Версiя для друку Обговорити в форумi

Про те, що цього року творчий колектив із України АРТТРИУМ у складі Володимира Тарана, Олександра Харука та Сергія Харука одержав гран-прі міжнародного конкурсу Монетного двору Японії за монету «Тисячоліття монетного карбування в Києві», «КС» уже писала. До речі, ці самі художники є авторами двадцяти– і стогривневої (із портретом молодого Т. Шевченка) купюр. А нещодавно вони стали переможцями в одній із номінацій конкурсу на кращий дизайн монет Національного банку України. Приводом до розмови з художниками стало їхнє повернення з Японії, де вони одержали гран-прі.

– Чи стала ваша поїздка до Японії нагодою для обміну досвідом?
Олександр ХАРУК: – Так, президент Монетного двору Японії Йошіаке Шінхара запросив нас відвідати головне підприємство у місті Осака, де виготовляють державні нагороди, карбують монети і медалі. До речі, на території карбівні росте близько трьохсот дерев сакури, і щорічно на час її цвітіння тисячі охочих заполоняють двір, аби насолодитися видовищем і заодно відвідати чудовий оновлений музей Монетного двору, ознайомитися з технологією карбування, придбати пам’ятну монету чи медаль. Це святкове дійство так і називається – «Тиждень цвітіння сакури».
Нас провели виробничими підрозділами. Зацікавило застосування латентного (прихованого) зображення на обігових монетах номіналом 500 єн. Це своєрідний захист монет від підробок. Схожий принцип використано і при друкуванні українських банкнот. Підрозділ виробництва державних нагород та відзнак більше схожий на ювелірну майстерню із подібним набором інструментів, технологіями, великою кількістю ручної роботи. За таких умов відзнака справді перетворюється на коштовність із бездоганним виконанням.

Сергій ХАРУК: – Дуже продуктивно поспілкувалися зі скульпторами в підрозділі дизайну та гравіювання, яких на Монетному дворі Японії називають граверами. Вразила якість виконання моделей: вони виконуються спочатку із пластиліну, в п’ятиразовому збільшенні відносно розміру готової монети, які потім переводять у гіпс. І тут-таки скульптори перетворюються на граверів, бо працюють всілякими різцями, шкребками, використовують лупи та іншу збільшувану техніку.

– Але ж і вам було що показати японським колегам…

Володимир ТАРАН: – Японських дизайнерів і граверів здивувала велика кількість наших реалізованих монетних проектів. За 13 років співпраці з Національним банком України – 120 відкарбованих пам’ятних та ювілейних монет. Не хвалячись, подам таку цифру: за ескізами нашої творчої групи виготовлено майже третину всіх монет незалежної України. Подивувало японців і те, що відбір дизайнів в Україні відбувається на конкурсній основі, а до нього залучаються не тільки фахівці Монетного двору.

– Ви вдруге відвідуєте Японію. Що найбільше вразило?
О. Х.: – Виняткове ставлення японців до своєї грошової одиниці. Папірці ніколи не жмакають, а зайвий раз розгладжують. У крамницях намагаються решту дати прямо до рук, підтримуючи складеною човником долонею вашу протягнуту п’ятірню. Тому всі банкноти мають вигляд щойно віддрукованих.
С. Х.: – Культура, традиції, глибинне усвідомлення своєї національної ідентичності – кити, на яких тримається японський світ. Будь-яка ідея завжди ґрунтується на основних фундаментальних поняттях. В японській інтерпретації це не тільки високотехнологічне суспільство зі збереженою культурною спадщиною та любов’ю до природи, а й відсутність злочинності (низький її рівень) у нашому розумінні. Ви можете не турбуватися про збереження ваших речей, не боятися, що пограбують. Спокійно наодинці прогулятися нічним містом без будь-яких страхів. Усі туристичні довідники запевняють, що це саме так. Я й сам у тому переконався. Наші земляки, які тривалий час мешкають у Японії, підтверджують: таки менше злочинів. Навіть із гаманця грошей ніхто не поцупить.

– Що передусім в японських містах помічає око художника?
В. Т.: – Японська архітектура та дизайн інтер’єрів – така ж насолода для естета, як і личко молодої японки. Прості та довершені форми. Куля, куб, паралелепіпед. Надзвичайне відчуття форми, кольору, фактури, матеріалу. Бездоганне виконання. Бездоганний смак і виконавця, і, певно, замовника. Тут, власне, нічого розповідати – дивись і вчися. Відзначив для себе чудові зразки декорування у стилі осучасненого арт-деко, стильну паркову скульптуру, яка нагадує часом нашого Архипенка або Пікассо, модернові інсталяції.
О. Х.: – Ось приклад естетичного чуття японців і доброзичливості. Їдемо в потязі. Жінка, яка сиділа позаду нас, помітила, що ми фотографуємо із вікна все підряд, відчула наш захват пейзажами. Навіть не знаючи англійської, звернулася до нас із запискою, де піктограмами пояснила, що ми зараз проїжджаємо Фудзі. З доброзичливістю вона кликала нас кудись. Ми вийшли за нею до тамбура і в одному з вікон побачили розкішний пейзаж із священною горою. Як пізніше довідались, примхлива Фудзіяма часто ховає свою вершину у хмарах. Нам пощастило побачити саму маківку вулкана. Певно, то був добрий знак для нас.

– Чи знають про Україну пересічні японці?
В. Т.: – Назагал, японці не дуже знають, що таке Україна. Та ось один із приємних моментів нашої подорожі Японією. В Осаці, на одній зі станцій підземки, мали пересісти на іншу лінію. Трохи розгубилися. До нас підійшов черговий, запитав, звідки ми. На відповідь «From the Ukraine» він попросив зачекати, дістав буклетика, зазирнув туди і майже без акценту привітався: «Добрий день». Ми отетеріли. Після того, як уточнили маршрут у другого чергового, обидва схилилися у поклоні і попрощалися так само по-українськи: «До побачення». Приємно, що наша мова потрапила до тридцятки найбільш уживаних. Де їм знати, що у нашій рідній країні не кожен знає державну мову, а то й не поважає її.
Аби пояснити, де та Україна, доводилося за допомогою рук малювати у повітрі карту Євразії: Japan – вузенький серпик, лівіше – велика хмара – Russia, а попід нею ще лівіше – бублик із двох пальців – указівного та великого – Ukraine. Брати Харуки придумали ще лаконічніше: Хіросіма – бух – Японія; Чорнобиль – бух – Україна… Страшнувата «візитівка», але впізнавана. Ніхто не сіпав портьє за язика, та все ж, коли ми вже від’їздили, він побажав щасливого повернення в Україну і зазначив, що знає нашого Президента Ющенка. Потішив.

Людмила ТАРАН.
м. Київ.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #31 за 31.07.2009 > Тема "З потоку життя"