Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
УКРА╥НУ МА╢ ЗАХИЩАТИ КОЖЕН, А Н╤ – ТО МОЖНА В╤ДМОВИТИСЯ В╤Д ГРОМАДЯНСТВА
Дмитро Курилович, «Дронго», во╖н-доброволець…


«Я ПРЕДСТАВНИК БОГООБРАНОГО НАРОДУ, ЯКИЙ МА╢ ПОК╤НЧИТИ З НАЙБ╤ЛЬШИМ ЗЛОМ»
Капелан ПЦУ про служ╕ння в окоп╕, РПЦ та м╕с╕ю укра╖нц╕в…


СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ: ПРОЧИТАНИЙ, АЛЕ ДО К╤НЦЯ НЕ ОСМИСЛЕНИЙ
Твоя слава у могил╕/А воля в Сиб╕ру/Ось що тоб╕, матусенько/Москал╕ зробили!..


ПОМЕР ДИСИДЕНТ СТЕПАН ХМАРА
«В╕н так любив Укра╖ну ╕ укра╖нц╕в. В╕н рвав свою душу ╕ серце за не╖…»


10 УКРА╥НСЬКИХ С╤ЯЧ╤В
Сво╓ю невтомною працею вони творили маси нових св╕домих укра╖нц╕в…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #21 за 22.05.2009 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#21 за 22.05.2009
ШЛЯХ У НЕБО, ПОБАЧЕНИЙ УВ╤ СН╤

25 травня — 120 рок╕в в╕д дня народження ╤горя ╤вановича С╕корського (1889-1972), одного з найв╕дом╕ших конструктор╕в в ус╕й ╕стор╕╖ св╕тово╖ ав╕ац╕╖.
Його батько – ╤ван Олекс╕йович – був професором, фундатором ╕ першим зав╕дувачем кафедри нервових хвороб Ки╖вського ун╕верситету Святого Володимира, вважався св╕тилом ╕ заможною людиною. В╕н залишив п╕сля себе ц╕кав╕ прац╕ та подаровану ун╕верситету б╕бл╕отеку. В╕домий учений виховував сина за сво╓ю методою. ╤гор зростав вольовим, ц╕леспрямованим. Доля забезпечила йому щасливе дитинство в будинку на Велик╕й П╕двальн╕й вулиц╕, 15. А хрещеними батьками у новонародженого були представники ╕мператорсько╖ родини.
Коли хлопчику було одинадцять рок╕в, йому приснилося, немов би в╕н ╕де вузьким коридором, з оздобленими гор╕хом дверима по обидв╕ сторони. Згори падало м’яке св╕тло, п╕длога трохи в╕брувала, як на пароплав╕, але хлопчик був упевнений, що знаходиться на борту величезного л╕таючого судна. ╤гор прокинувся, не встигши ув╕йти в розк╕шний салон через прочинен╕ до нього двер╕. А пот╕м йому сказали, що «людина ще н╕коли не створювала вдалого л╕тального апарату ╕ це взагал╕ незд╕йсненно». Отож у дитинств╕ ╤гор не думав про аероплани, оск╕льки таких ще не ╕снувало.
Згодом у його житт╕ з’явилися ав╕амодел╕. ╥х в╕н з╕ сво╖м другом Борисом Делоне запускав в╕д рояля до рояля в зал╕ будинку. Заволод╕ла ж ним думка про л╕тальн╕ апарати п╕сля по╖здки з батьком до Н╕меччини, де в╕н почув про аероплани брат╕в Райт ╕ дирижабл╕ графа Цеппел╕на.
За десять хвилин ходи в╕д батьк╕вського будинку була розташована краща у Ки╓в╕ Олександр╕вська г╕мназ╕я, ╕ хлопчика в╕ддали туди. ╤гор з класу в клас переходив з нагородами. П╕сля трьох рок╕в навчання в г╕мназ╕╖ вступив до Петербурзького морського кадетського корпусу. В╕н ╕ там виявив чимал╕ зд╕бност╕ й проводив досл╕ди ╕з застосування електрики.
С╕корський виявляв очевидну схильн╕сть до техн╕ки, ╕ треба було продовжувати навчання. Батьков╕ кошти дозволяли це зробити в╕дпов╕дно до моди того часу: зак╕нчивши у 1906 роц╕ загальн╕ класи морського корпусу (що в╕дпов╕дали курсу середн╕х навчальних заклад╕в), С╕корський по╖хав до Парижа ╕ там осво╖в польоти на аероплан╕. А через р╕к вступив до Ки╖вського пол╕техн╕чного ╕нституту. Пот╕м з листом професора КП╤ Миколи Делоне до ав╕атора Фердинанда Фербера знову по╖хав до Парижа ╕ остаточно визначив св╕й виб╕р.
Навесн╕ 1909 року С╕корський збудував вертол╕т, але в╕н не л╕тав. ╤ за порадою друга Бориса Делоне ╤гор в╕дмовився в╕д цих апарат╕в ╕ почав будувати аероплани.
Аероплани «С» швидко принесли йому славу. С╕корський ╕ сам чудово п╕лотував ╕ з того часу випробовував ус╕ сво╖ машини. А коли на перших порах розвитку ав╕ац╕╖ ще сумн╕валися в зд╕бностях людини, яка не волод╕╓ зд╕бн╕стю птах╕в л╕тати, С╕корський в╕дпов╕в так: «Ав╕атору такою ж малою м╕рою потр╕бен «пташиний ╕нстинкт», як моряку — «риб’ячий».
У кв╕тн╕ 1912 року ╤горя С╕корського запросили до Петербурга. З ним вирушили Олександр Кудашев, Михайло Климикс╓╓в, Олександр Серебряников, Георг╕й Адлер, Костянтин Ергант ╕ Володимир Панасюк. Там вони сп╕льно, ╕з завзяттям ╕ наполеглив╕стю, властивими зазвичай молод╕, яка пере╖жджала до столиц╕ з пров╕нц╕╖, захопилися роботою ╕ сконструювали дек╕лька чудових л╕так╕в, у тому числ╕ «╤ллю Муромця».
Навесн╕ 1914 року конструктор вчергове при╖хав до Ки╓ва. 12 кв╕тня на зас╕данн╕ ради Ки╖вського товариства пов╕троплавання в╕н прочитав допов╕дь про велик╕ аероплани. Робити ╖х, пояснив С╕корський, спонука╓ те, що за кордоном уже ╕снують оснащен╕ 24 кулеметами величезн╕ дирижабл╕. Бажаючи протистояти ╖м, почали споруджувати швидкох╕дн╕ рос╕йськ╕ аероплани. Вони в майбутн╕х в╕йнах зможуть руйнувати мости, зал╕зниц╕, знищувати зв’язок м╕ж окремими частинами противника. Велик╕ апарати, запевняв конструктор, в╕дкрили нов╕ обр╕╖ для в╕йськово╖ та мирно╖ ав╕ац╕╖.
П╕сля нього виступив в╕йськовий льотчик Петро Миколайович Нестеров. Майже кожного дня, сказав в╕н, ми чита╓мо в газетах про загибель ав╕атор╕в. Та й сам в╕н, чим б╕льше л╕та╓, тим б╕льше пом╕ча╓ недол╕ки сучасного аероплана. Ав╕ац╕я ще т╕льки-но почала розвиватися, як ╖╖ одягли у лати ╕ броню, не давши можливост╕ показати всю свою силу, ╕ тому вона розвивалася потворно, як рослина у розпл╕днику з вол╕ сад╕вника. «Зв╕льн╕ть ав╕ац╕ю в╕д цих в╕йськових обладунк╕в, — вигукнув Нестеров, — ╕ дайте з╕тхнути в╕льно, ╕ вона знайде св╕й природний шлях. ╤ тод╕ людина полетить краще за птаха, затрачаючи за прикладом великих орл╕в м╕н╕мальну потужн╕сть; тод╕ пов╕тря буде доступне кожному смертному!».
Очевидно, ╤горю ╤вановичу, який уже отримав в╕йськов╕ замовлення, ц╕ слова славетного льотчика не сподобалися.
А «╤лля Муромець», м╕ж ╕ншим, бив св╕тов╕ рекорди. В одному з польот╕в з десятьма пасажирами на борту в╕н досяг двох тисяч метр╕в висоти. 5 червня 1914 року з ш╕стьома пасажирами протримався у пов╕тр╕ 6 годин 33 хвилини! «╤ллю Муромця» прийняло в╕йськове в╕домство. Машину викотили на поле, поставили ст╕л з б╕лою скатертиною, з╕бралися оф╕цери, штатськ╕ чини. Прийшов священик ╕ окропив пов╕тряного богатиря святою водою, в╕дганяючи лихо ╕ ворог╕в. ╤ воювали «Муромц╕» в╕дм╕нно. Вони оснащувалися «максимом», перевозили до п╕втонни бомб, мали перш╕ у св╕т╕ внутр╕фюзеляжн╕ бомботримач╕ та приц╕льн╕ прилади. З цих корабл╕в було сформовано ескадру.
П╕д час громадянсько╖ в╕йни С╕корський ем╕грував. З Америки в╕н писав Микол╕ Делоне про дуже важк╕ умови. Залишалося одне: працювати, працювати зг╕дно з╕ сво╖м гаслом. Ще допом╕г композитор Серг╕й Рахман╕нов. У пам’ять про загиблого на л╕таку брата в╕н дав С╕корському грошей ╕ орган╕зував рекламу машин.
У 1931 роц╕ проходив випробувальний пол╕т одного з його л╕таючих човн╕в, ╕ конструктор попрямував до салону для кур╕ння. Поки в╕н йшов довгим коридором, стюард ув╕мкнув св╕тло. ╤ тут ╤гор ╤ванович здивовано зупинився — в╕н побачив наяву те, що йому приснилося у дитинств╕: коридор, що потопа╓ у такому ж св╕тл╕, оздоблен╕ гор╕хом ст╕ни й килим... Саме цей сон колись ╕ став одним ╕з спонукальних мотив╕в у захопленн╕ ав╕ац╕╓ю.
Згодом С╕корський повернувся до проектування вертольот╕в. Вони принесли широку популярн╕сть, ╕ ╤гор ╤ванович став одним ╕з найб╕льш шанованих ав╕ац╕йних конструктор╕в св╕ту. А в Радянському Союз╕ свого колишнього сп╕вв╕тчизника не згадували. А якщо що-небудь ╕ писали про нього, то лише про дореволюц╕йн╕ роботи, так ╕ то часто — поб╕жно, а ╕нод╕ й славетн╕ л╕таки «╤лля Муромець» називалися без посилань на автора.
Удома С╕корський вже не бував. Один ╕з сп╕вв╕тчизник╕в, з яким в╕н зустр╕чався у Штатах, льотчик-випробувач Юр╕й Гарна╓в, запам’ятав слова конструктора: «Якби ви знали, як спрагло ╕нод╕ хочеться побачити Батьк╕вщину. В╕дв╕дати могилу батька у Ки╓в╕...».
В╕д╕йшовши в╕д справ, ╤гор ╤ванович зайнявся рел╕г╕йними досл╕дженнями, ╕ на Паризькому салон╕ умовляв Андр╕я Миколайовича Тупол╓ва полишити л╕таки ╕ звернутися до Бога...
╤гор ╤ванович С╕корський помер 26 жовтня 1972 року. Так сталося, що саме в цей же день, за старим стилем, 13 жовтня, але 1909 року, в «Киевской мысли» було вм╕щено зам╕тку про майбутню лекц╕ю професора Миколи Делоне у Комерц╕йному з╕бранн╕ про пов╕троплавання. Певно, вона не могла пройти непом╕ченою р╕шучим юнаком. ╤ п╕д час наступно╖ лекц╕╖ через м╕сяць у тому самому прим╕щенн╕ вже стояв його вертол╕т. Це був перший крок майбутнього в╕домого «м╕стера вертол╕т» ╤горя С╕корського. ╤ зроблений в╕н був у Ки╓в╕.
Анатол╕й МИХАЙЛОВ.
 (УКР╤НФОРМ).

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #21 за 22.05.2009 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=7281

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков