Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4444)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4116)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2110)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1028)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (308)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (202)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ДМИТРО ДОНЦОВ - ТВОРЕЦЬ ПОКОЛ╤ННЯ УПА, НАСТУПАЛЬНИЙ ТА БЕЗКОМПРОМ╤СНИЙ
Тож за яку Укра╖ну? Вкотре перекону╓мося, що питання, як╕ ставив Дмитро Донцов, сьогодн╕ ╓...


ПОВЕРНУТИ ╤СТОРИЧНУ ПАМ’ЯТЬ
╤сторична пам'ять – головний феномен в╕дтворення ╕стор╕╖ сусп╕льства, кра╖ни, нац╕╖…


ОДЕСЬК╤ ДРУЗ╤ Т.Г. ШЕВЧЕНКА
В Одес╕ на той час мешкали друз╕ Тараса Григоровича, з якими в╕н п╕дтримував пост╕йний...


ПЕРША ЛАСТ╤ВКА УКРА╥НСЬКО╥ ПЕР╤ОДИКИ
Наш календар


ЯН НАГУРСЬКИЙ – ТОЙ, ХТО ПОСТАВ З МЕРТВИХ
П╕лот час╕в Першо╖ св╕тово╖ в╕йни був оголошений загиблим, про що в╕н д╕знався в середин╕ 1950-х...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #27 за 03.07.2009 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#27 за 03.07.2009
╤ВАН ВИГОВСЬКИЙ З ГЕРМАН╤ВКИ

Ще в 1995 роц╕ уперше в укра╖нськ╕й ╕стор╕╖ в сел╕ Герман╕вц╕ на Обух╕вщин╕ було в╕дкрито пам’ятник видатному пол╕тичному ╕ в╕йськовому д╕ячев╕, державотворцю, Гетьману Укра╖ни ╤вану Виговському. Славний лицар нашо╖ земл╕ закликав вигнати чужоземних во╓вод з Укра╖ни, в╕дкрито виступив проти московського уряду ╕ нав╕ки закарбував у ╕стор╕╖ 7-9 липня 1659 року, саме тод╕ козаки на чол╕ з ╤ваном Виговським вщент розбили 100-тисячне рос╕йське в╕йсько п╕д Конотопом.
╤м’я видатного пол╕тичного ╕ в╕йськового д╕яча, державотворця, гетьмана Укра╖ни (1657-1659) ╤вана Остаповича Виговського, пов’язане ╕ з нашим кра╓м. У царськ╕й «жаловалной грамоте», датован╕й 12 липня 1654 року, стверджу╓ться, що генеральному писарю В╕йська Запорозького Виговському надаються «маятности, оприч козаков» у м╕стечках Трип╕лл╕ й Стайках «со всякими доходы и со усема угодьи, к тому ко всему належачими». У 1656 р. царським пожалуванням Ки╖вський полковник Ант╕н Жданович здобув «пустые местечка» Обух╕в ╕ Герман╕вку, а генеральний писар ╤ван Виговський — Копач╕в, ма╓тн╕сть, яку нащадки Виговського тримали аж до початку нин╕шнього стол╕ття.
╤ван Виговський походив ╕з стародавнього роду др╕бно╖ укра╖нсько╖ шляхти Ки╖вського во╓водства: замолоду вчився в Ки╖вськ╕й академ╕╖, п╕зн╕ше служив писарем при ком╕сар╕ Штембергу, який правив Укра╖ною. Тут в╕н ╕ познайомився з чигиринським сотником Богданом Хмельницьким. На початку Укра╖нсько╖ революц╕╖ в битв╕ п╕д Жовтими Водами (6 травня 1648 р.) Виговський, який воював на боц╕ поляк╕в, потрапив до татарського полону. Л╕тописець пише, що в якогось татарина Хмельницький Виговського «за ╓дну виминял шкапу». Тод╕ Богдан ╕ взяв його сво╖м генеральним писарем. Цю посаду ╤ван Остапович об╕ймав 9 рок╕в, аж до смерт╕ гетьмана.
П╕сля смерт╕ Богдана (6 серпня 1657 р.) гетьманство перейшло до його сина Юр╕я, але будучи малол╕тн╕м, той поклав булаву, тож 25 серпня 1657 р. козаки наставили Юр╕╓вим оп╕куном ╤вана Виговського ╕ затвердили гетьманом.
Виговський продовжив пол╕тику Б. Хмельницького: основне прагнення його було забезпечити Укра╖н╕ повну самост╕йн╕сть. У державотворчих зусиллях Виговський спирався на старшину, шляхту, ╕гноруючи козацьк╕ низи. Почалися м╕жусобиц╕. Претендент╕в на гетьманську булаву виявилося б╕льш н╕ж достатньо. У боротьбу за не╖ втрутився ╕ Юрась Хмельниченко, п╕дтриманий запорозьким кошовим ╤ваном С╕рком. 
П╕сля Богдана московський цар весь час намагався обмежити автоном╕ю Укра╖ни. Виговський посп╕шив з укладанням угоди з Польщею, щоб мати в╕льну руку супроти Московщини. 16 вересня 1658 р. п╕д Гадячем укладено з Польщею догов╕р. Зм╕ст його був такий: Ки╖вське, Брацлавське ╕ Черн╕г╕вське во╓водства мали творити одну ц╕л╕сть, що входила до складу литовсько-польсько╖ держави з╕ сво╓ю автоном╕╓ю. За знаменитим Гадяцьким трактом Укра╖на мала укласти союз ╕з Польським корол╕вством ╕ Великим Княз╕вством Литовським в╕д ╕мен╕ Великого Княз╕вства Руського. Укра╖на забезпечувала соб╕ повне внутр╕шн╓ самоврядування, ус╕ посади, разом з гетьманом, мали об╕ймати укра╖нц╕. Велике Княз╕вство Руське повинне було мати вс╕ державн╕ установи й чини, сво╖ суди, монету, в╕йсько тощо.
Укладання Гадяцького договору було гаслом до початку в╕дверто╖ в╕йни м╕ж Укра╖ною ╕ Москвою. Цар Олекс╕й видав грамоту до укра╖нського народу, в як╕й опов╕щав гетьмана Виговського зрадником ╕ закликав народ не слухати його. З╕ свого боку укра╖нський уряд роз╕слав ман╕фест до вс╕х ╓вропейських двор╕в, у якому стояло: «Ми, все В╕йсько Запорозьке, заявля╓мо перед ц╕лим св╕том, що цар московський не виконував об╕цянок, а нарешт╕ задумав знищити Б╕лу Русь ╕ Укра╖ну, почав с╕яти усобицю, п╕ддержувати бунти проти гетьмана ╕ наступати на Укра╖ну оружною рукою».
Сво╖ми ун╕версалами гетьман закликав вигнати во╓вод ╕ гарн╕зони з Укра╖ни: «Нам╕ри п╕дступно╖ Москви видно в усьому: вона готу╓ нам ярмо — насамперед домашньою, громадянською в╕йною, тобто нашою власною збро╓ю, без н╕яко╖ нашо╖ вини». Нарешт╕, п╕сля Конотопсько╖ битви (8 липня 1659 р.), де стотисячна московська арм╕я зазнала нищ╕вно╖ поразки, во╓води сам╕ повт╕кали до Путивля. П╕сля перемоги п╕д Конотопом гетьман в ун╕версал╕ закликав: «Краще жити у вольностях, здобутих кров’ю, н╕ж у зал╕зн╕й московськ╕й невол╕». Але Виговський не зм╕г використати сво╓╖ перемоги. Проти нього виступила опозиц╕я, п╕дтримувана московськими во╓водами. Почалося народне повстання; жертвою його став автор Гадяцько╖ трактац╕╖ Юр╕й Немирич. Прийшли страх╕ття громадянсько╖ в╕йни. Во╓вода Трубецькой знову з╕брав сво╖ полки ╕ вирушив на Укра╖ну, займаючи м╕сто за м╕стом, ╕ приводячи вс╕х до присяги на в╕рн╕сть.
У в╕дписц╕ 30 серпня 1659 р. Ки╖вський во╓вода Василь Шереметь╓в пов╕домляв царя: «...холопи твои Васика Шереметьев с товарищи челом бют. Гетман Ивашко Виговской, забыв страх Божий, твою великого государя милость и присяги свои, тебе великому государю изменил; а к нему пристали полковники и сотники, и атаманы, и старшина, и все козаки, и во всех городах и в местечках мещане, и вся чернь тебе великому государю изменили же и учинились непослушны; и я холоп твой Васька, прося у Бога милости и к пречистые Богородицы помощи, посылал товарищей своих, князей Юрия Баратинского и Ивана Чаада╓ва с твоими великого государя ратными людьми на изменников под городы: под Гоголев, под Триполье, под Вороньков, под Стайки, под местечка: Макарова, под Бышев, под Бородянку, под Горностай поля: а под иные местечка и села, и деревни по обе стороны Днепра, посылал я холоп твой Васька подполковников рейтарского строю Семена Скорнякова-Писарева да Ивана Шепелева, и голов с сотнями, и милостью, государ, Божиею и пречистые Богородицы помощ╕ю, и твоим великого государя царя и великого князя Алексея Михайловича, всеа Велик╕я и Малыя и Белыя Рос╕и самодержца, и сына твоего государева, государя, нашего благоверного царевича и великого князя Алексея Алексеевича, всея Велик╕я и Малыя и Белыя Рос╕и, счастьем, те городы и местечка взяли и выжгли и высекли…».
З особливою жорсток╕стю московськ╕ «государевы люди» познущалися над повсталими проти них Трип╕ллям ╕ Стайками, що були надан╕ у волод╕ння Виговському царем Олекс╕╓м у 1654 р. Про цю серпневу каральну експедиц╕ю знаходимо запис у досл╕дника Б. Гр╕нченка: «Те в╕йсько попалило й зруйнувало вкрай м╕стечка Гогол╕в, Вороньк╕в, Трип╕лля, Стайки, Макар╕в, Горностай-поле ╕ багато ╕нших м╕стечок, с╕л ╕ хутор╕в, а людей, ╕ ж╕нок — ус╕х до ноги вибили, ╕ так побито було дуже багато народу н╕чим не винного». Цим жахливим погромом Шереметь╓в викореняв серед мирного населення «супротивников», приб╕чник╕в «злохитростного зменника Ивашки Виговського — клятво преступника ╕ розорителя веры христианской».
Не покладаючи рук, Москва працювала, щоб знищити д╕ло гетьмана Виговського. До Трубецького пристали козацьк╕ полковники Цицюра, Золотаренко, Сомко. Одночасно запорозький кошовий ╤ван С╕рко п╕дняв повстання на п╕вдн╕, проголошуючи гетьманом Юр╕я Хмельницького. Виговський опинився у тяжкому становищ╕. Його вороги дуже зручно аг╕тували, що н╕бито в╕н «запродав Укра╖ну ляхам» ╕ хоче запровадити колишн╕ польсько-шляхетськ╕ порядки. Народна маса не могла оц╕нити користей Гадяцько╖ ун╕╖, а сама думка про повернення п╕д верховенство польського короля була для не╖ страшною ╕ нестерпною.
С╕рко ╕ Хмельниченко п╕дступили до Чигирина. Виговський залишив столицю, вир╕шивши заапелювати до козацько╖ ради. Раду було скликано 11 вересня 1659 р. в м╕стечку Герман╕вка. На не╖ прибули два ворож╕ табори — Виговського ╕ С╕рка з Хмельницьким.
Раду в Герман╕вц╕ Виговський мусив залишити втечею до Б╕ло╖ Церкви. Там з╕бралася нова рада, де в╕н склав гетьманську булаву. ╤сторик М. Костомаров пише: «Так сумно ск╕нчилось гетьманство Виговського, а з ним ск╕нчилося й Велике Княз╕вство Руське. Укра╖нц╕ показали, що вони не в стан╕ зрозум╕ти й оц╕нити цей продукт гол╕в, як╕ стояли вище в╕д р╕вня ц╕лого народу».
Гадяцький тракт залишився для нащадк╕в великим пам’ятником козаччини. Тод╕ в╕н не був оц╕нений, але згодом козаки раз у раз поверталися до ц╕╓╖ угоди, як до певного пол╕тичного ╕деалу: вона зробилася на значний час укра╖нською нац╕ональною програмою. А ╖╖ ╕н╕ц╕атор — гетьман ╤ван Остапович Виговський — кр╕зь стол╕ття оха╓ння, поста╓ мудрим державцем, патр╕отом, який н╕коли не споганив свого ╕мен╕ коштом свободи свого народу.
Рада в Герман╕вц╕ перетворилася в шалену м╕жусобну биятику. Вона п╕ддала полум’я в пожежу тридцятил╕тньо╖ громадянсько╖ в╕йни, що ув╕йшла в ╕стор╕ю п╕д назвою Велика Ру╖на.

Юр╕й ДОМОТЕНКО, кра╓знавець.
м. Обух╕в Ки╖всько╖ област╕.
(«Слово Просв╕ти»).

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #27 за 03.07.2009 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=7473

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков