"Кримська Свiтлиця" > #22 за 29.05.2009 > Тема "Душі криниця"
#22 за 29.05.2009
«ДАЙ, БОЖЕ, РОЗУМУ Й САМОПОВАГИ УС╤М, ХТО СТАВ П╤Д СИНЬО-ЖОВТ╤ СТЯГИ!»
ГРИЦЬ ГАЙОВИЙ
Л╤ТЕРАТУРА Гайовий Григор╕й Титович – в╕домий л╕тератор, журнал╕ст, член Нац╕онально╖ сп╕лки письменник╕в Укра╖ни, голова творчого об’╓днання сатирик╕в та гуморист╕в ╖╖ Ки╖всько╖ орган╕зац╕╖, автор багатьох р╕зноман╕тних за жанром художн╕х та публ╕цистичних твор╕в у в╕ршах ╕ проз╕ – народився на Черн╕г╕вщин╕, середню осв╕ту здобув у Донбас╕, а вищу — на факультет╕ журнал╕стики Ки╖вського держун╕верситету, за тотал╕тарного режиму зазнав пол╕тичних репрес╕й; останн╕м часом видав жанрово ориг╕нальн╕ та зм╕стовно ц╕кав╕ книжки “Сподвижники”, “Болячка”, “Т╕нь Дракона”, “Пересм╕шник на Парнас╕” у двох випусках, зб╕рки публ╕цистичних розв╕док “Сурми бурлеску” та “Укра╖нське задзеркалля”, зб╕рки байок, сатири та гумору “Мисливець ╕ Шпак”, “Постамент” ╕ “Бл╕да поганка, або Презумпц╕я невинност╕”, зб╕рку вибраних л╕ричних та бурлескно-травест╕йних твор╕в “Ос╕нь мо╓╖ весни”, продовжу╓ працювати над сво╓р╕дною сатиричною хрон╕кою пол╕тичних под╕й у нац╕онально-духовному висв╕тленн╕ “Укра╖нськ╕ псальми”, деяк╕ розд╕ли (автор ╖х ╕рон╕чно назива╓ кафизмами) з названого циклу пропону╓мо уваз╕ читач╕в нашо╖ газети.
ГРИЦЬ ГАЙОВИЙ «ДАЙ, БОЖЕ, РОЗУМУ Й САМОПОВАГИ УС╤М, ХТО СТАВ П╤Д СИНЬО-ЖОВТ╤ СТЯГИ!»
╢ДН╤СТЬ ПОЛ╤ТИЧНО╥ НАЦ╤╥
Я з етносу кор╕нного, А в╕н тут як нацменшина, Але ╕ в мене, ╕ в нього К╕нцева мета ╓дина – Створити таку державу, Де б кожен робив, що зможе, ╤ мав нев╕д’╓мне право На хл╕б ╕ на Слово Боже. Усе – для блага людини, У тому числ╕ ╕ ринок (А представник нацменшини ╤з ринку якраз ╕ виник). Та нин╕ вже зна╓ кожний: У ринку нема зупину – Купуй, коли ти спроможний, ╤ благо, й саму людину!.. Нацмен у ринкових сферах Сказав, що тепер ми р╕вн╕: У нього – 500 м╕льйон╕в у ╓вро ╤ в мене – 500 у гривнях. В╕дтак ми живем упар╕ Як нац╕я пол╕тична: У нього в банках доляри, А в мене – в кишенях свище… Кого хочеш – вибирай!
БУРЯН╤СТЬ ПЕРЕДПОС╤ВНО╥ НИВИ
Агробайка Було це чи то ранньою весною, а може, нав╕ть п╕зно восени: готуючи себе до пос╕вно╖, з╕брались при Город╕ бур’яни – страшний, багатоликий ╕ винах╕дливий народ на ейфор╕ю, в╕д чого наш великий ╕ найродюч╕ший Город аж бур’ян╕╓, – з╕бралися не просто говорити, представивши програмний прес-рел╕з, а щоб н╕хто не см╕в ╖м докорити, мовляв, не той хтось у Город прол╕з… Город один, а бур’ян╕в багато, ╕ кожен з тих численних бур’ян╕в, неначе кандидат у депутати, про користь для Городу гомон╕в, бо вс╕ вони були б так╕ щаслив╕, знов опинившись на родюч╕й нив╕, де нав╕ть Хвощ ╕ Блекота, в натур╕, при статус╕ городньо╖ культури! А що ж тод╕, скаж╕ть, робити нам? Прислухаймось до викладу програм. – Хоч я звичайний з╕рочник, – почав Мокрець, – та в агротехн╕ц╕ – великий фах╕вець: я всю городину ╕ всю садовину у власну н╕жну зелень обгорну! – А я, – з готовн╕стю доповню╓ В’юнок, – вс╕х заплету в березковий в╕нок! – Город – це край мо╖х см╕ливих мр╕й, ╕ не ляка мене життя в земл╕ сир╕й, бо я везучий, – так промовляв Пир╕й Повзучий. – Колего, ти правий, але не хвастай: ще не настав городин╕ к╕нець, – в розмову встряв Гострець Г╕ллястий. – Картопля чи Буряк – яка р╕зниця? – по щирост╕ з╕зналася Щириця. – Я невибаглива та щедра по натур╕ ╕ зможу вжитися при будь-як╕й культур╕! – Якщо тебе не витягнуть за вуха, – ╓хидно вставила Плоскуха, – а я ╕ мо╖ доньки та сини залишимось при знатних просапних… Тут Лобода звернулась до народу: – Гнете ви не туди! Найб╕льша користь для Городу – в╕д Лободи! – Резерв городини – не в продуктивн╕й прац╕, а в продуктивност╕ акселерац╕╖: за мною в рост╕, – мовить Кропива, – ╕з овоч╕в н╕хто не посп╕ва! – От кажуть, паразитка я… Дурниця! – п╕дскочила Звичайна Повитиця. – На будь-як╕м стебл╕ в Город╕ чи в Саду я сама для себе живлення знайду. – А я вс╕м зерновим товариш, брат ╕ друг! – горла╓ на всю ниву якийсь Метлюг. – Я теж, – кричить Кук╕ль, – зробив р╕шучий крок, приставши до Пшениц╕ в блок, так само, як зробив колись у вас п╕д носом Миш╕й, що мудро об’╓днався з Просом. – Об’╓днуватись?! Н╕, – з╕рвавсь Курай ╕ покотився ген за виднокрай, – допоки кожен мен╕ в оч╕ коле, що я ледаще Перекотиполе!.. – У ц╕м Город╕ нин╕ все не так, – в╕дзначив самовпевнений Будяк. – От коли б знову я туди проник, то перш за все зв╕льнився б в╕д мотик. – А ще й Сапа там творить геноцид – це ж сором ╕ ганьба на ц╕лий св╕т! З Городу геть Сапу, – прор╕к Осот, – ╕ ми досягнемо значних висот! Мораль. Тепер, зда╓ться, вс╕м нам зрозум╕ло, чому в Город╕ так забур’ян╕ло. Та не зн╕маймо ╕ з Господаря вини, як на Город╕ в нього будуть бур’яни.
СВИН╤ НА ВОДОПО╥ Байка
Як зб╕глись дв╕ Свин╕ до сп╕льного корита, одна сказала: “Це мен╕ вода налита, щоб мила черевце я у сво╖й калюж╕!” А друга ╖й на це╓: “Та ти не дуже!.. Подума╓ш: Свиня – немите рило! Тут бовтатимусь я. Зрозум╕ло?!”. “Ах, так… То я ж тоб╕!..”. “Не л╕зь, бо будеш бита!”. Зчепилися в злоб╕ ╕… розтовкли корито. Мораль. Боюсь перемудрити, але скажу одне: не жаль мен╕ того корита, а жаль отих Свиней… А ви не бачили кумед╕╖ тако╖ на нашому, людському, водопо╖?..
СПЕКТАКЛЬ П╤Д КОДОВОЮ НАЗВОЮ “КЕРОВАНИЙ ХАОС” (чи то пак шоу “Свобода – слову!”)
На голови наш╕ звалились три лиха – це хаос, безладдя ╕ нерозбериха. Кермо того безладу десь за кул╕сами, а блазн╕ на сцен╕ вимахують списами… ДВОМА РЯДКАМИ На чому трима╓ться духовн╕сть Хоч в╕р, хоч не в╕р, а в╕ддай десятину парторгу, попов╕, мулл╕ чи раввину… ХТО КОМУ ЗАБОРГУВАВ Три шкури здирали ╕з нас вороги, а ми ворогам тим ще й платим борги… Загадка державотворення Грабують кра╖ну, пригн╕чують люд – а ╖м за те пенс╕╖ б╕льш╕ дають!.. Можливост╕ правово╖ держави Неправда, що в нас громадяни без прав: дорвався до влади – шматок ув╕рвав! Це може т╕льки приснитись ╤ треба ж – така н╕сен╕тниця сниться: бандити ╕ злод╕╖ вс╕ – у в’язницях… Кафизми* з циклу “Укра╖нськ╕ псальми”
ДАЙ, БОЖЕ, РОЗУМУ Й САМОПОВАГИ УС╤М, ХТО СТАВ П╤Д СИНЬО-ЖОВТ╤ СТЯГИ 1. “╤ став княжити Володимир у Ки╓в╕ один. ╤ поставив в╕н кумири на пагорб╕ поза двором теремним… ╤ приносили ╖м жертви, називаючи ╖х богами”. (“Л╕топис Руський”, “Дн╕про”, 1989, ст. 47). Коли Володимир у Ки╓в╕ с╕в, То вв╕в семибожжя народам Рус╕: П╕д Знак Перуна стали Велес, Дажбог ╤ Мокша, ╕ Хорс, ╕ Симаргл, ╕ Стрибог, – Затим пром╕няв цих кумир╕в на хрест П╕д осуд волхв╕в ╕ загальний протест. Боги ж за цю зраду на землю й нар╕д Наклали прокляття на тисячу л╕т. Як терм╕н минув**, того ж дня ╕ числа Та ж с╕мка кумир╕в м╕сця зайняла У стольному град╕ на Княж╕й гор╕, Де мали буть лицар╕ й богатир╕. ╤ ось, уже двадцять по тисяч╕ л╕т Боги наш╕ знов контролюють наш св╕т. Та ми й цього разу прогавили мить, Коли вони прагнули нас прихистить. С╕м рок╕в Стрибог у в╕трила нам дув, Перун в╕дганяв в╕д нас горе й б╕ду, Симаргл семиликий в╕длякував зло, А щедрий Дажбог посилав нам тепло; Ср╕блила струмками нас Мокша з бол╕т, Смарагдами Хорс посипав ╖╖ сл╕д, А Велес багатство ╕ розум ╓днав, – Та все це, однак д╕ста╓ться не нам: ╤ Велес, ╕ Хорс, ╕ Симаргл, ╕ Стрибог Тепер уже нас виставляють на торг Десь на перехресн╕м стих╕йн╕м товчку – ╤ то за ц╕ну см╕хотворно низьку, Аби в так╕й форм╕ розкрити нам суть: Якщо ми продажн╕, то нас продають… Ганьба.
2. “Не гоже взяти хл╕б у д╕тей ╕ кинути щенятам”. (╢вангел╕я в╕д Матв╕я, ХV, 26). Хоча ми й з богами тепер на вась-вась ╤ плута╓м Божу й свою ╕постась***, М╕ня╓м личини на м╕сц╕ облич, Але залиша╓мось темн╕, як н╕ч, ╤ в╕чно шука╓м оп╕к та ег╕д В р╕внянн╕ на Зах╕д, якщо не на Сх╕д. Тим часом пройдисв╕ти з р╕зних племен ╤ Понт весь обс╕ли, ╕ весь Бористен**** – Присоски сво╖ в нашу землю вп’яли, А ми знемага╓мо в╕д кабали… Пол╕з у верхи, як товариш ╕ брат, По кров╕ й по духу чужий плутократ – Чужа в нього мова й не наше лице, А ми не звертали уваги на це, Отож ╕ незчулися, як ╕ коли Сам╕ на поталу себе в╕ддали – Земля н╕би й наша, але не своя, Держава – без влади ╖╖ нос╕я: Хай вовк у кошар╕ в нас чинить розб╕й, А ти його й пальцем ч╕пати не см╕й, Бо це негуманно та й користь мала: Злий вовк нам нако╖ть стократ б╕льше зла. А мають в╕д того ╕ владу, й навар Лихвар Черновецький ╕ Бродський гендляр… Тут щось та не так – в╕дчуваю нутром: Затьмарення розуму? Рабський синдром? Чи внутр╕шн╕й страх перед тими, кого Вважають великими св╕ту сього? Але ж ╕ найб╕льший з людей, далеб╕, Великим бува╓ не сам по соб╕. Колись викликало захоплення й жах Створ╕ння мале, сухоруке, в прищах, Ф╕зично нездале й псих╕чно слабе – В╕дтод╕, як стало великим цабе. Христос же, в╕дв╕давши св╕й колектив, Не зм╕г показати там жодного з див, ╤ з нього см╕ялися, як з дивака, – Велике не завжди пом╕тне зблизька… Коротше: нав╕що нам Зах╕д чи Сх╕д? Х╕ба ми сам╕ не державний нар╕д? Ус╕ вони там лицем╕ри й ханжи: Про нас не подбають, хоч як ╖м служи, Натом╕сть пред’являть нам ст╕льки вимог, Що зд╕йснення ╖х зажене нас у льох. Та й ╖хн╕ вимоги для нас не указ: Колгосп, кажуть, добре, якщо… не у нас… Сам╕ м╕ж собою ми знайдемо лад ╤ розберемося, де перед, де зад: На те ╕ Держава, щоб лад навести, Аби орган╕зм не за╖ли глисти, Та взятись за зв╕льнення наших лан╕в Як в╕д шк╕дник╕в, так ╕ в╕д бур’ян╕в. ╤ треба, щоб кожен затямив соб╕: Сус╕да в сус╕дськ╕й квартир╕ люби; У нашому ж дом╕ хай в╕н любить нас, Та й наших Бог╕в шанувати вже час. Слава.
*Кафизма – (╕з грецьк. букв. – сид╕ння) зас╕дання, в╕дправа, богослуж╕ння. **1988 року в╕дзначалося 1000-л╕ття насильницького хрещення Укра╖ни-Руси великим князем ки╖вським Володимиром Святославовичем. ***╤постась – (╕з грецьк. – особа) образ, персон╕ф╕кац╕я чогось, ява, прояв певно╖ сут╕. Так, у християнств╕ Господь виступа╓ у трьох ╕постасях: Бог-Батько, Бог-Син ╕ Бог-Дух Святий. ****Ма╓ться на уваз╕ Причорномор’я та Подн╕пров’я. (Прим. авт.).
ПРИТЧА ПРО ВОСКРЕСЛИХ ОВЕЧОК, НЕВИ╥ДЕНЕ ЯЙЦЕ ТА Р╤ЗНИЦЮ М╤Ж САЖЕЮ Й АЛМАЗОМ
“В╕н же сказав у в╕дпов╕дь: Я п╕сланий т╕льки до загиблих овець дому ╤зра╖левого». (╢вангел╕я в╕д Матв╕я, ХV, 24).
1. Коли ми з’ясову╓м явища суть, Нам приклад повчальний юде╖ дають. Ц╕ люди, розс╕ян╕ тисяч╕ л╕т, Жили без сво╓╖ держави й земл╕, ╤ мова в╕дмерла у них, та вони Лиш в╕рили: ╓ у них Бог плем╕нний – Вони ж ╕ Всевишн╕м зробили його, Ще й нам нав’язали Мес╕ю свого… Тепер ╕ у них ╓ держава й земля, В╕дроджена мова ╕ в╕ра своя. Господар в ╤зра╖л╕ – т╕льки юдей, ╤ факт цей н╕як не бентежить людей. Доречно ще й те нагадати хоча б, Що юду в ╤зра╖л╕ визнав ╕ шваб*, Так само, як визнали США ╕ Союз, Що в Франц╕╖ господарю╓ француз, А в ╕нших народ╕в ведуть уперед: В Н╕меччин╕ – н╕мець, у Швец╕╖ – швед, В Туреччин╕ – турок, у Чех╕╖ – чех, Японець – в Япон╕╖, в Грец╕╖ – грек, В Кита╖ – кита╓ць, у Польщ╕ – поляк, А в нас це чомусь виклика переляк ╤ зл╕ва, ╕ справа: хай водить нас хтось – Ми нав╕ть назвати себе бо╖мось. Якщо ж ╕ в╕дновимо Ки╖вську Русь, То знову ж таки не соб╕, а комусь…
2. Як чесно з╕знатись, то я анарх╕ст ╤ б╕льше ц╕ную не форму, а зм╕ст. Уява ж малю╓ мен╕ без к╕нця Наш Св╕т, що нагаду╓ форму яйця, ╤ н╕бито цвях застря╓ в голов╕: В одн╕й шкаралуп╕ субстанц╕╖ дв╕, Хоч вм╕сту всього на ╓диний ковток Окремо б╕лок ╕ окремо жовток, Причому обо╓ вони ╖ст╕вн╕… ╤ ось що на думку спада╓ мен╕: Розбить шкаралупу, Жовток ╕з б╕лком Зм╕шать, присолити, полить молоком ╤ трохи присмажить на сковород╕… Але ж – як появиться курка тод╕?! Розбите яйце – бездержавний нар╕д Згодиться х╕ба що комусь на об╕д!.. Незайве ще раз нагадати про це, Щоб ми не були тим розбитим яйцем, З якого н╕чого не вийде. Хоча… Можливо, я╓чня – але не курча! Вуг╕лля ╕ сажа, брильянт ╕ граф╕т ╢дин╕ по сут╕, та р╕зн╕ на вид. Однак, хоч за зм╕стом тотожн╕ якраз Безформена сажа й структурний алмаз, Та з саж╕ н╕коли не вийде брильянт, Якщо не зм╕нити ╖╖ вар╕янт. Одв╕чний закон в м╕жетн╕чн╕м житт╕: Допоки аморфн╕, то хоч золот╕ – Для вс╕х одержавлених ми все одно Залишимось просто н╕кчемним лайном; Проявим себе як державний нар╕д – ╤ нас поважатимуть Зах╕д ╕ Сх╕д, ╤ П╕вдень, ╕ П╕вн╕ч, ╕ вс╕ навкруги. А нам допоможуть лиш наш╕ Боги. Слава.
*Федеративна Республ╕ка Н╕меччина не лише визнала державу ╤зра╖ль, а й як правонаступниця нацистського тотал╕тарного режиму добров╕льно зобов’язалася сплачувати ╖й значн╕ репарац╕╖, включаючи грошову компенсац╕ю родинам потерп╕лих в╕д рук фашист╕в, чого, на жаль, не скажеш про правонаступницю держави б╕льшовицького тотал╕таризму, що знищив не менше укра╖нц╕в, н╕ж н╕мецький нацизм юде╖в. (Прим. авт.).
"Кримська Свiтлиця" > #22 за 29.05.2009 > Тема "Душі криниця"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=7319
|