Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3410)
З потоку життя (6643)
Душі криниця (3590)
Українці мої... (1476)
Резонанс (1530)
Урок української (995)
"Білі плями" історії (1699)
Крим - наш дім (533)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ХРЕЩЕННЯ
19 с╕чня — трет╓ велике свято Р╕здвяного циклу - Богоявлення Господн╓, яке у народ╕...


П╤ДТРИМАЙТЕ ВСЕУКРА╥НСЬКИЙ КОНКУРС З КРИМСЬКИМ КОР╤ННЯМ «МИ – Д╤ТИ ТВО╥, УКРА╥НО!» ╕м. ДАНИЛА КОНОНЕНКА!
Пов╕домля╓мо, що зм╕нився номер банк╕всько╖ картки для поповнення призового фонду Всеукра╖нського...


ПУСТ╤ТЬ У ХАТУ МЕЛАНКУ...
13 с╕чня — свято Мелан╕╖ Римлянки (у народ╕ — Меланки) ╕ зустр╕ч Старого Нового року....


«МИ – Д╤ТИ ТВО╥, УКРА╥НО!»
1 С╤ЧНЯ СТАРТУВАВ П’ЯТИЙ ВСЕУКРА╥НСЬКИЙ (15 КРИМСЬКИЙ) Л╤ТЕРАТУРНИЙ КОНКУРС «МИ...


ВПРОДОВЖ 780 РОК╤В ДВА «Р╤ЗНОКАЛЕНДАРН╤» Р╤ЗДВА ЩЕ ЯКОСЬ УЖИВАТИМУТЬСЯ
Чи перейдуть укра╖нц╕ колись на «╓вропейську» традиц╕ю святкування Р╕здва однозначно...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #29 за 17.07.2009 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#29 за 17.07.2009
ЛЕБ╤ДЬ ╤ КУРКА
Марина ПАВЛЕНКО

НОВЕЛА

В╕н ╖╖ н╕коли не кохав, це ясно. Не крився, що одружився здуру: на зло зрадлив╕й красун╕-наречен╕й пров╕в ╕з танц╕в перше-л╕пше д╕вча. Довершуючи помсту, одразу ж запропонував д╕вчат╕ вийти за нього. Воно по-пташачому витр╕щило давно закохан╕ оченята й погодилось.
Так ╕ застряг у пров╕нц╕йному м╕стечку, в хатинц╕ мало не на курячих лапках ╕ з ж╕нкою-куркою. Те, що вона йому не р╕вня, було видно нав╕ть як ╕шли разом вулицею. Високий, стрункий, елегантний, поважний, мов леб╕дь, синьоокий красень – ╕ куценька, присадкувата, необтесана ж╕ночка з бляклими в╕ями. Ут╕м, вони майже н╕коли не ходили разом.
Тож коли почалася в╕йна ╕ його забирали на фронт, в╕н, одчепно прощаючись б╕ля вагона з ваг╕тною дружиною, уже знав: сюди не повернеться, нав╕ть якщо лишиться живий. Вона також це знала.
╤ не повернувся. У коротенькому лист╕ пояснив усе, як ╓: в╕н-бо н╕коли ╖╖ не кохав, одружився зопалу й н╕коли не мр╕яв нав╕ки захряснути на перифер╕╖. А тепер, зустр╕вши на буремних во╓нних дорогах ╕нтел╕гентного виховання й тонко╖ вроди оф╕церську вдову, будуватиме – нарешт╕ в столиц╕! – справжн╓ родинне гн╕здечко.
В╕дпов╕д╕ не отримав. Отже, змирилась ╕ визнала його слушн╕сть.
Пово╓нне життя поступово налагоджувалось. Престижна робота, непогана квартирка й гарна дружина-аристократка. Д╕тей не мали: колись, ще молоденькою вона мусила зробити аборт, бо ╖╖ оф╕церов╕ ще не дали житла... Зате зберегла ф╕гуру. Нова дружина була йому до пари у всьому. Часто, коли йшов ╕з нею по вулиц╕, перехож╕ озиралися й ахали: «Яка чудова, просто лебедина пара!».
Все було добре. Але з часом одна др╕бничка все б╕льше не давала йому спокою. Як там його дочка? Ще з к╕лькох перших лист╕в на фронт д╕знався, що народилась д╕вчинка. На кого схожа? Зрештою, чи й жива, чи здорова?.. Лиш покрадьки глянути б – ╕ назад.
Пров╕нц╕йне м╕стечко його не вп╕знало. Це добре, бо в╕н давно й безнад╕йно його перер╕с. Тим легше було в╕дшукати на затхл╕й вуличц╕ хатку на курячих лапках: ╖╖, на диво, не зачепила в╕йна, т╕льки час ╕ще б╕льше перехнябив.
Подв╕р’я зам╕тала д╕вчинка рок╕в дванадцяти, присадкувата й неприм╕тна. Вся у мат╕р, ╕ тим легше йому буде п╕ти геть. Вона тут сама, це ще л╕пше – об╕йдеться без пояснень. Ось т╕льки допалить цигарку й посп╕шить на столичний потяг.
Раптом кр╕зь тютюновий дим кресонуло, мов блискавкою:
– Таточку! Татку!!!
Д╕вчинка вп╕знала його, кинула в╕ника ╕ з розгорнутими об╕ймами ринулась до хв╕ртки.
Як? Та як же? Донька ж н╕коли не... Димом забило подих, ╕ в╕н закашлявся.
Проте коли побачив дитяч╕ оч╕, все зрозум╕в. Були син╕ й шляхетн╕. То були його оч╕!!!
╤ в╕н б╕льше не зм╕г покинути пров╕нц╕йного м╕стечка.
Минали л╕та. Кр╕м дочки, у нього народилося дво╓ син╕в. Були метушливо╖ вдач╕ й ╕з в╕ями, наче вицв╕лими на сонц╕. Але росли високими й стрункими, як в╕н. До того ж у вс╕х д╕тей були син╕, його син╕ оч╕, ╕ за це вибачав ╖м ус╕ недол╕ки, безтямно любив ╕ пишався безмежно.
Лише з Нею так ╕ не зжився. Як можна? В╕н – елегантний, статечний, аристократичний, мов леб╕дь, красень ╕з припорошеними шляхетною сивиною скронями, ╕ вона – куценька, присадкувата, розповн╕ла, неприм╕тна ╕ без жодних вишуканих манер! Його дратувало в н╕й усе: як вона клопоталася в господ╕, як, н╕би курка, квоктала над д╕тьми й онуками, як одягалася, як читала, загинаючи кутики стор╕нок, як чистила зуби, неправильно зминаючи тюбика з пастою, як ходила, як пила, як ╖ла!..
Зрештою, вони майже н╕коли не ходили й не ╖ли разом.
Бо через не╖ в╕н скн╕╓ у цьому пров╕нц╕йному м╕стечку – без престижно╖ роботи ╕ пристойного помешкання!..
Ходою, поставою, поглядом, виглядом промовляв до вс╕х ╕ до кожного: «Х╕ба не ясно: цей шлюб – випадковий!».
В╕н ╖╖ н╕коли не кохав.

Марина ПАВЛЕНКО.
м. Умань Черкасько╖ област╕.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #29 за 17.07.2009 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=7531

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков