Як і бажала того українська громада Криму, 21 березня відбулася довгоочікувана зустріч представників партій, громадських організацій та української інтелігенції з головою Ради міністрів АРК Сергієм Кунициним, до якого назріло багато питань. Стосувалися вони і виділення приміщень для Всеукраїнського інформаційно-культурного центру та Кримського відділення Національної Спілки письменників, і фінансової допомоги "Кримській світлиці", і незадовільного використання української мови в державних установах, а перш за все - недостатнього її поширення в школах і ВНЗ Криму та браку уваги до проблем україномовних шкіл автономії. Незважаючи на обіцянку прем'єр-міністра, який належним чином спілкувався з українською громадою державною мовою, сприяти у вирішенні порушених питань, 24 березня відбулося-таки заплановане раніше пікетування Ради міністрів АРК з гаслами: "Українську мову - школам Криму", "ВНЗ Криму - державну мову", "Українському театру - український репертуар, режисера-українця", "ГПУМівці - борці за відродження, збереження та розвиток української мови" тощо. Щоправда, вимог про відставку уряду Куницина (під таким гаслом організовувалося пікетування) вже не звучало. Серед численних виступів особливу увагу привернула промова гостя Криму, голови Української Всесвітньої Координаційної Ради Михайла Гориня. Він пропонував переконливий діалог такого рівня, від якого неможливо було просто відмахнутися або ж "стати в позу". - Ті проблеми, що порушуються сьогодні кримчанами, є актуальними і для українців Австралії, Аргентини, інших держав. Але ж яка тоді різниця між Польщею, де українською мовою навчається 3 200 учнів, і Кримом? Якщо ми не навчимо дітей у дитячому садочку української мови, в школі не прищепимо їм любов до своєї держави, а у ВНЗ не покажемо, як перетворити її в реальну добру справу, доля народу буде плачевною, бо ніхто не принесе нам на тарілці ні добробуту, ні наших прав. А виховувати людину треба у сім, а не в сімдесят років. Нинішня ситуація в Україні близька до тієї, що спостерігалася в 20-ті роки в умовах СРСР. Тоді 75% складу державного апарату говорило українською мовою. Мріяти про повернення СРСР немає сенсу - якщо трухлява клуня розвалюється, її не можна відновити, треба будувати нову. Михайло Горинь зауважив, що зневажливе ставлення до українців Криму є реаль-ністю. І з цього приводу згадав про публікації в "Крымской правде" її редактора Михайла Бахарєва, зазначивши: - Треба мати знання, погортати хоча б багатотомник історика Володимира Соловйова, де цілий том присвячено Україні, щоб теоретизувати з приводу походження українського народу та його мови. А якщо головний журналіст Криму робить з цього приводу безглузді заяви, про що тоді йдеться? Після закінченні пікету (а на місце перед входом в Радмін вже чекали інші невдоволені, озброєні ложками та каструлями) резолюцію мітингу було передано працівникам уряду. Що ж, під лежачий камінь вода не тече, а тих, хто мовчить, навряд чи почують. Але краще б вирішувати нагальні проблеми, не використовуючи "сцену" центральної площі міста. Та, на жаль, поки що, як показує життя, подібні методи є найефективнішими...
У В╤ДНОСИНАХ З ПОЛЬЩЕЮ НЕ ВАРТО НАТИСКАТИ НА ╤СТОРИЧН╤ “МОЗОЛ╤”, ЩО НАТЕРЛИСЯ ЗА 400 РОК╤В
╤СТОР╤Я ОДН╤╢╥ РОДИНИ НА ТЛ╤ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАЦ╤ОНАЛЬНОГО РУХУ
МОЖЕ ТАК СТАТИСЬ, ЩО КРИМ ПОВЕРТАТИМЕТЬСЯ ДИПЛОМАТИЧНИМ ШЛЯХОМ
БИТВА ЗА УКРА╥НУ
