Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3382)
З потоку життя (6597)
Душі криниця (3569)
Українці мої... (1473)
Резонанс (1518)
Урок української (993)
"Білі плями" історії (1688)
Крим - наш дім (533)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
МИРОСЛАВ МАМЧАК: ЛОТОФАГИ
Б╕льш╕сть в╕йськовослужбовц╕в Збройних Сил та ╕нших силових структур Укра╖ни зрадили в╕йськов╕й...


ДЕРЖДЕП: П╤Д ЧАС ГОЛОДОМОРУ СТАЛ╤НУ НЕ ВДАЛОСЯ ЗЛАМАТИ УКРА╥НЦ╤В, ╤ НИН╤ШНЯ АГРЕС╤Я РФ ПРИРЕЧЕНА НА ПРОВАЛ
Про це йдеться у заяв╕ Державного департаменту США, оприлюднен╕й у Facebook на стор╕нц╕...


ХРОН╤ЧНИЙ ГЕНОЦИД У ЦЕНТР╤ ╢ВРОПИ
З ц╕╓ю статтею 8 грудня 2016 року ╖╖ автор став призером конкурсу «Приз Гарета...


ЗА ЛАШТУНКАМИ В╤ЙНИ
До дня визволення Ки╖вщини в╕д фашистських загарбник╕в


У БОРН╤ ЗА ЗЕМЛЮ ╤ ВОЛЮ
В ознаменування 100-р╕ччя под╕й Укра╖нсько╖ революц╕╖ в Кривому Роз╕ за громадською ╕н╕ц╕ативою...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #21 за 22.05.2009 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#21 за 22.05.2009
«Ц╤ БОЙОВИКИ З АРМ╤╥ КРАЙОВО╥ СП╤ВЧУВАЛИ УПА…»

Розпов╕д╕ берестейця Володимира Леонюка (на фото) дуже ц╕кав╕, насичен╕. Сп╕лкуючись ╕з ним, розум╕╓ш, що ус╕ його спогади варт╕ того, щоб ╖х оприлюднити. Причому, краще триматися наперед задано╖ теми. Контактував з поляками? Отже, все про поляк╕в. Все, що може пригадати! За ц╕╓ю схемою ми й сп╕лкувалися сьогодн╕.
— Отож, пане Володимире, спробуйте розпов╕сти про поляк╕в як ф╕лософ… З позиц╕╖ прожитих десятил╕ть. Адже ви багато бачили. Вам легше узагальнювати, ╓ з чим пор╕внювати. Якими були поляки в ув’язненн╕?
— Р╕зними. Як ╕ укра╖нц╕, зрештою. Мен╕ кинулося у в╕ч╕, що поляки, як╕ служили в пол╕ц╕╖, любили пот╕м казати, що вони з АК. Воювати у склад╕ Арм╕╖ Крайово╖ з точки зору поляк╕в було дуже престижно…
— Як ╕ у нас в УПА?
— Саме так. АК була предметом польсько╖ гордост╕. Були, звичайно, й справжн╕ «ак╕вц╕», в ув’язненн╕ я зустр╕чався з такими. Можу розпов╕сти про польського партизана Стан╕слава Бурбу. До в’язниц╕ його кинули у 1952 роц╕, тобто в╕н був одним ╕з «найзатят╕ших» бойовик╕в. Якщо не помиляюся, його група була останньою в Гродненськ╕й област╕…
Привезли його побитого, скривавленого – очевидно, добряче «обробили» при затриманн╕. В «американц╕» (тюрм╕ – С. Л.) ми з ним сид╕ли майже два м╕сяц╕. Загалом, цей поляк тримався добре. Був ревним католиком, тому за будь-яких обставин в╕н молився вранц╕ ╕ ввечер╕.
Ми нер╕дко д╕лилися сво╖ми думками. Наприклад, як реагувати на ╕стерику сл╕дчого? Стан╕слав казав, що у таких випадках в╕н нахиля╓ голову, дивиться соб╕ п╕д ноги ╕ н╕як не реагу╓. Я погоджувався, що в цьому ╓ сенс. Бо не робити ж йому зауваження, якщо сл╕дчий при допит╕ в’язня матюка╓ться!
Бурба воював довго, рок╕в десять. Усю в╕йну ╕ пово╓нн╕ роки – до 1952 року. Почав в╕н свою в╕йну у двадцятир╕чному в╕ц╕, а на момент арешту йому було близько тридцяти. Пот╕м його розстр╕ляли, очевидно, було за що… Вс╕х, кого затримували на територ╕╖ Б╕лорус╕, розстр╕лювали в М╕нську ╕ т╕льки в М╕нську. А укра╖нських повстанц╕в розстр╕лювали лише у Ки╓в╕.
— Обставин затримання Стан╕слава Бурби ви не зна╓те?
— Була елементарна зрада. Хлопц╕ вийшли з л╕су ╕ п╕шли на свою базу – помитися, випрати б╕лизну, в╕д╕спатися… А господар╕ ╖х, видно, «здали».
— Отже, ╕ поляки зраджували сво╖х?
— Очевидно, люди просто втомилися в╕д частих в╕зит╕в «гостей» з л╕су… А може, господар╕в просто шантажували, погрожували, що вивезуть до Сиб╕ру. До реч╕, при затриманн╕ не об╕йшлося без стр╕лянини. Енкаведисти помилково убили одного з╕ сво╖х. Коли затриманих поляк╕в везли до тюрми, то вони встигли почути, як солдати м╕ж собою домовлялися: «Скажем, что бандиты застрелили нашего бойца. Не говорите, как было на самом деле!».
Тод╕ ж червон╕ по-зв╕рячому побили «ак╕вц╕в», очевидно, щоб у тих не було бажання багато говорити…
До реч╕, я запитував Бурбу – чи не контактували вони з б╕лоруськими повстанцями? В╕н мен╕ сказав, що контактували, ╕ не раз.
— Може, у них були як╕сь сп╕льн╕ акц╕╖?
— Думаю, що так. Бурба казав: «Вони ходили разом з нами», але в детал╕ не вдавався. Проте, з його сл╕в виходило, що це було не у 1952 роц╕, а значно ран╕ше. А пот╕м… Або ж б╕лоруси ран╕ше припинили боротьбу, або ж просто д╕яли окремо в╕д поляк╕в.
— ╤ що ж «ак╕вц╕» робили на початку 1950-х? Нападали на МГБ, м╕л╕ц╕ю, райкоми парт╕╖?
— Можливо, це й було в╕дразу п╕сля в╕йни, але у т╕ роки вони вже просто колективно виживали у п╕дп╕лл╕. Ну, ╕ звичайно, збройно захищалися при потреб╕.
— А за кордон, на територ╕ю р╕дно╖ Польщ╕ не пробували перейти?
— Кордон тод╕ був «на замку», тобто над╕йно охоронявся. ╤ перейти його було дуже непросто. Мен╕ довелося сид╕ти з молодим поляком, якому було не б╕льше 18 рок╕в. В╕н також був родом з Гродненщини, десь з-п╕д Л╕ди. В околицях ╖хнього селища д╕яла польська нап╕влегальна група, хлопц╕ готувалися одного дня перейти радянсько-польський кордон, бо ╖м остогидло життя в СРСР. Хлопчина про це випадково проговорився, коли в╕дбував строк за якоюсь побутовою статтею. Сид╕в в╕н у Карел╕╖, точн╕ше, працював на л╕соповал╕. Очевидно, под╕лився з кимось сво╖ми думками, мовляв, ось в╕дсиджу сво╓ ╕ втечу за кордон… Поляка хтось видав. Органи його добряче притиснули ╕ в╕н «розколовся». При мен╕ дуже шкодував, що видав сво╖х друз╕в, зокрема кер╕вника групи на псевдо «Комар».
— «Комар»? Це, д╕йсно, характерно для АК ╕ польського п╕дп╕лля. Уп╕вц╕ мали псевдо, пох╕дн╕ в╕д ╕сторичних ╕мен: «Довбуш», «Гонта», «Бульба», «Кривон╕с»… Або ж використовували укра╖нськ╕ назви дерев: «Дуб», «Смерека», «Яв╕р». А поляки в АК часто використовували назви л╕сових зв╕р╕в: «Рись», «Зубр», «Вовк», або ось, бачите, «Комар». Теж л╕сове...
— Цей «Комар», видно, був добрим хлопцем, бо юнак, який його здав, дуже побивався: «Комар» ст╕льки доброго для мене зробив, а я не витримав побо╖в ╕ все про нього розпов╕в…».
До реч╕, допитував його сл╕дчий Пан╕н, той же, що ╕ мене… ╤ ставився до нього дуже добре, а стосовно мене був страшенним хамом!
— А чому така р╕зниця у ставленн╕?
— Цей молодий поляк, видно, розпов╕в усе, що знав. Допом╕г «органам» ╕нформац╕╓ю. Надто слабким виявився; в╕н був деморал╕зований ╕ зломлений важкою роботою на л╕соповал╕.
Ще з╕ мною сид╕в поляк на пр╕звище Антон╕к. Родом в╕н ╕з Гродненщини, але привезли його аж ╕з Польщ╕, точн╕ше, з Ле╜н╕ци – це зах╕д держави.
Антон╕к був запеклим антисем╕том ╕, як пол╕цай, допомагав н╕мцям знищувати ╓вре╖в. Казав, що мав за це в╕дзнаку в╕д самого Г╕тлера. Ця в╕дзнака потрапила в руки радянсько╖ розв╕дки, от його ╕ розшукали…
Коли його забирали на розстр╕л, в╕н кинувся до мене ╕… поц╕лував.
— А чому в╕н це зробив?
— Для нього я теж був людиною, яка постраждала в╕д б╕льшовицького режиму. Я був його останн╕м сп╕вбес╕дником… По-людськи його можна зрозум╕ти. Останн╕ його слова були: «Згадуй мене!»
— Ви розмовляли польською?
— Скор╕ше це був польсько-б╕лоруський суржик. До реч╕, ус╕ ц╕ гродненськ╕ поляки прекрасно волод╕ли б╕лоруською мовою. Я значно г╕рше – я ж бересте╓ць.
А коли мене з М╕нська знову возили в П╕нськ на суд, то п╕сля суду в╕дразу перевели до звичайно╖ тюрми. Там я зустр╕в ще одного «ак╕вця». Був в╕н при╓мним у сп╕лкуванн╕, до мене ставився добре. Цим ╕ запам’ятався. Бо коли пот╕м привезли групу пол╕ца╖в з Лунинецького району, то це були в╕дстал╕ селяни. Були вони б╕лорусами, але дехто признавався, що за Польщ╕ були поляками, мали й пр╕звища в╕дпов╕дн╕: Станковський, Кудлас╓вич тощо. Мене дратувало те, що вони наблатикались таб╕рно╖ гов╕рки ╕ розмовляли таким гидким суржиком, що нав╕ть слухати ╖х було неможливо, не кажучи вже про як╕сь приятельськ╕ стосунки.
— Я так зрозум╕в, що Стан╕слав Бурба з ус╕х «ак╕вц╕в» був найкращим, найдостойн╕шим?
— Так. Вже в ╤нт╕ я зустр╕в хлопчину, який був под╕льником Бурби. Його засудили аж на 25 рок╕в! В╕н розпов╕в, що судили ╖х у Гродно, ╕ в╕н знав, що Стан╕слав Бурба в╕дмовився писати клопотання про помилування. Хоча йому це ╕ пропонували… Десять рок╕в в╕н був во╖ном, б╕йцем Арм╕╖ Крайово╖, ╕ перетворюватися на безправного в’язня ╕з 25-р╕чним строком не хот╕в.
— Ось бачите, АК д╕яла сп╕льно з б╕лоруськими партизанами, водночас «ак╕вц╕» люто ненавид╕ли бандер╕вц╕в ╕ УПА.
— На укра╖нських теренах, можливо, саме так ╕ було. Але ц╕ бойовики з Арм╕╖ Крайово╖, як╕ д╕яли на Гродненщин╕, сп╕вчували УПА!
— Ма╓те як╕сь докази?
— Стан╕слав Бурба з великою симпат╕╓ю говорив про укра╖нських повстанц╕в. Я ще й запитував його: «А що ви зна╓те про укра╖нський рух?». Виявля╓ться, вони у сво╖й кри╖вц╕ регулярно слухали рад╕оприймач, а тому про боротьбу УПА в Карпатах знали добре. Коли Стан╕слав говорив про це, то його оч╕ сяяли рад╕стю ╕ завзяттям: «Укра╖нський народ геро╖чно бореться за свою незалежн╕сть!». В╕н ╕ його побратими були простими с╕льськими хлопцями, а тому були дуже далекими в╕д усього, що не стосувалося Гродненщини. Про укра╖нсько-польську в╕йну на Холмщин╕ ╕ Волин╕ вони могли й не знати… Та ╕ я про це мало знав тод╕, тому ми цю тему не обговорювали.
Простими були ц╕ «ак╕вц╕», але разом з тим гоноровими. Б╕льшовик╕в не любили, а тому сп╕вчували ус╕м, хто бореться: укра╖нцям, литовцям, естонцям. Бачите, ╕ з б╕лорусами об’╓днувалися…
— Колись я запитував у ╤вана Гасюка – кримчанина ╕ колишнього пол╕тв’язня: а чи не змогли б укра╖нц╕ ╕ поляки, як╕ пройшли пекло ГУЛАГу, стати союзниками? Чи м╕г би в╕н сам дов╕рити ╖м налагодження укра╖но-польських стосунк╕в? ╤ в╕н сказав, що на багатьох польських нац╕онал╕ст╕в у ц╕й справ╕ можна було б покластися! Вони багато що зрозум╕ли в таборах, видно, переосмислювали ╕ наш╕ стосунки…
— М╕й досв╕д п╕дказу╓ те ж саме. Зараз це робити прост╕ше, бо пройшло багато часу ╕ вза╓мн╕ кривди забулися. Тому на ц╕й нив╕ можна працювати досить ефективно.
— А я про це подумав у Карел╕╖, в урочищ╕ Сандормох. Паломники з Укра╖ни, Польщ╕, Литви були там як одне ц╕ле…

Серг╕й ЛАЩЕНКО.

АРМ╤Я КРАЙОВА
Арм╕я Крайова (АК) (пол. Armia Krajowa) — збройн╕ сили польського п╕дп╕лля п╕д час Друго╖ св╕тово╖ в╕йни (1939-1945 рр.).
П╕дп╕льн╕ збройн╕ сили в Польщ╕, об’╓днан╕ п╕д назвою «Арм╕я Крайова», були сформован╕ на територ╕╖ Польщ╕ в кордонах до 1 вересня 1939 року — та були п╕дпорядкован╕ польському ем╕грац╕йному уряду в Лондон╕. АК — одна з найчисельн╕ших ╕ найб╕льш орган╕зованих «п╕дп╕льних арм╕й» тогодення в ╢вроп╕.
Головне завдання АК — збройний оп╕р г╕тлер╕вським окупантам та п╕дготовка загальнопольського повстання, так звана операц╕я «Буря» (пол. akcja «Burza»), яке мало вибухнути у сприятливий для того час.

ХРОН╤КА СТВОРЕННЯ АК
27 вересня 1939 була утворена Служба Перемоз╕ Польщ╕ (пол. SZP), яка 13 листопада 1939 р. була перетворена на Союз Збройно╖ Боротьби (СЗБ — пол. Zwiazek Walki Zbrojnej — ZWZ).
У лютому 1942 року наказом Головнокомандувача Збройних Сил Польщ╕ генерала Владислава С╕корського було перейменовано на Арм╕ю Крайову.
19 с╕чня 1945 р. генерал Леопольд Окул╕цк╕ сво╖м наказом розпустив очолювану ним орган╕зац╕ю.

СТРУКТУРА ТА СКЛАД АК
Склад АК був неоднор╕дний. Кр╕м двох головних, найчисельн╕ших орган╕зац╕й, що утворили АК — СЗБ та Польського Повстанського Союзу, до складу входили й менш╕ п╕дп╕льн╕ патр╕отичн╕ структури: Нац╕ональна В╕йськова Орган╕зац╕я, Конфедерац╕я Нац╕╖, частково — Нац╕ональн╕ Збройн╕ Сили, частково — Селянськ╕ батальйони, а також Народна Гвард╕я Польсько╖ Соц╕ал╕стично╖ парт╕╖ та ╕нш╕.
Кер╕вництво АК комплектувалося з кадрових оф╕цер╕в колишнього В╕йська Польського та випускник╕в та╓мних п╕дп╕льних в╕йськових навчальних заклад╕в.
На озбро╓нн╕ АК була переважно стр╕лецька зброя, захоплена в результат╕ спецакц╕й у окупант╕в, зброя, яку скидали парашутами з англ╕йських л╕так╕в, та зброя вироблена у п╕дп╕льних майстернях.
Орган╕зац╕йно АК складалась за територ╕альним принципом з п’яти так званих «обшар╕в» (Льв╕вського, Б╕лостоцького, Зах╕дного та двох Варшавських — Право— та Л╕вобережного), котр╕ под╕лялися на округи, частина яких орган╕зац╕йно не була п╕дпорядкована командуванню «обшар╕в». Округи складалися з див╕з╕й, до складу яких входили стр╕лецьк╕ та уланськ╕ полки. Кер╕вництво зд╕йснювалось управл╕нням, яке складалось з семи в╕дд╕л╕в (орган╕зац╕йного, ╕нформац╕йно-розв╕дувального, ╕нтендантського, операц╕йно-навчального, зв’язкового, ╕нформац╕йно-пропагандистського та ф╕нансового), до яких згодом додався восьмий — диверс╕йний. У середин╕ 1944 року чисельн╕сть АК сягала близько 380 тисяч людей.
У часи г╕тлер╕всько╖ окупац╕╖ неодноразово АК вступала у сутички з УПА, часто ц╕ сутички були майстерно спровокован╕ г╕тлер╕вською та стал╕нською спецслужбами.
4 с╕чня 1944 року розпочалася реал╕зац╕я операц╕╖ «Буря» (акц╕я «Бужа»). При наближенн╕ радянських в╕йськ до Варшави, з метою недопущення повторення ситуац╕╖ у Львов╕, 1 серпня 1944 року о 17-й годин╕ кер╕вництво АК розпочало Варшавське повстання, в якому взяли участь широк╕ верстви патр╕отично настро╓них варшав’ян. Повстання було жорстоко придушене г╕тлер╕вцями, Варшава — вщент зруйнована.
Повстанц╕ не отримали п╕дтримки з боку радянських в╕йськ, оск╕льки радянське кер╕вництво спочатку з об’╓ктивних причин не змогло форсувати наступ на Варшаву, а пот╕м з тактичних — не захот╕ло п╕дтримувати польськ╕ патр╕отичн╕ сили, як╕ були налаштован╕ по-антирадянському та по-антикомун╕стичному з огляду на Стал╕нсько-Г╕тлер╕вський пакт та радянську й г╕тлер╕вську окупац╕╖ Польщ╕ у 1939 роц╕.

АК В КОМУН╤СТИЧН╤Й ПОЛЬЩ╤
П╕сля переходу Польщ╕ п╕д контроль радянсько╖ арм╕╖, в╕йськов╕ формування АК були розпущен╕ комун╕стичним урядом Польсько╖ Народно╖ Республ╕ки. П╕сля оф╕ц╕йного розпуску АК 19 с╕чня 1945 р. значна частина вояк╕в АК, не погодившись з р╕шенням вищого кер╕вництва, продовжувала боротьбу вже проти радянських окупант╕в, зд╕йснюючи у 1944-1945 роках на вс╕й територ╕╖ дово╓нно╖ Польщ╕ диверс╕╖ та терор стосовно радянських вояк╕в, комун╕стичних орган╕в влади та член╕в польсько╖ компарт╕╖.
Вояки АК зазнавали пол╕тичних пересл╕дувань з боку простал╕нського комун╕стичного уряду Польщ╕ аж до викриття культу особи Стал╕на на ХХ з’╖зд╕ КПРС, п╕сля чого репрес╕╖ було послаблено.
За роки в╕йни втрати АК становили 100 тисяч ос╕б, ще 50 тисяч в╕йськових АК було ув’язнено на територ╕╖ СРСР.
Посткомун╕стична польська ╕стор╕я високо ц╕ну╓ внесок АК у боротьбу за незалежну польську державу.

(Матер╕ал з В╕к╕пед╕╖ — в╕льно╖ енциклопед╕╖).
http://uk.wikipedia.org

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #21 за 22.05.2009 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=7280

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков