Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3269)
З потоку життя (6506)
Душі криниця (3527)
Українці мої... (1470)
Резонанс (1508)
Урок української (992)
"Білі плями" історії (1677)
Крим - наш дім (532)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
╤ВАН П╤СНИЙ — ОСЕН╤ БАТЬКО ХРЕСНИЙ
На ╤вана Хрестителя журавл╕ потягнулися на п╕вдень - до ранньо╖ зими.


ДОПОМОЖ╤ТЬ ВИДАТИ ЗБ╤РКУ ПЕРЕМОЖЦ╤В КРИМСЬКО-УКРА╥НСЬКОГО Л╤ТЕРАТУРНОГО КОНКУРСУ ДЛЯ ШКОЛЯР╤В «МИ – Д╤ТИ ТВО╥, УКРА╥НО!» ╤МЕН╤ ДАНИЛА КОНОНЕНКА!
П╕дготовлена до друку зб╕рка з кращими творами переможц╕в 4-го Всеукра╖нського л╕тературного...


Л╤ТЕРАТУРНА ПРЕМ╤Я ╤МЕН╤ ДАНИЛА КОНОНЕНКА
Прем╕я ╓ творчою в╕дзнакою, якою нагороджуються л╕тератори Укра╖ни за високохудожн╕ твори...


ДОПОМОЖ╤ТЬ ВИДАТИ ЗБ╤РКУ ПЕРЕМОЖЦ╤В КРИМСЬКО-УКРА╥НСЬКОГО Л╤ТЕРАТУРНОГО КОНКУРСУ ДЛЯ ШКОЛЯР╤В «МИ – Д╤ТИ ТВО╥, УКРА╥НО!» ╤МЕН╤ ДАНИЛА КОНОНЕНКА!
П╕дготовлена до друку зб╕рка з кращими творами переможц╕в 4-го Всеукра╖нського л╕тературного...


МУС╤Й, МУС╤Й, ЛИСТОМ ПОС╤Й!
10 вересня - свято Мус╕я. У давнину цього дня завершували збирати конопл╕ ╕ перевозити ст╕жки до...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #27 за 03.07.2009 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#27 за 03.07.2009
ШЕДЕВР
ПЕТРО СОРОКА

Л╤ТЕРАТУРА
ОПОВ╤ДАННЯ

Це ╕стор╕я давня, але й сьогодн╕ звучить не менш актуально, н╕ж сто рок╕в тому, ╕ хочу розпов╕сти ╖╖, аби вкотре сказати: св╕т н╕трохи не зм╕ню╓ться, чи, точн╕ше сказати, — людська натура.
Ус╕ геро╖ цього опов╕дання — люди, в╕дом╕ в мистецькому св╕т╕, ви добре зна╓те ╖х, тому я змушений послуговуватися називними ╕менами.
Отож, один Художник сам готував полотна для сво╖х картин, чим дуже гордився, бо вважав, що й через к╕лька сотень рок╕в вони не розсиплються ╕ не зотл╕ють, як фабричн╕. Так трапилося, що один шмат такого полотна був замалий для картини ╕ в╕н використовував його для чистки пензл╕в.
Якось зайшов до нього Колекц╕онер, щоб придбати нову картину, ╕ п╕сля довгих оглядин його погляд упав саме на той шмат полотна, що п╕сля багатотижневого ужитку нагадував пал╕тру.
— А ск╕льки варту╓ ця робота? — запитав в╕н з неспод╕ваним блиском в очах.
Колекц╕онер славився тим, що любив роз╕грувати приятел╕в ╕ знайомих, тому Художник вир╕шив, що той жарту╓ ╕ в╕дразу не спром╕гся на в╕дпов╕дь. Колекц╕онер це зрозум╕в по-сво╓му ╕ продовжував:
— Ще не завершена? Розум╕ю. Ще не висохли фарби? Так, так. Але це якась абсолютно нова фаза у ваш╕й творчост╕. Не буду приховувати, що я захоплений такою формальною знах╕дкою ╕ хот╕в би придбати цю роботу.
Художник вир╕шив, що жартунов╕ не вдасться покпити над ним ╕ в╕дпов╕в не без ╕рон╕╖:
— Цей «шедевр» не прода╓ться.
— Розум╕ю, — ц╕лком серйозно зреагував Колекц╕онер. — Це справд╕ ун╕кальна р╕ч, я сам на вашому м╕сц╕ не захот╕в би розлучатися з нею. Але пов╕рте, м╕й друже, це той випадок, коли я готовий викласти будь-яку суму. Називайте свою ц╕ну — ╕ по руках! — його гортанний ╕ зазвичай твердий голос тепер прозраджував хвилювання.
— Але я вже сказав: робота не прода╓ться! — з ледь пом╕тною усм╕шкою бебекнув Художник ╕ заховав зашлапане полотно в шафу.
— Гм... Це означа╓, що ви вважа╓те цей витв╕р новим словом у мистецтв╕, сво╓р╕дним проривом у незв╕дане. З╕знаюся, що ╕ я так вважаю. Даю вам час на роздуми. Завтра прийду знову, а ви подумайте над мо╓ю пропозиц╕╓ю. Це справд╕ той р╕дк╕сний випадок, коли я, не торгуючись, викладу ту суму, яку ви назвете, м╕й друже.
— Але ви мене не зрозум╕ли — я не продам ╖╖ за жодн╕ грош╕.
Колекц╕онер пошкорбав додому майже ображений. Ц╕╓╖ ноч╕ в╕н погано спав, бо незвичн╕ барви зринали перед його внутр╕шн╕м зором, хвилювали уяву ╕ тривожили чутливу душу.
Вранц╕ наступного дня в╕н знову з’явився на пороз╕ майстерн╕ Художника, що зробив, на його переконання, прорив у нов╕ вим╕ри.
— М╕й друже, — сказав в╕н, не в╕таючись. — Яке ваше останн╓ слово?
Художник, що на диво добре спав ц╕╓╖ ноч╕ й був у доброму гумор╕, вир╕шив п╕д╕грати жарт╕вников╕ й назвав фантастично високу ц╕ну.
— Але ви мене розорите, м╕й дорогий! — збл╕д Колекц╕онер.
— На ц╕й робот╕ ви розбагат╕╓те, бо продасте ╖╖ в Штатах чи Франц╕╖ удв╕ч╕ дорожче, — з сардон╕чною усм╕шкою одказав митець.
— Мен╕ треба порадитися з фах╕вцями, — сказав неймов╕рно бл╕дий поц╕новувач модерного живопису.
— Зв╕сна р╕ч! — усм╕хнувся напосл╕док маляр.
Через к╕лька годин у майстерню ув╕йшло дво╓ — Колекц╕онер ╕ Критик. Критик був миршавим чолов╕чком з р╕дкою бор╕дкою ╕ окулярах на гострому нос╕. В╕н користувався незаперечним авторитетом у сво╖й сфер╕, з його словом рахувалися мистц╕, до його оц╕нок прислухалися тисяч╕ людей. Уздр╕вши завезьганий фарбою шмат полотна, в╕н багатозначно гмикнув ╕ став нервово розтирати пальцями лоба.
— Як ви назвали цей шедевр? — поц╕кавився в╕н, щоб т╕льки запитати щось.
— «Прохромлене св╕тло», — бовкнув Художник, бо саме ця назва крутилася йому в голов╕ п╕сля недавно прочитаного есею в популярному журнал╕.
— Так-так, — смачно прицмокував язиком Критик ╕ п╕шов городити баланюки: — Зранене Боже св╕тло розщеплю╓ться на кольори. Матер╕я оберта╓ться на хаос. Дуже ц╕каво ╕ неспод╕вано. См╕ливе по╓днання барв — червоне з перлисто-б╕лим, ф╕олетове з чорним... Це революц╕я в мистецтв╕, м╕й пане. В╕таю! Але скаж╕ть, як вам вдалося в╕днайти так╕ незвичн╕ в╕дт╕нки темно-брунатного, синього ╕ жовто-вогнистого?
— Секрет! — сказав незворушно Художник ╕ соб╕ значливо хмикнув, щоб п╕д╕грати комед╕антам.
— Ви надумали продати ╖╖, м╕й дорогий? — обережно запитав Колекц╕онер, що за ц╕ дн╕ ледь не стратився глузду.
— Ще н╕, — в╕дказав художник, але в його голос╕ прозвучала нотка над╕╖ для нетерплячого ц╕нителя. — Це понад мою спромогу — розлучитися з такою красою.
— Н╕чого, я терплячий, — сказав Колекц╕онер. — Т╕льки попереджую, не подумайте продати ╖╖ комусь ╕ншому, бо станемо ворогами.
— Що ви, в жодному раз╕! — пооб╕цяв художник.
Дорогою додому Критик ╕ Колекц╕онер зайшли в ресторан, добряче випили ╕ прийшли до твердого переконання, що Художнику справд╕ вдалося зробити революц╕йний прорив у мистецтв╕, й «Прохромлене св╕тло» — незаперечний шедевр, нове слово в образотворчому мистецтв╕, ╕ в майбутньому може принести шален╕ грош╕. Цього ж дня Критик почав писати велике досл╕дження про цю см╕ливу роботу ╕ невдовз╕ воно появилося у фаховому виданн╕.
В роб╕тню Художника валом посунули друз╕, знайом╕ й ц╕кав╕ люди. Тепер уже робота вис╕ла на видному м╕сц╕ в дорог╕й рам╕. Яких т╕льки похвал не доводилося вислухати Художнику, яких т╕льки н╕сен╕тниць не наплели люди про його «в╕дкриття». Кожен бачив у ньому щось сво╓, в╕дкриваючи все новий ╕ новий п╕дтекст. Критики навпереб╕й вихваляли «Прохромлене...» в прес╕.
— Вони що, збожевол╕ли? Це ж якийсь абсурд ╕ все це заходить надто далеко, — сказав якось Художник дружин╕. — Я спалю цей заляпаний фарбою клапоть полотна, тому що б╕льше не в сил╕ терп╕ти ц╕ знущання ╕ гогошитися перед кожним дурнем.
— Т╕льки спробуй! — пригрозила дружина. — Я покину тебе ╕ забороню бачитися з д╕тьми. Доля вготувала тоб╕ щастя, а ти хочеш одцуратися його.
— Але ж вс╕ ц╕ кольори — випадков╕сть ╕ звичайн╕с╕нька дурня.
— Це ще н╕чого не означа╓, — глибокодумно зауважила мудра дружина. — Сургуч теж було в╕дкрито випадково. Так╕ реч╕ час в╕д часу трапляються в св╕т╕. Прийми це як Боже диво. Працюй у тому ж стил╕ й ми розбагат╕╓мо.
— Ти теж божев╕льна! — зрепот╕в митець.
«Прохромлене св╕тло» було продано за груб╕ грош╕. Перегодом щасливий власник «шедевру» перепродав його в Париж╕, в╕дтак робота опинилася у США, де ╖╖ продали з аукц╕ону за м╕льйони долар╕в. Тепер вона знаходиться в музе╖ модерного мистецтва у Ф╕ладельф╕╖.
Художник розбагат╕в, продовжуючи удосконалювати припадком в╕дкритий напрям. Сво╖м картинам в╕н давав так╕ ж химерн╕ й чудернацьк╕ назви: «Нез’яснимий передсв╕т», «Кв╕тнева досаджуюча глибина», «Холодний янгол абстракц╕╖», «Скрадне прихвилля», «Дехто полюбля╓ зухвальц╕в». За ним твердо закр╕пився титул в╕дкривача меж недов╕домого. Про нього багато писали, його роботи ув╕йшли в ус╕ поважн╕ енциклопед╕╖ й п╕дручники живопису, сьогодн╕ в╕н незаперечний класик модерну. А ще в нього арм╕я еп╕гон╕в ╕ посл╕довник╕в...
м. Терноп╕ль.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #27 за 03.07.2009 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=7476

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков