Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ДМИТРО ДОНЦОВ - ТВОРЕЦЬ ПОКОЛ╤ННЯ УПА, НАСТУПАЛЬНИЙ ТА БЕЗКОМПРОМ╤СНИЙ
Тож за яку Укра╖ну? Вкотре перекону╓мося, що питання, як╕ ставив Дмитро Донцов, сьогодн╕ ╓...


ПОВЕРНУТИ ╤СТОРИЧНУ ПАМ’ЯТЬ
╤сторична пам'ять – головний феномен в╕дтворення ╕стор╕╖ сусп╕льства, кра╖ни, нац╕╖…


ОДЕСЬК╤ ДРУЗ╤ Т.Г. ШЕВЧЕНКА
В Одес╕ на той час мешкали друз╕ Тараса Григоровича, з якими в╕н п╕дтримував пост╕йний...


ПЕРША ЛАСТ╤ВКА УКРА╥НСЬКО╥ ПЕР╤ОДИКИ
Наш календар


ЯН НАГУРСЬКИЙ – ТОЙ, ХТО ПОСТАВ З МЕРТВИХ
П╕лот час╕в Першо╖ св╕тово╖ в╕йни був оголошений загиблим, про що в╕н д╕знався в середин╕ 1950-х...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #25 за 19.06.2009 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#25 за 19.06.2009
СТЕПАН БАНДЕРА, КОЛАБОРАЦ╤ОН╤ЗМ ╤ СЕВАСТОПОЛЬСЬКА М╤СЬКРАДА

В час поглиблення кризи у держав╕ Севастопольська м╕ська рада зам╕сть вир╕шення соц╕ально-побутових проблем зайнялася боротьбою з в╕тчизняною ╕стор╕╓ю, ма╓ться на уваз╕ з ╕стор╕╓ю Укра╖ни, а не «От╓ч╓ства», в правдивост╕ яко╖ депутати не сумн╕ваються. Ухвалена депутатами напередодн╕ Дня Перемоги заява стосовно оц╕нки л╕дер╕в укра╖нського нац╕онально-визвольного руху вигляда╓ як заклик сучасно╖ ╕нкв╕зиц╕╖ до сво╖х жертв з претенз╕╓ю на ориг╕нальн╕сть. Врешт╕, ╕ «ориг╕нальност╕» як тако╖ там зовс╕м нема╓, а ╓ в╕дверто колаборац╕он╕стська заява, яка повн╕стю «в╕дпов╕да╓ вимогам» в╕домого указу Президента РФ про створення «Ком╕с╕╖ при Президентов╕ з протид╕╖ спробам фальсиф╕кац╕╖ ╕стор╕╖ на шкоду ╕нтересам Рос╕╖» та Думськ╕й ╕н╕ц╕атив╕ щодо створення трибуналу ╕з боротьби з нацизмом.
Що стосу╓ться укра╖нського нац╕онально-визвольного руху, то в╕н як у Рос╕╖, так ╕ у Севастопол╕ продовжу╓ квал╕ф╕куватися як суц╕льний фашизм без будь-яких винятк╕в у особах ╕ д╕ях. П╕д впливом, напевно, не лише вимог указу «Учителя», останн╕м часом спостер╕га╓ться якась ман╕акальна заклопотан╕сть севастопольських депутат╕в (як╕ ╕ пальцем не ворухнули для створення ╕ зм╕цнення держави, але повною м╕рою користуються ╖╖ благами) д╕яльн╕стю ОУН ╕ УПА. Така позиц╕я разом з арха╖чними уявленнями про укра╖нське ╕сторичне минуле форму╓ у св╕домост╕ мешканц╕в м╕ста стереотипи Середньов╕ччя. Так, в ухвален╕й заяв╕ Севастопольська м╕ська рада вимага╓ в╕д «Президента Украины и Премьер-министра Украины на высшем государственном уровне пресекать попытки героизации пособников фашистов в связи с предложением Ивано-Франковского городского совета о присвоении Степану Бандере звания «Герой Украины» и празднования 100-летия со дня его рождения» та зверта╓ ╖хню увагу на те, що «такие действия не консолидируют украинский народ, а наоборот ведут к разжиганию нетерпимости по национальному и языковому признаку». Ну що тут скажеш, в╕рн╕ше, треба спитати наших депутат╕в: а коли ви ото були укра╖нським народом?
У сво╓му благородному порив╕ веден╕ Валер╕╓м Саратовим депутати ╓диним фронтом виступили не лише проти присво╓ння Степану Бандер╕ звання «Герой Укра╖ни», але ╕ проти переписування ╕стор╕╖ Укра╖ни. П╕д переписуванням ╕стор╕╖ розум╕╓ться установлення ╕сторично╖ правди, бо коли вона стане в╕домою широкому загалу нашим депутатам про депутатськ╕ кр╕сла доведеться лише мр╕яти.
Врешт╕, все перекладено з хворо╖ голови на здорову, бо нац╕онально╖ ╕ мовно╖ проблеми в ОУН ╕ особисто у Степана Бандери не ╕снувало, а його 100-р╕чний юв╕лей в╕дзначався ще 1 с╕чня 2009 року. Депутатськ╕ верески проти переписування ╕стор╕╖ ╓ не чим ╕ншим, як спробою законсервувати у св╕домост╕ людей, у першу чергу молодого покол╕ння, написану комун╕стами ╕стор╕ю минуло╖ в╕йни та продовжувати продукувати великий фарс на велик╕й трагед╕╖ народ╕в.
Що стосу╓ться ╕стор╕╖ нашо╖ кра╖ни, то ╖╖ писали нам ус╕, кр╕м самих укра╖нц╕в, тому справжня ╕стор╕я укра╖нського народу ╕ його боротьби за визволення була запакована у над╕йний «спецхран». Але спершу про сп╕впрацю з фашистами. В╕домий рос╕йський ╕сторик Юр╕й Афанась╓в стверджу╓, що Радянський Союз сп╕впрацював з г╕тлер╕вською Н╕меччиною з 1922 року, часу укладення в╕дпов╕дного договору в Раппало, до 22 червня 1941 року, самого нападу «союзника» на СРСР. ╤ для такого твердження ╓ вагом╕ п╕дстави. Про допомогу ╕тал╕йських фашист╕в мр╕яв ще у 1922 роц╕ сам Ульянов-Лен╕н, про що в╕дверто говорив на IV Конгрес╕ Ком╕нтерну. Доречно згадати в╕дому заяву голови уряду СРСР В’ячеслава Молотова на сес╕╖ Верховно╖ Ради СРСР 31 жовтня 1939 року: антифашизм, боротьба з нацистською агрес╕╓ю – «не лише короткозора, але у сучасних умовах прямо злочинна пол╕тика» або обм╕н в╕тальними телеграмами з Г╕тлером з нагоди 60-р╕ччя Стал╕на 22 грудня 1939 року, в яких зазначалося «про сп╕льно пролиту кров, яка пов’язу╓ наш╕ народи». Танковий генерал Гудер╕ан ╕ н╕мецьк╕ танк╕сти опановували мистецтво моторизованих в╕йн у Казан╕, майбутн╕ аси «Люфтваффе» вчилися бомбити м╕ста у Рязан╕ п╕д виглядом автомоб╕л╕ст╕в, а у 1932 роц╕ не хто ╕нший, як ВКП(б) допомогла розгромити соц╕ал-демократ╕ю ╕ прийти до влади у Н╕меччин╕ нацистам. Сп╕впрацею б╕льшовик╕в з нацистами ╕ фашистами був збаламучений весь зах╕дно╓вропейський св╕т. Що вже говорити про нац╕ональн╕ парт╕╖ поневолених народ╕в?
Однак, ╕стор╕я Друго╖ св╕тово╖ в╕йни зна╓ двох пол╕тичних л╕дер╕в, як╕ категорично в╕дмовилися в╕д сп╕впрац╕ з нацистською Н╕меччиною та ╖╖ сател╕тами. Це – л╕дер Орган╕зац╕╖ Укра╖нських Нац╕онал╕ст╕в Степан Бандера ╕ колишн╕й л╕дер Б╕лого руху Рос╕╖ генерал Антон Ден╕к╕н.
У сучасн╕й Рос╕╖ переконаний ворог укра╖нсько╖ державност╕, борець за «╓динонепод╕льну» рос╕йську державу Антон Ден╕к╕н оголошений нац╕ональним геро╓м. Не лише могилу Ден╕к╕на, прах якого не так давно урочисто перезахоронено в Донському монастир╕ у Москв╕, а й могилу в╕домого зв’язками з нацистами ф╕лософа ╤вана ╤ль╖на вшановують на найвищому р╕вн╕. Зовс╕м недавно прем’╓р В. Пут╕н, покладаючи до ╖хн╕х могил кв╕ти, промовисто ╕ в╕дверто в дус╕ ден╕к╕нського ставлення до «Юго-Западного края» «рассуждал» про «внутреннюю проблему» ╓диного «русского народа».
Наш╕ сус╕ди вшановують не лише ден╕к╕нц╕в. Шана, не лише державними чиновниками, а й вищим московським духовенством, в╕дда╓ться ╕ рос╕йським колаборац╕он╕стам – нацистським генералам Вермахту Краснову, Шкуро, фон Паннв╕цу, Зборовському, Павлову та ╕ншим «отаманам»-нацистам, про що красномовно св╕дчить установлена мемор╕альна плита у московському патр╕аршому храм╕ Вс╕х Святих. «Цвинтарна» промова Пут╕на не ╓ випадковою. Вона ╓ результатом синтезу двоголового орла з серпом ╕ молотом на ден╕к╕нському шляху буд╕вництва велико╖ Рос╕╖, нов╕тньо╖ В╕зант╕╖.
У дус╕ ц╕╓╖ ╕деолог╕чно╖ амальгами д╕ють ╕ севастопольськ╕ депутати, як╕, туманячи сусп╕льство в╕д ╕мен╕ ╕ за дорученням «жител╕в м╕ста-героя Севастополя» заангажованими заявами про «пособников фашистов», насправд╕ за прикладом колишн╕х кадет╕в та член╕в «Ки╖вського нац╕онального центру», п╕дривають ╕сторичн╕ ╕ духовн╕ п╕дмурки укра╖нсько╖ державност╕ та ╕сторичну пам’ять севастопольц╕в.
Про рос╕йських прислужник╕в н╕мецько-фашистських окупант╕в (чотири пол╕цейських батальйони та 1-у гренадерську див╕з╕ю СС, сформован╕ п╕д час окупац╕╖ у Севастопол╕) наш╕ доморощен╕ борц╕ з колаборац╕он╕змом вол╕ють мовчати. Говорять виключно про укра╖нських, «створених у Львов╕», включаючи до н╕мецьких прислужник╕в, у першу чергу, ОУН ╕ УПА. Тож давайте пор╕вня╓мо факти ╕ виявимо, чи був, як стверджують нардеп Вадим Кол╕сниченко ╕ його парт╕йний сател╕т Валер╕й Саратов, прислужником фашист╕в Степан Бандера, до особи якого останн╕м часом прикута увага «╕сторик╕в» з м╕сько╖ ради.
Ден╕к╕н ╕ Бандера в роки Друго╖ св╕тово╖ в╕йни проживали у Н╕меччин╕. Т╕льки Ден╕к╕н жив на в╕лл╕, а Степан Бандера з липня 1941 до жовтня 1944 року знаходився у нацистському концтабор╕ «Заксенхаузен», в якому, м╕ж ╕ншим, були розстр╕лян╕ два його р╕дн╕ брати. Та для з’ясування правди на в╕дм╕ну в╕д демагог╕чних заяв депутат╕в, звернемося до документ╕в. Нещодавно у Ки╓в╕ побачив св╕т 1-й том «Степан Бандера у документах радянських орган╕в державно╖ безпеки (1939-1959)», виданий професором Володимиром Серг╕йчуком на основ╕ розсекречених документ╕в Галузевого державного арх╕ву Служби безпеки Укра╖ни ╕ Галузевого державного арх╕ву Служби зовн╕шньо╖ розв╕дки Укра╖ни.
Опубл╕кован╕ документи наглядно стверджують, що радянська влада прид╕лила пильну увагу укра╖нському нац╕ональному руху ще в час, коли сама палко «любилася» з г╕тлер╕вською Н╕меччиною. Так, «совершенно секретной» шифрограмою наркома внутр╕шн╕х справ СРСР Лаврент╕я Бер╕╖ в╕д 15.09.1939 року наказувалося: «5. В целях предотвращения заговорщической предательской работы – арестуйте и объявите заложниками крупнейших представителей из помещиков, князей, дворян и капиталистов. 6. Арестуйте наиболее реакционных представителей правительственных организаций,… бывших национал-демократических партий…
Повторяю,… О.У.Н. – организация украинских националистов…» (ГДА СБУ: Ф. 16. – Оп. 32 (1951 р.) – спр. 33. – Арк. 10-15).
Опановуючи зах╕дноукра╖нськ╕ терени, радянська влада одночасно розгортала масову пропаганду про сп╕впрацю нац╕онал╕ст╕в з нацистами, про що й сьогодн╕ чита╓мо ╕ слуха╓мо у нап╕вкомун╕стичному Севастопол╕. Та донесення спец╕альних агент╕в НКВС стверджують протилежне. Уже з весни 1940 року Революц╕йний пров╕д ОУН п╕д кер╕вництвом С. Бандери взявся вт╕лювати в життя свою програму збройно╖ боротьби за в╕дродження в╕льно╖ Укра╖нсько╖ держави незалежно в╕д вол╕ як н╕мецького фюрера, так ╕ «батька народ╕в».
Документи промовисто висв╕тлюють под╕╖ тих л╕т. «Совершенно секретно. Доклад от 29 июля 1944 года. «Деятельность украинско-немецких националистов на оккупированной немцами территории Западных областей Украины». Для того, чтобы подробно рассмотреть деятельность украинско-немецких националистов во время оккупации Зап. Украины необходимо остановиться на следующих этапах…: б) Преследование деятельности националистов бандеровского направления, их переход на нелегальные формы работы…
Раскол (в ОУН у с╕чн╕ 1940 р. – авт.) произошел на почве отношений ОУН к немцам. БАНДЕРА требовал, что в случае, если немцы в украинском вопросе поступят так, как поступили с Закарпатской Украиной, отдав ее мадьярам, – занять к ним враждебную позицию и повести с ними борьбу». (ГДА СБУ: Ф. 65. – Спр. 9079. – Т. 2. – Арк. 300-306).
Боротьба ОУН за визволення Укра╖ни та активна п╕дтримка ╖╖ укра╖нським народом не лише в зах╕дних областях Укра╖ни виявилася зовс╕м не оч╕куваною для б╕льшовицького кер╕вництва. Про це красномовно св╕дчить пов╕домлення наркома держбезпеки УРСР С. Савченка в╕д 24 травня 1943 року № 434/СН: «СПЕЦСООБЩЕНИЕ «О деятельности ОУН на территории восточных областей Украины». Ряд источников и захваченных нами документов свидетельствуют о том, что, несмотря на массовые репрессии, проведенные немцами среди оуновцев и, в частности, среди сторонников Бандеры, последние не только не свернули своей работы, а наоборот, уйдя в подполье, значительно усилили ее. Установлено, что ОУН распространила свою деятельность по всей оккупированной территории Украины. Во все области УССР ОУН направляет своих эмиссаров, создает подпольные организации, центры и легионы, закладывает склады оружия, боеприпасов и типографии, готовит необходимые кадры для вооруженной борьбы… О деятельности ОУН в восточных областях Украины известно, что в ряде пунктов Киевской, Житомирской, Полтавской, Запорожской, Кировоградской, Днепропетровской, Сумской, Харьковской, Одесской и др. областей оуновцы заложили свои подпольные организации… По всей оккупированной территории оуновцы нелегально ведут усиленную подготовку по организации так называемой украинской армии...».
У роки, що передували нападу на СРСР, ОУН, як до реч╕ ╕ ВКП(б), д╕йсно мала вза╓мов╕дносини з г╕тлер╕вським урядом ╕ попервах плекала над╕ю на н╕мецьку допомогу «у зв╕льненн╕ ╕з рабства». Тому у к╕нц╕ тексту «Акта проголошення Укра╖нсько╖ Держави» 30 червня 1941 року у Львов╕ було записано рядочок: «Слава геро╖чн╕й н╕мецьк╕й арм╕╖ ╕ ╖╖ фюреру Адольфу Г╕тлеру». Однак це не ввело Г╕тлера в оману ╕ весь укра╖нський уряд на чол╕ з Ярославом Стецьком ╕ самим Степаном Бандерою негайно п╕сля тр╕умфальних збор╕в у Львов╕ опинився за колючим дротом. Спершу МЗС Н╕меччини поставив вимогу в╕дкликати «Акт проголошення Укра╖нсько╖ Держави», однак Бандера твердо заявив, що под╕бне може зробити виключно укра╖нський народ, який ма╓ право на власну державу, й ╕нтересам якого в╕н ╕ очолювана ним пол╕тична сила служать.
Ц╕кавою ╓ реакц╕я на цей Акт н╕мецько╖ преси. Професор В. Серг╕йчук пода╓ пов╕домлення берл╕нсько╖ газети «Телеграф дер Вохе» за 1949 р╕к, яка стверджувала, що н╕бито у 1942 роц╕ Г╕тлер зустр╕чався у Растенбурз╕ з Степаном Бандерою. Фюрер «вимагав в ультимативн╕й форм╕ в╕д шефа укра╖нських партизан╕в, щоб той негайно розпочав боротьбу п╕д командуванням ОКВ. Але Бандера у в╕дпов╕дь запропонував рахунок УПА. В╕н вимагав, щоб забрали з Укра╖ни всю цив╕льну н╕мецьку адм╕н╕страц╕ю, вс╕ окупац╕йн╕ сили, включаючи воююч╕ частини. Укра╖нц╕ – не рос╕яни, але ╕ не н╕мц╕, вони не стерплять окупац╕╖ Укра╖ни. Г╕тлер дуже розлютився ╕ наказав Бандеру ╕нтернувати в Аленштайн».
Прояснив справжню ситуац╕ю коментар редакц╕╖ (Час (Фюрт), 1949. – 29.05.) зокрема: «... С. Бандера з Адольфом Г╕тлером не зустр╕чався. Зате ╓ правдою, що його в╕дв╕дували в 1942-1944 рр. представники н╕мецького уряду в концентрац╕йному табор╕ Заксенгаузен ╕ давали р╕зн╕ пол╕тичн╕ пропозиц╕╖. Вони старалися домогтися в╕д С. Бандери, щоб в╕н написав в╕дозву до ОУН ╕ до всього укра╖нського народу з закликом боротися разом з н╕мцями проти СССР. Н╕мц╕ об╕цяли за це зв╕льнити з концентрац╕йних табор╕в ╕ тюрем С. Бандеру, вс╕х пол╕тичних в’язн╕в, також об╕цяли дуже не окреслен╕ «велик╕ вольност╕» для Укра╖ни п╕сля зак╕нчення в╕йни. Вс╕ ц╕ пропозиц╕╖ були дан╕ п╕д тиском погроз на адресу С. Бандери, його родини (ось чому г╕тлер╕вц╕ посл╕довно, фактично на його очах, розстр╕ляли його брат╕в, як╕ були ув’язнен╕ у тому ж концтабор╕ – авт.) ╕ ОУН.
Ус╕ ц╕ вимоги розбивалися об посл╕довну ╕ безкомпром╕сну поставу С. Бандери, який заявляв, що може вести переговори т╕льки як в╕льна людина, а не в’язень, ╕ т╕льки тод╕, як буде визнана незалежна Укра╖нська держава».
Н╕мецьк╕ кат╕вн╕ не зломили вол╕ пров╕дника ОУН. Однак з пол╕тичних м╕ркувань г╕тлер╕вц╕, вбивши його брат╕в Олексу ╕ Василя, не лишали його життя. У жовтн╕ 1944 року, коли на горизонт╕ вже маяч╕в крах «тисячол╕тнього рейху», його таки зв╕льнили з концтабору. Причини, ради яких г╕тлер╕вц╕ зв╕льнили Бандеру з ув’язнення, розкрива╓ спецпов╕домлення заступника начальника УНКДБ УРСР по Льв╕вськ╕й област╕ Колом╕йця: «27 апреля 1945 года. Совершенно секретно. СПЕЦСООБЩЕНИЕ «О формировании так называемого «Украинского Национального комитета». По данным, полученным от агента 4-го отдела… Агент, находившийся в гор. Кракове в период немецкой оккупации, сообщает… В октябре месяце 1944 года германское правительство обратилось к БАНДЕРЕ с предложением создать «Украинский национальный комитет» по борьбе с большевиками, который бы объединил всю украинскую эмиграцию, на что БАНДЕРА не согласился».
Так вчинив «фашистский коллаборационист», дивлячись смерт╕ в оч╕. Ц╕каво би змакетувати, а як би зробили в под╕бних обставинах наш╕ доморощен╕ борц╕ з «коллаборационизмом» В. Кол╕сниченко ╕ В. Саратов? Беруть сумн╕ви, що аналог╕чно. Найб╕льш ╕мов╕рно, найперше стали б «б╕йцями Ташкентського фронту».
Промовистим документом про вза╓мов╕дносини ОУН з г╕тлер╕вськими окупантами ╓ донесення начальника н╕мецько╖ пол╕ц╕╖ ╕ СД в╕д 4.02.1942 року: «...привернути до якогось позитивного сп╕вроб╕тництва прихильник╕в руху Бандери неможливо. Тому залиша╓ться ╓диний шанс – повне знищення цього руху». На боротьбу з УПА г╕тлер╕вц╕ кинули значн╕ сили, у тому числ╕ ╕ з’╓днання РОА, та усп╕ху не досягли. Наприклад, Рос╕йська зведено-козача див╕з╕я польово╖ пол╕ц╕╖ «Фон Шуленбург» (3-й в╕дд╕л Абверу) знайшла свою могилу саме в боях з УПА на Волин╕ на початку 1944 року, а на велик╕ територ╕╖ Р╕вненсько╖, Волинсько╖ областей (Колк╕вська республ╕ка) окупанти так ╕ не змогли завести окупац╕йну адм╕н╕страц╕ю.
Врешт╕, активну боротьбу ОУН ╕ УПА з н╕мецько-фашистськими загарбниками визнавала ╕ б╕льшовицька влада, для чого на початку 1945 року зат╕яли переговори з Центральним проводом ОУН. Одна ╕з пропозиц╕й – влити УПА до Червоно╖ арм╕╖. Не вважали тод╕ вони ╕ Степана Бандеру «пособником фашизма», про що св╕дчить допов╕дна записка в╕д 19.02.1945 року начальника 4-го Управл╕ння НКДБ УРСР С. Кар╕на про переговори в╕д ╕мен╕ уряду УРСР з╕ зв’язковою Центрального проводу ОУН(б): «Совершенно секретно. Народному комиссару государственной безопастности УССР… т. Савченко. Согласно Вашему распоряжению и руководствуясь Вашими личными указаниями 17.02.45 г. в 12.30 дня я встретился… со связной Центрального провода ОУН, прибывшей в гор. Львов для передачи нам условий дальнейших переговоров с Проводом о прекращении ОУН-УПА борьбы против Советской власти. Начиная деловую беседу, я сказал: … что ни Степану БАНДЕРЕ, ни СТЕЦЬКО, например, мы не собираемся ставить в вину все то, что имело место в период оккупации, т. е. организацию для борьбы с нами УПА и ту линию, которую проводил и проводит до настоящего времени в отношении нас Центральный провод ОУН. Почему? Потому что Степан БАНДЕРА и СТЕЦЬКО находились в то время в немецкой тюрьме».
╤ под╕бних документ╕в стосовно Степана Бандери, ОУН ╕ УПА останн╕м часом з’явля╓ться все б╕льше. Саме вони якраз ╕ викликають ╕стеричн╕ заяви проти переписування ╕стор╕╖. Бо якщо люди п╕знають правду, то зм╕нять ╕ сво╓ ставлення до наших депутат╕в в╕д КПУ ╕ Парт╕╖ рег╕он╕в.
Ще не настав час, застер╕гають деяк╕ «╕сторики» з м╕ськради, розказувати про п╕дп╕лля ОУН у Криму. Та час назр╕в. Севастопольцям давно пора д╕знатись ╕ про бо╖вку УПА в Севастопол╕. Як св╕дчать розстр╕льн╕ справи член╕в ОУН С╕мферополя, ╖х активно у 1944-1945 роках розшукувало обласне управл╕ння КДБ, особливо ╖хнього командира на псевдо «Петро». ╤ хто зна, чи не звершення саме п╕дп╕лля УПА в роки окупац╕╖ Севастополя приписала п╕сля в╕йни на св╕й рахунок комун╕стична п╕дп╕льна орган╕зац╕я. ╤накше, чого севастопольськ╕ комун╕сти так бояться правди про ОУН ╕ УПА?
А, врешт╕, для чого нам треба знати правду про ОУН ╕ масовий колаборац╕он╕стський рух минуло╖ в╕йни? По-перше, такого масштабного колаборац╕он╕зму, який мав м╕сце в роки кроваво╖ боротьби з г╕тлеризмом, не знали в╕йни попередн╕. По-друге, ╕стор╕я ма╓ звичку повторюватися. Саме колаборац╕он╕зм велико╖ частини моряк╕в-чорноморц╕в, вих╕дц╕в з Укра╖ни, в 1992 роц╕ нав’язав укра╖нському народу проблему Чорноморського флоту. ╤ це правда, яку н╕куди сховати.
╤ чи не ╓ сучасним колаборац╕он╕змом под╕бн╕ заяви Севастопольсько╖ м╕сько╖ ради, та чи не ╓ колаборац╕он╕стом стосовно Укра╖ни кожний з депутат╕в м╕сько╖ ради Севастополя – громадян Укра╖ни, хто проголосував, п╕дняв руку, в╕ддав св╕й голос за цю заяву, виступив проти тих, хто життя сво╓ в╕ддав за нашу нин╕шню незалежну соборну державу Укра╖ну, хто ╕ нин╕ галасу╓ за «От╓ч╓ство» ╕ нищить Батьк╕вщину. Врешт╕, ╕ ден╕к╕нц╕, ╕ власовц╕ теж нищили й палили укра╖нськ╕ села за «в╓ру ╕ от╓ч╓ство». На ц╕ запитання хай кожний читач дасть в╕дпов╕дь самост╕йно.
А Степану Бандер╕ з╕рка Героя Укра╖ни особисто не потр╕бна. В╕н став визнаним у народ╕ геро╓м ще за життя. Його визнання потр╕бно нам, сьогодн╕шн╕м укра╖нцям, щоб б╕льше н╕ ми, н╕ наш╕ д╕ти й онуки не металися околицями ╕стор╕╖, не слухали правду з чужих вуст ╕ щоби н╕хто б╕льше не м╕г ростити з нас колаборац╕он╕ст╕в власного народу.

Мирослав Мамчак.
м. Севастополь.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #25 за 19.06.2009 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=7402

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков