Версiя для друку Обговорити в форумi

Маліжани нашого осередку подорожують «Мостом дружби» вже другий рік. Були в Закарпатті, у Львові, в с. Чорнопіллі Білогірського району в Криму, в Полтаві. А цього року навесні ми побували також і в Польщі.
Поїздка за кордон була у нас вперше. Здійснювали ми її таким дружним колективом – Абсаттарова Наілє, Емірвелієва Сейране, Аметов Рамазан – 7-й кл., Нусретова Мавілє, Умеров Рудем – 8-й кл., Куртасанова Емінетотай, Ваапов Різа, Улітіна Олена, Нусретова Зарема – 6-й кл., під керівництвом учителів Сонячнодолинської загальноосвітньої школи, що поблизу м. Судака у Криму: мене – керівника осередку, Г. М. Улітіної, заступника Т. С. Волченкової, І. І. Волченкова – почесних членів МАЛіЖ.
Познайомились ми з польськими учнями-маліжанами і директором школи-гімназії № 2 м. Перемишля влітку минулого року на міжнародному дитячому літературно-мистецькому фестивалі «Рекітське сузір’я-2008» в мальовничих Карпатах на Міжгірщині. Нам сподобались художні виступи один одного. Ми домовились про зустріч в м. Перемишлі і восени отримали від керівника польської сторони Петра Пипки лист-запрошення.
Далі почалась ретельна підготовка до подорожі. Проблем було багато: оформлення закордонних паспортів для дорослих і дитячих перепусток. Здивувались ми, коли довідались, що доручення для дітей від батьків, які видають нотаріуси, коштують 100 гривень!
Цей документ є основною перепусткою дитини через держкордон. Квитки для поїздки в потязі також чомусь дорогі. Лише 18 % різниця між цінами на дитячі та дорослі проїзні документи.
На кожного окремо ми оформили документи латинською мовою. Зібрали всі необхідні документи. З’їздили в Польське консульство в Одесу і відкрили візи. Ми довго і дуже ретельно готували документи, переживали за них, а в результаті нас похвалили. Все було оформлено правильно. Ми не отримали жодного зауваження.
Одним з головних завдань було вдало підібрати групу, підготувати художню програму, адже мета нашої поїздки – культурний обмін. Ми доклали багато зусиль, часу, фантазії і терпіння, щоб нашим польським друзям було цікаво дивитись наш виступ. У нашому виступі ми хотіли показати національний колорит, культуру, звичаї, традиції народів Криму, особливо греків, бо наше село давньогрецьке. Вирішили, що найцікавіше це передати в танцях: підготували грецький танець «Сиртакі», кримськотатарський «Хайтарма», стародавній український танок-гру «Катерина і Василь» і польський «Краков’як».
Звертались ми навіть до греків з с. Чорнопілля, які щиро нас зустріли і в усьому нам допомагали. Заглядали в інтернет, взяли чималу інформацію з хореографії. Колектив наш – аматорський. Підготовлені вірші ми читали в інсценованій формі. Все перепліталось з хореографією. Підготували ми також костюми до кожного танцю. Композиція вийшла оригінальною.
На весняних канікулах вирушили до Польщі. До Львова їхали потягом. Нас зустрів ректор Малої Академії В. Ф. Тарчинець. Гостинно прийняв нас на нічліг коледж легкої промисловості. Наступного дня перетинали кордон. Тут чимало потратили часу, бо проводився ретельний огляд автобуса, яким ми їхали до м. Перемишля, і перепусток пасажирів. Вранці повалив сніг – це часто буває в горах, але настрій він нам не зіпсував. За кілька годин ми перетнули кордон. Нас чекав обід із польських страв у гостинному комплексі школи-гімназії № 2 м. Перемишля, що по вулиці Смолки. У Польщі нас радо зустріли – в Європі шанують гостей. Поселили нас у туристично-молодіжний комплекс в готелі.
О 10-й годині ранку 24 березня у найкращій, найбільшій, найсвітлішій шкільній залі, ми виступили зі своєю художньою композицією. Вільних місць не залишилося – тут були діти, вчителі, батьки, представники влади, духовенства, інтелігенції, керівники громадських організацій, знавці мистецтва і просто жителі м. Перемишля, а також журналісти.
З Кракова прибула родина Тимура Каріма, відомого художника кримськотатарського походження, гості з Жешувського воєводства, а також відомий історик з Перемишля Олександр Колянчук із дружиною – автор багатьох книжок, написаних польською і українською мовами.
В епізодах свого виступу ми частували гостей за традицією кримськотатарською пахлавою. Глядачі були в захваті від нашого виступу. Прямо на сцені сім’я Колянчуків дарувала нашим дітям за європейським звичаєм солодощі.
Після нашого славного виступу було проведено цікаву прес-конференцію між нашими і польськими маліжанами. На ній ми подарували перемишлянам-маліжанам «Портфоліо» з адресами і фотографіями на згадку. Оформили його польською та українською мовами. Потім ми оглянули школу і класи.
У наступні дні для нас були організовані екскурсії. Завдяки директору школи Петру Пипці, ми оглянули місто і побували за його межами. Нам надовго запам’ятаються гостинні і привітні міста: Перемишль, Дебов, Орту, Редулен, Ярослав, Пшеворськ, Ланьцут; села: Бляшов, Нортцес, Млини та інші.
Нам дуже сподобалась Польща. Чистота, високий рівень культури, побуту запам’ятається надовго. Поїздка наша була проведена за власні кошти батьків і вчителів, а голова Сонячнодолинської сільради Стьопиков І. Г. допоміг нам придбати українські костюми і організував нам транспорт до Сімферополя, за що ми йому дуже вдячні.
А також ми дякуємо всім, хто нам допомагав організувати і здійснити цю цікаву пізнавальну поїздку:
Ректору Міжнародної дитячої малої академії літератури і журналістики В. Ф. Тарчинцю.
Керівнику осередку МА СШ № 80 м. Львова Осмяловській Я. Ю.
Директору комплексу українських шкіл ім. Маркіяна Шашкевича у м. Перемишлі Петру Пипці.
Керівнику осередку МАЛіЖ комплексу українських шкіл ім. Маркіяна Шашкевича Анні Смолинчак-Багінській.
Бібліотекарю цього комплексу Комар Богуславі.
Міському голові м. Судака за матеріальну підтримку поїздки.
Представникам від батьків нашої Сонячнодолинської школи, які у всьому нас підтримували і допомагали (Ваапова З. М., Аметова Г. М., Главак М. В.).
Ці люди не залишали нас ні на хвилину. Шкода, що так швидко сплинув час, але лишилося море вражень. Діти – це найкраще, вони – наше майбутнє. Для них треба працювати і жити. А обдаровані діти завжди за підтримки розкриють свій талант і порадують ним дорослих. Наша дружба з польськими маліжанами підтвердила, що для творчості дітей немає кордонів. І дарма, що ми ще не знаємо польської мови. Ми спілкувались з мешканцями Перемишля, з перехожими і все розуміли. Ми навіть вивчили польську пісню, яку співали разом зі своїми друзями на конференції в Перемишлі.
Ніна Острейко,
вчителька української мови та літератури
Сонячнодолинської школи м. Судака.

КРАКОВ’ЯК
Ми приїхали до Польщі,
Не втомилися ніяк.
Привезли Вам в подарунок
Гарний танець краков’як.
З задоволенням танцюєм -
Українець і поляк.
Та найбільше ми шануєм
І гопак, і краков’як.
Цей танок всіх нас єднає,
І дружить допомагає.
Хай навік буде єдина
Польща і Україна.
Ми запрошуємо й Вас
До нас завітати.
Про шкільні цікаві справи
Всім нам розказати.
Сейране ЕМІРВЕЛІЄВА,
7-й клас, член МАЛіЖ
Сонячнодолинської ЗОШ
м. Судака,
учасниця фестивалю
«Рекітське сузір’я-2008».

ПЕРЕМИШЛЬ
Дізналась про Перемишль
І так його чекаю.
Чудові пам’ятки я там
Відвідати бажаю.

Монументальні є
 скульптури,
Палаци, магазини,
Театри, заклади культури,
Дерев-квіток перлини.

Прекрасні люди там живуть,
Одягнені охайно.
Красу та шану їм дає
Вбрання національне.

У цьому місті вже давно
Я хочу побувати.
Побачить все, а заодно
Красу його пізнати.
Емінетотай
КУРТАСАНОВА,
6-й клас, член МАЛіЖ Сонячнодолинської ЗОШ, учасниця фестивалю «Рекітське сузір’я-2008».

ТУТ ВІСЛА ГОЛУБАЯ...

У Перемишлі я не була,
Але мала мрію.
Та ще вчителька вселила
В мене цю надію.

Це велике місто гарне,
Ми в снах його бачимо.
Приїхали сюди не марно,
Бо друзі тут наші.

Вони вчаться у гімназії
Українсько-польській.
Часто будем зустрічатись,
Як станем дорослі.

Тут є Вісла голубая,
Солов’ї в гаю.
Перемишля я не знаю,
Але вже його люблю.
Зарема НУСРЕТОВА,
6-й клас, член МАЛіЖ Сонячнодолинської ЗОШ.

ПОЛЬСЬКІ СПОГАДИ
ДИВОВИЖНИЙ ЛАНЬЦУТ
Наша поїздка в Ланьцут почалось сніжним ранком. Для нас, кримчан, це було дуже дивно: березень, а з неба падає сніг, дме холодний вітер, хуртовина, яку ми в Криму цього року не бачили навіть взимку.
Подорожували до Ланьцута на комфортабельному автобусі у супроводі пані Богуслави. Проїжджали через міста Ярослав, Пшеворськ, які вразили нас своєю чистотою, охайністю. За вікнами автобуса простягались широкі білосніжні поля, острівцями темніли ліси.
Зупинились біля палацу і попрямували до музею.
У музеї нас зустріли екскурсоводи пані Тереза і пан Ігор. Вони провели нас залами палацу Потоцьких-Любомирських. Вражало все: прикраси, меблі, предмети побуту, чудові букети-ікебани, які стояли у кожній кімнаті, створюючи святкову атмосферу. Всі годинники цього палацу – старовинні, але показують точний час, йдучи хвилина в хвилину.
У жіночій вітальні мене вразило крісло-шезлонг для господині замку і маленьке крісло для собачки.
Стіни кімнат прикрашені живописними полотнами європейських художників. Створена ціла галерея з портретів господарів палацу Потоцьких-Любомирських.
Вся будівля зведена так, що в середині створено невеличкий італійський дворик. Сам палац оточений широким ровом, який ніколи не був заповнений водою, утворює п’ятикутну зірку.
На території Ланьцута у Потоцьких-Любомирських були великі стайні для коней, у яких зараз знаходяться виставка ікон, каретник, що має найбільшу в Європі кількість карет, прекрасна оранжерея, в якій вирощують дивовижні орхідеї.
Мені дуже сподобався палац, наша екскурсія подвір’ям Ланьцута. Я вдячна пані Терезі і пану Ігорю, які провели цікаву екскурсію, пані Богуславі, яка супроводжувала нас, панові Петру Пипці й Василю Федоровичу Тарчинцю, які допомогли організувати і здійснити нам цю екскурсію.
Наіле АБСАТТАРОВА,
7-й клас.

НОВІ ДРУЗІ
Наша прес-конференція між учнями україно-польської школи-гімназії імені Маркіяна Шашкевича відбулася після нашого виступу в залі цієї школи Ми зібралися в одному з кабінетів, де по колу були розставлені стільці. Наша делегація прийшла на конференцію в маліжанській формі: білі блузки й сорочки та блакитні краватки.
Почала прес-конференцію пані Анна Смоленчак, яка привітала учасників конференції, надала слово ректору МАЛіЖ Василю Федоровичу Тарчинцю, який ознайомив присутніх з прапором і гербом МАЛіЖ. Після цього розпочалася конференція. Ми ставили запитання одне одному. Нас цікавило шкільне життя і відпочинок школярів м. Перемишля. Їх цікавило походження наших імен, життя і відпочинок, традиції, що існують у нашій школі.
Питань було дуже багато, але нас стримував час, господарі хотіли ще запропонувати нам інтерактивні ігри. Нам ці ігри дуже сподобались, бо вони допомогли нам краще пізнати одне одного.
Перша гра стосувалася імен. Треба було чітко назвати своє ім’я і рису характеру, що починається з цієї букви, наприклад: Наіле – ніжна, Роксолана – розумна, Різа – романтичний, Ярема – яскравий, Агнешка – активна. Після цього потрібно було назвати всі імена і повторити їхні риси. Так ми дізнались і краще запам’ятали всі імена учасників конференції.
Друга гра почалася з того, що вийшла ведуча й підкинула вгору цукерки, які треба було ловити і брати собі. Після цього ведуча сказала, що хто скільки має цукерок, той повинен сказати, що він любить чи не любить (за кількістю цукерок).
Після ігор пані Анна запропонувала всім вивчити польську пісню «Гей, соколи». Вона розказала тексти двома мовами (українською й польською) і попросила Юстину Анну, інших дівчат та хлопців показати, як співати цю пісню. А нас – підспівувати. Нам пісня дуже сподобалась і ми із задоволенням її проспівали. Навіть коли прийшли до готелю ввечері, із задоволенням співали цю пісню.
Нас теж попросили навчити перемишлянців якоїсь кримськотатарської пісні. Ми підготували для них пісню «Сен козьлеринде», і подарували диск із записом цієї пісні й інших кримськотатарських пісень.
Ми обмінялися адресами і я сподіваюсь, що наша дружба буде міцніти.
Сейране ЕМІРВЕЛІЄВА,
7-й клас.

РОЗШИРЮЄТЬСЯ КОЛО ДРУЗІВ
Це був наш останній вечір перебування у Польщі. Ми помилувалися видами невеликих вуличок, подивилися центр міста, виїжджали за місто, побували в Ланці, відвідали піцерію, де скуштували смачну піцу. Але найбільше я була задоволена тим, що познайомилася з учнями україно-польської гімназії ім. М. Шашкевича, які запросили нас здійснити цю подорож. Після нашого виступу в них у школі і прес-конференції ми затоваришували.
І ось наш останній вечір. На нього ми запросили учнів, керівника осередку МАЛіЖ пані Анну і директора школи пана Петра.
Всі зібрались у нашій кімнаті і влаштували брифінг. Ми ділилися враженнями про наше перебування у Польщі (зокрема у м. Перемишлі), розказували вірші, а потім разом заспівали улюблену пісню, якої навчили нас польські друзі «Гей, соколи». Співали дружно, захоплено, радісно. Потім заспівали татарські пісні «Сен козьлеринде», якої ми навчили наших друзів. І хоч було трохи сумно від того, що завтра ми вже поїдемо звідси, але все одно було радісно, що наш міст національної єдності продовжується і ми познайомились з прекрасними друзями з м. Перемишля. Сподіваюся, що ми будемо підтримувати дружні зв’язки: листуватися, телефонувати одне одному.
Дякуємо всім – Василю Федоровичу Тарчинцю – ректору МАЛіЖ, пану Петру Пипці, директору школи-гімназії м. Перемишля, Острейко Ніні Павлівні, керівнику осередку МАЛіЖ Сонячнодолинської ЗОШ, які допомогли нам розширити коло друзів.    
О. УЛІТІНА.

КОНЦЕРТ У ПЕРЕМИШЛІ
І ось, нарешті, ми в україно-польській гімназії м. Перемишля!
Яка вона? Як нас зустрінуть? Чи зрозуміємо ми одне одного? Такі думки виникали в нас.
Ми несміливо переступили поріг школи-гімназії ім. Маркіяна Шашкевича і одразу нас гостинно зустрів директор школи пан Петро Пипка. Він привітав нас українською мовою, спитав, чи зручно ми розмістилися у готелі, висловив свою радість і запросив до залу, де вже зібралися школярі й дорослі: вчителі, керівництво міста, журналісти й письменники – всі, хто не байдужий до творчості, українського слова. На цю зустріч приїхали татарські сім’ї з Жешува.
Наші школярі виступали з грецькою програмою «Афініон», читали вірші, танцювали кримськотатарський танок «Хайтарма», польський танок «Краков’як» і представили увазі глядачів танець-гру «Катерина і Василь». Глядачі оплесками зустрічали виступи кримчан.
Був захоплений і пан Петро, який весь час супроводжував, робив полегшеним наше перебування у Польщі, пригощав солодощами.
Вразило нас оформлення, чистота, охайність школи ім. М. Шашкевича, приязні стосунки між викладачами й учнями. Цю приязнь ми відчули й до себе. Хотілося посміхатися у відповідь.
Ми щиро дякуємо учням, вчителям, керівництву школи й особисто панові Петру за ті хвилини радості, щирої любові, гостинності, які вони подарували нам!
Г. М. УЛІТІНА.

ВЕСПРЕМСЬКІ ІГРИ
Учень 11-го класу ліцею мистецтв м. Керчі Володимир Ковальчук у складі хореографічного ансамблю нещодавно повернувся з «Веспремських ігор», які проходили в Угорщині. Я попросила його розповісти про цей конкурс читачам «Джерельця».
– З усіх мистецтв мене найбільш приваблює хореографія, – розповів Володимир. – Я дуже вдячний батькам, що вони віддали мене на хореографічне відділення, хоч більш за все хотів співати. Отже, вступивши до ліцею, я зробив перший крок до «Веспремських ігор».
Наш ансамбль «Перлина Криму» відомий не тільки в Україні, а й за межами держави. Наш керівник – Іванова Віра Олександрівна.
Ансамбль було засновано у 1993-1994 роках. У ті часи були інші керівники. Але коли керівником стала Віра Олександрівна, то наш ансамбль почав досягати вершин. Я дуже багато подорожував з нашим ансамблем. Ми були в Росії, Білорусі, Польщі, а нещодавно повернулися з Угорщини. Там проходив міжнародний конкурс-фестиваль, про який я вже згадував – «Веспремські ігри», у якому взяли участь 26 ансамблів з 16 країн. Усі змагались за перемогу. Ми доклали багато зусиль, щоб посісти призове місце. За це нам подарували кубок, грамоту, сувеніри на пам’ять, подарунки. У нас була екскурсія Будапештом – столицею Угорщини. Ми бачили дуже старі й відомі палаци, місця, сповнені духу старовини й історії. Мені там дуже сподобалось, але я з нетерпінням чекав, коли ми повернемось до рідного міста.
– Володимире, скажи – що для тебе танці?
– По-перше, танці об’єднують та зближують людей. Вони допомагають підтримувати себе в чудовій фізичній формі. Хореографія – це не дуже легке заняття, бо там треба багато працювати, мати чудову фізичну підготовку.
– Що ти хотів би побажати читачам нашого «Джерельця»?
– Шановні друзі! Бажаю вам успіхів у навчанні. Не лінуйтесь займатися спортом і не забувайте й про танці. Хай здійсняться всі ваші мрії!
Анастасія СВІНІНА,
член клубу «Юний журналіст»
ліцею мистецтв м. Керчі.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #17 за 24.04.2009 > Тема ""Джерельце""