"Кримська Свiтлиця" > #23 за 05.06.2009 > Тема "Резонанс"
#23 за 05.06.2009
КОМУ ЗАВАЖА╢ ПРЕЗИДЕНТ УКРА╥НИ
КРИМСЬКИЙ МАЙДАН
Укра╖нськ╕ пол╕тики нер╕дко вдаються до рев╕з╕╖ Конституц╕╖, особливо в частин╕ державного устрою. При тому вони посилаються на досв╕д деяких в╕домих заруб╕жних кра╖н, не дуже замислюючись над конкретними обставинами ╕снування Укра╖ни ╕ зовс╕м не зважаючи на ментал╕тет укра╖нц╕в. Тому дозволено буде зазирнути в ╕стор╕ю. В╕зант╕йський ╕мператор Маврик╕й (582-602 рр. н. е.) у сво╖й книз╕ «Стратег╕я» наводить, зокрема, так╕ в╕домост╕ про слов’ян: «...Вони завжди ворогують одне з одним... часто розходяться в думках ╕ не можуть д╕йти сп╕льного р╕шення; якщо й вир╕шують що-небудь сп╕льно, негайно ж порушують ухвалене р╕шення, бо вс╕ додержуються протилежних думок ╕ н╕хто не хоче поступитися ╕ншому... Через те, що у них бува╓ багато чвар, доречно декотрих ╕з них привернути до себе словами або дарами ╕ вести боротьбу з рештою, не допускаючи, щоб вони вс╕ об’╓днались ╕ п╕дкорились сп╕льн╕й влад╕». У наведених уривках не важко вп╕знати нашу Верховну Раду ╕ не т╕льки ╖╖. Зайве нагадувати, що порадою: «Привернути до себе словами або дарами», – користувалися протягом стол╕ть вс╕, хто прагнув поневолити наш народ, особливо Рос╕я. А провокатори невпинно працюють над тим, аби не допустити наш народ до об’╓днання п╕д сп╕льною владою. А ось уже через триста рок╕в п╕сля Маврик╕я наш л╕тописець у Лаврент╕╖вському списку спов╕ща╓ про новгородськ╕ под╕╖: «У л╕то 862 вигнали варяг╕в за море, ╕ не дали ╖м данини, ╕ почали сам╕ в себе владарювати, ╕ не було в них правди, ╕ постали р╕д на р╕д, ╕ була в них усобиця, ╕ воювати почали сам╕ з собою. ╤ вир╕шили сам╕ у себе: «Пошука╓мо соб╕ князя, який би волод╕в нами ╕ судив по праву». ╤ п╕шли за море до варяг╕в, ╕ кажуть ╖м чюдь, словени, кривич╕ ╕ весь: «Земля наша велика ╕ об╕льна, а порядку в н╕й нема, прийд╕ть княжити ╕ волод╕ти нами». ╤ вибралось три брати з родами сво╖ми: Рюрик, Синеус ╕ Трувор – ╕ под╕лили м╕ж собою всю Русь. Дво╓ останн╕х через два роки померли, ╕ вс╕ земл╕ д╕сталися Рюриков╕. Л╕тописець зазнача╓, що новгородц╕, як╕ ран╕ше були словенами, стали од роду варяжського, а Рюрик, пос╕вши Новгород, пороздавав м╕ста Полоцьк, Ростов, Б╕ло-Озеро ╕ ╕нш╕ мужам сво╖м. Новгородц╕ зрозум╕ли свою помилку, закликавши на княж╕ння чужинц╕в. Н╕коновський л╕топис 864 р. пов╕домля╓: «Убитий був болгарами Оскольдов син. Новгородц╕ образились, кажучи: «Чому бути нам рабами ╕ багато зла терп╕ти в╕д Рюрика ╕ в╕д роду його?». Того ж л╕та убив Рюрик Вадима Хороброго й ╕нших багатьох повбивав новгородц╕в, радник╕в його». Тобто легко було закликати варяг╕в на княж╕ння, а позбутися ╖хньо╖ зверхност╕ виявилось справою дуже складною. Л╕тописи пов╕домляють, що 200 рок╕в платила Русь данину варягам – аж до смерт╕ Ярослава Мудрого. З цього еп╕зоду ста╓ зрозум╕лим, що пол╕тично сильний князь був потр╕бний, але чужинц╕ були небажан╕, через зайв╕ людськ╕ й економ╕чн╕ втрати та его╖стичну пол╕тику на користь свого народу. Тепер уяв╕мо, що у Верховн╕й Рад╕ ухвален╕ закони, як╕ зводять нан╕вець владу або й зовс╕м л╕кв╕дують посаду Президента, тод╕ якась зац╕кавлена держава може скупити 5-10 депутат╕в нашого парламенту, щоб мати слухняну б╕льш╕сть ╕ змусити Верховну Раду ухвалювати закони, що ведуть до колон╕зац╕╖ Укра╖ни. ╤ якщо з якогось дива цьому спробу╓ завадити Прем’╓р-м╕н╕стр, якому тепер д╕стануться вс╕ повноваження Президента, то на нього швидко знайдеться управа: його (або ╖╖) викличуть на зв╕т до Верховно╖ Ради ╕ в╕дправлять у в╕дставку. Зв╕сно, Прем’╓р-м╕н╕стр не стане чекати тако╖ наруги ╕ звернеться за допомогою до т╕╓╖ ж держави, яка скупила депутат╕в. Так розпочнеться розпродаж оптом ╕ вроздр╕б укра╖нсько╖ незалежност╕ аж до ц╕лковитого ╖╖ знищення. Тут необх╕дно особливу увагу звернути на залежн╕сть Прем’╓р-м╕н╕стра в╕д Верховно╖ Ради, яка може стати керованою ╕ншою державою. У раз╕ тако╖ зовн╕шньо╖ загрози оп╕р може чинити т╕льки незалежний в╕д парламенту всенародно обраний Президент, здатний накладати вето на невиг╕дн╕ Укра╖н╕ закони. Щоб подолати вето, зац╕кавлена держава повинна мати так звану конституц╕йну слухняну б╕льш╕сть у склад╕ Верховно╖ Ради, а для цього потр╕бно скупити вже близько 80 депутат╕в. При таких масових «закупках» Президент ма╓ право розпустити парламент ╕ призначити нов╕ вибори, бо це спотворю╓ волю виборц╕в, як╕ ╓, зг╕дно з Конституц╕╓ю, основою влади в Укра╖н╕. Якщо ж Президент потрапив п╕д вплив ╕ншо╖ держави наст╕льки, що «зда╓» ╕нтереси Укра╖ни, тод╕ парламент може оголосити йому «╕мп╕чмент» ╕ призначити нов╕ всенародн╕ вибори Президента. У такому вигляд╕ Укра╖на ╓ б╕льш захищеною, н╕ж просто парламентська республ╕ка без Президента. Тому намагання л╕кв╕дувати цю посаду або послабити ╖╖, зменшуючи повноваження та обираючи Президента в парламент╕, спрямован╕ проти незалежност╕ Укра╖ни. Отже, ╕сторичний досв╕д нашого народу вимага╓ сильно╖ президентсько╖ влади. А це означа╓, що Президент обира╓ться народом, а Верховна Рада не ма╓ права зменшувати його повноваження, а тим паче – л╕кв╕довувати його посаду чи п╕дпорядковувати ╖╖ Верховн╕й Рад╕. Президент повинен мати право накладати вето на р╕шення Верховно╖ Ради ╕ м╕сцевих рад ус╕х р╕вн╕в, якщо вони порушують Конституц╕ю чи закони Укра╖ни. Йому повинн╕ п╕дпорядковуватись Рада нац╕онально╖ безпеки ╕ оборони, Збройн╕ Сили, Внутр╕шн╕ в╕йська, М╕н╕стерство внутр╕шн╕х справ, Сили швидкого реагування вс╕х вид╕в, Служба безпеки Укра╖ни ╕ Прокуратура. Укази Президента можуть бути зупинен╕ т╕льки Верховним Судом Укра╖ни в раз╕ порушення Конституц╕╖ чи закон╕в Укра╖ни. Практика к╕лькох останн╕х рок╕в засв╕дчила, що Верховна Рада не може не т╕льки керувати Укра╖ною, а нав╕ть виконувати сво╖ основн╕ функц╕╖ – ухвалювати закони. Це пов’язано з тим, що пост╕йно порушу╓ться принцип верховенства б╕льшост╕, виявлений голосуванням. Порушення принципу верховенства б╕льшост╕ – дорога до анарх╕╖ ╕ самознищення держави. Тому якомога швидше повинен бути ухвалений закон про негайну втрату депутатських повноважень ╕ крим╕нальну в╕дпов╕дальн╕сть депутат╕в за порушення принципу верховенства б╕льшост╕. Необх╕дно пок╕нчити з практикою перманентних зм╕н Конституц╕╖ «п╕д себе». Повинен бути встановлений порядок, за яким зм╕ни Основного закону набували б чинност╕ т╕льки починаючи з нового скликання Верховно╖ Ради п╕сля належно╖ перев╕рки ╖х Конституц╕йним Судом. Серед аргумент╕в на користь послаблення президентсько╖ влади в Укра╖н╕ посилаються на досв╕д Англ╕╖, де, мовляв, королева практично не ма╓ влади. Але ж в англ╕йському парламент╕ ╕сну╓ верхня палата, в як╕й зас╕дають незм╕нн╕ ╕ незалежн╕ в╕д виборц╕в лорди ╕ пери Англ╕╖. Саме ця палата й викону╓ т╕ функц╕╖, як╕ не може виконувати англ╕йська королева. Згадують також Федеративну Республ╕ку Н╕меччину, де президент обира╓ться в парламент╕, але ж ФРН утворилася шляхом об’╓днання к╕лькох н╕мецьких держав-земель. Там кожна земля ма╓ св╕й парламент, а федеральний парламент ╓ чимось на кшталт колективного президента ФРН. Цей приклад не характерний для Укра╖ни. А Франц╕я й ╤тал╕я вживають заход╕в до посилення президентсько╖ влади. Склада╓ться враження, що деяк╕ пол╕тики п╕дхоплюють будь-як╕ аргументи, щоб обдурити людей ╕ нав’язати Укра╖н╕ неефективний державний устр╕й, аби вона стала зовс╕м безпом╕чною перед будь-якими загрозами. ╤ ми ще спод╕ва╓мось, що Верховна Рада, по зав’язку нашпигована под╕бними пол╕тиками, поведе Укра╖ну до св╕тлого майбутнього, варто лишень прибрати з ╖╖ дороги Президента? Даремно. На непристойну притчу перетворилося протистояння м╕ж Ю. Тимошенко та В. Ющенком. Практично вся минула ос╕нньо-зимова парламентська сес╕я пройшла в намаганнях Тимошенко знищити владу Президента та будь-що сам╕й залишитись при влад╕. Нею була проявлена неабияка винах╕длив╕сть ╕ наполеглив╕сть. ╥╖ пол╕тичн╕ маневри не залишають жодних сумн╕в╕в щодо ╖╖ готовност╕ грати в будь-як╕й команд╕ ╕ провадити будь-яку пол╕тику, аби лише забезпечувалася ╖╖ особиста влада. На жаль, поки що в кра╖н╕ переважають ознаки анарх╕╖, призв╕дниками яко╖ часто виступають Прем’╓р-м╕н╕стр ╕ Верховна Рада, як╕ дозволяють соб╕ нашвидкуруч коригувати Конституц╕ю простою б╕льш╕стю, нав╕ть не узгоджуючи з Конституц╕йним Судом, виправдовуючи це якоюсь доц╕льн╕стю. Так намагалися вкотре в╕д╕брати у Президента п╕дпорядковану йому Службу безпеки ╕ передати ╖╖ чи Верховн╕й Рад╕, чи Прем’╓р-м╕н╕стров╕. Прикметно, що рос╕йськ╕ екстрем╕сти заявляють територ╕альн╕ претенз╕╖ до Укра╖ни, а у нас тим часом провадиться антинатовська пропаганда, яку, начебто, п╕дтриму╓ б╕льш╕сть населення. Ц╕лком слушно один дописувач запиту╓, чи не спод╕ва╓мось ми, що Укра╖ну захистять люди з подв╕йним громадянством? Звичайно, н╕. Значить, треба мати потужну п╕дтримку, яко╖ н╕хто, кр╕м НАТО, не в змоз╕ нам надати. Тому антинатовська пропаганда ма╓ головну мету – позбавити Укра╖ну будь-яко╖ п╕дтримки, щоб з нею легше було розправлятися. Тому Укра╖на повинна провадити дуже обачну зовн╕шню пол╕тику у в╕дносинах ╕з Рос╕╓ю, хоча це ╕ не да╓ нам жодних гарант╕й. Одночасно треба пояснювати нашим людям необх╕дн╕сть союзу з НАТО. Необх╕дно зм╕цнювати Збройн╕ Сили, особливо в частин╕ нових вид╕в озбро╓нь; боротися з ворожою агентурою, для чого зм╕цнювати СБУ; невпинно провадити патр╕отичну пропаганду, особливо через телебачення, яке част╕ше працю╓ проти Укра╖ни, н╕ж на ╖╖ користь. Щодо особи Президента Укра╖ни невпинно провадиться ворожа пропаганда, метою яко╖ ╓ усунення його в╕д влади. Зважаючи на те, що укра╖нц╕ представлен╕ у Верховн╕й Рад╕ в меншост╕, л╕кв╕дац╕я влади укра╖нського Президента означатиме ц╕лковите усунення в╕д влади укра╖нського народу, який склада╓ 78% всього населення Укра╖ни. Це стане головним етапом колон╕зац╕╖ Укра╖ни Рос╕╓ю. Поширення розмов, н╕бито блок БЮТ представля╓ укра╖нський народ, н╕кого не повинно ввести в оману, бо весь минулий р╕к парламентсько╖ д╕яльност╕ цього блоку дав переконлив╕ св╕дчення в╕дступництва його кер╕вництва ╕ потурання в╕дступництву його депутат╕в. Антиукра╖нськ╕ симптоми загрозлив╕: газова в╕йна з Рос╕╓ю супроводжувалася шаленою антиукра╖нською пропагандою; усунення з посади в╕дданого Укра╖н╕ профес╕онала – м╕н╕стра закордонних справ В. Огризка з порушенням Конституц╕╖; заклики до «╕мп╕чменту» Президента чи до негайного п╕дпорядкування його Верховн╕й Рад╕; або й до тако╖ ж негайно╖ л╕кв╕дац╕╖ посади Президента Укра╖ни. Останн╕ заклики мають безперечн╕ ознаки антидержавного заколоту. Трива╓ наступ на укра╖нську мову: на Харк╕вщин╕ 75% укра╖нського населення, а в м. Харков╕ транспаранти пов╕домляють: «Харьков – русский город». У Луганську 51,5% укра╖нц╕в, а деяк╕ м╕сцев╕ видання брешуть: «В Луганске 99% русских», – ╕ н╕ укра╖нських шк╕л, н╕ газет нема. У Криму близько 25% укра╖нц╕в, а там нав╕ть в╕д кер╕вник╕в держави не хочуть чути укра╖нську мову. Настав час укра╖нцям стати на захист сво╖х нац╕ональних ╕нтерес╕в, сво╓╖ культури ╕ сво╓╖ мови. ╢днаймось ╕ роб╕мо!
Олександр ЛУКАШ, кандидат техн╕чних наук. («Шлях перемоги», 29. 04. 2009 р.)
"Кримська Свiтлиця" > #23 за 05.06.2009 > Тема "Резонанс"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=7342
|