"Кримська Свiтлиця" > #18 за 01.05.2009 > Тема "Резонанс"
#18 за 01.05.2009
КРИМСЬКИЙ МАЙДАН
МУЗИ НЕ МОВЧАТЬ! Шановна редакц╕╓! Боляче ╕ важко дивитися ╕ спостер╕гати за под╕ями, як╕ в╕дбуваються повсякчас у наш╕й знев╕рен╕й ╕ спустошен╕й безладдям Укра╖н╕. Хочу запропонувати слова п╕сн╕, яка сп╕ва╓ться на мотив «Запов╕ту» Т. Г. Шевченка, ╕ яка в╕добража╓ сьогодення нашо╖ змучено╖ ╕ згорьовано╖ Укра╖ни.
Знев╕рена Укра╖на Плаче ╕ рида╓, ╤ у Бога порятунку Просить ╕ блага╓. ╥╖ виродки — ╤уди Тягнуть до Рос╕╖, До чужо╖ Москов╕╖ Тягнуть лиход╕╖. Укра╖ну знемагають Сво╖ яничари, ╤ як нелюди лихо╖ Не бояться кари. Вони люто ╕ вороже Зубами скрегочуть, Й Укра╖ну без Рос╕╖ Бачити не хочуть. Вони разом Укра╖ну Тягнуть у могилу, Щоб нав╕ки поховати Нашу неньку милу. Боже милий ╕ ╓диний Спаси Укра╖ну, ╤ як мат╕р укра╖нц╕в Врятуй – в╕д загину. Ольга М╤ЩЕНКО. м. Переяслав-Хмельницький, Ки╖вська область. * * *
В ╢ВРОПУ ЛЕЖИТЬ НАША ПУТЬ…
Розм╕няв я дев’ятий десяток уже. На ц╕м св╕т╕ мене, мабуть, Бог береже: …Не вмер в голодовку, не впав у бою… (А був я не раз у життя на краю), Мене оминули ГУЛАГ ╕ тюрма… Та кажуть, — св╕й в╕к я прожив недарма: Тарасове слово я н╕с до людей, П╕дносив я велич Франкових ╕дей, А Лесину п╕сню, дзв╕нку, як метал, У школ╕ возводив на п’╓дестал. Як мало зробив я – м╕зерн╕ д╕ла, А прагнув, щоб ти, як жоржина, цв╕ла, Моя Укра╖но, — окрадена мати. Пора вже, пора нам кайдани порвати Й господарем стати на власн╕м лану… А хтось нав’язати нам хоче в╕йну. Цей «хтось» — реваншист, бо усе, що в нас ╓, Загарбати хоче у л╕гво сво╓. Та нин╕ в ╢вропу лежить наша путь – Народи в╕йну розв’язать не дадуть. З ╢вропою нам ╕ трудитись, ╕ жити. ╤ цим ми повинн╕ завжди дорожити! Григор╕й ПОНОМАРЕНКО, ветеран прац╕, в╕дм╕нник народно╖ осв╕ти Укра╖ни, ╕нвал╕д в╕йни. м. Донецьк.
«ВОЯКИ УПА ╤ П╤ДП╤ЛЬНИКИ ЗМУШЕН╤, ЯК БУДИТЕЛ╤, ЗВЕРНУТИСЬ ДО ШИРОКО╥ ГРОМАДСЬКОСТ╤...» Цього року в╕дбулися збори Товариства пол╕тв’язн╕в та репресованих ╕ Братства ОУН-УПА Дубенщини за участ╕ громадськост╕. На порядку денному стояло одне питання — «Про соц╕ально-пол╕тичну ситуац╕ю в Держав╕, про д╕яльн╕сть пров╕дних пол╕тичних сил ╕ пол╕тик╕в та небезпеку втрати Незалежност╕ Укра╖ни». Збори розпочато молитвою про Укра╖ну «Боже Великий, ╢диний, нам Укра╖ну храни» на слова О. Кониського, музику М. Лисенка ╕ п╕снею «Там десь далеко на Волин╕», як╕ виконав хор укра╖нсько╖ патр╕отично╖ п╕сн╕, який вже працю╓ 15 рок╕в. Ус╕ присутн╕ до збор╕в поставились з великою повагою ╕ серйозним розум╕нням. Учасники визвольних змагань — як вояки УПА, так ╕ п╕дп╕льники, змушен╕ як будител╕ звернутись до широко╖ громадськост╕, розум╕ючи велику небезпеку втрати Незалежност╕ Укра╖ни. На зборах наголошувалось звернути увагу на вкрай важкий стан Укра╖ни. Учасники визвольно╖ боротьби за Незалежн╕сть Укра╖ни, яка тривала 17 рок╕в, тобто ╕з 1939 до 1956 р., роз’яснювали присутн╕м, що ця боротьба супроводжувалась тяжкими кровопролитними боями, нер╕дко в холод╕ та в голод╕. Сотн╕ тисяч наших побратим╕в загинули на р╕дн╕й земл╕, не набагато менше — в казематах в’язниць ╕ концтаборах смерт╕. Не менше м╕льйона останк╕в укра╖нц╕в розкидан╕ по територ╕╖ «великой и необъятной». Сьогодн╕ через легковажн╕сть сусп╕льства, влади ╕ населення Укра╖ни можна втратити найвищу ц╕нн╕сть укра╖нського народу — власну Державу, хай ще не зовс╕м укра╖нську Укра╖ну! На зборах одноголосно було ухвалене Звернення до Президента Укра╖ни, а також Звернення до народу Укра╖ни.
Голова Товариства пол╕тв’язн╕в та репресованих ╕ Братства ОУН-УПА Дубенщини Михайло Макарук.
ЗВЕРНЕННЯ НАЦ╤ОНАЛЬНО-ПАТР╤ОТИЧНИХ СИЛ ДУБЕНЩИНИ ДО ПРЕЗИДЕНТА УКРА╥НИ Ми, члени Всеукра╖нського Братства ОУН-УПА, Товариства пол╕тв’язн╕в та репресованих, а також представники громадськост╕ Дубенщини, зверта╓мось до Вас ╕з приводу останн╕х атак пол╕тик╕в ╕ пол╕тикан╕в р╕зних мастей на нац╕ональн╕ святин╕ й намагання провести гендель нац╕ональних ╕нтерес╕в Укра╖ни. Проукра╖нський курс Президента Укра╖ни В╕ктора Ющенка для нас очевидний: мемор╕ал героям Крут; в╕дновлення гетьмансько╖ резиденц╕╖ в Батурин╕; велелюдн╕ святков╕ заходи до 1020-р╕ччя хрещення Руси-Укра╖ни; величн╕ пам’ятники жертвам Голодомору 1932-1933 рок╕в в╕д Ки╓ва й до в╕ддалених райцентр╕в — усе це з’явилось у бутн╕сть В╕ктора Ющенка на посад╕ Гаранта Конституц╕╖. Усе це — ознака ╕сторично╖ пам’ят╕ вищого державного посадовця та його спроможност╕ й д╕╓вост╕ оточення в наповненн╕ Укра╖ни укра╖нським зм╕стом. Високодостойний В╕кторе Андр╕йовичу, Ви – пров╕дник укра╖нського народу, ми визна╓мо за Вами намагання спрямовувати нац╕ональн╕ кроки укра╖нства. П╕дтримуючи прагнення укра╖нського народу до наповнення державно╖ пол╕тики нац╕ональним зм╕стом, Ви викликали на себе гн╕в пол╕тикан╕в, як╕ сприймають Укра╖ну виключно як пол╕гон для власних амб╕ц╕й та збагачення ╕ ╓ виконавцями вол╕ недруг╕в Укра╖ни. Ми розум╕╓мо, як нелегко керувати таким великим ╕ картатим, пол╕тично незр╕лим «кораблем» п╕д назвою Укра╖на! Склада╓ться враження, що ситуац╕я, яка ╓ нин╕ в Укра╖н╕, — це продумана пол╕тика ╕ноземних пол╕ттехнолог╕в, як╕ реал╕зовуються через окремих пол╕тик╕в нашо╖ держави, що веде до дезорган╕зац╕╖ народу, втрати в╕ри ╕ над╕╖ на краще життя, створення апат╕╖, викор╕нення почуття сол╕дарност╕ ╕ сп╕впереживання, компрометац╕я ╕де╖ ╓днання сусп╕льства. А справжн╓ завдання цього хаосу — зм╕на генетичного коду нац╕╖ та повне панування над парал╕зованим ╕ дезорган╕зованим народом. Ми розум╕╓мо, що альтернативи Ваш╕й тверд╕й проукра╖нськ╕й пол╕тиц╕ сьогодн╕ — нема╓! Вами запропоновано план укра╖нського державного буд╕вництва. Укра╖на — незалежна держава, яка ма╓ бути в кол╕ м╕ж ╕ншими в╕льними народами ╕ державами, як╕ будували б р╕вноправн╕ в╕дносини в ус╕х сферах життя. Ми розум╕╓мо, як Вам сьогодн╕ неймов╕рно важко. Адже лжепатр╕оти та ситуативн╕ патр╕оти щоденно думають над тим, аби лиш зберегти депутатськ╕ мандати ╕ м╕н╕стерськ╕ портфел╕. Зверта╓мось до Вас, пане Президенте, ╕ наполегливо просимо продовжувати пол╕тику укра╖н╕зац╕╖ та державотворення, м╕цно стояти на позиц╕╖ ор╕╓нтац╕╖ на нац╕ональну економ╕ку, вступу Укра╖ни до ╓вропейських ╕нституц╕й. Просимо, в раз╕ крайньо╖ необх╕дност╕, взяти на себе пол╕тичну в╕дпов╕дальн╕сть за подальшу долю Держави, вв╕вши пряме президентське правл╕ння. Шановний В╕кторе Андр╕йовичу, патр╕оти Укра╖ни в╕рять Вам, роблять все ╕ будуть робити на Вашу п╕дтримку.
Голови громадських орган╕зац╕й: Р╕вненсько╖ обласно╖ орган╕зац╕╖ Всеукра╖нського Братства ОУН–УПА ╕мен╕ генерала Романа Шухевича Олег Тищенко. Дубенського м╕ськрайонного Товариства пол╕тв’язн╕в та репресованих ╕ Братства ОУН–УПА Михайло Макарук.
УЖЕ КРИЧУ: ЮЩЕНКО! Погодьтеся з╕ мною, що на поминках завжди присутн╕ роздуми, хочеш того чи н╕... Поминки — духовне подзв╕ння на десяту р╕чницю в╕дходу св╕тло╖ пам’ят╕ В’ячеслава Чорновола я соб╕ влаштувала сама-сам╕с╕нька, вже начитавшись у газетах Словесно╖ Р╕ки Пам’ят╕ людей про Героя Укра╖ни. Знала його р╕вно ст╕льки, ск╕льки й ус╕ укра╖нц╕. Прийшла у Львов╕ до бронзово╖ подобизни ╕згоя-страдника й Великого Укра╖нця, поклала в╕ддал╕к од пишних в╕нк╕в дв╕ кв╕тки, з╕рван╕ у мо╓му кв╕тнику, та й кажу: — Мир неспок╕йн╕й душ╕ ваш╕й, пане В’ячеславе! За тих десять державотворчих л╕т п╕сля вашого ф╕зичного знищення усе вляглося, тобто той бруд, яким вас методично поливали ваш╕ й наш╕ вороги, Р╕ка Життя Укра╖ни змила й в╕днесла на узб╕ччя, аж н╕як не варт╕ уваги. Тепер зоряно сяють ваша чиста душа, чесне ╕м’я ╕ ваше натхненне слово. Злочинц╕ (ваш╕ вбивц╕), зв╕сно, нин╕ не мають страху перед вами, пане В’ячеславе, бо знають, що ви б╕льше не станете ╖м на завад╕ до влади. Тому знову зм╕╖но повзуть до керма держави. Тепер державн╕ злочинц╕ мають ╕нший об’╓кт цькування — першого всенародно обраного укра╖нського Президента В. А. Ющенка. Вас вони цин╕чно вбили, а В. Ющенка — тру╖ли... Та в╕н таки козак: перетравив за допомогою л╕кар╕в трутизну — ╕ вижив! Спасиб╕ й доземний укл╕н його Берегин╕ — дружин╕ й во╕стину любим друзям... Ой, лютих, сатанинських д╕тей ще ма╓ Укра╖на!.. Убивають — нищать ╖╖ цв╕т ╕ нав╕ть зав’язь! Пом╕ж нас, сущих на вкра╖нському хл╕б╕ й земних соках, ще ╓ досить духовних сл╕пц╕в. Адже нац╕ональна ╕дея, якою жив скутий колон╕альними кайданами укра╖нець упродовж стол╕ть ╕ яка чомусь «не спрацювала» при правл╕нн╕ парторга «П╕вденмашу», найсильн╕ше ╕ найд╕╓в╕ше зазвучала у ваших устах. ╥╖, оту змордовану, знекровлену ╤дею, лаг╕дно, але м╕цно, як прапор, трима╓ наш Президент В. Ющенко, навколо не╖ буду╓ державу... А на нього зус╕б╕ч верещать-кричать: — Спочатку хл╕б-ковбаса-гор╕лка, а тод╕ вже пам’ять! (Ну де ╖м, сл╕пцям, утямкувати, що без генетично╖ нац╕онально╖ пам’ят╕ не росте хл╕бний колос). — Де об╕цян╕ тюрми? Чому вони не напхан╕ неугодниками? — Де матушка Рас╓я? Чому не ╖здить на поклон? — Нав╕що нам свобода слова? — Нащо ╕сторична правда? А я ╖м теж кричу: та ж нема колгоспного кр╕пацтва, ╕ пол╕тзек╕в, ╕ депортованих, щоб задарма працювали на ту ковбасу ╕ колготи... Не чують: сл╕поглухон╕м╕, ╖м уже подавай нових л╕дер╕в ╕ новий укра╖нський рай — ╕ то вже зараз, бо Ющенко, може, й це робить, але задовго. Нема коли чекати... Тут мен╕ нав╕ть здалося, що я чула слова пок╕йного В. Чорновола: «Не чекати, а працювати, розбудовувати державу, допомагати ╤де╖...». Правда ваша, пане страждальцю; нац╕ональну ╕дею вже впроваджу╓ Президент В. Ющенко, вона вже почала працювати ╕ в б╕ло-син╕х просторах Сходу й П╕вдня Укра╖ни. Ма╓мо п╕дтримати ╖╖ — ╕ Укра╖на дихне на повн╕ груди. ╥╖ й надал╕, перем╕гши х╕м╕чну й духовну трутизну, поведе в коло в╕льних народ╕в наш Президент, — уже кричу, — В╕ктор Ющенко! — Хто? Ющенко? Зам’який в╕н, нам потр╕бна сильна рука, а то й кулак, — кида╓ мен╕ через плече м╕й ровесник — вихоп╓нь ╕з «б╕льшовицького раю», звиклий до м╕цного кулака. Тепер нас дво╓ на поминках, ╕ я незлостиво впадаю в р╕ч причепи: — Коли Чорнов╕л балотувався на Президента Укра╖ни, я була в груп╕ п╕дтримки його кандидатури у С╕чеслав╕ (нин╕ ще Дн╕пропетровськ), то тамтешн╕й статечний, козацько-вусий громадянин казав, що любить Чорновола за його розум ╕ укра╖нськ╕сть, але голосувати не буде за нього, бо, бач, комуняки його мордували, то «в╕н буде мстить ╖м, а я хоть ╕ вимушений комуняка, та все одно боюсь...». Он чого бояться люди: помсти, ╕ кров╕, ╕ ще тюрем. Б╕льшовицьк╕ вождики якраз ╕з того починали... Розумний В. Чорнов╕л збагнув цю ╕стину сво╖м люблячим син╕вським серцем ╕ в╕дкинув помсту, бо торував Укра╖н╕ дорогу далеку. Чи не так м╕рку╓ нин╕шн╕й Президент, оминаючи тюрми, не проливаючи живо╖ гарячо╖ кров╕? Тому ще раз крикну: Ющенко! Тепер Укра╖н╕ потр╕бен В. Ющенко! Над╕я КРЕМ╤ННА. м. Льв╕в. («Укра╖на молода»).
"Кримська Свiтлиця" > #18 за 01.05.2009 > Тема "Резонанс"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=7195
|