Версiя для друку Обговорити в форумi

10 ТРАВНЯ – ДЕНЬ МАТЕРІ

МОЯ МАМА
Я дуже люблю свою маму, бо вона – найдорожча для мене людина, котра завжди дасть пораду і допоможе. Очі в моєї мами сповнені любові, в них завжди знайдеш співчуття і підтримку. Коли я дивлюсь у них, у мене на душі одразу стає спокійно і радісно.
Мою маму звати Софія. Вона працює в тролейбусному парку, щоранку поспішає на роботу. Завжди усміхнена і життєрадісна. Ввічлива з пасажирами. Я люблю свою маму.
Денис ТРИКОЗ,
член клубу «Юний журналіст»
ліцею мистецтв м. Керчі.

ПОДАРУНОК ДЛЯ МАТУСЬ

Мабуть, немає таких людей, які були б байдужими до передачі «Найрозумніший», яка транслюється по телебаченню щосуботи. І ось у нас, учнів 7-го «а» класу Нижньогірського навчально-виховного комплексу «Школа-ліцей» № 1 виникла ідея – провести таку інтелектуальну гру серед своїх однокласників. А присвятили цей конкурс своїм матусям до Міжнародного жіночого дня.
Вчителі-предметники підготували нам питання з того навчального матеріалу, який ми освоїли у першому семестрі. Всі ми серйозно вчили, повторювали, адже це був перший екзамен перед мамами, перед нами самими. Хотілося відчути, як ми виросли, що ми знаємо і чого ми варті.
Настав цей день – 5 березня... Всі хвилювались. Ведучою гри була наша класний керівник Вороніна Наталія Григорівна. На дошці красувалися заголовки тих рубрик, які ми могли вибрати для відповіді: «Ой, яка чудова українська мова», «Хімія-чародійка», «Планета земля», «Фрагменти історії», «Найбільше диво з див – література», «Цікава біологія», «Подорож літературами світу», «Великий могучий русский язык», «Життя – найбільша цінність», «Загадкова фізика», «Математика – цариця наук». Всі були напружені, адже за одну хвилину необхідно відповісти на якомога більше питань.
І ось перший тур. Всі 10 учасників відповідали чудово, показавши прекрасні знання з усіх навчальних дисциплін. Але гра є гра. До другого туру перейшли 6 учнів, які набрали найбільшу кількість балів. Та й питання вже були складніші – калейдоскоп різних наук. Звичайно, і наші матусі, і бабусі, і ми самі навіть не чекали, що так цікаво й чудово може пройти конкурс.
Переможцями стали: Олександр Федорчак – І місце, Медіне Максудова – II місце, Ярослава Павліва і Анастасія Сандулова – III місце. Всіх учасників гри наші матусі (а вони, виявляється, були меценатами конкурсу) нагородили цінними подарунками, а ми, їхні діти, привітали зі святом. Всі разом чаювали, їли солодощі і вирішили, що проведення такого конкурсу щороку стане ще однією традицією нашої маленької сім’ї, ім’я якій 7-й «а» клас.
Медіне МАКСУДОВА,
учениця 7-го «а» класу Нижньогірського НВК
«Школа-ліцей» № 1.

НАЙРІДНІША

Як швидко плине час! Непомітно минули шкільні роки, але ми постійно будемо згадувати щасливі миті дитинства. Пам’ятаємо, ніби вчора прийшли до першого класу, і нас зустріли вчителі, з якими протягом одинадцяти років мандрували країною знань.
А найріднішою для нас стала Дунаєва Зоя Євгенівна. Ми хочемо познайомити вас з нашою класною дамою, чудовою людиною і турботливою мамою нашого 11-го «а» класу ліцею мистецтв.
Зоя Євгенівна закінчила Ялтинське педагогічне училище. Вона – методист дошкільного навчання. Сім років працювала в інтернаті
№ 1 м. Керчі для дітей-сиріт. Ми упевнені, що і їм вона змогла замінити батьків.
У кожної людини своє покликання. Хтось допомагає бідним, хтось – лікує людей, а вона – Мати, мати з великої букви. Ми ще доволі юні, іноді з непростими характерами. І як не сумно казати, деколи не розуміли повчань Зої Євгенівни. Не погоджувались, не визнавали своїх помилок. Та завжди були миті, коли з’являвся сонячний промінь прозріння: «Щоб ми робили без неї?!» (Навіть страшно уявити!).
Зоя Євгенівна – дуже гарна людина й чудова жінка, котра завжди допомагає нам мудрою порадою. З нашою мамою цікаво й приємно спілкуватися на різні теми. Вона часто розповідає нам про своє дитинство, юність, про своє життя. Зоя Євгенівна чудово вміє берегти таємниці. Ми завжди розповідаємо їй про те, що нас турбує, навіть те, що не можемо, або соромимось розповісти батькам. Вона ж залюбки вислухає і допоможе.
Учитель – це слово стоїть поряд зі словом мати, а слово школа – поряд з рідною домівкою. Чи ви б коли-небудь змогли забути рідний дім, матір?! Звичайно ж ні! Тож і школу, і вчителів, і нашу маму (класну даму) ми не в змозі забути.
Зоє Євгенівно! Низький Вам уклін! Спасибі! Ми вдячні Вам за вашу турботу, материнське тепло. З гордістю понесемо в життя величне ім’я Людини.
Ксенія ОВЧИННИКОВА,
Анастасія СВІНІНА,
члени клубу «Юний журналіст» ліцею мистецтв м. Керчі.

ХВИЛИНА ПРОСВІТЛЕННЯ

Було спекотне літо, усі діти з міста їхали відпочивати у село. Іванко цього літа також поїхав у село до бабусі. У перший же день хлопчик поснідав та побіг на ставок зі своїми друзями. Він пірнав у ставку, бавився з друзями, і не помітив, як минув день. Наступний тиждень в селі Іванко провів так, як і свій перший день. Щодня бабуся просила онука допомогти їй на городі, попоратися з худобою та по дому. Але він махав на все рукою і біг до своїх друзів.
Одного дня Іванко занедужав і він весь час проводив у ліжку, навіть сонечко не радувало його. Бабуся постійно сиділа біля хлопця, читала Іванкові книги, розповідала цікаві історії. Іванчикові дуже подобалося, що бабуся приділяла йому багато уваги. І одного дня він зрозумів, що жодного разу не допоміг бабусі, що йому було байдуже до неї. А бабуся опікувалась ним, переживала за нього. Коли Іванко одужав, він одразу ж підійшов до бабусі та спитав її:
– Люба бабусю, чим вам допомогти?
Марія БОРЬКІНА,
учениця 8-го «д» класу школи-ліцею № 3.
м. Сімферополь.

МАТУСІ

Сонечко вранці над нами встає
Й промінням весь світ зігріва.
Сьогодні святковий напрочуд день
І я промовляю слова:
Мамо єдина, рідніша за всіх,
Хай вітерець розносить твій сміх,
Хай соловей щохвилини співа, -
«Мати» – це слово –
 словам голова.
Я з подарунком іду по дорозі,
Маму свою обніму на порозі.
Я для матусі зірку дістану,
Бо найдорожча людина –
 це мама.
І. КОЛОСКОВА,
учениця Кам’янської ЗОШ
№ 2 на Черкащині.

МАМІ

Мій небесний ангел
з добрими очима,
Рідна моя мамо –
серце золоте,
Дякую, рідненька,
що мене зростила,
Мій небесний ангел,
дякую за все!
Катерина БУРДЕЙНА.
м. Ялта.
* * *
Ми матір називаємо святою
за ночі зоряні, коли вона
Сидить і дивиться
на повний місяць в небі,
Як на своє маленьке немовля.
Як над колискою дитини, мати
Співає зоряну мелодію весни.
Співає для Землі,
щоб мирно спати
І разом з нами бачить
гарні сни.
Марина ШЕВКОПЛЯС,
учениця 11-го класу гімназії № 1 м. Саки.

МОЯ МАМА

Моя мама – гарна квітка,
Що весною розцвітає.
Вона добра та привітна
І як сонечко сіяє. 
На весні птахи співають,
В теплім морі хвилі грають.
Мамі щастя я бажаю,
Дуже я її кохаю.
Владислава ЗАЙЦЕВА,
5-а клас, член МАЛіЖ Сонячнодолинської ЗОШ АР Крим.

МАТИ

Я прокидаюся рано – й зразу,
хоч ще не встаю,
Тільки з просоння погляну,
бачу матусю свою.
Мати – досвітня пташинка,
з досвітку віч не зімкне,
Ходить по хаті навшпиньки,
щоб не збудити мене.
Мати – то сонечко рідне,
сонечко ясне, земне,
Слово її заповітне
гріє і живить мене.
Іван ГНАТЮК.

МАМИНІ РУКИ

В мами руки, як дві птиці,
як дві птиці-трудівниці.
В кого ще є такі птиці,
як у мами-чарівниці?
Все в польоті,
все в польоті –
все в роботі,
все в роботі!
Руки цілий день літають –
птиці шиють, вишивають.
Садять квіти на городі,
із криниці носять воду.
Птиці в хаті прибирають,
птиці хату прикрашають.
То сміються, то співають,
все літають,
все літають.
Варять борщ і варять кашу
у веселій хаті нашій.
Птиці ліжко в хаті стелять,
і завжди вони веселі.
Дуже славні в мами птиці:
трудівниці –
в чарівниці!
Євген ГУЦАЛО.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #17 за 24.04.2009 > Тема ""Джерельце""