ще збер╕гало ауру високо╖ вавиловсько╖ науки, нин╕ пану╓ безлад та убог╕сть. У колись гам╕рних коридорах я не зустр╕в людей. ╤ причина цього не лише у л╕тн╕й пор╕ та в╕дпустках, але й у р╕зному скороченн╕ наукового персоналу. Колись знаменитий В╕Р перетворено у ДНУ ДНЦ РФ В╤Р (Державну наукову установу Державний науковий центр Рос╕йсько╖ Федерац╕╖ Всерос╕йський ╕нститут рослинництва). На щастя, ╕м’я ген╕ального академ╕ка Миколи Вавилова у ц╕й вельми довг╕й чиновницьк╕й назв╕ установи лишилося. За к╕лька десятил╕ть п╕сля смерт╕ славетного академ╕ка Дмитра Даниловича Брежн╓ва в ╤нститут╕ зм╕нилося к╕лька директор╕в. Призначили на цю посаду ╕ мого колишнього зав╕дувача в╕дд╕лу ╕мун╕тету, доброго приятеля, професора Володимира ╤вановича Кривченка. В останн╕ роки ╕нститут очолював син мого зав╕дувача кафедри плод╕вництва з Кримського с/г ╕нституту професор Олександр Петрович Драгавцов. Нин╕ В╕Ром керу╓ теж виходець з Укра╖ни, спец╕ал╕ст з кормових культур. Взагал╕, ще за час╕в Вавилова в ╤нститут╕ працювало дуже багато науковц╕в з Укра╖ни. З земляком я не зустр╕вся, бо в╕н був у в╕дрядженн╕. Заступником директора В╕Ру виявився м╕й добрий знайомий та однокурсник по асп╕рантур╕ професор Валентин ╤ванович Бурен╕н. Колега м╕й ще й очолю╓ пров╕дний в ╤нститут╕ в╕дд╕л овочевих культур. Сад╕вничих соратник╕в виловити упродовж к╕лькох дн╕в так ╕ не вдалося.

Петро ВОЛЬВАЧ,
голова Кримського незалежного центру пол╕тичних досл╕дник╕в ╕ журнал╕ст╕в, акдем╕к УЕАН.
(Зак╕нчення в наступному номер╕).

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #33 за 14.08.2009 > Тема "З потоку життя"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=7634

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков