"Кримська Свiтлиця" > #17 за 24.04.2009 > Тема "Душі криниця"
#17 за 24.04.2009
ПОЕЗ╤Я, ЗА ЯКОЮ ДАВНО СКУЧИЛИ
Р╤ДНЕ СЛОВО
Тетяна ЧЕРЕП (на фото) народилася 18 листопада 1974 року в сел╕ Стара Басань Бобровицького району Черн╕г╕всько╖ област╕. Зак╕нчила ╤нститут журнал╕стики НУ ╕мен╕ Т. Шевченка. Мешка╓ в Бобровиц╕. З 1992 до 2006 року працювала в редакц╕╖ районно╖ газети «Нове життя». Нин╕ об╕йма╓ посаду директора Бобровицького районного ╕сторико-кра╓знавчого музею. Поетеса, лауреат Всеукра╖нського л╕тературно-мистецького конкурсу ╕мен╕ Павла Тичини «Добридень тоб╕, Укра╖но», переможець л╕тературного конкурсу молодих автор╕в Черн╕г╕вщини «Спробуй». Автор зб╕рки поез╕й «╤дуть дощ╕» (1996 р.). В╕рш╕ Тетяни Череп також друкувалися у виданнях – «Просв╕та», «Гарт», «Деснянська правда», журнал╕ «Л╕тературний Черн╕г╕в», часопис╕ «Отчий пор╕г» (видання черн╕г╕вського земляцтва у Ки╓в╕). Разом з чолов╕ком Олександром вихову╓ сина В╕тал╕я. За все, що ма╓, дяку╓ батькам. Мр╕╓ про щасливу долю для сина, а також видати свою другу книжку. В╕рш╕ Тетяни – це висока поез╕я. Поез╕я, за якою сьогодн╕ багато хто скучив, адже в сучасн╕й л╕тератур╕ майже повсюди «керу╓ балом» так званий постмодерн╕зм – жанр, що не т╕льки перекреслю╓ звичн╕ уявлення про красу, але й часто-густо насм╕ха╓ться над найкращими людськими почуттями. Вт╕м, епатажне й вульгарне завжди заявля╓ про себе дуже голосно, але час в╕дс╕ю╓ полову, а справжн╓ й глибинне залиша╓ться. Я не знаю, чи стане Тетяна в╕домим поетом (для цього, кр╕м всього ╕ншого, треба ╖╖ власне бажання «просувати» себе). Але я абсолютно переконана ось у чому. Якщо, скаж╕мо, рок╕в через дв╕ст╕ Тетянин╕ в╕рш╕ випадково потраплять на оч╕ нащадку з б╕льш-менш чутливою душею, то в╕н ╖х зрозум╕╓ й оц╕нить. Але нав╕що говорити про поез╕ю, якщо ╖╖ можна читати. Наведен╕ дал╕ в╕рш╕ – лише невеличка частина творчого доробку пан╕ Тетяни. Бути поетом – це, напевно, ╕ ╓ головне ╖╖ покликання. Хоча сама вона цього, мабуть, ще не усв╕домила, бо говорить про сво╖ в╕рш╕ немовби «м╕ж ╕ншим». А ще нас трохи здивувало, що в ╖╖ в╕ршах багато смутку, хоча сама по соб╕ ╖хня авторка – людина д╕йсно житт╓рад╕сна й оптим╕стична. Вт╕м, душа поета – завжди загадка. ╤ ми не ставили перед собою завдання розгадати ╖╖ до к╕нця. Нам просто було надзвичайно ц╕каво доторкнутися до внутр╕шнього св╕ту ще одн╕╓╖ нашо╖ сучасниц╕. Людини яскраво╖ ╕ ц╕л╕сно╖, яка вм╕╓ зробити ц╕кав╕шим не лише сво╓ життя, але й життя людей навколо. Молодо╖, вродливо╖ й дуже талановито╖ ж╕нки, яка мешка╓ у справжн╕й пров╕нц╕╖, де нема╓ н╕ супермаркет╕в, н╕ косметичних салон╕в, але н╕ск╕лечки не жалку╓ про це. Ж╕нки з нестандартним мисленням ╕ ориг╕нальним п╕дходом до життя. Люблячо╖ доньки. Мудро╖ сестри. Турботливо╖ дружини. ╤, д╕йсно, просто ген╕ально╖ мами. Отже, чита╓мо ╖╖ в╕рш╕. Св╕тлана НАКОНЕЧНА, головний редактор журналу «Слово ж╕нки».
Тетяна ЧЕРЕП БАТЬК╤ВСЬКА ХАТА
Як тепло у батьк╕вськ╕й хат╕, Регочуть дрова у печ╕, Надвор╕ ж морози кудлат╕ Потр╕скують вдень ╕ вноч╕. Смаку╓ш сидиш пирогами, Забувши про все ╕ про вс╕х. А с╕чень – то в шибку в╕трами, То сн╕гом впаде на пор╕г. Сус╕ди заходять... Розмови Ц╕кав╕, к╕нця ╖м нема. Я щиро ╖х слухаю мову, Д╕люсь одкровенним сама. В душ╕ мо╖й так н╕би свято, Нема н╕ турбот, н╕ тривог. Хвала тоб╕, батьк╕вська хато, Нехай береже тебе Бог.
БРАТОВ╤ Забути н╕коли не в сил╕ Дитинства чудов╕ хвилини. Обличчя знайом╕ ╕ мил╕, Свята вс╕ у кол╕ родини. Дорослими стати хот╕ли. Хоча ╕ були то лиш жарти, Та просто я дуже любила З тобою помр╕яти, брате. Сварилися ми по-дитячому - З причиною чи без причини. Були неслухнян╕, ледач╕, ╤ шкодили скр╕зь без упину. Хапалась за голову мама, Не знав, що робить з нами тато. В╕тальн╕ тепер телеграми До свят в╕дсила╓м ╖м, брате. А час посп╕ша невблаганно: Робота, навчання, дипломи… Р╕дненьк╕ пишаються нами ╤ кличуть гостити додому. Коли ж ми збира╓мось вдома, Наповнивши жартами хату, Ста╓ нав╕ть зорям в╕домо, Як щиро люблю тебе, брате.
ДУША Не праведна в усьому й не свята. ╥╖ буття поставлено на карту. Але вона жевр╕╓ наче ватра – Прекрасна, щира, н╕жна ╕ проста. В рожевих снах живе, в суцв╕тт╕ мр╕й, В добр╕ людськ╕м черпа╓ насолоду. Вона за правду ╕ в огонь, ╕ в воду, Розд╕лить з ц╕лим св╕том спок╕й св╕й, ╖╖ не знищити, ╖╖ не спопелить, Небоязку, нестримано-в╕дверту. Щоб не робили ╖й - така вже вперта – За вс╕х стражда╓ ╕ за вс╕х болить. * * * У сел╕ соб╕ збудую хату, Там, де поряд журавля гн╕здо. ╤ з╕зву р╕дню свою багату На любов, на щастя, на добро. Посаджу коло в╕кна калину, Вишию кв╕тками рушники. Ними долю приберу я сину, Як мен╕ колись мо╖ батьки. В гост╕ запрошу весну до себе, Хай приносять вт╕ху ╕ тепло. Хай зл╕тають солов’╖ у небо ╤ мо╓ осп╕вують село.
╤ВАНОВА ДРУЖИНА В сел╕ см╕ються вс╕ з ╤вана. Прив╕з соб╕ ╕з м╕ста кралю. Ач, напомадилась, рум’яна, Справжн╕с╕нька в╕тринна ляля. «Така кор╕вки не подо╖ть, Зрання сн╕данку не зготу╓», - Сус╕ди хлопцев╕ говорять. Та балачок ╤ван не чу╓. Йому як сонце ╓ та ж╕нка. Тривожать душу оч╕ син╕. Щебече щось до нього дзв╕нко Його жона, його богиня. А люди? Люди хай говорять. ╥м т╕льки дай на це причину. Св╕та╓... Б╕ля печ╕ ходить М╕ська ╤ванова дружина.
РЕМОНТ Позн╕мали стар╕ фотокартки з╕ ст╕н, Рушники вишиван╕. На яких солов’╖но лунав передзв╕н Кольорами кохання. На дол╕вку п╕длога соснова лягла ╤ шпалери на ст╕ни. Вже хатина не та, що ран╕ше була У старо╖ Марини. Вийшла тихо на дв╕р, щоб думки роз╕гнать Неспок╕йн╕, невт╕шн╕. А до не╖ ще св╕жим г╕ллям шелестять Вранц╕ спилян╕ вишн╕. Д╕ти роблять ремонт, внуки роблять ремонт. Не питають поради. А в стареч╕й душ╕ трет╕й день дискомфорт, ╤ на крапл╕ розради. Може, треба рад╕ти турботам с╕м’╖ – Обновили ж хатину. Та, зда╓ться, поклали нащадки ╖╖ Ще живу в домовину.
БЕЗ ВЕСНИ Та що ж це, весно, знов з╕ мною робиш? Облиш ╕ вкотре серце не ятри. Нащо розма╓м п╕д в╕концем родиш, Веселкою у неб╕ сходиш ти? Думки бентежн╕ прол╕сками кв╕тнуть, ╤ оживають на душ╕ сади. Я до зими ще т╕льки встигла звикнуть, Мен╕ близькими стали холоди. Нащо пром╕нням сонячним неждано В мо╖ сьогодн╕ ув╕рвалась сни?.. А може, це тому мен╕ погано, Що довго так була я без весни.. ПТАШКА Прилет╕ла пташка ╕з чужих кра╖в До свого гн╕здечка, п╕д вдовину стр╕ху. Та н╕хто на цей раз тут ╖╖ не стр╕в, Не було ╕з ким ╖й розд╕лити вт╕ху. Засп╕валась п╕сня, та якась сумна, Не таку любила слухать добра ж╕нка. А вона ж для не╖ зранку й доп╕зна Щебетала палко, щебетала дзв╕нко. Ск╕льки в серц╕ горя - не змахнуть крилом. Т╕льки небо плаче, т╕льки в╕тер свище. Прилет╕ла пташка. Ген, аж за селом, Приземлилась тихо б╕ля кладовища.
ЗУСТР╤Ч Сховалось сонце у жита, Захмарилось безкрайн╓ небо. Зм╕нилась я – давно не та ╤ не такого стр╕ла тебе. Дощем сипнула л╕тня н╕ч. Замовкли солов’╖-нахаби. Та не п╕ду в╕д тебе пр╕ч, – Ти мене усм╕шкою звабив. Дарма, що в╕тер розгн╕вивсь, До ранку спокою не буде. В╕зьми мене. ╤, як колись, Ц╕лунками розбещуй груди. Кр╕зь морок вирвалось тепло, Роса росинку об╕йма╓. Як добре знову нам було. Та хай про це н╕хто не зна╓.
ЗНАЙОМТЕСЯ! ЖУРНАЛ «СЛОВО Ж╤НКИ» Пропону╓мо ваш╕й уваз╕ нове укра╖номовне видання для ж╕нок – «Слово ж╕нки». Наше видання – «не глянцеве», воно адресоване укра╖нським ж╕нкам, як╕ замислюються над майбутн╕м сво╓╖ кра╖ни, народу, над майбутн╕м сво╖х д╕тей, тим ж╕нкам, котрих живо ц╕кавлять питання духовност╕, особистого зростання та в╕дродження кращих нац╕ональних ц╕нностей ╕ традиц╕й. Концепц╕я журналу поляга╓ в тому, що в центр╕ кожного номера – особист╕сть одн╕╓╖ ж╕нки, сучасно╖ укра╖нки: вчительки, дизайнера, л╕каря, б╕знесмена тощо. Ж╕нки, яка в╕дбулася та реал╕зувала себе в житт╕: знайшла сво╓ м╕сце, сво╓ призначення, досягла профес╕йних височин, ма╓ с╕м’ю та д╕тей, наповнена любов’ю, оптим╕змом та силами, готова под╕литися сво╓ю енерг╕╓ю та невеликими житт╓вими секретами з ╕ншими. Також ще одна необх╕дна умова для вибору нашо╖ головно╖ геро╖н╕ – позитивний житт╓вий настр╕й, в╕ра в краще, високий р╕вень духовност╕. З особист╕стю конкретно╖ геро╖н╕ пов’язана також ╕ тема номера – «Краса Ж╕нки: внутр╕шня ╕ зовн╕шня», «Виховання та навчання», «Криза – це В╕дродження» тощо. Журнал ма╓ дек╕лька пост╕йних рубрик: «Де були? Що бачили? (новини); «Людина ╕ Всесв╕т»; «Монологи» (основний матер╕ал номера); «Кор╕ння» (╕сторичн╕ нац╕ональн╕ витоки теми); «Кухонна рада» (ф╕рмов╕ кул╕нарн╕ рецепти головно╖ геро╖н╕); «Здоровеньк╕ будьте!» (прост╕ народн╕ рецепти в╕д ц╕лителя); «Наша ф╕лософ╕я» (погляд ╕ роздуми редакц╕╖ журналу на обрану тему); «Мамина школа» (практичн╕ поради батькам); «Сво╖ми руками» (про вироби, ремесла, як╕ читач може зробити чи вивчити самост╕йно). Вийшло вже три номери журналу в 2008 роц╕, а також перший номер 2009 року. З╕ зворотного зв’язку з читачами ми зрозум╕ли, що обрали правильний напрямок у розвитку видання, оск╕льки отриму╓мо, в основному, позитивн╕, нав╕ть захоплен╕ в╕дгуки. Ось деяк╕ з них: «Идея выпуска такого журнала – великолепна! Я – русская, хотя всю жизнь прожила в Украине (выросла на Западной Украине), и, когда читала ваш журнал, было такое ощущение, что в вашем журнале есть именно то, что сейчас нужно нашей стране – стремление к искренности, душевности, взаимопониманию». Тетяна Серг╕╖вна Шевчук. м. Ки╖в. * * * «У журнал╕ багато душ╕, в╕н зроблений з величезною любов’ю, в ньому багато ц╕кавих ╕дей. Мен╕ подоба╓ться, що журнал по-справжньому ор╕╓нтований на Ж╕нку, на ╖╖ справжн╕ потреби та бажання». Тетяна Слота, л╕кар. м. Бровари, Ки╖всько╖ обл. У 2009 роц╕ ми плану╓мо випустити ш╕сть номер╕в (зараз готу╓мо до друку другий). Концепц╕я журналу така, що його матер╕али не мають «терм╕ну давност╕». Читач╕ ╕ зараз ╕з задоволенням читають перший номер, який вийшов навесн╕ 2008 року. Поштова адреса: 03110, м. Ки╖в, а/с 51. Електронна адреса: annaz.06@mail.ru Телефони: (067) 235-49-35, (044) 569-18-20, (096) 385-56-94, (044) 229-56-07.
"Кримська Свiтлиця" > #17 за 24.04.2009 > Тема "Душі криниця"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=7172
|