Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3269)
З потоку життя (6506)
Душі криниця (3527)
Українці мої... (1470)
Резонанс (1508)
Урок української (992)
"Білі плями" історії (1677)
Крим - наш дім (532)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
В’ЯТРОВИЧ: 700 ТИСЯЧ УКРА╥НЦ╤В ВИГНАЛИ З╤ СВО╥Х ДОМ╤ВОК У 1944-1951 РОКАХ
Акц╕я “В╕сла” була лише одним з еп╕зод╕в п╕д час масово╖ депортац╕╖ укра╖нц╕в Польщ╕...


ДРУГА СВ╤ТОВА. ЧЕРЕЗ 80 РОК╤В ПИТАННЯ Т╤ САМ╤: ЯК ТАКЕ МОГЛО СТАТИСЯ ТА ХТО ВИНЕН?
Пакт Молотова-Р╕ббентропа остаточно розв’язав тотал╕тарним агресорам руки в 1939 роц╕.


З ╤СТОР╤╥ УКРА╥НСЬКОГО КОЗАЦТВА НА П╤ВДН╤ УКРА╥НИ
вийшов друком зб╕рник матер╕ал╕в науково-практично╖ конференц╕╖ «Запорозьк╕...


СТАНОВЛЕННЯ УКРА╥НСЬКО╥ НАЦ╤╥ В ОСОБАХ
3 серпня в Ки╓в╕ було урочисто в╕дкрито Музей становлення укра╖нсько╖ нац╕╖.


Р╤ЧНИЦЯ КАТАСТРОФИ МН17: 298 СОНЯШНИК╤В У Н╤ДЕРЛАНДАХ
У Н╕дерландах п╕дсумовували розсл╕дування за 5 рок╕в. Рос╕я, як ╕ ран╕ше, в╕дмовля╓ться в╕д...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #27 за 03.07.2009 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#27 за 03.07.2009
ПОЛТАВСЬКА БИТВА ЩЕ ТРИВА╢...
СЕРГ╤Й ДАВН╤ЧЕНКО

«Вс╕ покою
щиро прагнуть,
Та не в ╓ден гуж
вс╕ тягнуть.
Хто направо,
хто нал╕во,
А вс╕ браття!
То-то диво!..»

╤ван Мазепа.

Пол╕тичне р╕шення ╤вана Мазепи та його однодумц╕в 1708 року порвати з Рос╕╓ю ╓ важливою под╕╓ю укра╖нсько╖ ╕стор╕╖. У ньому сфокусований та в╕ддзеркалений п╕дсумок продержавницьких шукань гетьмансько╖ ел╕ти, ╖╖ опору московському абсолютизму. Стаб╕л╕зац╕я соц╕ально-економ╕чного становища в Гетьманщин╕ впродовж 1676-1708 рок╕в не т╕льки зм╕цнила ╕нституц╕╖ гетьманського правл╕ння, але й стимулювала в╕дпов╕дний доб╕р кадр╕в, ╖хн╓ пол╕тичне зростання у сотенно-полков╕й ╕╓рарх╕╖, змагання старшинських команд за вплив у Батурин╕. Пром╕жок часу в╕д Богдана Хмельницького до ╤вана Мазепи дав можлив╕сть виявити себе у пол╕тичн╕й боротьб╕, визвольних змаганнях багатьом д╕ячам укра╖нсько╖ автоном╕╖. Здобувши впливове становище, вони були зац╕кавлен╕ у створенн╕ умов над╕йност╕ власного врядування. Гарант╕╓ю ж безпеки для гетьманського генерал╕тету була невимушена в╕рноп╕ддан╕сть царям, москвоф╕льство, а власне правл╕ння у незалежн╕й держав╕. Критична маса невдоволення агресивною ╕мперською пол╕тикою, суперечлив╕сть ╕нтерес╕в Москви та Батурина спонукали цв╕т гетьманського урядування до анал╕зу попередн╕х набутк╕в та прорахунк╕в визвольних змагань, активного пошуку шлях╕в зв╕льнення в╕д принизливо╖ та обтяжливо╖ залежност╕. Укра╖нська автоном╕я, що постала за час╕в Богдана Хмельницького, на жаль, мала недостатньо людських ресурс╕в, в╕йськового потенц╕алу для усп╕шного розв’язання ц╕╓╖ проблеми. Уроки потопленого у кров╕ антимосковського повстання 1668 року змушували старшину серйозн╕ше зважувати спокуслив╕ ╕де╖ набуття виг╕дн╕шого статусу Гетьманщини. Пр╕оритетними ор╕╓нтирами тих, хто думав про краще майбутн╓ укра╖нц╕в, стали пол╕тичн╕ комб╕нац╕╖, передус╕м залучення до розв’язання територ╕альних, державницьких проблем Укра╖ни сус╕дн╕х держав. Цю м╕с╕ю на злам╕ ХV╤╤-ХV╤╤╤ стол╕ть випало реал╕зовувати разом з╕ сво╖ми наближеними дов╕рниками неординарн╕й особистост╕, талановитому представнику козацько╖ ел╕ти ╤ванов╕ Мазеп╕.
Для глибшого розум╕ння сут╕ в╕йськово-пол╕тичного виступу гетьмана ╤вана Мазепи та укра╖нсько-шведського союзу необх╕дно детальн╕ше зупинитися на постат╕ оч╕льника Гетьманщини, особистост╕ неоднозначно╖, але безперечно видатно╖.
Майбутн╕й гетьман ╤ван Степанович Мазепа народився 20 березня 1639 року на хутор╕ Кам’янц╕ (п╕зн╕ше
с. Мазепинц╕ Ки╖вського во╓водства) поблизу Б╕ло╖ Церкви в родин╕ Адама-Степана та Мар╕╖ Мазеп. Один з предк╕в гетьмана, Фед╕р Мазепа, був страчений у 1596 роц╕ у Варшав╕ як учасник козацьких повстань Косинського, Лободи та Наливайка. Предки ╤вана Мазепи породичалися через шлюб ╕з впливовою родиною Колединських, родов╕д яких ╕де в╕д княз╕в Бабич-Друцьких з Полоцько╖ галузз╕ Рюрикович╕в. Юний Мазепа зростав в осв╕чен╕й православн╕й с╕м’╖. П╕сля присяги царю шляхтич А. Мазепа переходить у козацький стан ╕ набува╓ не високу, але впливову посаду б╕лоцерк╕вського отамана. Р╕вень знань, набожн╕сть матер╕ дозволили ╖й стати п╕сля смерт╕ чолов╕ка ╕гуменею Ки╖вського Вознесенського Печерського монастиря, ревною захисницею православ’я. Молодша сестра Мазепи нав╕ть розлучилася з польським шляхтичем Яном Войнаровським – не захот╕ла переходити у католицтво. Та й сам гетьман вважав себе «Малороссийской отчизны и святой восточной церкви сыном».
Навчання ╤. Мазепа розпочав у Ки╓во-Могилянськ╕й колег╕╖, продовжив у Крак╕вськ╕й академ╕╖. Навчання тривало до 1657 року. У 1657 роц╕ 18-р╕чного ╤вана Мазепу в╕дправляють у голландське м╕сто Девентер вивчати артилер╕йську справу. Кр╕м того, ╤ван Мазепа навчався у Н╕меччин╕, ╤тал╕╖, Франц╕╖.
У жовтн╕ 1659 року ╤ван Мазепа був взятий до двору польського короля поко╓вим. Служба юного поко╓вого при двор╕ Яна Казимира тривала к╕лька рок╕в. В╕н, як укра╖нець, батьк╕в якого у дн╕ Ру╖ни взяв п╕д св╕й протекторат король, мав стати вз╕рцем в╕дданост╕ для останнього. З в╕дставкою короля Мазепа м╕г втратити все – прив╕ле╖ на ма╓тност╕, високу посаду, подальшу перспективу. Саме ц╕ обставини прояснюють позиц╕ю юного Мазепи, коли в╕н зап╕дозрив у 1661 роц╕ придворного Яна Пассека у зв’язках з опозиц╕йними силами, налаштованими на усунення короля в╕д влади. Паж Яна Казимира по╕нформував про це короля. Я. Пассека заарештували, але на суд╕ в╕н викрутився. П╕зн╕ше Пассек п╕дступно помстився ╤. Мазеп╕.
Важливо в╕дзначити таку деталь: молодий поко╓вий короля мав неабияк╕ зд╕бност╕, розум, за що його й ц╕нував Ян Казимир, доручаючи наближеному в╕дпов╕дальн╕ завдання. Так, у 1663 роц╕ Мазепа зд╕йснив по╖здку до Криму з корол╕вським посланням до Сел╕м-Герея про погодження плану сп╕льних д╕й щодо виступу проти Московщини.
У друг╕й половин╕ 1663 року польськ╕ в╕йська вирушили у в╕йськовий пох╕д на Укра╖ну. З королем на в╕йну в╕дбув ╕ Мазепа. Як пов╕домля╓ С. Величко, коли Ян Казимир “був у Б╕л╕й Церкв╕, то в╕н (Мазепа), в╕дкланявшись королев╕ за службу, лишився при сво╓му батьков╕, який тод╕ ще жив”.
Ранн╕й пер╕од життя гетьмана Мазепи да╓ п╕дставу говорити про те, що ╕нтелектуальний потенц╕ал майбутнього керманича Укра╖ни сформувався у Ки╖вськ╕й колег╕╖ та ╓вропейських осв╕тн╕х закладах, родинна православна побожн╕сть зор╕╓нтувала нащадка до глибоко╖ в╕рност╕ православн╕й церкв╕ ╕ св╕ту ╖╖ ╕деал╕в та канон╕в, принциповим чинником становлення його особистост╕ ╓ безпосередня участь у под╕ях, пов’язаних з сумною долею Батьк╕вщини, визначенням ╖╖ буття. Ц╕ три потужн╕ складов╕ дали можлив╕сть ╤. Мазеп╕ в╕дчути себе укра╖нцем, сином сво╓╖ згорьовано╖ земл╕, на як╕й не припинялася збройна боротьба за владу. ╢вропейська осв╕та, об╕знан╕сть з ф╕лософськими, пол╕тичними трактатами, тогочасною художньою л╕тературою, л╕тописами вивищили його у середовищ╕ укра╖нсько╖ ел╕ти, сприяли становленню як пол╕тичного д╕яча, шанувальника мистецтва, культури, ╕стор╕╖. Не випадково до його послуг звертаються гетьмани П. Дорошенко та ╤. Самойлович при вир╕шенн╕ доленосних питань буття Укра╖ни.
Родинн╕ уподобання, навчання, активна участь у процесах визначення кращого статусу укра╖нського народу у 1669-1686 роках сформували духовн╕ ╕деали майбутнього гетьмана. Найголовн╕ший з них – в╕дродити на теренах Укра╖ни державу, яка б продовжила минулу славу Ки╖всько╖ Рус╕. ╤. Мазепа бачив ╖╖ оплотом православ’я, науки, осв╕ти, культури. Под╕бн╕ ор╕╓нтири могли з’явитися у честолюбно╖ високоосв╕чено╖ людини, яка жила над╕╓ю об’╓днати конгломерат сусп╕льних ╕нтерес╕в довкола ╕де╖ в╕дродження р╕дно╖ кра╖ни, зламати негативну тенденц╕ю ╖╖ занепаду.
П╕сля Корсунсько╖ ради 1669 року гетьман Петро Дорошенко звернувся до вс╕х патр╕от╕в ╕з закликом при╓днатися до нього. Мазепа, як оф╕цер гвард╕╖ короля, прибувши до Чигирина, був призначений ротм╕стром надв╕рно╖ компан╕╖. В╕н очолював охоронний заг╕н гетьмана, користувався в останнього дов╕р’ям. ╤ван Мазепа був св╕дком ╕ учасником боротьби Дорошенка за кращу долю укра╖нц╕в. Мазеп╕ й самому доводилося з╕ збро╓ю в руках брати участь у сутичках ╕з ворогами. Досл╕дники ╕ дос╕ ведуть дискус╕╖, яку посаду об╕ймав ╤. Мазепа на служб╕ у гетьмана П. Дорошенка. Та б╕льш важливим ╓ те, що статус ╤вана Мазепи в оточенн╕ Дорошенка у 1674 роц╕ був вищий в╕д статусу кер╕вника охоронно╖ гвард╕╖. Сво╓му дов╕реному Петро Дорошенко доруча╓ виконувати ╕ дипломатичн╕ доручення. Мазепа в╕в переговори з представниками Москви, Криму ╕, мабуть, Варшави.
У червн╕ 1674 року Дорошенко послав Мазепу з листами до турецького султана, в╕зиря ╕ кримського хана щодо сп╕льних д╕й. Посольство охоронялось невеликим загоном татар, подарунком для кримчак╕в було п╕втора десятка бранц╕в (захоплен╕ у чергов╕й сутичц╕ прихильники ще одного гетьмана на Правобережж╕ Михайла Ханенка, який п╕дтримував польську сторону). 11 червня 1674 року б╕ля самого моря на кордон╕ Джалибуйлуксько╖ орди (нин╕шня Херсонщина) посольство було взято в полон с╕човиками.
Сам╕йло Величко у сво╓му “Л╕топис╕” опов╕да╓, що запорожц╕ хот╕ли “розтерзати й убити” дорошенк╕вського посла, але кошовий ╤ван С╕рко погамував ╖хн╓ прагнення пророчими словами: “Панове браття, просимо вас, не убивайте цього чолов╕ка, може, в╕н вам ╕ наш╕й в╕тчизн╕ надал╕ згодиться”. ╤вана Мазепу за наказом б╕лгородського во╓води князя Григор╕я Ромодановського було передано гетьману Л╕вобережно╖ Укра╖ни ╤вану Самойловичу. П╕сля допиту у Москв╕ Мазепу було в╕дпущено у Батурин. Гетьман Самойлович, як св╕дчать документи, дуже ц╕нував людей зд╕бних ╕ осв╕чених. Кр╕м того, в╕н намагався оточити себе правобережними дорошенк╕вцями, аби зменшити д╕ю антигетьманських ╕нтриг. У резиденц╕╖ гетьмана невдовз╕ стали в╕д╕гравати значну роль правобережц╕ Михайло Вуяхевич, Василь Кочубей та ╤ван Мазепа.
Високий осв╕тн╕й р╕вень Мазепи, його вм╕ння давати слушн╕ ╕ розумн╕ поради сприяли поступовому вивищенню “в╕йськового товариша” (так в╕н назива╓ться у документах за 1677-1679 рр.) до “ближняго своего человека” Самойловича. Саме йому гетьман доруча╓ у с╕чн╕ 1677 року ╖хати у Москву з╕ спростуваннями доносу н╕жинського протопопа Симеона Адамовича та стародубського полковника Петра Рославця. У жовтн╕ того ж року Мазепа вдруге ╖де посланцем гетьмана до царя. П╕сля Чигиринських поход╕в Самойлович доруча╓ йому доставити у Москву пов╕домлення про ймов╕рний напад кримчан на Ки╖в. Дов╕рений гетьмана у тогочасних документах уже назива╓ться значним в╕йськовим товаришем. У березн╕ 1679 року в╕н зустр╕вся з думним дяком Лар╕оном Лопух╕ним, щоб викласти йому точку зору гетьманського уряду на те, як п╕дготуватися до в╕дс╕ч╕ ворогов╕.
Дипломатичний хист та гнучкий розум Мазепи поставили його у ряд найвпливов╕ших дов╕рник╕в гетьмана. Хоча в╕н не мав значного уряду, але дуже часто виконував обов’язки генеральних старшин, до послуг яких Самойлович вдавався р╕дко. П╕сля призначення генерального осавула Леонт╕я Полуботка у к╕нц╕ 1682 року переяславським полковником, на вакантне м╕сце у генерал╕тет╕ був запрошений Мазепа. Функц╕онально його обов’язки практично не зм╕нились. В╕н часто бував як дипломат у Москв╕ та Ки╓в╕, виконував р╕зн╕ дел╕катн╕ доручення гетьмана.
Навесн╕ 1686 року було укладено “в╕чний мир” м╕ж Москов╕╓ю ╕ Польщею. ╤ван Самойлович виступав проти укладання ц╕╓╖ угоди, але до його думки не дослухалися. Зг╕дно з “в╕чним миром”, закр╕плювався под╕л Укра╖ни, Москва зобов’язувалася роз╕рвати перемир’я з Туреччиною ╕ виступити в пох╕д проти Кримського ханства. Перший Кримський пох╕д в╕дбувся у 1687 роц╕. Гетьман Самойлович був невдоволений “в╕чним миром” ╕ Кримським походом, причому сво╓ невдоволення висловлював публ╕чно. Сво╓ю пасивн╕стю гетьман сприяв провалу велико╖ в╕йськово╖ операц╕╖. Найб╕льше розлютило рос╕ян те, що у ход╕ в╕дступу ╤ван Самойлович наказав п╕сля переправи козак╕в спалити с╕м мост╕в через р╕чку Самару ╕ ╖м довелося в╕дновлювати переправи. Все це привело до ╕н╕ц╕ювання князем Голициним, фактичним кер╕вником Московсько╖ держави на той час, зм╕щення ╤вана Самойловича з посади гетьмана.

(Продовження в наступному номер╕).

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #27 за 03.07.2009 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=7468

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков