Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3197)
З потоку життя (6418)
Душі криниця (3506)
Українці мої... (1465)
Резонанс (1503)
Урок української (988)
"Білі плями" історії (1672)
Крим - наш дім (532)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ВЕЛИК╤ ЛЮДИ МАЛЕНЬКОГО НАРОДУ
Презентац╕╖ ф╕льм╕в проекту «Б╕льше, н╕ж Крим» в╕дбулися в Ки╓в╕, Львов╕, Херсон╕,...


КАТАСТРОФА МН17: ЧЕТВЕРО ВИННИХ НАЗВАН╤, КОЛИ ЧЕКАТИ ╤НШИХ?
Трагед╕я МН17 об’╓днала 5 кра╖н. До складу м╕жнародно╖ Сп╕льно╖ сл╕дчо╖ групи ув╕йшли...


40 РОК╤В ПОТОМУ ЕКСПЕРТИЗА ДОВЕЛА, ЩО ╤ВАСЮК НЕ М╤Г ВЧИНИТИ САМОГУБСТВО
Сл╕дчий експеримент провели в схожих до загибел╕ ╤васюка умовах, на прохання прокуратури...


ОПРИЛЮДНИЛИ ДОКУМЕНТИ КДБ ПРО ПОВЕРНЕННЯ КРИМСЬКИХ ТАТАР З ДЕПОРТАЦ╤╥
99 документ╕в КДБ про майже п╕встол╕тню ╕стор╕ю повернення кримських татар ╕з заслання виклали у...


«КОЛИ ПРИЙШЛИ Ц╤ П╤ДЛ╤ РАДЯНСЬК╤...»
Депортац╕я кримських татар очима очевидця




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #17 за 24.04.2009 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#17 за 24.04.2009
ТРИ ЗАСЛУГИ ОУН-УПА

ГЕРОЯМ СЛАВА!

Доброго дня, шановна редакц╕╓ газети «Кримська св╕тлиця»!
Я, В╕ктор Дмитрович Тихенко, надсилаю вам свою нову статтю «ОУН-УПА: три велик╕ заслуги». Писав довгенько – то матер╕али п╕дбирав, то здоров’ячко трохи п╕двело, то ще там щось гальмувало. Власне, писати почав в╕дтод╕, як уже вдруге отримав «гарбуза» в╕д м╕сцево╖ районно╖ газети «Огни маяка», коли намагався спростувати ╖хн╕й черговий наклеп на ОУН-УПА (б╕льш детально про це йдеться в передмов╕ статт╕).
Чи вдалося мен╕ впоратись ╕з ц╕╓ю серйозною темою, суд╕ть сам╕. Зв╕сно, декому з майбутн╕х читач╕в ця стаття може й не сподобатись, особливо тим, у кого «п╕р’ячко на пиц╕». Але ж загальнов╕домо, що «Кримська св╕тлиця» н╕коли й не збиралася догоджати антиукра╖нським силам, бо «св╕тличани» – це н╕би одна з патр╕отичних парт╕й Укра╖ни.
А найголовн╕ше, мабуть, у тому (зв╕сно, якщо надруку╓те без скорочень цю чималеньку статтю), щоб прочитали цей номер в╕дважно╖ «Кримсько╖ св╕тлиц╕» саме т╕ «ки╖вськ╕ дядьки та т╕тки», яким належить за ╖хн╕ми високими посадами дбати про нац╕ональн╕ ╕нтереси Укра╖ни, щоб покласти край оц╕й бардачн╕й демократ╕╖ вседозволеност╕, яка в б╕льшост╕ людей уже в печ╕нках сидить.

«…Коли
Ми д╕ждемося Вашингтона
З новим ╕ праведним законом?
А д╕ждемось-таки колись!..»

Т. Шевченко тут мав на уваз╕, зв╕сно, не м╕сто – столицю Вашингтон. Бо чим же кращими для нас можуть бути американськ╕ ╕зра╖льтяни в╕д московських чи укра╖нських?.. ╤ коли ж воно прийде, нарешт╕, оте наше «колись»?
Стосовно само╖ ОУН-УПА, то ця тема стала мен╕ особисто ╕ще ц╕кав╕шою, в╕дколи уважно прочитав у «Наш╕й Громад╕» отой лихозв╕сний «Приказ» стал╕нський. Бо почути зм╕ст по рад╕о чи побачити на хвильку по телев╕зору автографи Жукова й Бер╕╖ – це одне сприйняття, а коли ма╓ш у себе пост╕йно журнал ╕з «Приказом», то це вже значно вагом╕ше, бо можеш при бажанн╕ його будь-коли ╕ ще раз уважно перечитати, краще осмислити й згадати ос╕нь 1944 року ╕ початок наступно╖ зими. Людина, значно молодша в╕д, скаж╕мо, 70–80-л╕тн╕х укра╖нських громадян, може запитати сво╖х батьк╕в, д╕д╕в-прад╕д╕в, де вони були саме в той час ╕ чи вдалося б ╖м особисто вижити п╕сля отого нещастя з Москви…
Як людина старшого в╕ку, я бачу себе в ту ос╕нь у сел╕ на Роменщин╕ (Сумська область) уже восьмир╕чним хлопцем, який почав ходити до першого класу. Батько й к╕лька мо╖х дядьк╕в були тод╕ або в Червон╕й арм╕╖, або в «остарбайтерах» у Н╕меччин╕. Разом ╕з мат╕р’ю ╕ молодшою сестрою ми жили в д╕дуся й бабус╕ на хутор╕, що уже зр╕сся з селом. Добре пам’ятаю, що взимку в хат╕ було тепло, ╖сти-пити теж було що (мали корову, свиню, чимало курей та 0,7 га городу з садком), але вс╕ ми чомусь були ╕ б╕дненько вдягнен╕, ╕ зовс╕м поганенько взут╕, тож навряд чи й до╖хали б у стал╕нських вагонах-товарняках до Сиб╕ру несходимого або ж до П╕вденного берега П╕вн╕чного Льодовитого океану. А якщо якось ╕ до╖хали б, то навряд чи перезимували б. А якщо врешт╕-решт якось ╕ прижилися б там, то, певно, повн╕стю окацапилися б, як це часто-густо трапля╓ться нав╕ть тут, у Криму, з багатьма нашими земляками…
А тому в╕чна слава Степанов╕ Бандер╕ з Романом Шухевичем разом з ╖хньою легендарною ОУН-УПА! Як же можна про них не писати?!

ЗАМ╤СТЬ ПЕРЕДМОВИ

ОУН-УПА ма╓ чимало великих заслуг перед укра╖нським народом, хоча наш╕ сучасн╕ ЗМ╤ висв╕тлюють ╖╖ д╕яльн╕сть по-р╕зному. Якщо, скаж╕мо, газета «Кримська св╕тлиця» та деяк╕ ╕нш╕ видання згадують ОУН-УПА «незлим тихим словом», то цього, на жаль, не скажеш, наприклад, про газету «Огни маяка» ╕з смт. Красногвард╕йське. ╤ще 29.08.2008 р. в н╕й була надрукована невелика, але досить емоц╕йна антидержавницька публ╕кац╕я «Я видел бесчинства УПА». Та розпов╕дь очевидця жахливих под╕й у батьк╕вськ╕й хат╕ у 1946 роц╕ мене вразила особливо тим, що у нас ╕ дос╕ ще ╓ люди, як╕ чи то й справд╕ не знають, чи то просто не хочуть знати величезну принципову р╕зницю м╕ж повстанцями – патр╕отами ╕ псевдоповстанцями – катами («спецгруппы НКВД»), адже ц╕ останн╕ п╕д виглядом н╕би справжн╕х вояк╕в УПА якраз ╕ чинили зумисно от╕ кривав╕ злочини супроти мирного населення Зах╕дно╖ Укра╖ни. Тож я оперативно й в╕дгукнувся сво╓ю статтею–спростуванням «Коли ж нарешт╕ ми вс╕ прозр╕╓мо?!», а газета «Огни маяка» ╖╖ надрукувала, хоча й не в╕дразу ╕ значно скоротивши. Здавалося б, що все гаразд, бо читач╕ д╕зналися б╕льше об’╓ктивно╖ правди про самих повстанц╕в ╕ псевдоповстанц╕в.
Проте в «Огнях маяка» незабаром з’явилася знову антидержавницька стаття про ОУН-УПА вже п╕д назвою «Предатели или герои?» («ОМ», № 46 за 14.11.2008 р.). Автор ц╕╓╖ статт╕ А. Волик зл╕сно паплюжить буквально весь укра╖нський нац╕онально-визвольний рух, починаючи в╕д 1920 р. ╕ зак╕нчуючи нашим сьогоденням (надсилаю вир╕зку з газети в редакц╕ю «КС» для ознайомлення). Зв╕сно, я мусив в╕дгукнутися ╕ на цей виклик, тому й в╕дпов╕в сво╓ю статтею «╤ знов за рибу грош╕!», де намагався звернути увагу автора-опонента й ус╕х читач╕в газети на найб╕льш компетентну в цьому питанн╕ книжку «Орган╕зац╕я Укра╖нських Нац╕онал╕ст╕в ╕ Укра╖нська Повстанська Арм╕я. Фаховий висновок робочо╖ групи ╕сторик╕в при Урядов╕й ком╕с╕╖ з вивчення д╕яльност╕ ОУН ╕ УПА» (до реч╕, ця книжка друкувалася ╕ в «КС» №№ 8-19 за 2007 р.).
У статт╕ «╤ знов за рибу грош╕!» я писав: «Незважаючи на таку довгу назву, ця книга ма╓ всього 70 стор╕нок, але як продукт сп╕льно╖ творчост╕ багатьох науковц╕в, ╖╖ можна загалом вважати на сьогодн╕ ╕стиною в найвищ╕й ╕нстанц╕╖. Матер╕ал у книз╕ подано ц╕лком дох╕дливо й зручно: ╓ 14 окремих тематичних рубрик (розд╕л╕в), а в к╕нц╕ – «Додаток» ╕з поясненнями. Книга ма╓ великий тираж, тож мусить бути у кожн╕й б╕бл╕отец╕, як, скаж╕мо, у наш╕й селищн╕й б╕бл╕отец╕ ╓ аж три прим╕рники. А тому, перш н╕ж затуманювати читачам голови неправдою про ОУН-УПА ╕ не давати людям змоги нарешт╕ прозр╕ти, варто, мабуть, спочатку самому уважно прочитати цей «Фаховий висновок робочо╖ групи ╕сторик╕в…», щоб зробити ╕ св╕й правильний висновок».
На жаль, головний редактор газети «Огни маяка» так ╕ не схот╕в надрукувати цю статтю. По-мо╓му, це явно несправедливо, що паплюжити ОУН-УПА дозволя╓ться неодноразово, а ще раз промовити слово захисту – зась! Тод╕ я значно переопрацював сво╓ спростування ╕ згодом пон╕с у редакц╕ю вже другий вар╕ант, який назвав «В╕дкиньмо криве дзеркало!». Але й цю мою роботу теж не стали друкувати, мотивуючи тим, що «редакция решила вообще закрыть тему об ОУН-УПА». Ось так╕, виходить, пироги…
А от у сво╖й патр╕отичн╕й статт╕ «Чи потр╕бна газет╕ «повстанська» тема?» («КС», № 5 за 30.01.2009 р.) вельмишанований мною автор Серг╕й Лащенко робить такий висновок: «допоки ╓ жив╕ люди, св╕дки под╕й, треба писати!». По-мо╓му, це абсолютно правильно сказано. Але водночас мен╕ хот╕лося б додати, що, пишучи на «повстанську» тему, варто наголошувати, що ОУН-УПА ма╓ перед укра╖нським народом не одну чи дв╕, а б╕льше великих ╕сторичних заслуг, як╕ нам треба завжди пам’ятати.

ЗАСЛУГА ПЕРША: ОУН-УПА ЯК БОРЕЦЬ ЗА НЕЗАЛЕЖН╤СТЬ УКРА╥НИ

Тут, мабуть, варто спочатку зауважити, що ОУН (Орган╕зац╕я Укра╖нських Нац╕онал╕ст╕в) ╕ УПА (Укра╖нська Повстанська Арм╕я) – це дв╕ окрем╕, хоч ╕ досить пов’язан╕ м╕ж собою, структури, як╕ мали р╕зн╕ функц╕╖.
ОУН була п╕дп╕льною парт╕йно-в╕йськовою структурою, створеною в 1929 роц╕ на основ╕ менш широко╖ Укра╖нсько╖ В╕йськово╖ Орган╕зац╕╖ (УВО), а сама УВО ╕снувала в Зах╕дн╕й Укра╖н╕ з 1920 р. п╕сля вимушеного в╕дступу туди розгромлено╖ б╕льшовиками арм╕╖ Укра╖нсько╖ Народно╖ Республ╕ки. Д╕яльн╕сть Орган╕зац╕╖ Укра╖нських Нац╕онал╕ст╕в – це одна з найкращих стор╕нок нашо╖ ╕стор╕╖. Адже нац╕онал╕стами ╓ так╕ люди, як╕ палко люблять св╕й народ, свою над╕ю, водночас толерантно ставлячись до неворожих представник╕в ╕нших нац╕й, тод╕ як шов╕н╕сти ненавидять ус╕х п╕дряд, окр╕м сво╓╖ р╕дно╖ нац╕╖.
Членом ОУН м╕г стати лише повнол╕тн╕й (21 р╕к) патр╕от Укра╖ни, який знав ╕ вс╕╓ю душею сприймав «Декалог» («Десять запов╕дей укра╖нського нац╕онал╕ста»), де перш╕ й найголовн╕ш╕ з них: «Здобудеш Укра╖нську Державу або загинеш у боротьб╕ за не╖», «Не дозволиш н╕кому плямити слави, або чест╕ Тво╓╖ Нац╕╖»; хто мав в╕дпов╕дн╕ «12 прикмет характеру…» (завжди напоготов╕, безкорисливий, чесний, дисципл╕нований, активний ╕ п╕дпри╓мливий, в╕дважний, р╕шучий, витривалий, зр╕вноважений, точний, здоровий, обережний); ╕ хто сумл╕нно виконував «44 правила життя укра╖нського нац╕онал╕ста», як, наприклад: «Приймай життя як геро╖чний подвиг», «Здобувай знання…», «Пост╕йно п╕знавай, удосконалюй себе…», «Пам’ятай, що найб╕льшим злочином ╓ шкодити сво╖й Нац╕╖», «Не завидуй н╕кому», «Будь товариський», «Що робиш, роби сов╕сно», «Пам’ятай, що милостиню прийма╓ лише нем╕чний прошак, який не може власною працею ╕ власними вартостями здобути право на життя», «Шануй ж╕нок, але гидуй розгнузданими», «Ц╕нуй високо материнство…», «Люби ╕ оп╕куйся д╕творою…» ╕ т. д., ╕ т. п. Власне, пройти кр╕зь таке «сито» могла лише справжня ел╕та укра╖нсько╖ нац╕╖. (Поб╕льше б сьогодн╕ в нас таких людей!..).
Що стосу╓ться Укра╖нсько╖ Повстансько╖ Арм╕╖, то це була партизанська за сво╖м характером арм╕я, яка сформувалася в умовах н╕мецько╖ окупац╕╖, коли окрем╕ в╕дд╕ли Укра╖нсько╖ Нац╕онально╖ Самооборони стали п╕д ╓дине загальне командування. До лав УПА приймали вс╕х, хто хот╕в активно боротися за незалежн╕сть Укра╖ни в╕д будь-яких агресор╕в ╕ давав в╕йськову присягу на в╕рн╕сть укра╖нському народов╕. Безпосередн╕м орган╕затором ╕ бойовим учасником УПА була ОУН, тому й ма╓мо загальну повну назву: ОУН-УПА.
ОУН-УПА довелося боротися в надто тяжких ╕сторичних умовах, бо ╖й протистояли два могутн╕х св╕тових монстри (г╕тлер╕вська Н╕меччина ╕ стал╕нський СРСР), як╕ змагалися м╕ж собою за св╕тове панування. Що ж, тим величн╕шою ╓ звитяга повстанц╕в-бандер╕вц╕в ╕з ╖хн╕м стратег╕чним гаслом: «Здобудеш Укра╖нську Державу або загинеш у боротьб╕ за не╖!». А от сама тактика боротьби часом зм╕нювалась залежно в╕д обставин.
 Спочатку ОУН ор╕╓нтувалася на допомогу г╕тлер╕всько╖ Н╕меччини. Але п╕сля того, як н╕мц╕ вороже поставилися до проголошеного 30.06.1941 р. у Львов╕ Акта в╕дновлення Укра╖нсько╖ Держави, арештували С. Бандеру та ╕нших л╕дер╕в ╕ почали винищувати член╕в ОУН, тод╕ нац╕онал╕сти перейшли на антин╕мецьк╕ позиц╕╖ й створили УПА… До реч╕, той ситуативний союз ОУН ╕з Н╕меччиною ганьблять ще й дос╕ московськ╕ верховоди та ╖хн╕ укра╖нськ╕ прислужники, водночас сором’язливо забуваючи, що перших два роки в╕д початку Друго╖ св╕тово╖ в╕йни сам СРСР був у т╕сному союз╕ з Г╕тлером: допомагав громити й д╕лити Польщу, як╕й тод╕ допомагали Франц╕я ╕ Великобритан╕я, проводив показов╕ в╕йськов╕ «паради переможц╕в» разом ╕з н╕мцями в Брест╕, Гродно й Перемишл╕, п╕дписав «Догов╕р про дружбу й державний кордон» ╕ та╓мний протокол до нього, а пот╕м СРСР допомагав фашистськ╕й Н╕меччин╕ матер╕альними ресурсами, аж доки та п╕дкорила соб╕ майже всю ╢вропу. Щоправда, Г╕тлер тод╕ перехитрив Стал╕на ╕ вдарив першим (22 червня 1941 р.)…
ОУН-УПА вс╕ляко боронила м╕сцеве населення в╕д великих матер╕альних побор╕в та примусового вивозу молод╕ до Н╕меччини на каторжн╕ роботи. Сила ОУН-УПА була не так у чисельност╕, як у широк╕й народн╕й п╕дтримц╕ та добре замаскован╕й п╕дп╕льн╕й мереж╕, що давало змогу швидко поповнюватись ╕ в╕дновлювати бо╓здатн╕сть п╕сля жорстоких бо╖в. Дислокувалося ОУН-УПА переважно в Зах╕дн╕й Укра╖н╕, хоча окрем╕ загони були ╕ в ╕нших рег╕онах Укра╖ни, ╕ нав╕ть на Кубан╕.
Тривалий час повстанц╕ вели активну боротьбу на трьох фронтах: ╕ супроти н╕мецьких фашист╕в, ╕ проти польських шов╕н╕ст╕в (коли т╕ винищували укра╖нськ╕ села), ╕ супроти червоно╖ Москви (спочатку проти радянських партизан╕в, а пот╕м ╕ в╕йськ НКВД та арм╕йських частин). Ус╕ сво╖ сили ОУН-УПА не кидала проти н╕мц╕в, бо прекрасно розум╕ла, що п╕сля Г╕тлера прийде не кращий за нього Стал╕н.
Про дивн╕, як на перший погляд, вза╓мини м╕ж бандер╕вцями ╕ червоними партизанами у книжц╕ «ОУН ╕ УПА. Фаховий висновок робочо╖ групи ╕сторик╕в…» сказано так: «Кер╕вництву УПА вдалося ╕стотно ускладнити бойову д╕яльн╕сть радянських партизан╕в у багатьох районах Волин╕ ╕ Пол╕сся, перешкодити ╖м у диверс╕ях. Причина «захисту» н╕мецьких комун╕кац╕й була очевидною: кожна диверс╕я оберталася трагед╕╓ю для навколишнього населення: н╕мецьк╕ карател╕ зд╕йснювали «в╕дплатн╕ акц╕╖»: спалювали села ╕ нищили ╖х мешканц╕в». Безумовно, що запланована Москвою безл╕ч др╕бних партизанських диверс╕й призвела б до масового винищення н╕мцями укра╖нсько╖ людност╕, що було бажаним для Москви з двох причин: по-перше, сутт╓во п╕дривалася резервна база для п╕дтримки УПА, а по-друге, значно менше знадобилося б часу й вагон╕в для зд╕йснення депортац╕╖.
Воюючи з╕ стал╕нським режимом п╕сля в╕дходу г╕тлер╕вц╕в, ОУН-УПА деякий час спод╕валася на п╕дтримку кра╖н Заходу, але т╕ спромоглися лише на довготривалу «холодну в╕йну» з СРСР. Тож довелося обходитись лише власними силами, борючись до останнього…
Хоча повстанц╕ й називалися бандер╕вцями, але С. Бандера безпосередньо УПА не командував, бо аж до вересня 1944 р. знаходився у н╕мецькому концтабор╕ Заксенхаузен, а оп╕сля мусив ╕ надал╕ залишатись за кордоном як пол╕тичний л╕дер ОУН (б) ╕ ╖╖ представник в ем╕грац╕╖ (був убитий московським агентом у Мюнхен╕ 15 жовтня 1959 р.).
Пол╕тичне кер╕вництво визвольною боротьбою зд╕йснювала УГВР (Укра╖нська Головна Визвольна Рада), як╕й формально була п╕дпорядкована УПА. Головнокомандувачем УПА спочатку був В. ╤вах╕в (загинув у боях ╕з н╕мцями 13 травня 1943 р.), пот╕м його зам╕нив Д. Клячк╕вський (позбавлений ц╕╓╖ посади восени 1943 р.), п╕сля нього найдовше командував УПА легендарний Роман Шухевич (загинув 5 березня 1950 р., оточений бригадою оперативник╕в), а останн╕м головнокомандувачем УПА був Василь Кук, схоплений 23 травня 1954 року.
П╕сля 1954 року повстанський рух уже зовс╕м згас. Але показово, що СРСР здолав г╕тлер╕вц╕в за 4 роки (щоправда, разом ╕з зах╕дними союзниками), а з легендарними укра╖нськими повстанцями ця наддержава воювала понад десять рок╕в, хоча окрем╕ бо╖вки трималися ╕ще довше. Чи не останн╕й б╕й в╕дбувся 14 кв╕тня 1960 р. на Терноп╕льщин╕. А з п╕дп╕лля вийшов останн╕м повстанець ╤лля Оберишин т╕льки 2 грудня 1991 року, тобто на другий день п╕сля Всеукра╖нського референдуму, коли 90,3% наших громадян сказали укра╖нськ╕й незалежност╕: «Так!».
(Дал╕ буде).

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #17 за 24.04.2009 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=7166

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков