Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3165)
З потоку життя (6380)
Душі криниця (3499)
Українці мої... (1463)
Резонанс (1498)
Урок української (988)
"Білі плями" історії (1670)
Крим - наш дім (532)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ВЕСЕЛКА
В╕рш╕ нашого дитинства


Р╤ДНА МОВА
З дитинства мо╖ батьки навчали мене любити свою Батьк╕вщину з кв╕тучими садами, безмежними...


В╤РШ╤ НАШОГО ДИТИНСТВА. ╤ван ДРАЧ
Перша зб╕рка поез╕й ╤вана Драча «Соняшник» побачила св╕т 1962 року.


«У КОЖНО╥ ФЕ╥ БУВАЮТЬ ПРИ╢МН╤ МОМЕНТИ...»
В гостях "Джерельця" ╕з сво╖ми поез╕ями Наталка ЯРЕМА, Наталя МАЗУР ╕ Ксенислава КРАПКА


НАЙКРАЩ╤ УКРА╥НСЬК╤ МУЛЬТФ╤ЛЬМИ ВС╤Х ЧАС╤В
6 кв╕тня св╕т в╕дзначив День мультф╕льм╕в. Це свято було засноване 2002 року М╕жнародною...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #22 за 29.05.2009 > Тема ""Джерельце""
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#22 за 29.05.2009
ПОМОЖИ МЕН╤, БОЖЕ!

В житт╕ кожно╖ людини ╓ певн╕ пер╕оди, етапи, ╕ хоча вона не замислю╓ться, як зак╕нчу╓ться один ╕з них ╕ почина╓ться ╕нший, вони все ж в╕дбуваються. Добре, коли наступний усп╕шн╕ший ╕ як╕сн╕ший за попередн╕й. Я теж н╕коли навмисно не стежила за тим, ск╕льки таких пер╕од╕в уже подолано ╕, головне, як╕ результати вони принесли.
У художню школу прийшла не випадково, не для того, щоб «заповнити св╕й в╕льний в╕д урок╕в час», а прийшла за покликанням серця, переборовши перед тим умовляння бабус╕, що, мабуть, не треба-таки, бо ╕ часу не вистачатиме, ╕ де брати кошти (навчання платне, а фарби, пензл╕, пап╕р ╕ все таке ╕нше – це теж для нашо╖ с╕м’╖ не так просто). Та в кожно╖ людини ╓ своя доля, наперед визначена ╕ дана Богом. ╤ ось вона привела мою майбутню вчительку художньо╖ школи ╤рину ╤ван╕вну Каленик у той клас, де я навчалася. ╤рина ╤ван╕вна прийшла, щоб розпов╕сти про художню школу ╕мен╕ Миколи ╤васюка, навчання в н╕й ╕ набрати учн╕в на новий навчальний р╕к. Коли ус╕ мо╖ однокласники почали показувати на мене, що, мовляв, я можу п╕ти в художню школу, бо гарно малюю, то я сид╕ла н╕ жива, н╕ мертва. Хот╕ла навчатися дуже, але ж…бабуся не дозволить…
З тривогою в серц╕ прийшла додому, з╕ страхом Божим розпов╕ла про все. Звичайно, бабуся в╕драджувала (я ж це передбачала).Та я умовляла ╖╖ лише про одне: т╕льки спробую, п╕ду на вступн╕ ╕спити (вступ за конкурсом), спробую сво╖ сили, а навчатися не буду, хочу т╕льки знати, чи чогось варте мо╓ вм╕ння.
Директор В╕ктор Васильович Макогон дописав мо╓ пр╕звище ол╕вцем, у к╕нц╕ списку. Радив ╕ти на ╕спити. ╤… я вступила. Моя рад╕сть була з╕ сльозами на очах, бо ж… розмова була, що не навчатимусь. Т╕льки спробую. ╤ бабуся зрештою погодилась, а я стала ученицею художньо╖ школи.
А пот╕м – п’ять рок╕в навчання. Зайнят╕сть в основн╕й школ╕ ╕ тут. Для мене не було другорядного. Тим паче, що я робила те, що любила. Н╕коли не нар╕кала, нав╕ть коли доводилося працювати вноч╕. Отод╕ я вперше в╕дчула себе дорослою – я могла пожертвувати сво╖м в╕дпочинком заради улюблено╖ справи.
На той час я уже писала в╕рш╕, казки, опов╕дання, як╕ публ╕кувались в багатьох пер╕одичних м╕сцевих ╕ всеукра╖нських виданнях. ╤ це було н╕би мо╖м одним крилом. Живопис зростив мо╓ друге крило, бо ж х╕ба може людина бути, жити однокрилою?
Були перегляди наприк╕нц╕ кожно╖ чверт╕, оц╕нювання. Я ставала в╕дм╕нницею. Були конкурси. А «Буковинськ╕ розма╖» перед кожним Новим роком! Це щось прекрасне, це п╕дсумок ц╕лого року, це досягнення ╕ пошанування за працю.
Дв╕ч╕ (у 2006 ╕ 2007 роках) стала переможницею всеукра╖нського конкурсу «Нов╕ ╕мена Укра╖ни» в Укра╖нському фонд╕ культури у Ки╓в╕. Спочатку, звичайно, довелося побороти обласний конкурс ╕ отримати дозв╕л везти сво╖ картини у столицю. Брала участь у двох ном╕нац╕ях – живопис ╕ поез╕я. На пам’ять залишилися грамоти, вручен╕ головою Всеукра╖нського фонду культури Борисом ╤лл╕чем Ол╕йником, ╕ дв╕ медал╕ лауреата.
Рад╕сть… Що приносить людин╕ рад╕сть? Т╕льки праця, котра ув╕нчалася усп╕хом. Я твердо переконана в цьому. Забуваються труднощ╕, безсонн╕ ноч╕ б╕ля мольберта. Все це не врахову╓ться, коли перед тобою аж цв╕те з душею написана картина.
Моя участь в останньому «Буковинському розма╖». Це було 5 грудня 2007 року (2008-го навесн╕ зак╕нчувала художню школу). На в╕дкриття виставки у «Верн╕саж╕» прийшов голова обласно╖ держадм╕н╕страц╕╖ Володимир Кул╕ш. ╤ я була г╕дом ц╕╓╖ виставки. Х╕ба це можливо забути? На ст╕нах – б╕льше н╕ж 400 картин кращих учн╕в художн╕х шк╕л з ус╕╓╖ област╕. Серед них представлена ╕ моя р╕дна школа. Що в╕дчува╓ людина, коли одностайно визнають ╖╖ картини кращими? Звичайно, рад╕сть. Немов у калейдоскоп╕, проходять у пам’ят╕ години роботи, а в мозку п╕дсв╕домо стука╓: «Недаремно. Моя праця ув╕нчалася усп╕хом». Цього не зрозум╕╓ людина, яка навчилася в╕дчувати рад╕сть в╕д самих розваг, в╕д марно проведеного часу. Зате той, хто звик потрудитися, порад╕╓ разом з╕ мною.
А перемога в М╕жнародному конкурс╕ в ╤нд╕╖ (57-а М╕жнародна виставка Шанкар-╕нтернейшнлз) ╕ ср╕бна медаль ╕з сертиф╕катом до не╖…
╤ ось зак╕нчення художньо╖ школи. В╕нцем усього п’ятир╕чного навчання став документ з в╕дзнакою. Трепетно взяла його в руки ╕ пригадала, якою невм╕лою прийшла в художню школу ╕ як виборювала право ╕ дозв╕л навчатися в н╕й… Мабуть, найб╕льше ц╕ну╓ться те, що досяга╓ться ╕з зусиллями.
Зак╕нчую 11-й клас загальноосв╕тньо╖ школи. Попереду ще багато роботи ╕ тривог. А пот╕м? Пот╕м – вступ до художнього ВНЗ, а може, ╕ ще кудись, паралельно?.. Та з пал╕трою ╕ пензлем уже н╕кому мене не розлучити.
10 березня цього року в╕дкрилася в обласному кра╓знавчому музе╖ моя перша персональна виставка картин (також тут були публ╕кац╕╖ твор╕в, нагороди, в╕дгуки). Задовго до цього по обласному рад╕о звучав анонс про те, коли й де в╕дбудеться в╕дкриття персонально╖ виставки юно╖ художниц╕…
Слухала ╕ думала: «Невже це я, невже це про мене?». Н╕-н╕, я не зазнавалася й на йоту, бо, на щастя, не маю у соб╕ тако╖ риси. Т╕льки тиха рад╕сть ╕ щира подяка Богов╕, що моя праця не пропала марно.
Не знаю, що в такому раз╕, у такий день в╕дчувають ╕нш╕. Я в╕дчувала себе людиною, яка потр╕бна, яка може творити щось прекрасне, що приносило б рад╕сть, насолоду людям. Х╕ба може бути щось вище в╕д цього? На в╕дкриття виставки прийшли друз╕, однокласники, в╕дом╕ художники, представники влади… Чудовий ансамбль «Черн╕вчанка» прикрасив в╕дкриття виставки п╕снями про мову, Шевченка ╕ п╕снями на його слова.
Чотири програми телебачення висв╕тлювали ввечер╕ в╕дкриття виставки, про не╖ написали газети «Час», «Буковина», «Молодий буковинець», «Доба».
«Час»: «Тематика роб╕т - укра╖нсько-буковинська.
╢ ╕люстрац╕╖ до твор╕в Т. Г. Шевченка (зокрема, до «Причинно╖»). Ц╕╓ю експозиц╕╓ю юна художниця вплела ще одну нев’янучу кв╕тку пам’ят╕ слави ген╕я укра╖нського народу».
«Буковина»: «У зал╕ представлено 16 картин, зокрема - чудова ╕люстрац╕я до Кобзарево╖ поеми «Причинна». Виставку доповнюють численн╕ дипломи, грамоти, публ╕кац╕╖ талановито╖ авторки».
«Молодий буковинець»: «Юна талановита художниця Тетяна Полубко приурочила свою персональну виставку до 195-р╕ччя в╕д дня народження Тараса Шевченка. Випускниця художньо╖ школи ╕мен╕ Миколи ╤васюка виставила 16 найкращих картин, зокрема ╕люстрац╕╖ до твор╕в Кобзаря».
«Доба»: «Тетяна Полубко вголос ╕ на всю кра╖ну заявила про себе ще дек╕лька рок╕в тому… А на перш╕й персональн╕й виставц╕ живопису мастит╕ художники ╕ просто любител╕ р╕знобарвних образ╕в уважно розглядали написан╕ д╕вчиною твори… «На ц╕й картин╕ ст╕льки персонаж╕в, це ж над кожним треба було добре попрацювати», - раз у раз чулися коментар╕ мистецтвознавц╕в».
Ц╕лий м╕сяць черн╕вчани та гост╕ м╕ста в╕дв╕дували мою першу персональну виставку. П╕сля ╖╖ зак╕нчення я з трепетом розгорнула книгу в╕дгук╕в:
«Тетянко, тво╖ досягнення у малярств╕ та л╕тератур╕ просто вражають. Так тримати й надал╕!».
«Л╕га укра╖нських ж╕нок в╕та╓ тебе з в╕дкриттям першо╖ персонально╖ виставки. Захоплю╓мося тво╓ю багатогранною творч╕стю. Бажа╓мо творчого натхнення ╕ нового творчого польоту».
«Захоплен╕ тво╓ю обдарован╕стю. Дерзай, ╕ди вперед.
Ансамбль «Черн╕вчанка».
«Це чудово, що я побачив. Картини глибоко хвилюють. Бажаю подальших усп╕х╕в у творчост╕».
«Бажаю тоб╕ св╕тлого майбутнього, стати справжн╕м митцем ╕ бути незабутньою».
«Бажаю досягати нових вершин. Горджуся, що знайома з тобою. Творчост╕ тоб╕, наснаги ╕ нових творчих ╕дей».
«Якщо у наш╕й держав╕ ╓ так╕ обдарован╕ д╕ти, то ╓ у не╖ ╕ велике майбутн╓».
«Картини варт╕ того, щоб ╖х виставляли в ╕нших залах м╕ста й у ╕нших м╕стах».
«Дяку╓мо тоб╕ за подаровану ус╕м красу».
«Виставка ця – дарунок молодо╖ Укра╖ни Великому Кобзарю. Тоб╕ лише 17, але ц╕ роки свого життя ти прожила недаремно. Здобутки – вражаюч╕. Ти не шука╓ш легких шлях╕в. Усп╕х╕в тоб╕ на все життя!».
«Дуже вражен╕ тво╖ми роботами. У тебе справжн╕й талант. Нехай Бог обер╕га╓ тебе, нехай зд╕йснюються вс╕ тво╖ мр╕╖».
«Ця виставка – це тр╕умф, перемога д╕вчинки, яка колись мр╕яла лише малювати фарбами ╕ в╕дв╕дувати художню школу. Ц╕ мр╕╖ перевершили тво╖ скромн╕ бажання. ╤ди дал╕ вперед у сво╖й творчост╕ ╕ даруй людям витворену красу ╕ тепло свого серця».
А ось як╕ зворушлив╕ слова написала м╕й класний кер╕вник Алла ╤ван╕вна Барабаш: «Дорога Тетянко! Я одержала велику насолоду, переглянувши Твою виставку. Твоя творч╕сть, тв╕й талант – це справжн╓ диво, яке чару╓ ус╕х сво╓ю неповторн╕стю, сво╓ю красою. Мене охоплю╓ велика рад╕сть за тебе, моя Тетянко! Як╕ у Тебе золот╕ руки! Я бажаю тоб╕ ╕ надал╕ творчо╖ наснаги, усп╕х╕в ╕ щастя у житт╕! Творчих злет╕в Тоб╕! Я впевнена, що Тво╖ картини принесуть багато радост╕ у життя людей, а св╕т в╕д них стане ще прекрасн╕шим!».
Заради цього варто жити на св╕т╕, варто творити, ╕ нав╕ть, коли трапляються труднощ╕, переборювати ╖х, не здаватися. Лише працю, наполегливу ╕ кроп╕тку, оц╕нять люди ╕ це стане найвищою нагородою за все.
Але мен╕ ще потр╕бно вчитися. Художня школа, мо╖ терпелив╕ й добр╕ учител╕ дали м╕цн╕ знання, навички. За це я ╖м ус╕м щиро вдячна. Та цього замало. Щоб стати профес╕йним художником, мен╕ ще потр╕бно багато вчитися. ╤ сьогодн╕, стоячи на пороз╕ вступу до ВНЗ, я кажу: «Виб╕р зроблено. Поможи мен╕, Боже!».
Тетяна ПОЛУБКО.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #22 за 29.05.2009 > Тема ""Джерельце""


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=7328

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков