Версiя для друку Обговорити в форумi

(Наполеон Бонапарт)
У Севастополі на Великдень мітингували: автопробігом, під російськими та Андріївськими прапорами відзначали 226-ті роковини приєднання Криму до Росії. Учасники заходу (зі слів на камеру) “...решили напомнить, что Севастополь был, есть и будет русским городом, наверно, самым русским в мире. И так как Пасха является праздником надежды, то мы надеемся, что скоро Севастополь снова станет русским».
Після закінчення автопробігу його учасники разом з представниками “Русского Блока” та “Российской общины” провели мітинг біля пам’ятника Катерині II, виступаючи за приєднання Криму до Росії та проти політики чинного Президента і Прем’єр-міністра України. Вони сподіваються, що “...воскреснет славянское государство...”, куди увійде Україна, Росія та Білорусія.
А ще на мітингу й потім через ЗМІ прозвучало на загал таке: “Пасха – это праздник русского народа, на митинг пришли истинно русские люди”. Після таких заяв одразу пригадуються “дугінські” визначення: “русская пасха”, “русское солнце” тощо. До речі, пан Дугін цей Великдень святкував разом з нами, гостюючи “телефоном” на севастопольському телеканалі НТС. По черзі з К. Затуліним вони, таким чином, налаштовували регіон проти держави Україна. І дарма, що ці пани є персонами non grata в нашій державі. Через проросійські ЗМІ, лояльно зареєстровані нашими структурами, вищезгадані політики успішно знищують нашу державу. Севастопольські ж чиновники за власне крісло готові замовчувати все, що завгодно, мовляв, у нас демократія. Свого часу вони “приспали” патріотично налаштовану частину громади обіцянками, що пам’ятник Катерині II встановлений не буде і невтручанням довели ситуацію до логічного завершення: встановлення скульптури. Пізніше знову обіцяли, що пам’ятник демонтують рішенням суду, бо він встановлений незаконно. Зараз заспокоїлися й видають дозволи на мітинги біля того ж таки пам’ятника. Чиновники з владної вертикалі Президента дозволяють проводити заходи, де представники шовіністично налаштованих громадських організацій паплюжать того ж таки Президента. При цьому вищезгадані чиновники мають статус держслужбовців і всі преференції від держави, згідно з цим статусом. Ото дива! Неймовірно..., але факт.
Судіть самі. Прокоментувати події Великодня начальник управління внутрішньої політики міської держадміністрації Олег Котляров не захотів, киваючи на райдержадміністрацію Ленінського району, мовляв, то вони приймали заявку на захід, у них і запитуйте. У райвідділі внутрішньої політики підтвердили, що і мітинг, і автопробіг були справді санкціонованими. Начальник райвідділу внутрішньої політики Ленінського району Дмитро Янченко люб’язно повідомив телефоном: “Автопробег был организован «Русским молодежным союзом». Они своевременно подали уведомление о том, что будет проводиться автопробег и митинг у памятника Екатерине II”.
Отже, ніхто нічого не приховував, повідомили заздалегідь з зазначенням назви заходу: 226-ті роковини приєднання Криму до Росії. Навряд чи хтось, приймаючи повідомлення від вищезгаданої молодіжної організації, не розумів, що у світле Великоднє свято вулицями українського міста мчатимуть авто з прапорами іншої держави, політики якої давно зазіхають на Крим. Та, як виявилося, це нікого не збентежило. Пан Янченко сказав, що втручатися в захід – це не їхня компетенція, кивнувши далі на силові структури. Мовляв, є МВС, СБУ - до них і звертайтеся. А ми лише моніторимо та збираємо заявки на проведення заходів. Але знову ж таки, у міській держадміністрації є управління у справах молоді, яке також має працювати з молодіжними організаціями, залучати їх до співпраці на благо держави, а не навпаки. Цей “Русский молодежный союз” не прибув з Росії, це наша молодь, якою вміло маніпулюють. Складається враження, що державна владна вертикаль не працює належним чином. Кожен чиновник тремтить за своє крісло, затуляючи очі і вуха, аби лише не зробити якогось кроку, що може йому самому зашкодити.
Серед висловів знаного воєначальника я ще віднайшла цікаве порівняння журналістів з двірниками, що працюють пером. Проте, це порівняння, мабуть, актуальне лише у Франції, від часів Наполеона й до сьогодні. Ми ж в Україні “метемо” цілих 18 років, а сміття в нашому житті не меншає. Якусь дивну демократію ми будуємо. Демократію для чиновників усіх мастей, які не хочуть помічати негараздів, скільки б на них не вказували “двірники, що працюють пером”.
Може, нашому брату, журналістові, варто “мести” інтенсивніше?
Лідія СТЕПКО.
м. Севастополь.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #17 за 24.04.2009 > Тема "З потоку життя"