Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4444)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4116)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2110)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1028)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (308)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (202)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
САВА ╤ ЛАВА
Наш╕ традиц╕╖


«20 ДН╤В У МАР╤УПОЛ╤», ДЖАМАЛА ╤ «КОНОТОПСЬКА В╤ДЬМА»:
Стали в╕дом╕ лауреати Шевченк╕всько╖ прем╕╖…


ПРАВДА ДВО╢СЛОВА
Наш╕ традиц╕╖


ОЧИМА БЕЛЬГ╤ЙСЬКОГО ФОТОГРАФА
На його зн╕мках - чорно-б╕ла пал╕тра Майдану…


МИСТЕЦЬКА «ЗДИБАНКА В «НОР╤»
Виставка в╕дбулася без обмежень ╕ упереджень. В╕дб╕р ╕ цензура були в╕дсутн╕…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #22 за 29.05.2009 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#22 за 29.05.2009
«ДАЙ, БОЖЕ, РОЗУМУ Й САМОПОВАГИ УС╤М, ХТО СТАВ П╤Д СИНЬО-ЖОВТ╤ СТЯГИ!»
ГРИЦЬ ГАЙОВИЙ

Л╤ТЕРАТУРА
Гайовий Григор╕й Титович – в╕домий л╕тератор, журнал╕ст, член Нац╕онально╖ сп╕лки письменник╕в Укра╖ни, голова творчого об’╓днання сатирик╕в та гуморист╕в ╖╖ Ки╖всько╖ орган╕зац╕╖, автор багатьох р╕зноман╕тних за жанром художн╕х та публ╕цистичних твор╕в у в╕ршах ╕ проз╕ – народився на Черн╕г╕вщин╕, середню осв╕ту здобув у Донбас╕, а вищу — на факультет╕ журнал╕стики Ки╖вського держун╕верситету, за тотал╕тарного режиму зазнав пол╕тичних репрес╕й; останн╕м часом видав жанрово ориг╕нальн╕ та зм╕стовно ц╕кав╕ книжки “Сподвижники”, “Болячка”, “Т╕нь Дракона”, “Пересм╕шник на Парнас╕” у двох випусках, зб╕рки публ╕цистичних розв╕док “Сурми бурлеску” та “Укра╖нське задзеркалля”, зб╕рки байок, сатири та гумору “Мисливець ╕ Шпак”, “Постамент” ╕ “Бл╕да поганка, або Презумпц╕я невинност╕”, зб╕рку вибраних л╕ричних та бурлескно-травест╕йних твор╕в “Ос╕нь мо╓╖ весни”, продовжу╓ працювати над сво╓р╕дною сатиричною хрон╕кою пол╕тичних под╕й у нац╕онально-духовному висв╕тленн╕ “Укра╖нськ╕ псальми”, деяк╕ розд╕ли (автор ╖х ╕рон╕чно назива╓ кафизмами) з названого циклу пропону╓мо уваз╕ читач╕в нашо╖ газети.

ГРИЦЬ ГАЙОВИЙ
«ДАЙ, БОЖЕ, РОЗУМУ Й САМОПОВАГИ УС╤М, ХТО СТАВ П╤Д СИНЬО-ЖОВТ╤ СТЯГИ!»

╢ДН╤СТЬ ПОЛ╤ТИЧНО╥ НАЦ╤╥

Я з етносу кор╕нного,
А в╕н тут як нацменшина,
Але ╕ в мене, ╕ в нього
К╕нцева мета ╓дина –
Створити таку державу,
Де б кожен робив, що зможе,
╤ мав нев╕д’╓мне право
На хл╕б ╕ на Слово Боже.
Усе – для блага людини,
У тому числ╕ ╕ ринок
(А представник нацменшини
╤з ринку якраз ╕ виник).
Та нин╕ вже зна╓ кожний:
У ринку нема зупину –
Купуй, коли ти спроможний,
╤ благо, й саму людину!..
Нацмен у ринкових сферах
Сказав, що тепер ми р╕вн╕:
У нього – 500 м╕льйон╕в у ╓вро
╤ в мене – 500 у гривнях.
В╕дтак ми живем упар╕
Як нац╕я пол╕тична:
У нього в банках доляри,
А в мене – в кишенях свище…
Кого хочеш – вибирай!

БУРЯН╤СТЬ ПЕРЕДПОС╤ВНО╥ НИВИ

Агробайка
Було це чи то ранньою весною,
а може, нав╕ть п╕зно восени:
готуючи себе до пос╕вно╖,
з╕брались при Город╕ бур’яни –
страшний, багатоликий
╕ винах╕дливий народ на ейфор╕ю,
в╕д чого наш великий
╕ найродюч╕ший Город аж бур’ян╕╓, –
з╕бралися не просто говорити,
представивши програмний
прес-рел╕з,
а щоб н╕хто не см╕в ╖м докорити,
мовляв, не той хтось
у Город прол╕з…
Город один, а бур’ян╕в багато,
╕ кожен з тих численних бур’ян╕в,
неначе кандидат у депутати,
про користь для Городу гомон╕в,
бо вс╕ вони були б так╕ щаслив╕,
знов опинившись на родюч╕й нив╕,
де нав╕ть Хвощ ╕ Блекота, в натур╕,
при статус╕ городньо╖ культури!
А що ж тод╕, скаж╕ть, робити нам?
Прислухаймось до викладу програм.
– Хоч я звичайний з╕рочник, –
почав Мокрець, –
та в агротехн╕ц╕ – великий фах╕вець:
я всю городину ╕ всю садовину
у власну н╕жну зелень обгорну!
– А я, – з готовн╕стю доповню╓
В’юнок, –
вс╕х заплету в березковий в╕нок!
– Город – це край мо╖х см╕ливих
мр╕й,
╕ не ляка мене життя
в земл╕ сир╕й, бо я везучий, –
так промовляв Пир╕й Повзучий.
– Колего, ти правий, але не хвастай:
ще не настав городин╕ к╕нець, –
в розмову встряв Гострець Г╕ллястий.
– Картопля чи Буряк – яка р╕зниця? –
по щирост╕ з╕зналася Щириця. –
Я невибаглива та щедра по натур╕
╕ зможу вжитися при будь-як╕й
культур╕!
– Якщо тебе не витягнуть за вуха, –
╓хидно вставила Плоскуха, –
а я ╕ мо╖ доньки та сини
залишимось при знатних
просапних…
Тут Лобода звернулась до народу:
– Гнете ви не туди!
Найб╕льша користь для Городу –
в╕д Лободи!
– Резерв городини –
не в продуктивн╕й прац╕,
а в продуктивност╕ акселерац╕╖:
за мною в рост╕, – мовить Кропива, –
╕з овоч╕в н╕хто не посп╕ва!
– От кажуть, паразитка я…
Дурниця! –
п╕дскочила Звичайна Повитиця. –
На будь-як╕м стебл╕ в Город╕
чи в Саду
я сама для себе живлення знайду.
– А я вс╕м зерновим
товариш, брат ╕ друг! –
горла╓ на всю ниву якийсь Метлюг.
– Я теж, – кричить Кук╕ль, –
зробив р╕шучий крок,
приставши до Пшениц╕ в блок,
так само, як зробив колись
у вас п╕д носом Миш╕й,
що мудро об’╓днався з Просом.
– Об’╓днуватись?! Н╕, –
з╕рвавсь Курай
╕ покотився ген за виднокрай, –
допоки кожен мен╕ в оч╕ коле,
що я ледаще Перекотиполе!..
– У ц╕м Город╕ нин╕ все не так, –
в╕дзначив самовпевнений Будяк. –
От коли б знову я туди проник,
то перш за все зв╕льнився б в╕д
мотик.
– А ще й Сапа там творить геноцид –
це ж сором ╕ ганьба на ц╕лий св╕т!
З Городу геть Сапу, – прор╕к Осот, –
╕ ми досягнемо значних висот!
Мораль.
Тепер, зда╓ться, вс╕м нам зрозум╕ло,
чому в Город╕ так забур’ян╕ло.
Та не зн╕маймо ╕ з Господаря вини,
як на Город╕ в нього будуть бур’яни.

СВИН╤ НА ВОДОПО╥
Байка

Як зб╕глись дв╕ Свин╕
до сп╕льного корита,
одна сказала: “Це мен╕ вода налита,
щоб мила черевце я у сво╖й калюж╕!”
А друга ╖й на це╓: “Та ти не дуже!..
Подума╓ш: Свиня – немите рило!
Тут бовтатимусь я. Зрозум╕ло?!”.
“Ах, так… То я ж тоб╕!..”.
“Не л╕зь, бо будеш бита!”.
Зчепилися в злоб╕
╕… розтовкли корито.
Мораль.
Боюсь перемудрити,
але скажу одне:
не жаль мен╕ того корита,
а жаль отих Свиней…
А ви не бачили кумед╕╖ тако╖
на нашому, людському, водопо╖?..

СПЕКТАКЛЬ П╤Д КОДОВОЮ НАЗВОЮ “КЕРОВАНИЙ ХАОС”
(чи то пак шоу “Свобода – слову!”)

На голови наш╕ звалились три лиха –
це хаос, безладдя ╕ нерозбериха.
Кермо того безладу десь за кул╕сами,
а блазн╕ на сцен╕ вимахують списами…
ДВОМА РЯДКАМИ
На чому трима╓ться
духовн╕сть
Хоч в╕р, хоч не в╕р, а в╕ддай десятину
парторгу, попов╕, мулл╕ чи раввину…
ХТО КОМУ ЗАБОРГУВАВ
Три шкури здирали ╕з нас вороги,
а ми ворогам тим ще й платим
борги…
Загадка державотворення
Грабують кра╖ну, пригн╕чують люд –
а ╖м за те пенс╕╖ б╕льш╕ дають!..
Можливост╕
правово╖ держави
Неправда, що в нас
громадяни без прав:
дорвався до влади –
шматок ув╕рвав!
Це може т╕льки
приснитись
╤ треба ж – така н╕сен╕тниця сниться:
бандити ╕ злод╕╖ вс╕ – у в’язницях…
Кафизми* з циклу
“Укра╖нськ╕ псальми”


ДАЙ, БОЖЕ, РОЗУМУ Й САМОПОВАГИ
УС╤М, ХТО СТАВ П╤Д СИНЬО-ЖОВТ╤ СТЯГИ
1.
“╤ став княжити Володимир у Ки╓в╕ один. ╤ поставив в╕н кумири на пагорб╕ поза двором теремним… ╤ приносили ╖м жертви, називаючи ╖х богами”.
(“Л╕топис Руський”, “Дн╕про”, 1989, ст. 47).
Коли Володимир у Ки╓в╕ с╕в,
То вв╕в семибожжя народам Рус╕:
П╕д Знак Перуна стали Велес, Дажбог
╤ Мокша, ╕ Хорс, ╕ Симаргл,
╕ Стрибог, –
Затим пром╕няв цих кумир╕в на хрест
П╕д осуд волхв╕в ╕ загальний протест.
Боги ж за цю зраду на землю й нар╕д
Наклали прокляття на тисячу л╕т.
Як терм╕н минув**, того ж дня ╕
числа
Та ж с╕мка кумир╕в м╕сця зайняла
У стольному град╕ на Княж╕й гор╕,
Де мали буть лицар╕ й богатир╕.
╤ ось, уже двадцять по тисяч╕ л╕т
Боги наш╕ знов контролюють
наш св╕т.
Та ми й цього разу прогавили мить,
Коли вони прагнули нас
прихистить.
С╕м рок╕в Стрибог у в╕трила нам дув,
Перун в╕дганяв в╕д нас горе й б╕ду,
Симаргл семиликий в╕длякував зло,
А щедрий Дажбог посилав нам тепло;
Ср╕блила струмками нас Мокша
з бол╕т,
Смарагдами Хорс посипав ╖╖ сл╕д,
А Велес багатство ╕ розум ╓днав, –
Та все це, однак д╕ста╓ться не нам:
╤ Велес, ╕ Хорс, ╕ Симаргл, ╕ Стрибог
Тепер уже нас виставляють на торг
Десь на перехресн╕м стих╕йн╕м
товчку –
╤ то за ц╕ну см╕хотворно низьку,
Аби в так╕й форм╕ розкрити нам
суть:
Якщо ми продажн╕, то нас
продають…
Ганьба.

2.
“Не гоже взяти хл╕б у д╕тей ╕ кинути щенятам”.
(╢вангел╕я в╕д Матв╕я, ХV, 26).
Хоча ми й з богами тепер на
вась-вась
╤ плута╓м Божу й свою ╕постась***,
М╕ня╓м личини на м╕сц╕ облич,
Але залиша╓мось темн╕, як н╕ч,
╤ в╕чно шука╓м оп╕к та ег╕д
В р╕внянн╕ на Зах╕д, якщо не на
Сх╕д.
Тим часом пройдисв╕ти з р╕зних
племен
╤ Понт весь обс╕ли, ╕ весь
Бористен**** –
Присоски сво╖ в нашу землю вп’яли,
А ми знемага╓мо в╕д кабали…
Пол╕з у верхи, як товариш ╕ брат,
По кров╕ й по духу чужий плутократ –
Чужа в нього мова й не наше лице,
А ми не звертали уваги на це,
Отож ╕ незчулися, як ╕ коли
Сам╕ на поталу себе в╕ддали –
Земля н╕би й наша, але не своя,
Держава – без влади ╖╖ нос╕я:
Хай вовк у кошар╕ в нас чинить
розб╕й,
А ти його й пальцем ч╕пати не см╕й,
Бо це негуманно та й користь мала:
Злий вовк нам нако╖ть стократ
б╕льше зла.
А мають в╕д того ╕ владу, й навар
Лихвар Черновецький ╕ Бродський
гендляр…
Тут щось та не так –
в╕дчуваю нутром:
Затьмарення розуму? Рабський
синдром?
Чи внутр╕шн╕й страх перед тими,
кого
Вважають великими св╕ту сього?
Але ж ╕ найб╕льший з людей, далеб╕,
Великим бува╓ не сам по соб╕.
Колись викликало захоплення й жах
Створ╕ння мале, сухоруке, в прищах,
Ф╕зично нездале й псих╕чно слабе –
В╕дтод╕, як стало великим цабе.
Христос же, в╕дв╕давши св╕й колектив,
Не зм╕г показати там жодного з див,
╤ з нього см╕ялися, як з дивака, –
Велике не завжди пом╕тне зблизька…
Коротше: нав╕що нам Зах╕д чи Сх╕д?
Х╕ба ми сам╕ не державний нар╕д?
Ус╕ вони там лицем╕ри
й ханжи:
Про нас не подбають,
хоч як ╖м служи,
Натом╕сть пред’являть нам
ст╕льки вимог,
Що зд╕йснення ╖х
зажене нас у льох.
Та й ╖хн╕ вимоги
для нас не указ:
Колгосп, кажуть, добре, якщо… не у нас…
Сам╕ м╕ж собою
ми знайдемо лад
╤ розберемося,
де перед, де зад:
На те ╕ Держава, щоб лад навести,
Аби орган╕зм не за╖ли глисти,
Та взятись за зв╕льнення наших лан╕в
Як в╕д шк╕дник╕в, так ╕ в╕д бур’ян╕в.
╤ треба, щоб кожен затямив соб╕:
Сус╕да в сус╕дськ╕й квартир╕ люби;
У нашому ж дом╕ хай в╕н любить нас,
Та й наших Бог╕в шанувати вже час.
Слава.

*Кафизма – (╕з грецьк. букв. – сид╕ння) зас╕дання, в╕дправа, богослуж╕ння.
**1988 року в╕дзначалося 1000-л╕ття насильницького хрещення Укра╖ни-Руси великим князем ки╖вським Володимиром Святославовичем.
***╤постась – (╕з грецьк. – особа) образ, персон╕ф╕кац╕я чогось, ява, прояв певно╖ сут╕. Так, у християнств╕ Господь виступа╓ у трьох ╕постасях: Бог-Батько, Бог-Син ╕ Бог-Дух Святий.
****Ма╓ться на уваз╕ Причорномор’я та Подн╕пров’я. (Прим. авт.).

ПРИТЧА ПРО ВОСКРЕСЛИХ ОВЕЧОК, НЕВИ╥ДЕНЕ ЯЙЦЕ ТА Р╤ЗНИЦЮ М╤Ж САЖЕЮ Й АЛМАЗОМ

“В╕н же сказав у в╕дпов╕дь: Я п╕сланий т╕льки до загиблих овець дому ╤зра╖левого».
(╢вангел╕я в╕д Матв╕я, ХV, 24).

1.
Коли ми з’ясову╓м явища суть,
Нам приклад повчальний
юде╖ дають.
Ц╕ люди, розс╕ян╕ тисяч╕ л╕т,
Жили без сво╓╖ держави й земл╕,
╤ мова в╕дмерла у них, та вони
Лиш в╕рили: ╓ у них Бог плем╕нний –
Вони ж ╕ Всевишн╕м зробили його,
Ще й нам нав’язали Мес╕ю свого…
Тепер ╕ у них ╓ держава й земля,
В╕дроджена мова ╕ в╕ра своя.
Господар в ╤зра╖л╕ – т╕льки юдей,
╤ факт цей н╕як не бентежить людей.
Доречно ще й те нагадати хоча б,
Що юду в ╤зра╖л╕ визнав ╕ шваб*,
Так само, як визнали США ╕ Союз,
Що в Франц╕╖ господарю╓ француз,
А в ╕нших народ╕в ведуть уперед:
В Н╕меччин╕ – н╕мець,
у Швец╕╖ – швед,
В Туреччин╕ – турок, у Чех╕╖ – чех,
Японець – в Япон╕╖, в Грец╕╖ – грек,
В Кита╖ – кита╓ць,
у Польщ╕ – поляк,
А в нас це чомусь виклика переляк
╤ зл╕ва, ╕ справа:
хай водить нас хтось –
Ми нав╕ть назвати себе бо╖мось.
Якщо ж ╕ в╕дновимо Ки╖вську Русь,
То знову ж таки не соб╕, а комусь…

2.
Як чесно з╕знатись,
то я анарх╕ст
╤ б╕льше ц╕ную
не форму, а зм╕ст.
Уява ж малю╓ мен╕
без к╕нця
Наш Св╕т, що нагаду╓
форму яйця,
╤ н╕бито цвях
застря╓ в голов╕:
В одн╕й шкаралуп╕
субстанц╕╖ дв╕,
Хоч вм╕сту
всього на ╓диний ковток
Окремо б╕лок ╕ окремо жовток,
Причому обо╓ вони ╖ст╕вн╕…
╤ ось що на думку спада╓ мен╕:
Розбить шкаралупу,
Жовток ╕з б╕лком
Зм╕шать, присолити,
полить молоком
╤ трохи присмажить на сковород╕…
Але ж – як появиться курка тод╕?!
Розбите яйце – бездержавний нар╕д
Згодиться х╕ба що комусь на об╕д!..
Незайве ще раз нагадати про це,
Щоб ми не були тим розбитим
яйцем,
З якого н╕чого не вийде. Хоча…
Можливо, я╓чня – але не курча!
Вуг╕лля ╕ сажа, брильянт ╕ граф╕т
╢дин╕ по сут╕, та р╕зн╕ на вид.
Однак, хоч за зм╕стом тотожн╕ якраз
Безформена сажа й структурний
алмаз,
Та з саж╕ н╕коли не вийде брильянт,
Якщо не зм╕нити ╖╖ вар╕янт.
Одв╕чний закон в м╕жетн╕чн╕м житт╕:
Допоки аморфн╕, то хоч золот╕ –
Для вс╕х одержавлених ми все одно
Залишимось просто н╕кчемним
лайном;
Проявим себе як державний нар╕д –
╤ нас поважатимуть Зах╕д ╕ Сх╕д,
╤ П╕вдень, ╕ П╕вн╕ч, ╕ вс╕ навкруги.
А нам допоможуть лиш наш╕ Боги.
Слава.

*Федеративна Республ╕ка Н╕меччина не лише визнала державу ╤зра╖ль, а й як правонаступниця нацистського тотал╕тарного режиму добров╕льно зобов’язалася сплачувати ╖й значн╕ репарац╕╖, включаючи грошову компенсац╕ю родинам потерп╕лих в╕д рук фашист╕в, чого, на жаль, не скажеш про правонаступницю держави б╕льшовицького тотал╕таризму, що знищив не менше укра╖нц╕в, н╕ж н╕мецький нацизм юде╖в. (Прим. авт.).

 

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #22 за 29.05.2009 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=7319

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков