Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4442)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4115)
Українці мої... (1657)
Резонанс (2107)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1842)
Крим - наш дім (1022)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (305)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (201)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
«20 ДН╤В У МАР╤УПОЛ╤», ДЖАМАЛА ╤ «КОНОТОПСЬКА В╤ДЬМА»:
Стали в╕дом╕ лауреати Шевченк╕всько╖ прем╕╖…


ПРАВДА ДВО╢СЛОВА
Наш╕ традиц╕╖


ОЧИМА БЕЛЬГ╤ЙСЬКОГО ФОТОГРАФА
На його зн╕мках - чорно-б╕ла пал╕тра Майдану…


МИСТЕЦЬКА «ЗДИБАНКА В «НОР╤»
Виставка в╕дбулася без обмежень ╕ упереджень. В╕дб╕р ╕ цензура були в╕дсутн╕…


ОС╤ДЛАЮ КОНЯ…
Наш╕ традиц╕╖




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #17 за 24.04.2009 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#17 за 24.04.2009
ПОЕЗ╤Я, ЗА ЯКОЮ ДАВНО СКУЧИЛИ

Р╤ДНЕ СЛОВО

Тетяна ЧЕРЕП (на фото) народилася 18 листопада 1974 року в сел╕ Стара Басань Бобровицького району Черн╕г╕всько╖ област╕.
Зак╕нчила ╤нститут журнал╕стики НУ ╕мен╕ Т. Шевченка. Мешка╓ в Бобровиц╕. З 1992 до 2006 року працювала в редакц╕╖ районно╖ газети «Нове життя». Нин╕ об╕йма╓ посаду директора Бобровицького районного ╕сторико-кра╓знавчого музею.
Поетеса, лауреат Всеукра╖нського л╕тературно-мистецького конкурсу ╕мен╕ Павла Тичини «Добридень тоб╕, Укра╖но», переможець л╕тературного конкурсу молодих автор╕в Черн╕г╕вщини «Спробуй». Автор зб╕рки поез╕й «╤дуть дощ╕» (1996 р.).
В╕рш╕ Тетяни Череп також друкувалися у виданнях – «Просв╕та», «Гарт», «Деснянська правда», журнал╕ «Л╕тературний Черн╕г╕в», часопис╕ «Отчий пор╕г» (видання черн╕г╕вського земляцтва у Ки╓в╕).
Разом з чолов╕ком Олександром вихову╓ сина В╕тал╕я. За все, що ма╓, дяку╓ батькам. Мр╕╓ про щасливу долю для сина, а також видати свою другу книжку.
В╕рш╕ Тетяни – це висока поез╕я. Поез╕я, за якою сьогодн╕ багато хто скучив, адже в сучасн╕й л╕тератур╕ майже повсюди «керу╓ балом» так званий постмодерн╕зм – жанр, що не т╕льки перекреслю╓ звичн╕ уявлення про красу, але й часто-густо насм╕ха╓ться над найкращими людськими почуттями. Вт╕м, епатажне й вульгарне завжди заявля╓ про себе дуже голосно, але час в╕дс╕ю╓ полову, а справжн╓ й глибинне залиша╓ться. Я не знаю, чи стане Тетяна в╕домим поетом (для цього, кр╕м всього ╕ншого, треба ╖╖ власне бажання «просувати» себе). Але я абсолютно переконана ось у чому. Якщо, скаж╕мо, рок╕в через дв╕ст╕ Тетянин╕ в╕рш╕ випадково потраплять на оч╕ нащадку з б╕льш-менш чутливою душею, то в╕н ╖х зрозум╕╓ й оц╕нить.
Але нав╕що говорити про поез╕ю, якщо ╖╖ можна читати. Наведен╕ дал╕ в╕рш╕ – лише невеличка частина творчого доробку пан╕ Тетяни. Бути поетом – це, напевно, ╕ ╓ головне ╖╖ покликання. Хоча сама вона цього, мабуть, ще не усв╕домила, бо говорить про сво╖ в╕рш╕ немовби «м╕ж ╕ншим». А ще нас трохи здивувало, що в ╖╖ в╕ршах багато смутку, хоча сама по соб╕ ╖хня авторка – людина д╕йсно житт╓рад╕сна й оптим╕стична. Вт╕м, душа поета – завжди загадка. ╤ ми не ставили перед собою завдання розгадати ╖╖ до к╕нця. Нам просто було надзвичайно ц╕каво доторкнутися до внутр╕шнього св╕ту ще одн╕╓╖ нашо╖ сучасниц╕. Людини яскраво╖ ╕ ц╕л╕сно╖, яка вм╕╓ зробити ц╕кав╕шим не лише сво╓ життя, але й життя людей навколо. Молодо╖, вродливо╖ й дуже талановито╖ ж╕нки, яка мешка╓ у справжн╕й пров╕нц╕╖, де нема╓ н╕ супермаркет╕в, н╕ косметичних салон╕в, але н╕ск╕лечки не жалку╓ про це. Ж╕нки з нестандартним мисленням ╕ ориг╕нальним п╕дходом до життя. Люблячо╖ доньки. Мудро╖ сестри. Турботливо╖ дружини. ╤, д╕йсно, просто ген╕ально╖ мами. Отже, чита╓мо ╖╖ в╕рш╕.
Св╕тлана НАКОНЕЧНА,
головний редактор журналу «Слово ж╕нки».

Тетяна ЧЕРЕП
БАТЬК╤ВСЬКА ХАТА

Як тепло у батьк╕вськ╕й хат╕,
Регочуть дрова у печ╕,
Надвор╕ ж морози кудлат╕
Потр╕скують вдень ╕ вноч╕.
Смаку╓ш сидиш пирогами,
Забувши про все ╕ про вс╕х.
А с╕чень – то в шибку в╕трами,
То сн╕гом впаде на пор╕г.
Сус╕ди заходять... Розмови
Ц╕кав╕, к╕нця ╖м нема.
Я щиро ╖х слухаю мову,
Д╕люсь одкровенним сама.
В душ╕ мо╖й так н╕би свято,
Нема н╕ турбот, н╕ тривог.
Хвала тоб╕, батьк╕вська хато,
Нехай береже тебе Бог.

БРАТОВ╤
Забути н╕коли не в сил╕
Дитинства чудов╕ хвилини.
Обличчя знайом╕ ╕ мил╕,
Свята вс╕ у кол╕ родини.
Дорослими стати хот╕ли.
Хоча ╕ були то лиш жарти,
Та просто я дуже любила
З тобою помр╕яти, брате.
Сварилися ми по-дитячому -
З причиною чи без причини.
Були неслухнян╕, ледач╕,
╤ шкодили скр╕зь без упину.
Хапалась за голову мама,
Не знав,
що робить з нами тато.
В╕тальн╕ тепер телеграми
До свят в╕дсила╓м ╖м, брате.
А час посп╕ша невблаганно:
Робота, навчання, дипломи…
Р╕дненьк╕ пишаються нами
╤ кличуть гостити додому.
Коли ж ми збира╓мось вдома,
Наповнивши жартами хату,
Ста╓ нав╕ть зорям в╕домо,
Як щиро люблю тебе, брате.

ДУША
Не праведна в усьому
й не свята.
╥╖ буття поставлено на карту.
Але вона жевр╕╓ наче ватра –
Прекрасна, щира,
н╕жна ╕ проста.
В рожевих снах живе,
в суцв╕тт╕ мр╕й,
В добр╕ людськ╕м
черпа╓ насолоду.
Вона за правду
╕ в огонь, ╕ в воду,
Розд╕лить з ц╕лим св╕том
спок╕й св╕й,
╖╖ не знищити,
╖╖ не спопелить,
Небоязку,
нестримано-в╕дверту.
Щоб не робили ╖й -
така вже вперта –
За вс╕х стражда╓
╕ за вс╕х болить.
* * *
У сел╕ соб╕ збудую хату,
Там, де поряд журавля гн╕здо.
╤ з╕зву р╕дню свою багату
На любов, на щастя, на добро.
Посаджу коло в╕кна калину,
Вишию кв╕тками рушники.
Ними долю приберу я сину,
Як мен╕ колись мо╖ батьки.
В гост╕ запрошу весну до себе,
Хай приносять вт╕ху ╕ тепло.
Хай зл╕тають солов’╖ у небо
╤ мо╓ осп╕вують село.

╤ВАНОВА ДРУЖИНА
В сел╕ см╕ються вс╕ з ╤вана.
Прив╕з соб╕ ╕з м╕ста кралю.
Ач, напомадилась, рум’яна,
Справжн╕с╕нька в╕тринна ляля.
«Така кор╕вки не подо╖ть,
Зрання сн╕данку не зготу╓», -
Сус╕ди хлопцев╕ говорять.
Та балачок ╤ван не чу╓.
Йому як сонце ╓ та ж╕нка.
Тривожать душу оч╕ син╕.
Щебече щось до нього дзв╕нко
Його жона, його богиня.
А люди? Люди хай говорять.
╥м т╕льки дай на це причину.
Св╕та╓... Б╕ля печ╕ ходить
М╕ська ╤ванова дружина.

РЕМОНТ
Позн╕мали
стар╕ фотокартки з╕ ст╕н,
Рушники вишиван╕.
На яких
солов’╖но лунав передзв╕н
Кольорами кохання.
На дол╕вку
п╕длога соснова лягла
╤ шпалери на ст╕ни.
Вже хатина не та,
що ран╕ше була
У старо╖ Марини.
Вийшла тихо на дв╕р,
щоб думки роз╕гнать
Неспок╕йн╕, невт╕шн╕.
А до не╖
ще св╕жим г╕ллям шелестять
Вранц╕ спилян╕ вишн╕.
Д╕ти роблять ремонт,
внуки роблять ремонт.
Не питають поради.
А в стареч╕й душ╕
трет╕й день дискомфорт,
╤ на крапл╕ розради.
Може, треба рад╕ти
турботам с╕м’╖ –
Обновили ж хатину.
Та, зда╓ться,
поклали нащадки ╖╖
Ще живу в домовину.

БЕЗ ВЕСНИ
Та що ж це, весно,
знов з╕ мною робиш?
Облиш ╕ вкотре серце не ятри.
Нащо розма╓м
п╕д в╕концем родиш,
Веселкою у неб╕ сходиш ти?
Думки бентежн╕
прол╕сками кв╕тнуть,
╤ оживають на душ╕ сади.
Я до зими ще
т╕льки встигла звикнуть,
Мен╕ близькими стали холоди.
Нащо пром╕нням сонячним
неждано
В мо╖ сьогодн╕ ув╕рвалась
сни?..
А може, це тому мен╕ погано,
Що довго так була я без весни..
 
ПТАШКА
Прилет╕ла пташка
╕з чужих кра╖в
До свого гн╕здечка,
п╕д вдовину стр╕ху.
Та н╕хто на цей раз
тут ╖╖ не стр╕в,
Не було ╕з ким ╖й
розд╕лити вт╕ху.
Засп╕валась п╕сня,
та якась сумна,
Не таку любила
слухать добра ж╕нка.
А вона ж для не╖
зранку й доп╕зна
Щебетала палко,
щебетала дзв╕нко.
Ск╕льки в серц╕ горя -
не змахнуть крилом.
Т╕льки небо плаче,
т╕льки в╕тер свище.
Прилет╕ла пташка.
Ген, аж за селом,
Приземлилась тихо
б╕ля кладовища.

ЗУСТР╤Ч
Сховалось сонце у жита,
Захмарилось безкрайн╓ небо.
Зм╕нилась я – давно не та
╤ не такого стр╕ла тебе.
Дощем сипнула л╕тня н╕ч.
Замовкли солов’╖-нахаби.
Та не п╕ду в╕д тебе пр╕ч, –
Ти мене усм╕шкою звабив.
Дарма, що в╕тер розгн╕вивсь,
До ранку спокою не буде.
В╕зьми мене. ╤, як колись,
Ц╕лунками розбещуй груди.
Кр╕зь морок вирвалось тепло,
Роса росинку об╕йма╓.
Як добре знову нам було.
Та хай про це н╕хто не зна╓.


ЗНАЙОМТЕСЯ!
ЖУРНАЛ «СЛОВО Ж╤НКИ»

Пропону╓мо ваш╕й уваз╕ нове укра╖номовне видання для ж╕нок – «Слово ж╕нки». Наше видання – «не глянцеве», воно адресоване укра╖нським ж╕нкам, як╕ замислюються над майбутн╕м сво╓╖ кра╖ни, народу, над майбутн╕м сво╖х д╕тей, тим ж╕нкам, котрих живо ц╕кавлять питання духовност╕, особистого зростання та в╕дродження кращих нац╕ональних ц╕нностей ╕ традиц╕й.
Концепц╕я журналу поляга╓ в тому, що в центр╕ кожного номера – особист╕сть одн╕╓╖ ж╕нки, сучасно╖ укра╖нки: вчительки, дизайнера, л╕каря, б╕знесмена тощо. Ж╕нки, яка в╕дбулася та реал╕зувала себе в житт╕: знайшла сво╓ м╕сце, сво╓ призначення, досягла профес╕йних височин, ма╓ с╕м’ю та д╕тей, наповнена любов’ю, оптим╕змом та силами, готова под╕литися сво╓ю енерг╕╓ю та невеликими житт╓вими секретами з ╕ншими. Також ще одна необх╕дна умова для вибору нашо╖ головно╖ геро╖н╕ – позитивний житт╓вий настр╕й, в╕ра в краще, високий р╕вень духовност╕.
З особист╕стю конкретно╖ геро╖н╕ пов’язана також ╕ тема номера – «Краса Ж╕нки: внутр╕шня ╕ зовн╕шня», «Виховання та навчання», «Криза – це В╕дродження» тощо.
Журнал ма╓ дек╕лька пост╕йних рубрик: «Де були? Що бачили? (новини); «Людина ╕ Всесв╕т»; «Монологи» (основний матер╕ал номера); «Кор╕ння» (╕сторичн╕ нац╕ональн╕ витоки теми); «Кухонна рада» (ф╕рмов╕ кул╕нарн╕ рецепти головно╖ геро╖н╕); «Здоровеньк╕ будьте!» (прост╕ народн╕ рецепти в╕д ц╕лителя); «Наша ф╕лософ╕я» (погляд ╕ роздуми редакц╕╖ журналу на обрану тему); «Мамина школа» (практичн╕ поради батькам); «Сво╖ми руками» (про вироби, ремесла, як╕ читач може зробити чи вивчити самост╕йно).
Вийшло вже три номери журналу в 2008 роц╕, а також перший номер 2009 року. З╕ зворотного зв’язку з читачами ми зрозум╕ли, що обрали правильний напрямок у розвитку видання, оск╕льки отриму╓мо, в основному, позитивн╕, нав╕ть захоплен╕ в╕дгуки. Ось деяк╕ з них:
«Идея выпуска такого журнала – великолепна! Я – русская, хотя всю жизнь прожила в Украине (выросла на Западной Украине), и, когда читала ваш журнал, было такое ощущение, что в вашем журнале есть именно то, что сейчас нужно нашей стране – стремление к искренности, душевности, взаимопониманию».
Тетяна Серг╕╖вна Шевчук.
м. Ки╖в.
* * *
«У журнал╕ багато душ╕, в╕н зроблений з величезною любов’ю, в ньому багато ц╕кавих ╕дей. Мен╕ подоба╓ться, що журнал по-справжньому ор╕╓нтований на Ж╕нку, на ╖╖ справжн╕ потреби та бажання».
Тетяна Слота, л╕кар.
м. Бровари, Ки╖всько╖ обл.
У 2009 роц╕ ми плану╓мо випустити ш╕сть номер╕в (зараз готу╓мо до друку другий). Концепц╕я журналу така, що його матер╕али не мають «терм╕ну давност╕». Читач╕ ╕ зараз ╕з задоволенням читають перший номер, який вийшов навесн╕ 2008 року.
Поштова адреса: 03110, м. Ки╖в,
а/с 51.
Електронна адреса: annaz.06@mail.ru
Телефони: (067) 235-49-35, (044) 569-18-20, (096) 385-56-94, (044) 229-56-07.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #17 за 24.04.2009 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=7172

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков