Версiя для друку Обговорити в форумi

24 квітня у Севастополі пройшли антидержавні заходи, спрямовані на підрив освіти в регіоні й Україні в цілому. Зініційовані депутатами міськради, керовані народним депутатом Верховної Ради з фракції Партії регіонів Вадимом Колесниченком, так звані, “батьківські” збори ухвалили резолюцію, яка свідчить про пряме втручання політиків в освітню галузь держави.
Попри кризові негаразди, депутати Севастопольської міськради своїм рішенням «висмикнули» з міського бюджету Севастополя мільйон гривень на Програму підтримки російської мови й тепер, у її рамках, втручаються в роботу освітян не лише Севастополя, а й інших регіонів України. Ухваливши вищезгадану Програму, севастопольський депутатський корпус звернувся до місцевих рад Луганська, Донецька, Харкова, Дніпропетровська та Одеси з проханням підтримати його ініціативу. Мета таких заходів відома давно: підбурити батьків школярів загальноосвітніх шкіл подавати скарги до Ради Європи на неправомірну мовну політику держави Україна. Керована Москвою севастопольська міськрада послідовно втілює в життя сепаратистський задум держави-сусіда: розколоти Україну за мовними ознаками.
Так звані “батьківські” збори депутати готували цілих п’ять місяців, назбирали за цей час аж десяток-півтора батьків та й ті, зі слів голови зборів – “три — в одному”. Тобто вчитель школи, він же батько, він же депутат міської чи районної ради. Організатори ображено кивали на напівпорожню залу, мовляв, батьки не прийшли, бо бояться керівництва Управління освіти і науки міста. Зате замість батьків до місця проведення зборів прибули представники громадських організацій: “Российская община Севастополя”, “Союз советских офицеров”, “Русский блок” тощо, яким дуже кортіло помітингувати. Серед запрошених була й місцева поетеса Л. Гусельникова, яка віршами мала доводити переваги “великого и могучего” над усіма іншими.
Роздратований небагатолюдним зібранням, головний ініціатор зборів — нардеп Вадим Колесниченко поводився доволі зверхньо, а пізніше й зовсім зірвався на крик, забувши про належний етикет.
Не всі учасники заходу розуміли, чому вони мають боротися за російську мову, якщо свого часу вже віддали свої голоси за “регіоналів” в обмін на обіцянку про двомовність на державному рівні. (Двомовність у Севастополі розуміють як можливість проігнорувати мову держави).
Дотриматися своїх передвиборних обіцянок “регіонали” не змогли: 300 голосів у парламенті – справа не проста. Зараз вони шукають інші механізми, але їхній електорат вимагає звіту за вже висловлену раніше довіру. Тому нардепові довелося вислухати невеличку порцію критики на свою адресу. Мовляв, за вас голосували, а що ви зробили? Пересічний люд ніяк не може зрозуміти, що ним маніпулювали під час виборів і маніпулюють зараз. Що за рахунок підтримки ними надбурхливої діяльності свого депутата (мова, статус м. Севастополя, звернення до міжнародних інституцій) “борець за правду” Колесниченко давно вже пересунувся з 175 місця за списком далеко вперед і тепер йому вже голоси севастопольців не важливі і не потрібні. Саме це він і підтвердив брутальним викриком: “Да вы можете за меня не голосовать! Я к вам пришел не для того, чтобы рассказывать о том, чего я не сделал... Если нужно убрать министра образования, я готов это сделать, но это ничего не даст. Если вы этого не понимаете, то у нас нет предмета для разговора! ...В этом году тестирование в последний раз на русском языке. Дальше — это ваша проблема, а не политиков, у которых не хватает ни полномочий, ни компетенции... В Совете Европы намекнули, что гражданское общество должно само себя защищать... Вот зачем вы здесь находитесь! Если бы наш горсовет не принял эту Программу, не было бы проблем на юго-востоке, где сегодня этот проект успешно реализуется. ...В условиях кризиса горсовет наскреб миллион на эту Программу. Это политический шаг!...».
Отакої! А перед цим запевняв, що у заході немає ніякої політики. Така жорстка риторика нардепа дещо спантеличила присутніх. Сам же п. Колесниченко у подальшому не стримувався й зізнався, що розхитують вони не лише свій регіон, але й інші.
“...Для нас очень важно получить результаты родительского собрания в Севастополе... Итогов этого собрания ожидают в Луганске, Донецке, Днепропетровске, Одессе и Харькове... Родительское собрание готовилось более пяти месяцев, мы сможем получить результат деятельности гражданского общества, а не только политиков».
 Схоже, резолюцію так званих зборів, як і самі збори, готували також 5 місяців й готували, звісно ж, без батьків, хоч і від їхнього імені.
“...Мы, родители, участники общегородского родительского собрания обращаемся:
— В Севастопольский городской Совет, который является собственником учебных заведений, с требованием на ближайшей сессии рас-смотреть ситуацию, сложившуюся вокруг языковой проблемы, и обратиться от имени жителей города-героя Севастополя к высшим должностным лицам государства с требованием :
— решить вопрос о целесообразности дальнейшего пребывания на должности министра МОН Украины пана Вакарчука И. А., как лица, грубо попирающего Конституцию и международные обязательства Украины.
 — К председателю СГГА Куницыну С. В. с требованием рассмотреть вопрос о целесообразности пребывания на должности руководителей Управления образования и науки г. Севастополя Чербаджи Н. И. и Слюсарь Ж. В., так как данные должностные лица ответственны за внедрение в учебных заведениях г. Севастополя незаконного приказа МОН Украины № 461.
— В Прокуратуру г. Севастополя с требованием дать юридическую оценку действий руководителей Управления образования и науки СГГА...”.
Після переліку (пунктів забагато для шпальт часопису) в резолюції зборів йдеться про “...выработку новых форм и путей для решения установленной проблемы...”.
— Решением городского Совета направить резолюцию Общегородского родительского собрания от 24.04.09 в международные правозащитные организации, ОБСЕ, Верховный Совет Украины, Министерство образования и науки Украины, Управление образования и науки СГГА, органы местного самоуправления различных регионов страны...”.
Серед заходів організатори напланували чимало різного: тестування російською, скасування Наказу № 461 Міносвіти, зміну Статутів дошкільних закладів та шкіл. “Осуществить внесение в уставы детских дошкольных учреждений и средних школ города дополнения в следующей формулировке: «Коммунальное учреждение (ДДУ, школа № …) является учреждением с русским языком обучения», проведення громадських слухань та опрацювання Громадського договору в освіті тощо.
Реакції на ці “батьківські збори” поки що – жодної.
Перший заступник голови держадміністрації Володимир Казарін сказав на брифінгу представникам ЗМІ: “А не было никакого родительского собрания. Существует избранный родительский комитет школ города. Туда никто не обращался”.
Звичайно ж, можна відмахнутися від будь-чого. Проте, навряд чи вдасться не помічати постійного депутатського втручання в освіту міста. Напередодні Дня Перемоги в рамках проекту “Я — севастополец” Севастопольської міськради, школярам 9-11 класів та студентам демонструватимуть фільми про Другу світову війну: «Обыкновенный фашизм», «Иди и смотри» тощо, а у проміжках між показами заплановані дискусії про сучасні прояви фашизму. Думається, що на цих дискусіях ототожнюватимуться часи зародження фашизму в Європі з процесами національного відродження в Україні. До речі, показ фільмів та дискусії пройдуть у клубі Чорноморського флоту РФ.
У Севастополі нещодавно пройшла презентація книги нардепа “регіонала” Дмитра Табачника “Фашизм в Украине: угроза или реальность?”. Якщо до цих зборів готувалися, зі слів п. Колесниченка, цілих п’ять місяців, то презентація книги Дмитра Табачника – в межах заходів цієї підготовки. Думається, саме її готують для дискусій.
Втручання в освіту міста місцевими депутатами начальник Управління освіти і науки Микола Чербаджи не заперечує, але виходу з ситуації, що склалася, поки що не бачить.
Отже, в держадміністрації виходу з ситуації не бачать, бо вважають, що батьківських зборів, як таких, не було. В Управлінні освіти і науки виходу просто не бачать. Задля справедливості варто зазначити, що обидві інстанції не бачать виходу, бо не бачили самого заходу (даруйте за каламбур): жодного представника ні з держадміністрації, ні з управління освіти на зборах не було. Присутнім же на заході бачиться й вихід. Думається, він у дотриманні Статті 8 Закону України «Про освіту», де чітко зазначено: «Навчально-виховний процес у навчальних закладах є вільним від втручання політичних партій, громадських, релігійних організацій».
Стаття ж 14 вищезгаданого Закону чітко формулює повноваження місцевих органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в галузі освіти.
Якби ще Статтею Закону нашим чиновникам можна було прищепити почуття патріотизму...

Лідія Степко.
м. Севастополь.

ТИМ ЧАСОМ...

Президент вимагає!

Президент України Віктор Ющенко вимагає вжити заходів щодо неухильного додержання вимог законодавства про мови посадовими і службовими особами органів виконавчої влади під час виконання ними службових обов’язків. Про це йдеться в листах Глави держави на адресу Прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко, а також міністрів, голів державних комітетів, керівників інших центральних органів державної влади, головам обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.
Також від уряду Президент вимагає прискорити створення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань мовної політики.
Глава держави наголошує, що повноцінне функціонування державної мови в усіх сферах суспільного життя є гарантією збереження політичної і державної єдності України.
«Велика відповідальність у справі забезпечення неухильного додержання конституційних гарантій щодо всебічного розвитку і функціонування української мови як державної в усіх сферах суспільного життя на всій території України покладена на посадових і службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Положення Конституції України зобов’язують їх вживати українську мову як мову офіційного спілкування під час виконання ними службових обов’язків», — підкреслив Президент України Віктор Ющенко.
«Водночас деякі міністри, керівники інших органів виконавчої влади, державні службовці середньої і нижчої ланок нехтують вимогами законодавства, невиправдано використовуючи недержавну мову. Володіння українською мовою посадовими і службовими особами органів державної влади та органів місцевого самоврядування має стати на практиці, а не на папері однією з обов’язкових умов для обіймання відповідних посад».

Прес-служба Президента України Віктора Ющенка.
27.04.2009 р.

У Севастополі на сьогодні потреба в навчанні дітей українською мовою становить близько 6%, тимчасом, як шкіл і класів, що надають таку можливість, є лише 3%. Про це в інтерв’ю кореспонденту УНІАН повідомила заступник начальника Управління освіти та науки Севастопольської міської державної адміністрації Жанна Слюсар. «Тобто ми навіть не задовольняємо права тієї частини населення, яка хотіла б навчати своїх дітей українською мовою», — зазначила вона.
За інформацією Ж. Слюсар, у Севастополі 69 загальноосвітніх навчальних закладів, водночас практично тільки один — школа-інтернат № 7 — здійснює навчання повністю українською мовою, з 1-го до 11-го класу.
Кажучи про перспективи розширення мережі «україномовних» шкіл, Ж. Слюсар зазначила, що найбільш реально говорити про будівництво школи-колегіуму, яку в Севастополі вже давно називають українською, і підготовчі роботи з її створення вже тривають. «Це буде державна установа, там усе викладання здійснюватиметься українською мовою», — сказала вона.
Коментуючи підсумки «загальноміських батьківських зборів», що відбулися наприкінці минулого тижня, лейтмотивом яких було «неправомірне зменшення кількості годин навчання школярів російською мовою», і що тим самим нібито порушуються права людини та основні свободи, заступник начальника управління, зокрема, зазначила: «Система освіти в місті якраз повністю реалізує всі права та свободи громадян міста Севастополя на навчання рідною, російською мовою». За її словами, «нам дорікають тим, що ми, нібито, не сприяємо у створенні рівних умов для вивчення російської мови в Україні. Але, здається, у нас надано рівні можливості для вивчення російської мови, а ось що стосується української мови, то тут з реалізацією прав є проблеми, але чомусь про це на «батьківських зборах» не йшлося».
За словами Ж. Слюсар, справді, останнім часом трохи зменшено кількість годин з російської мови та літератури, «оскільки наші діти вивчають три мови: російську, українську і одну з іноземних. Але достатньо порівняти кількість годин на вивчення російської мови з кількістю годин на вивчення української мови, а також загальну кількість годин на вивчення мови та літератури в Російській Федерації, і ми дійдемо цікавих висновків: у нас тижневе навантаження з російської мови та літератури з 1-го до 11-го класу — 56 годин, з української мови — 59 годин. У Російській Федерації на російську мову та літературу відводиться 59 годин. Як бачимо, не набагато більше, аніж на російську мову та літературу в Україні».
Отже, заступник начальника управління робить висновок, «що в севастопольських школах на дві слов’янські мови — дуже близькі за структурою та деякими логічними взаємозв’язками — відводиться удвічі більше часу, аніж, наприклад, у школах РФ. Але чомусь цей факт замовчують, і я хочу, щоб батьки це знали». (http://www.unian.net/ukr)

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #18 за 01.05.2009 > Тема "Урок української"