Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3277)
З потоку життя (6514)
Душі криниця (3530)
Українці мої... (1470)
Резонанс (1508)
Урок української (992)
"Білі плями" історії (1679)
Крим - наш дім (532)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
«АСАНЧИК ╤ КАШКАЧИК» НА ВОЛИН╤
Цього тижня пров╕дав найпершу свою «альма матер» - р╕дну Рудко-Козинську 8-р╕чну...


ЧУДО ЗВЕРШИВ ╤ МОРОЗОМ ПРИГРОЗИВ...
19 вересня церква згаду╓ про чудо, зд╕йснене в Хонах самим Арх╕стратигом Миха╖лом - з кам'яно╖...


«РАНО ЖИТИ МАЙБУТН╤М»
В сьогодн╕шньому числ╕ «КС» пропону╓ читачам доб╕рку в╕рш╕в Юр╕я Щербика -...


╤ВАН П╤СНИЙ — ОСЕН╤ БАТЬКО ХРЕСНИЙ
На ╤вана Хрестителя журавл╕ потягнулися на п╕вдень - до ранньо╖ зими.


ДОПОМОЖ╤ТЬ ВИДАТИ ЗБ╤РКУ ПЕРЕМОЖЦ╤В КРИМСЬКО-УКРА╥НСЬКОГО Л╤ТЕРАТУРНОГО КОНКУРСУ ДЛЯ ШКОЛЯР╤В «МИ – Д╤ТИ ТВО╥, УКРА╥НО!» ╤МЕН╤ ДАНИЛА КОНОНЕНКА!
П╕дготовлена до друку зб╕рка з кращими творами переможц╕в 4-го Всеукра╖нського л╕тературного...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #30 за 24.07.2009 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#30 за 24.07.2009
«УКРА╥НСЬКА П╤СНЯ В КРИМУ – ЯК П╤ЗНЯ КВ╤ТКА: РОЗПУСКА╢ТЬСЯ ДОВГО, АЛЕ ЦВ╤Т ╥╥ – НАЙЗАПАШН╤ШИЙ!»

П╤СЕННА СВ╤ТЛИЦЯ

Нещодавно у затишному клубному зал╕ санатор╕ю «Примор`я» в ╢впатор╕╖ в╕дбувся святковий концерт, присвячений 60-л╕ттю художнього кер╕вника вокальних ансамбл╕в «Примор’я», «╢впатор╕я» та «Чар╕вниц╕» Володимира Кендзерського (на фото). Прив╕тати юв╕ляра прийшли учасники вокальних ансамбл╕в, гост╕ та в╕дпочиваюч╕ санатор╕ю «Примор’я», при╖хали з р╕зних куточк╕в Укра╖ни родич╕ та друз╕.
П╕сля концерту Володимир Кендзерський, який на сво╖ юв╕лейн╕ роки аж н╕як не вигляда╓ (от що то значить – сп╕вуча душа!) з рад╕стю под╕лився неприхованими емоц╕ями ╕ незабутн╕ми враженнями з читачами «Кримсько╖ св╕тлиц╕».
– Володимире Григоровичу, Ви вже понад 30 рок╕в навча╓те дорослих ╕ д╕тей сп╕ву, 15 рок╕в керу╓те ансамблем «Примор’я» ╕ ще багатьма творчими колективами. Розкаж╕ть, зв╕дки цей поклик до музики, що супроводжу╓ Вас усе життя?
– Бабуся розпов╕дала, що м╕й прад╕д був дуже талановитим, сп╕вав, майстрував гармошки. Мама теж гарно сп╕вала, вчила мене грати на г╕тар╕. Взагал╕ я родом ╕з Тернополя, але в дитячому в╕ц╕ з батьками пере╖хав до Прилук. Там зак╕нчив середню школу, у музичн╕й школ╕ вчився грати на контрабас╕, баян╕. Музичне училище зак╕нчив як художн╕й кер╕вник оркестру народних ╕нструмент╕в. Пот╕м вступив до Н╕жинського педагог╕чного ╕нституту на спец╕альн╕сть хормейстер. У нас там був дуже сильний хор, я там, до реч╕, познайомився з Аллою Кудлай, яка теж сп╕вала у цьому хор╕. Ми брали участь у багатьох фестивалях, багато подорожували з виступами. Найб╕льше мен╕ запам’ятався конкурс «Ки╖вська весна», на який при╖хали Мусл╕м Магома╓в, Клавд╕я Шульженко, Юр╕й Гуля╓в ╕ нав╕ть Штепсель з Тарапунькою. Це був час, коли любов, потяг до музики зароджувалися в мо╖й душ╕, ╕ ╕ншо╖ дол╕, окр╕м музично╖, я просто не уявляв. Навчаючись, я кожен р╕к давав в╕дкрит╕ концерти, ╕ це було р╕вноц╕нно складанню ╕спит╕в. Це стало прекрасною практикою для мо╓╖ подальшо╖ роботи. Сп╕лкування з творчими людьми, спроба ╖х чомусь навчити – дуже непросте завдання. Тому що у кожного артиста сво╖ творч╕ уявлення, амб╕ц╕╖ – ╕ це добре! Без сильного бажання взагал╕ важко чогось досягнути. Творч╕й, талановит╕й людин╕ це вкрай необх╕дно. Але треба знайти золоту середину, щоб не було «з╕рково╖» хвороби. Тому для орган╕затора, художнього кер╕вника найважлив╕шим ╓ не просто вчити учасник╕в колективу гарно сп╕вати, а ще й виховувати в них скромн╕сть, наполеглив╕сть.
– Володимире Григоровичу, а як Ви потрапили до Криму?
– Життя так склалося, що моя мама пере╖хала до ╢впатор╕╖. Я залишався у Прилуках, одружився, у нас з дружиною народилися син ╕ донька. Але згодом моя старенька мама попросила при╖хати до ╢впатор╕╖ доглянути ╖╖. Так я пере╖хав до Криму, закохався у нього вс╕м серцем ╕ залишився назавжди.
– Володимире Григоровичу, розкаж╕ть про Ваш музичний творчий шлях. Коли ви створили перший вокальний ансамбль?
– П╕сля зак╕нчення ╕нституту я працював у педагог╕чному училищ╕, тод╕ ╕ створив св╕й перший ансамбль «Чар╕вниц╕». Невдовз╕ в Прилуках у мене було вже 14 колектив╕в, учасники яких працювали на р╕зних заводах ╕ п╕дпри╓мствах. Ми об`╖здили весь Радянський Союз, брали участь у багатьох урочистостях, концертах. Часто ╖здили до Чехословаччини, у т╕ часи взагал╕ це було дуже непросто орган╕зувати. Коли я пере╖хав до ╢впатор╕╖, тод╕ якраз в╕дкрився ф╕л╕ал С╕мферопольського педучилища, ╕ ╖м потр╕бний був прац╕вник з великим мистецьким досв╕дом. Але з кожним роком в училищ╕ все б╕льше скорочували години музики, зарплата затримувалась, ╕ я зрозум╕в, що треба щось зм╕нювати. Якось мене запросили дати концерт для викладач╕в сп╕ву м╕ста ╢впатор╕╖ та Сакського району. Ми виступили з колективом педучилища, ╕ це наст╕льки сподобалось присутн╕м, що мене запросили на роботу до Центру дитячо╖ творчост╕ в ╢впатор╕╖. На концерт╕ був присутн╕й ╕ ансамбль «Примор’я», який д╕яв ще у старому склад╕. У них було велике бажання сп╕вати, виступати ╕ робити це профес╕йн╕ше, тому вони запропонували мен╕ стати ╖хн╕м художн╕м кер╕вником. Ось уже 15 рок╕в я залишаюсь незм╕нним кер╕вником ансамблю «Примор’я».
– А хто сп╕ва╓ у «Примор’╖»? Судячи з виступу на Вашому юв╕лейному концерт╕, учасниц╕ ансамблю – справжн╕ профес╕йн╕ артистки!
– Насправд╕, в ансамбл╕ беруть участь прац╕вники санатор╕ю «Примор’я»: Олена Андр╕╓нко, Тетяна Василик, Ольга Винокурова, Людмила Бабк╕на. Для них ансамбль – це щось р╕дне, св╕тле, де можна висловитися, в╕дкритися. Зараз до складу «Примор’я» входить 10 учасниць та сол╕стка – Яна Пилип╕вна Ковач, ус╕ вони дуже сп╕вуч╕, талановит╕ ╕ надзвичайно щир╕. Бува╓, сп╕вають, ╕ у них в╕д емоц╕й течуть сльози, так вони переживають п╕сню, яку виконують. Зараз ми плану╓мо подати заявку на присво╓ння ансамблю «Примор’я» звання народного. В╕н ма╓ значн╕ творч╕ сили, сво╓ власне, ориг╕нальне обличчя та просто неосяжний народний репертуар. В ансамблю ╓, як у нас, хорист╕в, кажуть – культура звуку, це дуже важливо для хорового виконання. Бува╓ таке, що люди консерватор╕ю зак╕нчили, а голоси не зливаються, виходить якась дисгармон╕я. А у д╕вчат з «Примор’я» голоси ллються чисто, дзв╕нко ╕ натхненно. Хоча нав╕ть в╕дпочиваюч╕ бувають здивован╕ тим, що медсестра, яка вранц╕ ставила компреси, ввечер╕ на концерт╕ сп╕ва╓, як соловейко!
– Як╕ п╕сн╕ викону╓ ансамбль «Примор’я»? Я почула на концерт╕, що до репертуару входить багато Ваших п╕сень. Як Ви ╖х творите?
– Ми сп╕ва╓мо укра╖нськ╕ народн╕ п╕сн╕, перлини укра╖нсько╖ естради. У мо╓му доробку близько 40 п╕сень, написаних на слова р╕зних автор╕в ╕ на мо╖ власн╕ в╕рш╕. ╤ для нашого юного колективу «Чар╕вниц╕» створено чимало дитячих п╕сень. П╕сенне доопрацювання займа╓ набагато б╕льше часу, н╕ж саме написання тексту ╕ музики. Довести до розуму, довершити п╕сню, в╕дшл╕фувати ╖╖ – для цього треба попрацювати. Моя найулюблен╕ша п╕сня – «Слався, Тавр╕йська земля!», слова яко╖ написала моя дружина Валентина. Найкращою п╕снею я вважаю «Сказочный вальс» на слова зав╕дувача медично╖ частини санатор╕ю «Примор’я» ╤рини Савел╕╖вни Козл╕т╕но╖. На слова Миколи Лук╕ва був написаний г╕мн санатор╕ю «Примор’я». Завдяки цим авторським п╕сням ансамбль ма╓ сво╓ обличчя, в╕н не схожий на ╕нш╕ колективи, як╕ пересп╕вують вже в╕дом╕ п╕сн╕, наш╕ виступи у цьому план╕ незвичайн╕, бо люди прислуховуються, зац╕кавлюються п╕сенними новинками.
– Чи ╓ у вас кумири, якийсь еталон сп╕ву, на який ви р╕вня╓тесь?
– Еталоном, в╕зитною карткою Укра╖ни, що вже б╕льше 60 рок╕в несе у широкий св╕т п╕сню-спов╕дь, п╕сню-думу, п╕сню-душу, – ╓ Нац╕ональний академ╕чний народний хор ╕мен╕ Г. Верьовки. Нам пощастило виступати з ним на одн╕й сцен╕. Його неповторн╕сть, майстерн╕сть, дивовижне розма╖ття голос╕в — усе це просто зачарову╓ глядач╕в. Володимир Бойко, права рука кер╕вника хору ╕мен╕ Г. Верьовки – м╕й земляк, родом з Прилук. В╕н часто при╖жджав до р╕дного м╕ста з багатьма хористами, з якими ми робили сп╕льн╕ концерти. Тому з цим легендарним хором ми дуже добре знайом╕.
– А як у Криму сприймають укра╖нськомовний репертуар Ваших колектив╕в? Чи не заважа╓ це орган╕зовувати концерти?
– Коли я пере╖хав до ╢впатор╕╖ ╕ вперше виступив у «Будинку культури» з ансамблем педучилища ╕з 15 укра╖нськими п╕снями – нас сприйняли чудово. Хоча пот╕м я неодноразово чув в╕д деяких слухач╕в, що мен╕ буде дуже важко в Криму створювати колективи з укра╖нським репертуаром, ╕ що я тут взагал╕ пропаду. Але укра╖нська народна п╕сня пос╕да╓ перше м╕сце за мелод╕йн╕стю в усьому св╕т╕, такого багатого фольклору, духовного багатства, як в укра╖нц╕в, вважаю, нема╓ в жодно╖ нац╕╖ на земл╕. Ця п╕сня здатна будь-кого розбудити, зачепити за душу. Тому за ст╕льки рок╕в, ск╕льки я працюю на кримськ╕й земл╕, я н╕ разу не пошкодував, що керую укра╖нським самод╕яльним хором. Навпаки, переконався, що для того, аби р╕дне, укра╖нське сприймалося г╕дно ╕ не вважалося меншоварт╕сним, треба п╕дтримувати високий р╕вень виконання. Треба, щоб все було на висот╕ – ╕ культура голосу, ╕ прекрасн╕ нац╕ональн╕ костюми, ╕ рухи на сцен╕. Виступ ма╓ стати картинкою, красивим, щирим образом, який буде захоплювати слухач╕в. А укра╖нська п╕сня в Криму – як п╕зня кв╕тка: розпуска╓ться довго, але цв╕т ╖╖ – найзапашн╕ший.
– Колись у «Св╕тлиц╕» був такий патетичний заголовок – «Тут нав╕ть п╕снею л╕кують!». Володимире Григоровичу, а як Ви вважа╓те, чи справд╕ можна п╕снею вил╕кувати?
– Звичайно! П╕сня, як ╕ молитва, здатна зц╕лювати, очищати душу, адже б╕льш╕сть болячок в╕д нерв╕в, в╕д поганих думок, негативних емоц╕й. Багато, погодьтеся, залежить в╕д репертуару. Бо якщо запросити, скаж╕мо, рокера-метал╕ста на концерт, то справд╕ доведеться запасатися в санатор╕╖ крапельницями!
Народна п╕сня, як частка традиц╕йно╖ культури, творилася протягом багатьох стол╕ть ╕ пройшла такий в╕дб╕р, якого не знав ╕ не м╕г знати жоден ╕нший музичний жанр. Досить нав╕ть поб╕жного знайомства з народними п╕снями, щоб пом╕тити, що цей в╕дб╕р вплинув ╕ на «ф╕з╕олог╕чн╕» параметри п╕сн╕ – ритм╕ку, тривал╕сть, темп, глибину дихання, ╕деально пристосовуючи ╖х до практичних потреб сп╕вак╕в. Тож ╕ на слухач╕в ╖╖ вплив в╕дшл╕фований стол╕ттями! Укра╖нська народна п╕сня ╓ ун╕кальним у св╕тов╕й культур╕ явищем. Неперевершена як╕сть нашо╖ п╕сн╕, розма╖ття ╖╖ тематики, жанр╕в, стил╕в, глибина зм╕сту, незбагненна й незр╕внянна за сво╓ю красою й простотою поез╕я. Тому й здатна вона впливати на людину на емоц╕йному р╕вн╕, на р╕вн╕ п╕дсв╕домост╕, де найвиразн╕ше й виявля╓ться ╖╖ л╕кувальна д╕я.
Тому н╕коли не соромтеся плакати, слухаючи гарну, щемливу, проникливу п╕сню. Дайте волю сльозам. Це ваше очищення й причастя, ╕ якщо воно щире й повне, ви в╕дчу╓те значне полегшення ╕ приплив нових сил, яких так браку╓ в нашому непростому житт╕.
– Дякую, Володимире Григоровичу, за ц╕каву, зм╕стовну розмову. Колектив ╕ читач╕ «Кримсько╖ св╕тлиц╕» в╕тають Вас ╕з юв╕ле╓м ╕ бажають м╕цного здоров’я, натхнення, нових п╕сень, талановитих учн╕в та щирих овац╕й!
Юл╕я КАЧУЛА.
Звичайно ж, у розмов╕ з таким майстром п╕сенного жанру, як Володимир Григорович Кендзерський, ми не могли оминути тему п╕сенного конкурсу в «Кримськ╕й св╕тлиц╕», у якому треба визначити 20-ку найпопулярн╕ших п╕сень. П╕сля деяких роздум╕в (бо така ж велика конкуренц╕я!) Володимир Григорович склав список п╕сень, як╕ найчаст╕ше виконують очолюван╕ ним колективи:
1. Реве та стогне Дн╕пр широкий. 2. Росте черешня. 3. Червона рута. 4. Одна калина. 5. Вишивала я. 6. На город╕ верба рясна. 7. В к╕нц╕ гребл╕. 8. Лет╕ла зозуля. 9. Ой там за л╕сочком. 10. В╕ють в╕три. 11. Два кольори. 12. П╕сня про рушник. 13. Цв╕те терен. 14. Ой чий той к╕нь сто╖ть. 15. Ой у вишневому саду. 16. Тихо над р╕чкою. 17. Черемшина. 18. Кущ калини. 19. Ой зелене жито, зелене. 20. Чорнобривц╕.
Пропону╓мо уваз╕ читач╕в тексти деяких з цих п╕сень.

На город╕
верба рясна
На город╕ верба рясна...
Там стояла д╕вка красна.
Хорошая та вродлива,
╥╖ доля нещаслива.
╥╖ доля нещаслива, –
Нема того, що любила.
Нема його та й не буде, –
Розраяли враж╕ люди.
Розраяли, розсудили,
Щоб ми в пар╕ не ходили.
А ми в пар╕ ходить будем,
Як любились, так ╕ будем!

В к╕нц╕ гребл╕
В к╕нц╕ гребл╕
 шумлять верби,
Де я ╖х садила...
Нема мого миленького,
Що в╕рно любила.

Нема його ╕ не буде –
По╖хав за Десну;
Казав рости, д╕вчинонько,
На другую весну!

Росла, росла д╕вчинонька
Та й на м╕р╕ стала;
Ждала, ждала козаченька
Та й плакати стала.

Не плач, не плач,
 д╕вчинонько, –
Така твоя доля:
Полюбила козаченька,
При м╕сяц╕ стоя!
Не плач, не плач,
 д╕вчинонько,
В молод╕ годочки.
Я не плачу, я не плачу,
Плачуть кар╕ очки!

Лет╕ла зозуля
Лет╕ла зозуля через мою хату,
С╕ла на калин╕,
 та й стала кувати. (2)

Ой, чого, Зозуле,
 ой, чого ж ти ку╓ш?
Х╕ба ти, Зозуле,
 добро мене чу╓ш? (2)

Якби не чувала,
 то би не кувала,
Про тебе, д╕вчино,
 всю правду сказала. (2)

Ой, Боже м╕й, Боже,
 що я наробила?
Козак ма╓ ж╕нку,
 а я полюбила. (2)

Козак ма╓ ж╕нку,
 ще й д╕точок дво╓.
Ще й д╕точок дво╓,
 чорняв╕ обо╓. (2)

А я ж тих д╕точок
 та й не понаймаю,
З тобою, Марусино,
 в саду й погуляю. (2)

Гуляв козаченько
 нед╕лю й дв╕ ноч╕,
Прийшов козаченько
 до д╕вчини в гост╕. (2)

Ой, Боже м╕й, Боже,
 який я удався,
На чуж╕й сторонц╕
 за ж╕нку признався. (2)

Не так же за ж╕нку,
 як за дв╕ дитини,
Розкололось серце
 на дв╕ половини. (2)

Ой там за л╕сочком
Ой там за л╕сочком
Сн╕жочок б╕ленький.
Ходив до д╕вчини   |
Козак молоденький.  | (2)

Ходив козаченько
Ходив до д╕вчини,
А враж╕╖ люди     |
Славу розпустили.  | (2)

А я то╖ слави
Ой та й не боюся,
Як милого зустр╕ну  |
Не наговорюся.    | (2)

Ой там за л╕сочком
Вже сонечко сходить,
Козак до д╕вчини   |
Щовечора ходить.   | (2)

Ой там за л╕сочком
Сн╕жочок б╕ленький.
Ходив до д╕вчини   |
Козак молоденький.  | (2)

При долин╕
кущ калини
При долин╕ кущ калини
Нахилився до води.
Ти скажи, скажи, калино,
Як попала ти сюди.

Якось ранньою весною
Козак бравий прискакав.
Милувався довго мною,
А тод╕ з собою взяв.

В╕н хот╕в мене, калину,
Посадить в сво╖м саду.
Не дов╕з ╕ в пол╕ кинув –
Думав, що я пропаду.

Я за землю ухопилась,
Стала на ноги сво╖.
╤ нав╕ки поселилась
Де вода ╕ солов’╖.
Ти не дми на мене, в╕тре,
Я тепер не пропаду:
Над╕ мною сонце св╕тить
╤ надал╕ я цв╕ту.

Заклика╓мо читач╕в «П╤СЕННО╥ СВ╤ТЛИЦ╤» гуртом визначити двадцятку найкращих, найпопулярн╕ших, найзнан╕ших народних та естрадних (у яких ╓ автор) укра╖нських п╕сень. П╕сень, без яких д╕йсно неможливо ╕дентиф╕кувати себе укра╖нцем. Надсилайте ваш╕ вар╕анти найпопулярн╕шо╖ п╕сенно╖ двадцятки (можете додати тексти, ауд╕озаписи) на нашу адресу: 95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, к. 14, з пом╕ткою «П╕сенна св╕тлиця», або на e-mail: kr_svit@meta.ua. Т╕ п╕сн╕, як╕ найчаст╕ше зустр╕чатимуться у ваших листах, стануть переможцями народного п╕сенного конкурсу, а учасники, як╕ найвлучн╕ше втраплять у «двадцятку», отримають в нагороду ауд╕озаписи з укра╖нськими п╕сенними перлинами. Насамк╕нець редакц╕я плану╓ провести серед читач╕в-учасник╕в конкурс на краще виконання цих п╕сень, головним призом якого буде г╕тара в╕д вже добре в╕домо╖ «св╕тличанам» льв╕всько╖ ф╕рми «Реноме». При╓днуйтеся!

Ведуча п╕сенно╖ рубрики Юл╕я КАЧУЛА.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #30 за 24.07.2009 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=7556

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков