Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4268)
З потоку життя (7286)
Душі криниця (3926)
Українці мої... (1572)
Резонанс (1844)
Урок української (1001)
"Білі плями" історії (1805)
Крим - наш дім (585)
"Будьмо!" (265)
Ми єсть народ? (239)
Бути чи не бути? (121)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (118)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ВЕСЕЛКА
В╕рш╕ нашого дитинства


Р╤ДНА МОВА
З дитинства мо╖ батьки навчали мене любити свою Батьк╕вщину з кв╕тучими садами, безмежними...


В╤РШ╤ НАШОГО ДИТИНСТВА. ╤ван ДРАЧ
Перша зб╕рка поез╕й ╤вана Драча «Соняшник» побачила св╕т 1962 року.


«У КОЖНО╥ ФЕ╥ БУВАЮТЬ ПРИ╢МН╤ МОМЕНТИ...»
В гостях "Джерельця" ╕з сво╖ми поез╕ями Наталка ЯРЕМА, Наталя МАЗУР ╕ Ксенислава КРАПКА


НАЙКРАЩ╤ УКРА╥НСЬК╤ МУЛЬТФ╤ЛЬМИ ВС╤Х ЧАС╤В
6 кв╕тня св╕т в╕дзначив День мультф╕льм╕в. Це свято було засноване 2002 року М╕жнародною...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #26 за 26.06.2009 > Тема ""Джерельце""
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#26 за 26.06.2009
МОЯ ПОДОРОЖ НА ТАРАСОВУ ГОРУ

 Я давно мр╕яв побувати у Канев╕ на Тарасов╕й гор╕, подивитися могилу, де поховано мого улюбленого поета Тараса Григоровича Шевченка. Ця мр╕я зародилася ще тод╕, коли я уперше почув розпов╕дь мого д╕дуся – поета Данила Кононенка про те, як в╕н ще учнем 7-го класу в 1954 роц╕ разом з╕ сво╖ми однокласниками Ребедайл╕всько╖ семир╕чно╖ школи Кам’янського району Черкасько╖ област╕ в╕дв╕дав могилу Т. Г. Шевченка.
 «По╖демо та й по╖демо до Канева», – не раз просив я д╕дуся. ╤ ось наприк╕нц╕ кв╕тня нин╕шнього року я з д╕дусем та сво╖м татом Олесем при╖хали до Канева.
 Стояв, на диво, теплий сонячний весняний день. Широкий Дн╕про плинув тихо ╕ спок╕йно, несучи сво╖ води через Укра╖ну до нашого кримського Чорного моря. А на висок╕й гор╕, густо вкрит╕й зеленими деревами та кущами, у заростях яких висп╕вувало птаство, зд╕ймалася велична постать Кобзаря.
 Ми почали п╕дн╕матися сходинками, яких я нарахував близько чотирьохсот, до пам’ятника Тарасов╕ Шевченку. П╕дн╕малися пов╕льно, бо сх╕дц╕ час в╕д часу ставали крут╕шими, хоч були й майданчики, на яких д╕дусь зупинявся перепочити, а ми з татом милувалися чар╕вною природою. Д╕дусь пригадував, як╕ колись, за його пам’ят╕, були тут дерев’ян╕ вичовган╕ сх╕дц╕, що пережили лихол╕ття революц╕╖ та Громадянсько╖ в╕йни, н╕мецько-фашистську окупац╕ю 1941–1945 рок╕в ╕ т╕шився, як нин╕ при╓мно п╕дн╕матися на Тарасову гору б╕ломармуровими сх╕дцями, як╕ в 1973 роц╕ подарували музею Т. Г. Шевченка буд╕вельники Кан╕всько╖ г╕дроелектростанц╕╖.
 Д╕дусь розпов╕дав нам бувальщину, як п╕д час н╕мецько-фашистсько╖ окупац╕╖, на Тарасову гору, обплутану колючим дротом, п╕дн╕малася старенька ж╕нка, аби покласти пучечок син╕х прол╕ск╕в у день народження Поета на його могилу. Пихатий н╕мець-вартовий перепинив шлях бабус╕, не пропустив ╖╖ до Тараса, а люто штовхнув ╖╖ автоматом ╕ кованим чоботом розтоптав кв╕ти. Немало наруги зазнала й сама скульптура Шевченка, яка вистояла п╕д кулями у в╕йну, зазнавши 17 серйозних пошкоджень, але п╕сля визволення Канева нашими солдатами, була реставрована ╕ сто╖ть понин╕.
 ╤ ось ми б╕ля пам’ятника Тарасу Шевченку. Зв╕дси, з гори, в╕дкрива╓ться велична панорама: унизу пов╕льно несе сво╖ води широкий Дн╕про, про який письменник Микола Гоголь писав, що р╕дко який птах долетить до середини ц╕╓╖ р╕ки, а за Дн╕пром, ск╕льки бачить око – тягнуться зелен╕ масиви л╕с╕в та га╖в.
 Л╕воруч р╕чку перетина╓ гребля Кан╕всько╖ ГЕС, а праворуч – перв╕сн╕ дн╕провськ╕ береги, поросл╕ вербами та верболозами, м╕ж яких б╕л╕╓ споруда Кан╕всько╖ пристан╕. На жаль, теплоход╕в ще чомусь не було на р╕ц╕, але зр╕дка пропливали моторн╕ човни неподал╕к в╕д рибалок, котр╕ у прибережних лозах вудили рибу.
 Могила Т. Г. Шевченка вража╓. ╥╖ висота – 4 метри, ширина – близько 21 метра, а довжина – 23 метри.
 Схили могили поросл╕ молодою зеленою травою, котру саме п╕дстригали сад╕вники. Вона, могила, доглянута, облагороджена.
 Д╕дусь мен╕ розпов╕дав, що спочатку, п╕сля перепоховання Т. Г. Шевченка у травн╕ 1861 року, на його могилу поставили чотириметровий дубовий хрест, який простояв понад 20 рок╕в, ╕ котрого, бо почав уже п╕дгнивати, у 1882 роц╕ зам╕нили на б╕лий металевий хрест, який було видно нав╕ть з пароплав╕в, що пропливали Дн╕пром. Лише 1 липня 1923 року в╕дбулося в╕дкриття нового пам’ятника – стовпець-бюст на уц╕л╕л╕й основ╕ пам’ятника-хреста. А через десять рок╕в на Тарасов╕й гор╕ розпочали будувати Нац╕ональний музей – пам’ятник Т. Г. Шевченку. Проводилися роботи й з проектування нового пам’ятника поетов╕. Скульптори хот╕ли встановити пам’ятник Т. Г. Шевченку в оточенн╕ геро╖в його твор╕в, але, на жаль, ц╕й мр╕╖ не судилось збутись.
 У 1939 роц╕ скульптор Матв╕й Ман╕зер, н╕мець за походженням, став творцем того пам’ятника на могил╕ Т. Г. Шевченка, який ми бачимо зараз – постать нашого Великого Кобзаря, високо п╕днесена вгору, без постаменту зл╕т ╖╖ сяга╓ 6 м 20 см. На пам’ятнику викарбувано дати народження та смерт╕ поета (1814-1861), а також рядки з його «Запов╕ту»:

…╤ мене в с╕м’╖ велик╕й,
В с╕м’╖ вольн╕й, нов╕й,
Не забудьте пом’янути
Незлим тихим словом…

 Ми хот╕ли в╕дв╕дати музей Т. Г. Шевченка, але в ньому саме в цей час проводились реставрац╕йн╕ роботи.
 Неподал╕к в╕д музею, у л╕сочку п╕д горою, сто╖ть чепурна хатина, в як╕й мешкав доглядач ╕ охоронець могили Т. Шевченка (ц╕лих п╕встол╕ття!) ╤ван Олекс╕йович Ядловський. Нещодавно виповнилось 75 рок╕в в╕д дня його смерт╕ (1846–1933) ╕ «Кримська св╕тлиця» в╕д 22 травня ц. р. розпов╕дала про ╤. О. Ядловського у стат╕ «Душу ╕ серце – Тарасов╕й гор╕», яку п╕дготувала Ра╖са Танана, зав╕дувач в╕дд╕лу Шевченк╕вського нац╕онального запов╕дника у Канев╕.
 Праворуч, неподал╕к в╕д могили Т. Г. Шевченка, ╓ Пам’ятний знак на честь великого патр╕ота нашо╖ В╕тчизни Олекси Г╕рника, який з любов╕ до Укра╖ни та гн╕ву до ╖╖ гнобител╕в спалив себе на Тарасов╕й гор╕ 21 с╕чня 1978 року. Це ╕м’я мен╕ в╕доме, бо м╕й д╕дусь – поет ╕ журнал╕ст Данило Кононенко – лауреат прем╕╖ ╕мен╕ Олекси Г╕рника. Ц╕╓ю прем╕╓ю д╕дуся нагородили як шеф-редактора дитячо╖ газети «Джерельце» за значн╕ усп╕хи в нац╕онально-патр╕отичному вихованн╕ д╕тей та молод╕, прищепленн╕ ╖м патр╕отичного ставлення до укра╖нсько╖ мови.
 Помилувавшись дн╕провськими кра╓видами, ми спустилися сх╕дцями вниз, до п╕дн╕жжя Тарасово╖ гори, п╕д╕йшли по сн╕жно-б╕лому п╕ску до Дн╕пра, прив╕талися з великою р╕кою, доторкнулися руками до ╖╖ тихих, спок╕йних хвиль, кинули на щастя по к╕лька монет у воду.
 А пот╕м по╖хали до Кан╕всько╖ Успенсько╖ церкви, де з 20 до 22 травня 1861 року стояла домовина з прахом великого поета ╕ в╕дбувалася панахида по Т. Г. Шевченку. Це ж тод╕, 1861 року, зв╕дси п╕сля урочисто╖ Служби Божо╖, люди винесли труну, поставили на козацький в╕з, накрили ╖╖ червоною китайкою, а зам╕сть вол╕в впряглися сам╕ ╕ повезли до Чернечо╖ гори (так вона тод╕ називалася, бо колись гора приваблювала до себе монах╕в, котр╕ копали соб╕ тут кел╕╖), молодь – хлопц╕ й д╕вчата – устеляли останн╕й шлях Кобзаря зеленими г╕лками, наламаними в л╕с╕. Попереду процес╕╖ несли портрет Т. Г. Шевченка. Близько сьомо╖ години вечора труну з прахом поета опустили в могилу.
 З мемор╕ально╖ дошки ми д╕зналися, що «Кан╕вський Успенський собор закладено 1144 року (865 рок╕в тому!) Всеволодом Ольговичем – батьком визначного полководця Ки╖всько╖ Рус╕, героя «Слова о полку ╤горев╕м» Святослава Всеволодовича. Об’╓днання Руська рать п╕д проводом Великого князя Ки╖вського Святослава Всеволодовича виступила з Канева супроти навали половецьких орд».
 Неподал╕к Кан╕всько╖ Успенсько╖ церкви – мемор╕ал во╖нам-визволителям земл╕ кан╕всько╖ у роки в╕йни 1941 –1945 рр., сто╖ть пам’ятник одному з захисник╕в Канева, який тут загинув восени 1941 р., в╕домому дитячому рос╕йському письменников╕ Аркад╕ю Гайдару.
 ╤ наостанок нашо╖ подорож╕ до Канева, ми про╖хали греблею Кан╕всько╖ ГЕС, помилувалися широчезним, як море, Кан╕вським водосховищем ╕, сказавши «До побачення, Тарасе Григоровичу, до нових зустр╕чей, Каневе!», – вирушили до сво╖х родич╕в у м╕сто Корсунь-Шевченк╕вський. Цю подорож на Тарасову гору я не забуду н╕коли! А в╕рш╕ поетов╕ стали для мене ще ц╕кав╕шими ╕ р╕дн╕шими.

 Данило КОНОНЕНКО,
 учень 3-го «б» класу Укра╖нсько╖ школи-г╕мназ╕╖ м. С╕мферополя
 (за допомогою ╕ сприяння д╕дуся Данила).
Фото с╕мферопольського художника В╕тал╕я Фесенка.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #26 за 26.06.2009 > Тема ""Джерельце""


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=7451

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков