Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3410)
З потоку життя (6643)
Душі криниця (3590)
Українці мої... (1476)
Резонанс (1530)
Урок української (995)
"Білі плями" історії (1699)
Крим - наш дім (533)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ХРЕЩЕННЯ
19 с╕чня — трет╓ велике свято Р╕здвяного циклу - Богоявлення Господн╓, яке у народ╕...


П╤ДТРИМАЙТЕ ВСЕУКРА╥НСЬКИЙ КОНКУРС З КРИМСЬКИМ КОР╤ННЯМ «МИ – Д╤ТИ ТВО╥, УКРА╥НО!» ╕м. ДАНИЛА КОНОНЕНКА!
Пов╕домля╓мо, що зм╕нився номер банк╕всько╖ картки для поповнення призового фонду Всеукра╖нського...


ПУСТ╤ТЬ У ХАТУ МЕЛАНКУ...
13 с╕чня — свято Мелан╕╖ Римлянки (у народ╕ — Меланки) ╕ зустр╕ч Старого Нового року....


«МИ – Д╤ТИ ТВО╥, УКРА╥НО!»
1 С╤ЧНЯ СТАРТУВАВ П’ЯТИЙ ВСЕУКРА╥НСЬКИЙ (15 КРИМСЬКИЙ) Л╤ТЕРАТУРНИЙ КОНКУРС «МИ...


ВПРОДОВЖ 780 РОК╤В ДВА «Р╤ЗНОКАЛЕНДАРН╤» Р╤ЗДВА ЩЕ ЯКОСЬ УЖИВАТИМУТЬСЯ
Чи перейдуть укра╖нц╕ колись на «╓вропейську» традиц╕ю святкування Р╕здва однозначно...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #29 за 17.07.2009 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#29 за 17.07.2009
ЧАС ГОВОРИТИ

ДОРОГА ДО ХРАМУ

В останню нед╕лю липня у храмах п╕д час л╕тург╕╖ чита╓ться ╢вангел╕╓ в╕д Матв╕я:
“Коли ж ╤сус зв╕дти вертався, ╕шли за Ним два сл╕пц╕, що кричали й казали: «Змилуйся над нами, Сину Давид╕в!». ╤ коли В╕н додому прийшов, приступили до Нього сл╕пц╕. А ╤сус до них каже: «Чи ж в╕рите ви, що Я можу вчинити оце?». Говорять до Нього вони: «Так, Господи». Тод╕ В╕н доторкнувся до ╖хн╕х очей ╕ сказав: «Хай станеться вам зг╕дно з вашою в╕рою!». ╤ в╕дкрилися оч╕ ╖м. А ╤сус наказав ╖м суворо, говорячи: «Гляд╕ть, – щоб н╕хто не дов╕давсь про це!». А вони в╕д╕йшли та й розголосили про Нього по вс╕й т╕й кра╖н╕.
Коли ж т╕ виходили, то ось привели до Нього чолов╕ка н╕мого, що був б╕снуватий. ╤ як демон був вигнаний, н╕мий заговорив. ╤ дивувався народ, ╕ казав: «Н╕коли таке не траплялося серед ╤зра╖ля!». Фарисе╖ ж казали: «Виганя╓ В╕н демон╕в силою князя демон╕в».
╤ обходив ╤сус вс╕ м╕ста ╕ осел╕, навчаючи в ╖хн╕х синагогах, та ╢вангел╕ю Царства пропов╕дуючи, ╕ вздоровляючи всяку недугу та нем╕ч усяку”.
Нам, служителям Нового Зав╕ту, ясно, що т╕ уздоровлення, як╕ буквально сталися близько 2000 рок╕в тому, були записан╕ в книгу насамперед для того, аби ми поглянули на них духовними очима, висв╕тлили через призму тих чудес наше сьогодн╕шн╓ життя – життя кожного з нас зокрема, а також сусп╕льства ╕ церкви в ц╕лому.
Кого Господь зц╕ляв у першу чергу? Народ ╤зра╖ля, народ Божий, народ в╕ри. ╤ якщо ми ╓ в╕руючими людьми, то, в╕дпов╕дно, усе написане в╕дносно народу ╤зра╖ля стосу╓ться й ╤зра╖ля духовного – нас ╕з вами, спадко╓мц╕в по благодат╕ Христов╕й Авраама, ╤сака та Якова. Тож погляньмо на себе очима “здатних служител╕в Нового Зав╕ту”, ╕ спитаймо себе: чи бува не нагаду╓мо й ми часто-густо отих двох сл╕пц╕в? Чи не стражда╓мо й ми духовною н╕мотою, яка ╓ насл╕дком бездуховност╕, б╕бл╕йною мовою – б╕снування?
Два сл╕пц╕, що про них йдеться в ╢вангел╕╖, символ╕зують собою духовну сл╕поту. Коли ми не просв╕чен╕ св╕тлом ╕стини, не бачимо дороги до духовного царства (читай – до щастя), то нагаду╓мо отих двох сл╕пц╕в. Двох тому, що щастя – це найповн╕ше задоволення насамперед духовних, також ╕ ф╕зичних, матер╕альних потреб людини. Сьогодн╕ ж як ф╕зична, так ╕ духовна сфери життя людства (яке, до реч╕, у переважн╕й б╕льшост╕ ╓ ном╕нально в╕руючим, оф╕ц╕йно належить до т╕╓╖ чи ╕ншо╖ конфес╕╖) – знаходяться у сл╕пот╕.
Ця духовна сл╕пота особливо гостро проявля╓ться саме в сучасному духовному ╤зра╖л╕ – в сьогочасн╕й ном╕нальн╕й церкв╕, церкв╕ останнього пер╕оду, зображен╕й у Книз╕ Об’явлення святому апостолу ╤вану Богослову (Апокал╕псис╕) в образ╕ Лаодик╕йсько╖ церкви – останньо╖ з семи церков. Зокрема в 17-18 в╕ршах цього розд╕лу сказано: “Бо ти кажеш: «Я багатий, ╕ збагат╕в, ╕ не потребую н╕чого (тут багатий на в╕ру, на бачення ╕стини, на розум╕ння вол╕ Божо╖. – Авт.)». А не зна╓ш, що ти нужденний, ╕ м╕зерний, ╕ вбогий, ╕ сл╕пий, ╕ голий...”. Кожна конфес╕я сьогодн╕ пишномовно проголошу╓ свою монопол╕ю на ╕стину в останн╕й ╕нстанц╕╖, кожна ставить сво╖ догмати (грецькою “догмат” – визначення ╕стини) на перше м╕сце, з презирством поглядаючи на ╕нших; кожна заклика╓: “Прийд╕ть до нас, ми навчимо вас правди!”. Однак сам╕, будучи сл╕пцями, не розум╕ють, що правда поляга╓ в смиренн╕ й любов╕; що ╕стина – в одному слов╕: “Возлюби!”. ╤ хто не ма╓ ц╕╓╖ любов╕, хто не прозр╕в – той приречений брести позаду Христа й волати: “Господи, помилуй!”, “Боже, будь милостивий до нас!”, “Змилуйся над нами, Сину Давид╕в!..”.
Що хочеш в╕д Господа, о роде нев╕рний й розбещений? Що вам ╕ще дати? – запиту╓ Господь. Я в╕ддав вам найдорожче – Сво╓ життя, вмерши за вас на хрест╕. Так-бо Бог полюбив св╕т, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто в╕ру╓ в Нього, не загинув, але мав життя в╕чне. Життя ж в╕чне – це те, щоб п╕знали Тебе, ╢диного Бога Правдивого, та ╤суса Христа, що послав Ти Його. Зам╕сть того, щоб кричати як т╕ сл╕пц╕ – ув╕йд╕мо в д╕м серця свого разом з ╤сусом, в╕дкриймо двер╕ сердець наших, зробивши ╖х храмами Божими. Бо сто╖ть Господь п╕д дверима сердець наших ╕ стука╓: “Ось Я стою п╕д дверима та стукаю: коли хто почу╓ М╕й голос ╕ двер╕ в╕дчинить, Я до нього вв╕йду...” (Апокал╕псис). Зроб╕мо св╕й д╕м, серця сво╖ домом Господн╕м, ╕ станеться нам зг╕дно з нашою в╕рою. ╤ оч╕ в╕дкриються нам, ╕ п╕зна╓мо правду, – ╕ правда нас в╕льними зробить! ╤ перестанемо бути сл╕пцями, що ведуть ╖х сл╕п╕ поводатар╕, ╕ не впадемо разом ╕з ними до ями.
Р╕дною сестрою духовно╖ сл╕поти ╓ духовна н╕мота. Саме про цю н╕моту, що походить в╕д духовного б╕снування, в╕д внутр╕шньо╖ бездуховност╕, пов╕стують 32-34 в╕рш╕ ╢вангел╕я в╕д Матв╕я. Хто ж той “чолов╕к н╕мий”, якого необх╕дно привести до Христа, до Бога-Слова, до Слова Божого, аби в╕н нарешт╕ заговорив? Хто той нещасний, що йому б╕с бездуховност╕ загородив уста? Це той-таки л╕теплий рел╕г╕йний св╕т, який пиша╓ться сво╖м багатством, та не волод╕╓ головною ц╕нн╕стю – насамперед первородним, духовним Словом. “Споконв╕ку було Слово, а Слово в Бога було, ╕ Бог було Слово...”, – чита╓мо в ╢вангел╕╖ в╕д ╤вана. Не волод╕╓ тому, що не зна╓. А не зна╓ тому, що не хоче знати як фарисей, якому дорожча його “лисяча нора” обрядов╕рства. Або дивиться ╕ не бачить, слуха╓ ╕ не розум╕╓, а в╕дтак ╕ не сприйма╓ слова Божого по духу, ╕ не пропов╕ду╓ належним чином як книжник, що йому мил╕ше р╕дне “пташине гн╕здо” догматизму. Гада╓, що зна╓, а насправд╕ знаходиться п╕д д╕╓ю омани, ╕ з усякою оманою неправди гине, бо любов╕ правди вони не прийняли, щоб ╖м спастися.
“Коли б знали ви, що то ╓: «Милост╕ хочу, а не жертви”, – промовля╓ Христос до фарисе╖в в╕д рел╕г╕╖. Милосердя ╕ богоп╕знання – ось чого насправд╕ чека╓ в╕д нас Господь, ось що ма╓ лежати на серц╕ кожного, хто назива╓ себе християнином. Милосердя й богоп╕знання – саме про це повинн╕ б пов╕дати духовн╕ пастир╕, бо уста священика знання стережуть, та Закона шукають ╕з уст його, бо в╕н – ангел Господа Саваофа (“ангел” – грецькою “в╕сник”). Чим серце наповнене, про те говорять уста. Про це ма╓ кричати пророк Йона в духовн╕й Н╕нев╕╖ св╕ту цього...
Та мовчить “чолов╕к н╕мий”. Мертва тиша бездуховност╕ пану╓ в дитячих садочках, школах, вищих навчальних закладах. Рад╕о– ╕ телееф╕р заполонили секс, насильство та користолюбство. Книжков╕ полиц╕ вгинаються в╕д криваво-еротичного чтива. П╕дручник з маг╕╖ придбати легше, ан╕ж “Добротолюб╕╓” чи твори Григор╕я Богослова, Григор╕я Ниського, Василя Великого, Ор╕гена, Кирила Александр╕йського, Григор╕я Сковороди. Газети усе б╕льше “жовт╕шають” в╕д гонитви за сумн╕вними сенсац╕ями: рейтинг, людов╕ подоба╓ться... Нав╕ть у храмах – осередках духовност╕ – пропов╕д╕ Слова Божого прид╕ля╓ться м╕н╕мум часу.
Х╕ба можна назвати богоп╕знанням п’ятихвилинне казання п╕д час л╕тург╕╖ один раз на тиждень? Х╕ба не ╓ св╕дченням духовно╖ н╕моти в╕дсутн╕сть на церковних приходах нед╕льних шк╕л для д╕тей та б╕бл╕йних курс╕в для дорослих? Х╕ба зовн╕шн╓, обрядове служ╕ння, символ╕ки якого в б╕льшост╕ сво╖й н╕ священики, н╕ миряни не розум╕ють, не перетворилось у сп╕лкування н╕мого “на мигах”? Де церковна дисципл╕на перших християн? Де голос пастир╕в, покликаних “в’язати й р╕шити”? Чи не пора вже в╕дкривати уста?!
“Кричи на все горло, не стримуйсь, св╕й голос повищ, мов у сурму, й об’яви ти народов╕ Мо╓му про ╖хн╕й переступ...” (Книга пророка ╤са╖).
“Час говорити...” (Екклез╕аст).

Прото╕╓рей
Олег Ведмеденко.
www.vedmedenko.org

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #29 за 17.07.2009 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=7527

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков