Версiя для друку Обговорити в форумi

Київську гімназію № 177, що у Солом’янському районі столиці, фахівці не випадково охрестили «школою майбутнього». Це єдина не лише в Україні, а й у Європі спеціалізована школа біотехнологій з поглибленим вивченням іноземних мов та громадянського права. Її неординарність полягає ще й у тому, що тут учительський колектив зневажив популярну нині комерціалізацію і дорожить державним статусом своєї гімназії. Про сьогодення цього унікального закладу кореспондент УКРІНФОРМу розмовляє з його директором Іриною Сташевською (на фото), яка працює на педагогічній ниві вже понад 20 років.
– Пані Ірино, кажуть, ви починаєте готувати майбутніх українських вчених буквально з першого класу, ще до того, як вони навчаться писати й читати. Чи не ризикуєте помилитись у своїх амбітних планах?
– Здорові амбіції ніколи не будуть зайвими. Насправді ми маємо справу з дітьми та навчальним процесом, що базується на програмі загальноосвітньої школи. Це та база, яка є для нас обов’язковою. Однак розглядаємо її лише як стартовий майданчик, фундамент, що закладаємо в дитячі душі задля того, аби наша майбутня зміна зростала більш освіченою і спраглою до знань про навколишній світ. А статус гімназії дає нам можливість, не скорочуючи основну шкільну програму, суттєво розширити і поглибити перелік навчальних предметів.
Прогрес будь-якої держави, зокрема й нашої, залежатиме від розвитку її науки. А для цього треба вирішувати багато наукових проблем. Коли у 2004 році ми визначалися зі спеціалізацією закладу, який від початку славився високим фаховим рівнем викладання біології та хімії, то на педагогічній раді вирішили робити ставку на доволі прогресивний у світі напрямок – розвиток біотехнологій і, таким чином, працювати на потреби ХХІ століття.
– Напевне, набираєте в класи лише вундеркіндів?
– Та ні, діти у нас звичайні, як правило, з нашого мікрорайону, щоправда, вистачає й учнів, що мешкають у віддалених куточках міста. Але це їхній власний вибір. А переваг у нас справді чимало.
У стінах гімназії діти перебувають до 19 год. 30 хв., що цілком виправдано. Концепція закладу полягає в тому, аби гармонійно розвивати дитину і супроводжувати її протягом цілого дня як у навчальному, так і в інтелектуальному та творчому плані. Мусимо враховувати й те, що за нинішніх скрутних фінансово-економічних часів і самі батьки не завжди можуть приділяти дитині достатньо уваги. Або ще гірше – не хочуть займатися як слід дитиною. І тоді вона потрапляє на вулицю. Ми ж робимо все від нас залежне, щоб гімназист був не просто під наглядом, а самоудосконалювався, займався улюбленою і цікавою для нього справою.
– Але чи не перевантажуєте ви школярів?
– Такі побоювання даремні. Окрім того, що більшість уроків, особливо в молодших класах, ми проводимо в ігровій формі, у позакласний час у гімназії працює дуже багато гуртків та спортивних секцій. Хтось іде на хореографію, акторську майстерність, теніс чи карате. Відкрито дві вокальні студії, кілька театрів – залежно від вікової категорії чи бажання брати участь у виставах німецькою або англійською мовою.
Зазвичай у приватній школі навчаються діти лише заможних сімей. Ми ж, як державна гімназія, зберігаємо баланс між батьками різного соціального й матеріального статусу і гарантуємо рівний доступ до знань для всіх. При цьому створюємо атмосферу, де діти не зважають, яка у кого родина – багата чи бідна. Коли ж хтось вдається до нескромної демонстрації заможності, таким батькам ми радимо перевести своє чадо в інший навчальний заклад.
Важливо, щоб школа стала для учня привітним та теплим домом, де він у особі вчителя завжди знайде старшого товариша, помічника, порадника, а за кризової ситуації, може, й других батьків.
Загалом у нас навчаються 650 дітей, якими опікуються майже сто викладачів. Власне, вчительський колектив складається із 60 осіб, а решта – запрошені сумісники вищої школи, театральних навчальних закладів, знані хореографи.
 – Та повернімося до спеціалізації вашої навчальної програми – біотехнологій. Тут не кожний дорослий збагне, що це таке.
 – Ми дивимося на біотехнології як на комплекс наук, за допомогою якого людина буде пізнавати весь навколишній світ. Їхнє прикладне значення – у будь-якій сфері: фармакології, харчовій промисловості, біології, медицині... І скрізь треба бути добрим математиком, хіміком, фізиком, знати кілька іноземних мов. До того ж, нині сучасна людина не може обійтися без ґрунтовних знань про громадянське право.
 Пишаємося ми й власним ноу-хау – програмами «Людина. Природа. Всесвіт» (для класів біотехнологічного циклу) і «Людина. Громадянин. Держава» (для суспільно-гуманітарного спрямування). Їх авторами є наші викладачі: вчителі біології Тетяна Гаврилюк та історії Валентина Скрицька. Ці програми учні починають опановувати з першого дня навчання, але поглиблена предметна спеціалізація настає після 8-го класу.
 Окрім того, ми у співпраці з науковцями та викладачами ВНЗ розробили проект лабораторії біотехнологій. За основу взяли навіть не вітчизняний досвід (бо він був мізерний), а світовий – США та Великої Британії. При цьому важливо було адаптувати його до шкільного навчального закладу, де не можна мати справу з бактеріями, а лише з рослинними клітинами.
 Нині процес викладання інноваційних програм відбувається під керівництвом декана факультету біотехнологій Національного політехнічного університету Олексія Дугана. Співпрацюємо й з багатьма іншими провідними навчальними закладами – Київським національним університетом імені Т. Г. Шевченка, Національним авіаційним університетом, Київським національним університетом технологій та дизайну, Київським національним університетом будівництва та архітектури.
 Учителі в класах вдаються до застосування ще однієї новації – інтерактивної дошки. Також під час уроку учень має можливість за допомогою комп’ютера користуватися електронною базою, скажімо, Оксфордської бібліотеки. Крім того, на сайті нашої гімназії постійно присутні електронні завдання і електронні уроки.
 І ми маємо вже доволі непогані досягнення. Чимало наших випускників провідні ВНЗ країни зараховують у студенти без вступних екзаменів. Учні постійно посідають призові місця на міських та всеукраїнських олімпіадах. Діти з найвищим рейтингом успішності обов’язково отримують стипендію.
 В урочистій обстановці проводимо ми й Свято відмінника. Не дивно, що до нас часто навідуються гості, аби перейняти досвід навчання у гімназії, чому ми щиро радіємо. Бо чим більше буде в державі успішних шкіл, тим швидше зростатиме конкурентоспроможність нашої України. Крім того, на базі навчального закладу нерідко проводяться й семінари, в яких беруть участь не лише вітчизняні, але й закордонні вчителі.
 Переконана, що місія викладача полягає в тому, аби якнайповніше, мов ту квіточку, розкрити душу дитини та пробудити в ній потяг до навчання. Для нас кожна дитина – особлива. Саме тому вчителі початкової школи розробляють індивідуальну програму для кожного учня окремо, залежно від його здібностей та можливостей. Це так зване особистісно-зорієнтоване навчання, реалізовувати яке дуже не просто, але по-іншому школа нині вже працювати не повинна.
 – Ваше подвижництво безмежне, адже за останні кілька років ви не лише реформували навчальний процес, але й паралельно, не припиняючи навчального процесу, здійснили грандіозну реконструкцію приміщення.
 – Ще кілька років тому стан школи був аварійний, будівля просідала, комунікації геть вийшли з ладу. Нині завдяки реалізації програми реконструкції навчальних закладів «Нова доба освіти» Солом’янського району та столичної програми «Оновлення освіти» наші стіни вже не впізнати. А надсучасний скляний дах у актовій залі та в холі!
 Тепер гімназія має 8 кабінетів початкової школи (а також 2 ігрові кімнати та 2 спальні), 8 кабінетів іноземних мов (2 з них лінгафонні), 7 кабінетів біології та біотехнологій (у тому числі дослідні лабораторії та препараторські). Є також чимало інших кабінетів – хімії та фізики, математики, української мови та літератури, українознавства, зарубіжної літератури, історії, географії, музики, мистецтва, художньої праці. Працюють 3 комп’ютерні класи, бібліотека, інтернет-бібліотека, студія звукозапису. 9 кабінетів оснащені інтерактивними дошками, а комп’ютери гімназії об’єднано в локальну мережу. До послуг дітей – художньо-літературна вітальня, стадіон, спортивна, тренажерна та хореографічна зали, сучасний медичний блок.
 – Новаторство у будь-якій сфері не може впроваджуватися консерваторами. У вашому трудовому колективі багато однодумців?
 – Звичайно, інакше й бути не може. Жодних зрушень на краще не досягти без єдиної команди та злагоджених дій. У ринкових умовах навчальний заклад має шанс вижити тільки тоді, коли у нього є чітка перспектива. Під лежачий камінь вода не тече. Якщо ти впевнено йдеш своєю дорогою і тобі як керівнику колектив довіряє – обов’язково будуть позитивні зрушення.
 Ми повинні враховувати нові вимоги часу. Україна приєдналася до Болонського процесу. Запроваджена система незалежного зовнішнього тестування, яку я вітаю, – прозора й справедлива. Хоча в нашій роботі є моменти, які себе справді вичерпали, а є й здобутки, від яких абсолютно не варто відмовлятися. Маю на увазі програмування навчального процесу, його методичне забезпечення, якість і рівень вимог до учнів. Цього ми не повинні втрачати. Пригадуєте перші роки незалежності, коли наші діти виїздили на навчання за кордон? Вони тоді говорили, що там на уроках їм нічого було робити. Бо радянська школа давала фундаментальні знання.
 Я пишаюся своїм педагогічним колективом. Випадкові люди тут не затримуються. Будь-яка молода людина, що приходить працювати в гімназію, має бути трудоголіком, любити дітей, віддаватися своїй справі сповна і не думати тільки про матеріальну винагороду. Про таких ми говоримо: «Це людина нашої команди».
 Середній вік учителів гімназії становить 43 роки. Але всі до одного представники старшого покоління – це найкращі викладачі, педагоги, які самовіддано служать своїй професії. Вони справжні подвижники! І проблема в тому, що, на жаль, до навчальних закладів приходить небагато молоді. Для них працювати в школі стало не престижно. І це проблема не лише сучасної школи, але й влади, всього суспільства.
 Проте тішить надія на краще. Принаймні, у нас зараз працюють і викладають вісім наших випускників. Ми ними пишаємося. Те, що свого часу вклали в них вчителі гімназії № 177, вони нині віддають сторицею новому поколінню учнів.

Розмову вела Наталія АНДРУСЕНКО.
УКРІНФОРМ.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #24 за 12.06.2009 > Тема "З потоку життя"