Версiя для друку Обговорити в форумi

НАЙГОЛОВНІШЕ З МИСТЕЦТВ

КАНСЬКИЙ ФЕСТИВАЛЬ З ОДНІЄЮ ЛІТЕРОЮ «Н» У КРИМУ
З 16 до 22 липня у сімферопольському центрі культури та бізнесу «Космос» для гостей та мешканців півострова відбулися покази ігрових короткометражних фільмів, що були представлені на VII міжнародному відеофестивалі у російському місті Канську в Сибіру за триста кілометрів від Красноярська і за чотири з половиною тисячі від Москви.
До речі, така віддаленість від центрів кіномистецтва аж ніяк не свідчить про те, що даний Канський фестиваль має невисокий рівень, а навіть навпаки... Адже за сім років свого існування він став не просто відомим світовій спільноті поціновувачів кіномистецтва, а платформою для популяризації альтернативного та інноваційного відео, котре знаходиться поза мейнстрімом не лише кіно, а й сучасного мистецтва. Крім того, він є не тільки міжнародним конкурсом відео-арту, а також різних жанрів візуального мистецтва на межі contemporary art та кіно.
У Сімферополі було представлено дві кінопрограми Канського фестивалю: «Планета трудоголиків», у яку ввійшли такі короткометражки, як «Лапа ведмедя» Марини Россет (Швейцарія, 2008), «Бізнесмени» Спандана Банерті (Індія, 2006), «Анонім» Крістіана Позо (Іспанія, 2006), «Гінеколог» Альфонсо Камареро (Іспанія, 2008), «Сюрприз!» Фабриса Маруки (Франція, 2007), «Сантехнік» Юн-Хі Їма (Мексика, 2007), «Рогатий» Вірджині Гурме (Бельгія, 2007), «Короткий урок» Алехандро Лубецкі (Мексика, 2008) та «Дзвонар» Дастіна Рііса (Швейцарія, 2007); та «Призматики», яка увібрала в себе експериментальні роботи та відео-арт. Серед них, зокрема, стрічки «Мій батько зробив «чайку» Марка Візерса (Великобританія, 2007), «Учорашнє майбутнє – завтра» Кріса Фербі (Великобританія, 2007), «Скотобаза» Віри М’якишевої (Росія, 2007), «Вовки» Надії Горохової (Росія, 2008), «Кольоровий Євросоюз» Пітера Вадокца (Угорщина, 2006), «Стара історія або коло безперервності» Олексія Шведова (Білорусія, 2008) та ін.
Культуролог Катерина Кокоріна поділилася з нами своїми думками з приводу побаченого у кінотеатрі: «Хочеться почати не з загального враження, а з враження про конкретний фільм, – сказала вона. – Власне, про фільм «Короткий урок» мексиканця Алехандро Лубецкі. На мою думку, митець є досить сміливою особою. Він не побоявся сказати, що король все ж таки голий... Що ось воно – сучасне мистецтво не лише з позитивними, а й з негативними його сторонами... Оці смішні правила: носити чорне, пити алкоголь і ставитися до мистецтв, як до роботи, – вони придумані у рамках конкретно цього фільму, але разом з тим, демонструють усю абсурдність ситуації. Коли у сучасному мистецтві будь-хто, не маючи на те підстав, може гордо назвати сам себе художником, а при підтримці зацікавлених осіб з фінансами так його назвуть й інші. Цей фільм вразив саме своєю чесністю та відвертістю... Думаю, що автор відкрито заявив, що «твори мистецтва», з якими, як правило, носяться, як з писаною торбою, усі кому не лінь, насправді, можуть бути чимось штучним.
Вразив мене і фільм «Сантехнік» мексиканця Юн-Хі Іма. Не знаю, хто і як сприйняв цю стрічку, адже момент сприйняття дуже індивідуальний. Я, наприклад, сприйняла унітаз як символ певного акумулюючого об’єкта у будь-якому житлі, а сантехніка як людину, котра причетна до цього предмета, і котра має можливість доторкнутися до певного боку людського життя, прочищаючи і витягуючи назовні вміст першого... Ідея дуже цікава. Разом з тим, багато образів з цього фільму доволі страшні...
І дуже потішили мультиплікаційні стрічки програми.
А загальний настрій – стало сумно... Зараз у нашому житті відбувається не найприємніший період, до речі, я кажу не лише про нашу країну, а взагалі про світ, і про кризу не стільки економічну, як кризу культури. Такі відеороботи – авторські, мистецькі, не для всіх – вони глибоко виявляють ці кризові, подекуди зовсім жахливі, моменти. До речі, автори акцентують увагу не на явних проблемах, а частіше за все – на глибинних... Вони виявляють прихованих демонів... Не факт, що після перегляду подібних фільмів залишиться гарний настрій».
Щодо аудиторії, то Катерина Кокоріна зауважила, що вона доволі адекватна, що люди знали, куди вони йдуть, і чого варто очікувати від фестивального авторського артхаузного та інтелектуального кіно. Але на її думку, це й не дивно, адже у кінотеатру «Космос» є свій певний імідж, який сьогодні уже відомий мешканцям кримської столиці, і які, йдучи туди, мають принаймні мінімальне уявлення про те, що вони там можуть побачити.
Власне, покази артхаузного кіно та кіно, над яким варто замислитися, стали уже гарною традицією у кінотеатрі «Космос». На сьогодні він, фактично, єдиний, у якому можна побачити фільми високого мистецького рівня, про що «Світлиця» уже неодноразово розповідала своїм читачам.
Крім того, ще одну чудову традицію впровадила адміністрація «Космосу»: перед початком фестивальних програм тішити своїх гостей виступами музикантів, співаків та акторів, а ще частувати їх чаєм або кавою, і ніякого поп-корну! Це допомагає налаштуватися на відповідну хвилю сприйняття інтелектуального кіно.

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНЕ МИСТЕЦТВО КІНО В СІМФЕРОПОЛІ: БУТИ ЧИ НЕ БУТИ?
Та незважаючи на всі заходи, які здійснила та продовжує здійснювати адміністрація ЦКБ «Космос», ось уже кілька років поспіль вона «відвойовує» своє право займатися тим, чим займається – створенням інтелектуального центру візуального мистецтва.
За словами директора кінотеатру Наталії Кир’янової, вони змушені пролонгувати термін оренди приміщення, в якому, до речі, зробили реконструкцію (облаштували зал зручними кріслами та диванами, сучасним мультимедійним обладнанням, безшовним англійським екраном, звуковою системою Dolby Surround), і запланували реалізувати проект, який би дозволив стати «Космосу» справжнім культурним центром кримської столиці, котрий би задовольняв потреби не лише молоді, а й дітей та людей похилого віку. І це все за власний кошт, і при тому, що інші кінотеатри Сімферополя, як правило, мають семирічний термін оренди.
Крім того, кінотеатр «Космос» веде активну роботу з пільговими категоріями населення. Щовівторка – покази для пенсіонерів (наприклад, нещодавно був показаний відреставрований фільм «Дівчата» зі звуком Dolby Surround). Кожної суботи відбуваються покази мультфільмів для дітей. Адміністрація не відмовляє у співпраці нікому, натомість плідно співпрацює з Центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді тощо.
Завжди намагається організувати та продемонструвати своїм відвідувачам щось цікаве: фільми Ісламської Республіки Іран, Манхетенського фестивалю, фестивалів «Хуліо і секс» (іспанське кіно), «Літній сезон культового кіно», «Своє кіно» (українське кіно), «Нове німецьке кіно», «Азія кіно», «Нове британське кіно»; свята та кінопокази з нагоди Дня міста, Масляної, Дня знань, Дня Святого Миколая, Дня незалежності, різдвяних та новорічних свят; тематичні зустрічі та молодіжні акції у рамках заходів протидії ВІЛ/СНІД, насиллю тощо.
На сьогодні адміністрація кінотеатру, до речі, отримала рішення двох судів на свою користь щодо пролонгування терміну оренди, але, здається, що міська рада Сімферополя має на це свою власну точку зору...
Начальник фонду комунальної власності Сімферопольської міської ради Ніна Баранова у телефонній розмові прокоментувала ситуацію так: «Раніше, ідучи назустріч підприємцям, приміщення, які є комунальною власністю, надавалися в оренду на одинадцять місяців з можливістю подальшої пролонгації. Щоб отримати довгострокову оренду, необхідно мати спеціальну державну реєстрацію, а механізм її отримання не був достатньо врегульованим. 2007 р. виконком Сімферопольської ради ухвалив рішення створити на базі кінотеатру «Космос» комунальне підприємство. Сьогодні ідуть судові процеси».
Певно, з огляду на це все і не тільки, на відкриття Канського фестивалю у Сімферополі були запрошені заслужений працівник культури автономії, заступник голови Ради міністрів АРК Тетяна Умрихіна; міністр культури і мистецтв АРК Олександр Єрмачков; заступник міністра освіти і науки АРК Айдер Аблятіпов та заступник міністра у справах молоді, сім’ї та гендерної політики АРК, начальник управління молодіжної політики і гендерної рівності Олександр Черняк.
Усі вони привітали сімферопольців з відкриттям кінофестивалю і з тим, що у кримській столиці є такий кінотеатр, який має власний індивідуальний курс в океані під назвою «кіномистецтво», і навколо якого уже встиг сформуватися клуб любителів інтелектуального кіно, а також пообіцяли всебічну підтримку щодо остаточного створення площадки для наукових та мистецьких конференцій, кінофестивалів і прем’єр, на які із задоволенням приїздитимуть гості зі світовим ім’ям.
Тетяна Умрихіна не могла не згадати і про те, що дуже багато кінотеатрів та кіноустановок було «загублено», а відтак, і справжньому кіномистецтву почасти навіть немає можливості прийти до свого глядача. Чого вартий «експеримент» з кінотеатром «Сімферополь», у якому частіше можна побачити шкірянку за низькою ціною, ніж фільм з високою мораллю...

ПРОБЛЕМИ ПРОБЛЕМАМИ, А РОБОТА РОБОТОЮ
Поки ж вирішуються юридичні питання щодо оренди кінотеатру «Космос», його дирекція не покладаючи рук працює над популяризацією артхаузного кіно і не тільки. Робить все, щоб глядачам було зручно і цікаво, тішить їх цікавими новинками кіноіндустрії.
Зокрема, зараз готує унікальний не лише для Криму, а й для України проект – автомобільне кіно, яке відоме нашим кіноманам, у кращому випадку з американських стрічок.
Перед кінотеатром планується обладнати спеціальну автостоянку, куди усі охочі зможуть приїхати веселою компанією чи родиною і подивитися кіно з власної автівки. До речі, плату за таке задоволення адміністрація планує брати не з людини, а з автомобіля, а щоб звук не заважав мешканцям навколишніх будинків, його транслюватимуть на окремій хвилі радіо.
Отож влаштовуйтеся зручніше і дивіться якісне кіно, якщо на заваді не стануть юридичні нюанси...

Катерина КРИВОРУЧЕНКО.
Фото К. БЕКЕТОВА.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #30 за 24.07.2009 > Тема "З потоку життя"