Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4450)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4124)
Українці мої... (1659)
Резонанс (2120)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1847)
Крим - наш дім (1046)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (320)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (206)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
РОС╤Я НАМАГА╢ТЬСЯ ПРОСУВАТИ НАРАТИВ ПРО АНЕКС╤Ю КРИМУ
Анекс╕я – це зм╕на юридично╖ належност╕ територ╕й. Нав╕ть якщо вона незаконна…


ОКУПАЦ╤ЙНОГО МУФТ╤Я МУСУЛЬМАН КРИМУ ЗАСУДИЛИ ДО 12 РОК╤В ТЮРМИ ЗА П╤ДТРИМКУ ЗБРОЙНО╥ АГРЕС╤╥ РФ
В╕н активно закликав кримськотатарське населення п╕вострова долучатися до лав Збройних сил РФ…


ДЕМОНТАЖ КУПОЛА УКРА╥НСЬКОГО СОБОРУ У КРИМУ:
Луб╕нець звернувся до ООН…


У КОМАНДУВАНН╤ ВМС ЗАПЕВНИЛИ, ЩО КЕРЧЕНСЬКИЙ М╤СТ БУДЕ ЗРУЙНОВАНИЙ
«Ми будемо робити все можливе для того, щоб його там б╕льше не було…»


УДАР ПО ДЖАНКОЮ:
У Генштаб╕ показали в╕део запуску ракет ╕ уточнили втрати рос╕ян…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #23 за 05.06.2009 > Тема "Крим - наш дім"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#23 за 05.06.2009
ТРОЯНДОВИЙ ХРЕСТ АХТЕМА АЛ╤╢ВА

БО ТИ НА ЗЕМЛ╤ – ЛЮДИНА! 

Про цю чудову людину я дов╕дався випадково. К╕лька рок╕в тому в «Кримськ╕й св╕тлиц╕» з’явилася його коротенька зам╕тка: «Мне 60 лет, но я все равно изучу государственный язык». Зрозум╕ло, що виникло бажання познайомитися з автором. Адже така принципов╕сть у мовному питанн╕, таке прихильне ставлення до укра╖нського ╓ не дуже типовими для кримчан.
Зустр╕лися ми з Ахтемом Ал╕╓вим наприк╕нц╕ 2008 року. До цього часу встигли обм╕нятися к╕лькома листами. Але у них Ахтем-ага був небагатосл╕вним, як ╕ вс╕ кримськ╕ татари. Тому зустр╕ч, звичайно, дала б╕льше. Але виникали все нов╕ ╕ нов╕ запитання до сад╕вника, агронома, художника, кра╓знавця ╕ громадського д╕яча. Тому листування продовжилося з новою силою. Думаю, воно вже ╕ не припиниться, адже люди ц╕╓╖ породи ╓ сво╓р╕дним барометром сусп╕льства. ╤ якщо сказати, що Ахтем Ал╕╓в ╓ сов╕стю кримськотатарського народу, то жодного переб╕льшення тут не буде. Тож слухайте розпов╕дь про цю незвичайну людину.

ДИВО ПРИРОДИ
Ахтем народився того ж року, коли й зак╕нчилася в╕йна. Здавалося б, п╕сля жах╕ть Друго╖ св╕тово╖ хлопчик м╕г би повноц╕нно розвиватися, аби колись в╕ддати борги р╕дн╕й держав╕. Але ця держава, нев╕домо за що, покарала увесь його народ депортац╕╓ю. Тож дитинство Ахтема проходило не в Криму, а в спекотн╕й Середн╕й Аз╕╖.
Запам’ятався йому ╕ р╕к смерт╕ Стал╕на. Головний винуватець трагед╕╖ його народу в╕д╕йшов у ╕нший св╕т, але на крас╕ природи це не в╕дбилося. ╥хня родина жила тод╕ в селищ╕ К╕брай Ташкентсько╖ област╕. Мама повела маленького Ахтема в школу, аби зробити попередн╕й запис у шк╕льному журнал╕. У той час якраз буйно цв╕ла шипшина, н╕би в╕таючи хлопчика з його приходом у майбутню alta mater…
«Коли я вперше побачив кущ шипшини, то в╕дразу закохався у це прекрасне твор╕ння Природи, – згадував пот╕м Ахтем-ага. – Я хот╕в вирватися з маминих рук ╕ п╕д╕йти до розлогого куща. Але мама сердилася ╕ тягнула мене до школи. Коли в╕дпов╕дний запис у директорському журнал╕ було зроблено, я знову поб╕г до шипшини, щоб обнявши ╖╖, нюхати кожну рожеву кв╕точку… Але кв╕туча г╕лка так боляче вжалила мене в руки, що я не витримав ╕ голосно закричав. А пот╕м ще довго не м╕г в╕дчепитися в╕д десятк╕в, сотень шип╕в… Це було мо╓ перше знайомство з красою Природи. Виявля╓ться, вона також потребувала захисту ╕ захищалася як могла».

ВЛАДА Р╤ДНА, ТА НЕ ЗОВС╤М
Образа швидко пройшла, а замилування красою лишилося. Коли Ахтему подарували акварельн╕ фарби, першою його картиною став… кущ шипшини. Майбутн╓ об╕цяло ще не одну зустр╕ч ╕з Красою, а поки що нелегке життя у вигнанн╕ кололо його сво╖ми колючками…
С╕м’я була великою, складалася з десяти чолов╕к. Батьки сяк-так годували д╕тей, але «кишенькових» грошей Ахтем не бачив н╕коли. Тому працювати довелося рано, з восьми рок╕в. Хлопчик нар╕вн╕ з дорослими збирав полуницю, а пот╕м черешн╕. Тод╕ надходила черга персик╕в, абрикос╕в, яблук…
З вересня знову починалося навчання, але жовтень ╕ листопад в╕дводився для збирання бавовни. За м╕сяць найпрацелюбн╕ш╕ школяр╕ (Ахтем, зв╕сно, належав до них) могли заробити 30-35 карбованц╕в. Хлопчина швидко вибився у передовики, тому вже у четвертому клас╕ був нагороджений «Похвальною грамотою» райкому комсомолу. Однак, робота роботою, а в п╕онери працелюбного школяра приймати не посп╕шали. Може, тому, що кримський татарин?
П╕д час другого вручення похвального листа у 1958 роц╕ Ахтем з образою в голос╕ сказав: «Чому не прийма╓те мене в п╕онери?». Може, цей крик душ╕ под╕яв на черств╕ душ╕ комсомольських чиновник╕в, бо згодом Ахтем Ал╕╓в почав носити червоний галстук. Зв╕сно, пишався сво╓ю належн╕стю до п╕онер╕╖. Щороку, починаючи з 1959 до 1962, йому вже вручали грамоти Ташкентського обкому.
У 1963 роц╕ замаячила ц╕лком реальна медаль «За трудову в╕дзнаку». Але ╖╖ чомусь не дали. Директор школи Михальський (поляк за нац╕ональн╕стю) по секрету пов╕дав правду: «Викреслили тебе – як кримського татарина…».
Проте, працювати ударно кримським татарам не заборонялося. Вл╕тку Ахтем працював у сорокаградусну спеку, причому приходив на роботу на 2-3 години ран╕ше, н╕ж його однол╕тки. ╤ додому йшов п╕сля вс╕х. При норм╕ 40 кг бавовнику в╕н збирав ╕нколи 110-120 к╕лограм╕в!
Десь ╕ на спорт сили знаходив. У 1962 роц╕ Ахтем став чемп╕оном Ташкентсько╖ област╕ з г╕мнастики. А спортивна г╕мнастика – це нелегкий вид спорту…

СЛУЖБА В АРМ╤╥
У лавах Збройних Сил СРСР Ахтем служив так само добре, як вчився у школ╕ ╕ працював у пол╕. Служба проходила у Волгоград╕. У 1965 роц╕ був нагороджений медаллю «20 рок╕в Перемоги у Велик╕й В╕тчизнян╕й в╕йн╕». Нагороду вручав трич╕ Герой Радянського Союзу льотчик ╤ван Кожедуб. Той прибув разом ╕з майбутн╕м генсеком Брежн╓вим на в╕дкриття мемор╕алу Мама╖в курган.
У 1967 роц╕ Ахтем врятував д╕вчинку, яка тонула у Волз╕. Був представлений до нагороди – медал╕ «За врятування потопаючих». Протокол, до реч╕, був складений за вс╕ма правилами, при св╕дках. Його п╕дписали майор Скворцов, кап╕тан Преображенцев, рядовий Ак╕мов, д╕льничний м╕л╕ц╕онер… Проте й цю нагороду чомусь не вручили. Зрештою, х╕ба це головне? Адже в╕н урятував життя д╕вчинц╕, а вона, певно ж, стала мат╕р’ю, а до цього часу, може, ╕ бабусею… Аллах все бачить!

З ВОГНЮ ТА В ПОЛУМ’Я
Вт╕м, удари дол╕ лише гартували Ахтема Ал╕╓ва. П╕сля служби в арм╕╖ довелося працювати пожежником. З ╕нституту ф╕зкультури, куди в╕н вдало вступив ще до служби, його встигли в╕драхувати – н╕бито за пропуски занять. Як командир в╕дд╕лення пожежно╖ частини, Ахтем також не пас задн╕х. В╕дзначився, коли гор╕ли величезн╕ склади з бавовною. Це була пожежа найвищо╖ категор╕╖. По тривоз╕ туди кинули ус╕ пожежн╕ частини Ташкента ╕ Ташкентсько╖ област╕. В╕дд╕лення Ахтема Ал╕╓ва прибуло одним ╕з перших, йому довелося гасити пожежу впродовж 6 годин. Але половину «б╕лого золота» вдалося врятувати. Вс╕ командири в╕дд╕лень були представлен╕ до нагород. Медаль «За в╕двагу на пожеж╕» чекала ╕ Ахтема Ал╕╓ва. Але знову йому в╕дмовили з нев╕домих причин. Хоча… чому з «нев╕домих»? Перед врученням нагород завжди змушували писати автоб╕ограф╕ю, вказувати нац╕ональн╕сть… Тепер все зрозум╕ли? Згор╕ти п╕д час пожеж╕ кримським татарам люб’язно дозволялося, а бути нагородженим – н╕. «Ось так вони ставилися до нас, – з сумом писав мен╕ Ахтем-ага, – ╕ це було ╕стинне обличчя комун╕стичного режиму».

СТУДЕНТСЬК╤ РОКИ
Працюючи в пожежн╕й частин╕ селища К╕брай, Ахтем Ал╕╓в готувався до вступу в ╕нститут. Виб╕р упав на Ташкентський с╕льськогосподарський. Усп╕шно склав ╕спити ╕ з 1968 до 1973 року був студентом. Саме на студентськ╕ роки припада╓ перше знайомство з Укра╖ною, точн╕ше, з укра╖нцями та укра╖нською культурою. Разом з ним навчалася Валентина Коровицька з В╕нниччини та ╤ван Кузяк з Льв╕вщини. Тод╕ ж у Ташкент╕ гастролювали ансамбл╕ «Смер╕чка» ╕ «Червона рута». Може, саме вони ╕ заронили ╕скорку любов╕ до укра╖нсько╖ п╕сн╕ та й взагал╕ до всього укра╖нського?
Зрештою, Ахтем був жад╕бний до будь-яко╖ культури. Сп╕вав у ансамблях «Гульдоста» ╕ «Ялла», а ще грав на ударних ╕нструментах. Брав участь у КВК, тод╕ ж познайомився ╕з Масляковим та Гусманом.
На жаль, студентськ╕ роки швидко пролет╕ли… Оск╕льки юнак учився добре, то професор з Академ╕╖ Наук Узбекистану Аркад╕й Рибаков оф╕ц╕йно запропонував Ахтему навчатися в асп╕рантур╕.
Зрозум╕ло, що працелюбний кримський татарин зм╕г би продовжити навчання. ╤ тепер був би професором чи академ╕ком. Однак саме в цей час його потягнула до себе р╕дна земля… Голос Криму, якого Ахтем практично не знав, виявився сильн╕шим, ан╕ж жага знань. Нав╕ть студентка, як╕й дуже симпатизував, не змогла його затримати в столиц╕ Узбекистану…

ПОНЕВ╤РЯННЯ В «УКРА╥НСЬКОМУ» КРИМУ
У 1974 роц╕ Ахтем Ал╕╓в став кримчанином. Хоча це, може, й голосно сказано. Тогочасний Крим ╕ укра╖нц╕в «перемелював» за л╕чен╕ роки, а кримських татар в╕н взагал╕ не чекав. П’ятнадцять рок╕в (з 1974 до 1989 року, коли кримськ╕ татари почали повертатися масово) видалися Ахтему Ал╕╓ву справжн╕м пеклом:
«Я й тепер дивуюся, як мен╕ вдалося витримати ус╕ приниження, – згаду╓ Ахтем-ага, – ус╕ ц╕ знущання м╕сцево╖, районно╖ влади… А ск╕льки я здоров’я втратив – про це зна╓ т╕льки Бог. Маючи фах агронома, виноградаря, я був вимушений працювати трактористом, слюсарем, а то й просто чорноробом. Мене перекидали з м╕сця на м╕сце, я виконував важку ╕ низькооплачувану роботу. Тому ╕ пенс╕я у мене така низька…
Але це не головне, я був готовий до будь-яко╖ роботи! Т╕льки ж вони навмисно все робили, щоб я покинув Крим «за власним бажанням». Думали, що я не витримаю цього тиску. Але я чинив оп╕р ╕ щодня молився Всевишньому, аби в╕н захистив мене в╕д сатрап╕в.
П╕дтримку Аллаха я в╕дчував з першого дня мого перебування на р╕дн╕й земл╕. Я пост╕йно чув його голос: «Ходи по кримськ╕й земл╕ впевнено, на зло не в╕дпов╕дай злом, намагайся робити б╕льше добра людям. ╤ н╕кого не б╕йся!».

ПОДВИГ ТОЛЕРАНТНОСТ╤
Зрозум╕ло, що Ахтему ╕мпер╕я в печ╕нках сид╕ла. Знищити ╖╖ в╕н не м╕г, трансформувати також. Але, як добропорядний мусульманин, намагався компенсувати чорн╕ ╕мперськ╕ д╕яння сво╖ми добрими справами. Якось вл╕тку 1974 року Ахтем Ал╕╓в побачив на дн╕ пересохлого озерця кам╕нь, вкритий товстим шаром мулу. Почистивши його, молодий кримський татарин побачив написи н╕мецькою мовою. Виявилося що це… надмогильний пам’ятник Х╤Х стол╕ття! Ахтем дов╕з його до л╕сопосадки ╕ заховав, прикопавши землею ╕ закидавши хмизом.
Йому стало все зрозум╕ло, адже село Красногвард╕йське до в╕йни було н╕мецьким. Влада вир╕шила «н╕мецький сл╕д» стерти так само ╜рунтовно, як ╕ кримськотатарський. У даному випадку н╕мц╕ були для Ахтема Ал╕╓ва друзями по нещастю. ╥хн╕й Новий Цюр╕хталь перейменували так само, як ╕ сотн╕ кримськотатарських м╕ст ╕ с╕л. Дивно, що на цвинтар╕ не залишилося жодного н╕мецького надмогильного пам’ятника!
Але Ахтем знаходив ╖х у зовс╕м неспод╕ваних м╕сцях: в ярах, на дн╕ р╕чки Булганак, у старих ру╖нах, п╕д мостами, у великих ямах для см╕ття. Агроном за осв╕тою н╕би переквал╕ф╕кувався в археолога: в╕н шукав надмогильн╕ плити увесь в╕льний в╕д роботи час. У 1991 роц╕ в сел╕ згор╕ла тваринницька ферма, збудована в╕дразу п╕сля в╕йни. У вогн╕ згор╕ло 28 кор╕в, яких благополучно «списали» ╕ закопали. А коли почали валити ст╕ни, то виявилося, що вс╕ вони побудован╕ з розпиляних надмогильних пам’ятник╕в! Ахтем ╕ тут дещо встиг приховати. В╕н в╕рив, що коли-небудь, п╕сля кримських татар, повернуться н╕мц╕, болгари, греки, в╕рмени…
«Для варвар╕в ц╕ плити були всього лише будматер╕алами, але для мене це були ╕сторичн╕ пам’ятки, – так пояснював мен╕ свою наполеглив╕сть Ахтем-ага. – Якби раптом на дн╕ озера я знайшов не н╕мецький, а болгарський пам’ятник, або, скаж╕мо, грецький, то все одно рятував би все, що можна врятувати. ╤ рос╕йськ╕ пам’ятники рятував би, адже це також ╕стор╕я мого Криму…
Один н╕мецький турист назвав мо╓ захоплення «подвигом толерантност╕». Може, й голосно сказано, але на фон╕ реал╕й… Подив╕ться, що нин╕ ко╖ться в Криму: в Нижньог╕рському район╕ зруйновано понад 270 кримськотатарських надмогильних пам’ятник╕в, у Бахчисарайському – понад 40, у Б╕лог╕рському близько 50; майже по всьому Криму йде руйнування кримськотатарських кладовищ. ╢пископ Лазар чомусь мовчить ╕ не поясню╓ людям, що це великий гр╕х…
Хто ж вони, ц╕ варвари? Хто ними керу╓? ╤ нав╕що вони це роблять? Зрозум╕ло одне: комусь дуже хочеться дестаб╕л╕зувати ситуац╕ю в Криму ╕ по вс╕й Укра╖н╕.
Але я тут ус╕м пояснюю, що не можна в╕дпов╕дати на варварство аналог╕чним варварством. За будь-яких обставин мусульманин Ахтем Ал╕╓в буде знаходити, рятувати християнськ╕ пам’ятники ╕ збер╕гати християнську складову ╕стор╕╖ Криму…»
*  *  *
Т╕льки-но я дописав останн╓ речення, як мен╕ неспод╕вано зателефонував Анатол╕й Св╕дзинський з Луцька. Виявля╓ться, в╕н залишив для мене у родич╕в свою нову книгу «Синергетична концепц╕я культур». Що ж, певно, ц╕нний подарунок… Не став в╕дкладати справу у довгий ящик, по╖хав ╕ забрав книгу. В╕дкрив там, де в╕дкрилося, ╕ прочитав фразу, яка була вид╕лена трохи б╕льшими л╕терами: «Культура ╓ процес подолання зла творч╕стю».
Чи не дивний зб╕г? З Анатол╕╓м Вадимовичем ми не бачились рок╕в зо два, не листувалися ╕ не телефонували одне одному. ╤ тут раптом… Я не м╕стик, але це, певно, якийсь Божий знак. Дякую професоре! Заради одн╕╓╖ лише ц╕╓╖ фрази варто було ╖хати в ╕нший к╕нець м╕ста. Вона ╓ дуже доречною, адже в н╕й сконцентрована вся б╕ограф╕я Ахтема Ал╕╓ва. Весь його житт╓вий шлях п╕дтверджу╓, що ╕ таке визначення культури ма╓ право на ╕снування.

ЛЮДИНА, ЯКА ПРИКРАША╢ ЗЕМЛЮ
Коли у Ки╓в╕ розпочалася «помаранчева» революц╕я, Ахтем Ал╕╓в також вирушив у столицю. В╕н в╕дчув, якою великою силою ╓ об’╓днана нац╕я. Почав поважати укра╖нц╕в за витримку, доброзичлив╕сть, толерантн╕сть. Сотн╕ тисяч людей з╕бралися на Майдан╕ – ╕ жодно╖ крапл╕ кров╕, жодно╖ сутички. А були ж там люди ╕ протилежних погляд╕в! Саме в Ки╓в╕ вир╕шив: вийде на пенс╕ю ╕ в╕дразу почне прикрашати кримську землю трояндами.
Справи не забарилися: спочатку подарував 52 кущ╕ Красногвард╕йськ╕й школ╕. Пот╕м почав ╖здити за меж╕ р╕дного села; скаж╕мо, подарував 64 саджанц╕ Бахчисарайськ╕й школ╕ № 5, 33 – школ╕ № 2 у Старому Криму, 45 – С╕мферопольськ╕й школ╕ № 42…
З нагоди Дня незалежност╕ Укра╖ни Ахтем Ал╕╓в вир╕шив подарувати 45 кущ╕в троянд укра╖нськ╕й школ╕-г╕мназ╕╖, директором яко╖ ╓ Натал╕я Руденко. А ще 120 п╕дсн╕жник╕в! Тепер береже подяку в╕д ц╕╓╖ ╓дино╖ укра╖нсько╖ школи в С╕мферопол╕, бо в н╕й ╓ дуже тепл╕ слова: «Доброму сад╕вничому Ахтему Ал╕╓ву, людин╕ небайдуж╕й, яка прикраша╓ землю».
╤, д╕йсно, прикраша╓! Хоче подарувати саджанц╕ троянди ус╕м школам Криму, хоч на це п╕де близько 5 рок╕в. Ахтем-ага не впада╓ у в╕дчай: «Поки зможу ходити – буду вирощувати кв╕ти ╕ дарувати людям…».
Оск╕льки Ахтем Ал╕╓в ╓ людиною «соборною», то не збира╓ться обмежуватись сонячним п╕востровом. Якось прочитав зам╕тку про канадця укра╖нського походження Степана Горлача, який п╕шки пройшов усю Укра╖ну хрест-навхрест: в╕д Львова до Луганська ╕ в╕д Черн╕гова до Одеси. А ще з нагоди 2000-р╕ччя християнства посадив 2000 саджанц╕в дуба у м╕сцях компактного проживання укра╖нц╕в. Ахтем Ал╕╓в узяв на озбро╓ння цю ╕дею, щоправда, творчо переосмисливши ╖╖. А що як посадити троянди через усю Укра╖ну у вигляд╕ хреста? В╕д Черн╕гова до Одеси ╕ в╕д Львова до Луганська? Це було б дуже символ╕чно. По-перше, це п╕дсилило б задум патр╕отичного укра╖нця з Канади. По-друге, зайвий раз п╕дтвердило б, що кримськ╕ татари ╓ одним ╕з двох кор╕нних народ╕в Укра╖ни. «Трояндовий» хрест, висаджений мусульманином, – у цьому також була б своя символ╕ка. Це був би дуже гарний приклад толерантност╕, оц╕нений вс╕╓ю Укра╖ною. Християни люблять символ╕зм. А тут в╕дразу м╕льйони людей д╕зналися б, що мусульмани не лише воюють за свою Соборну мечеть ╕ за д╕лянки земл╕, але й готов╕ прикрашати кв╕тами всю Укра╖ну, дружити з укра╖нцями.
 
В РОЛ╤ «УКРА╥Н╤ЗАТОРА»
Життя пролет╕ло до прикрого швидко… Настав ╕ пенс╕йний в╕к. Але Ахтем-ага зовс╕м не збира╓ться робити належну у таких випадках в╕кову поправку. Сказав, що вивчить укра╖нську мову ╕ вчить ╖╖ – наполегливо, ц╕леспрямовано. Мало того, виступав з ╕н╕ц╕ативою, щоб не лише д╕ти, але й доросле населення Криму мало можлив╕сть вивчати факультативно укра╖нську ╕ кримськотатарську мови.
А ще пост╕йно популяризу╓ газету «Кримська св╕тлиця» та додаток для д╕тей «Джерельце». Ну, х╕ба не при╓мно мен╕, льв╕вському власкору, отримувати так╕ ц╕кав╕, тепл╕ листи?
«У нашому сел╕ ╓ чудов╕ вчител╕ укра╖нсько╖ мови: В╕ктор╕я Микола╖вна Однокоз, Над╕я ╤ван╕вна Орнат, Улькера ╤сва╖л╕вна Шабатова. Прочитавши «Джерельце», я в╕ддаю його школярам. Вони повинн╕ навчитися змалку любити Батьк╕вщину, людей, природу… ╥х треба привчати творити добро. Вони повинн╕ виростати толерантними, в╕ротерпимими, чесними. Повинн╕ допомагати влад╕. ╤ ви зна╓те, мен╕ зда╓ться, що вони люблять Укра╖ну такою, яка вона ╓! ╤ багато людей починають жити за принципом: «Чим б╕льше зробимо для Укра╖ни, тим краще вона буде п╕клуватися про нас». А стосовно вивчення державно╖ мови, то тут нам найб╕льше допомага╓ «Кримська св╕тлиця»! Ця газета варта того, щоб ╖╖ п╕дтримувати на найвищому р╕вн╕…»
Треба сказати, що Ахтем-ага ╓ надзвичайно активною людиною у вс╕х в╕дношеннях. В╕н не т╕льки вирощу╓ троянди, але й малю╓. Щор╕чно проводить 10-12 художн╕х виставок у С╕мферопол╕, Бахчисара╖ та районах Криму. А ще бере участь у художн╕й самод╕яльност╕ села. Жодне свято не обходиться без ╖хнього хору, де Ахтем Ал╕╓в гра╓ далеко не останню скрипку. Та що там хор! Його роль у житт╕ села взагал╕ важко переоц╕нити. ╤ з точки зору земляк╕в – кримських татар, ╕ з точки зору укра╖нц╕в. Я б сказав – особливо з точки зору укра╖нц╕в! Бо таких б╕йц╕в за укра╖нську державн╕сть у Криму небагато. У минулому роц╕ на День незалежност╕ Укра╖ни в╕н орган╕зував у Красногвард╕йському справжн╓, а не формальне свято. Детально описав, як воно готувалося:
«Я ходив по селу ╕ запрошував ус╕х на святковий концерт, говорив, що будемо сп╕вати лише укра╖нськ╕ п╕сн╕, танцювати лише укра╖нськ╕ танц╕. Дехто з укра╖нц╕в об╕цяв прийти, але чомусь не вс╕х, на кого я розраховував, побачив на свят╕. Я був одягнений в укра╖нськ╕ шаровари ╕ у вишиванку. Сп╕вали ми «П╕сню про рушник», «Розпрягайте, хлопц╕, коней», «Червону руту», «Черемшину» та багато ╕нших в╕домих п╕сень. У нашому сел╕ такого ще не було н╕коли. Ось що значить – ум╕ти переконувати людей! Дуже мен╕ дякували деяк╕ укра╖нц╕, особливо Петро Коваль з дружиною.
Ось так, в м╕ру можливостей, я пропагую укра╖нськ╕ традиц╕╖ ╕ мову. Не вс╕ мене розум╕ють, на жаль… Ентуз╕аст╕в мало, представники укра╖нських орган╕зац╕й дуже р╕дко нав╕дуються у с╕льську м╕сцев╕сть… А так хот╕лося б, щоб були так╕ зустр╕ч╕! Адже це дуже п╕дносило б дух укра╖нц╕в ╕ кримських татар. Мен╕ дуже хочеться, щоб 2009 р╕к був роком культурно╖ революц╕╖, ╕ щоб люди усв╕домили: лежати на диван╕ перед телев╕зором шк╕дливо для здоров’я. Необх╕дна активна позиц╕я, а ми губимо сам╕ себе оцим лежанням.
У мо╓му розум╕нн╕ Укра╖на – це могутн╓ плодове дерево. Ми, прост╕ люди м╕ста ╕ села, по сут╕, ╓ кореневою системою цього дерева. Якщо кор╕ння буде м╕цним ╕ здоровим, то ╕ держава процв╕татиме, даватиме плоди.
Кримськ╕ татари (кримц╕) ╓ частиною цього дерева, ╕ ╖х неможливо в╕дд╕лити в╕д нього. А ось штамбом цього плодоносного дерева ╓ Президент Укра╖ни. Якщо не захистимо його, то багато втратимо. ╤ншого такого Президента може й не бути. В╕н для Укра╖ни як Джордж Вашингтон для Сполучених Штат╕в. П╕сля «Помаранчево╖» революц╕╖, коли я повернувся з Ки╓ва до Криму, мен╕ вдалося об╕йти понад 900 с╕мей ╕ заг╕тувати близько 5400 громадян в╕ддати сво╖ голоси за В╕ктора Ющенка.
Прихильники Януковича, Грача ╕ в╕тренк╕вц╕ називали мене «нашистом», «американцем», «оранжевим мандарином» ╕ таке ╕нше в цьому ж дус╕… Але я вперто робив свою справу, бо знав, що цього Президента обрала краща, св╕дом╕ша частина народу…»
*  *  *
Ось такий в╕н, Ахтем Ал╕╓в. З телепередач ми зна╓мо дещо ╕нший образ кримського татарина. Це, як правило, якийсь м╕тингувальник чи п╕кетувальник. Радикал, одним словом. Але ж у Криму ╓ ╕ так╕, як Ахтем-ага! Те, що ╖х небагато, не повинно бути аргументом на користь того, щоб ╕гнорувати ╖хню думку. Навпаки, кожен з ц╕╓╖ когорти повинен бути в╕домим, захищеним, а головне, вислуханим.
Поки що, наск╕льки мен╕ в╕домо, Ахтем Ал╕╓в не може похвалитися великою увагою влади до сво╓╖ персони. А це означа╓, що зусилля марнуються. Н╕, в╕н, звичайно, продовжу╓ нести св╕й важкий «хрест» ╕ н╕ на що не скаржиться. Може, тому, що «хрест» його особливий, кв╕тучий, трояндовий? Любов до р╕дно╖ земл╕ ╕ до всього живого дода╓ йому сил? Все це так, але все одно хочеться звернутись до влади: владонько наша р╕дна, народна! П╕дтримай його, бо так прийнято в св╕т╕. Не плоди радикал╕в на наш╕ голови! Не плоди розчарованих ╕ знев╕рених. Гасити полум’я конфл╕кт╕в набагато дорожче, а ми, поки що, не дуже багата держава…

Серг╕й ЛАЩЕНКО.

P. S. Не надто вже спод╕ваючись на державу, Ахтем Ал╕╓в все-таки розрахову╓, що в╕дгукнуться люди добро╖ вол╕, яким не байдужа доля Укра╖ни, Криму. Просив нав╕ть подати його адресу, що я ╕ виконую:
Ахтем Ал╕╓в, вул. Нова, 6, с. Красногвард╕йське, Сов╓тський район, АРК, 97242.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #23 за 05.06.2009 > Тема "Крим - наш дім"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=7348

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков