Версiя для друку Обговорити в форумi

КРИМСЬКИЙ МАЙДАН

Надруковану в «Кримській світлиці» за 6.02.2009 р. «Исповедь бывшей бандеровки» ніяк не могла написати бандерівка. Бо нічого подібного, ніяких пограбувань чи вбивств бандерівці не чинили. Хіба б тоді населення стільки років утримувало Українську Повстанську Армію?! Адже саме населення забезпечувало УПА продуктами, медикаментами, одягом. У кожному селі були станичні, зв’язкові УПА, в основному дівчата, які збирали і передавали бандерівцям все необхідне.
До того ж в УПА були свої закони, згідно з якими за пограбування суворо карали. Були створені свої суди, служба безпеки. Людей, яких підозрювали у зраді, перевіряли, і якщо підозра підтверджувалася, судили.
А такі жахливі вбивства і винищення населення робили «псевдобандерівці» – групи НКВД, які видавали себе за вояків Української Повстанської Армії. А також такі звірства вчиняли комуно-більшовицькі садисти, червоні партизани, «ковпаківці», «сабурівці», «наумівці». Всі вони залишили свої криваві сліди в нашому районі.
Наш Сокальський район Львівської області межує з Волинською областю, а на Заході України – з Польщею. Червоні партизани Сабурова вирізали навіть дітей і спалили кілька сіл району. З села Іваньки вдалося від них втекти в ліс тільки одному малолітньому хлопчині. Тепер цього села більше не існує, як і багатьох інших, які загони НКВД та червоні партизани разом з польською Армією Крайовою (АК) стерли з лиця землі.
На цій же сторінці газети «Кримської світлиці» в розділі «Перевертні» я знайшла розгадку, хто такий був П. Вершигора. До цього часу я вважала, що це такий собі писака, який на завдання компартії вихваляє героїв Радянського Союзу, не знаючи про те, як і з ким вони воювали.
А з’ясувалося, що це сам генерал-майор дивізії Ковпака.
 Справа в тому, що вже кілька років диктор Українського радіо періодично передає в ефір уривок з книги П. Вершигори «Люди з чистою совістю» (останній раз я чула його давно, ще перед 9 травня минулого року). Я три листи надіслала на адресу радіо, пояснюючи, ким був насправді генерал Наумов, який став Героєм Радянського Союзу.
По радіо говорили: «На саму польову ставку Гітлера замахнулася рука генерала Наумова». Радіо закликало пам’ятати його «людей з чистою совістю».
Але не з гітлерівцями воювали «наумівці», а з українським населенням. З дитинства пам’ятаю розповіді односельців про «подвиги» Наумова. Взимку 1944 року його кінний загін кілька тижнів квартирував в лісі біля мого рідного села Волиця Сокальського району. Відбирали продукти, добротне взуття. Вбили кількох людей, які поїхали в ліс по дрова. В селі не вбивали, щоб не було розголосу, бо готували таємну каральну акцію, яка полягала в тому, аби пересварити українців з поляками. «Наумівці» домовились про це з польською Армією Крайовою та ще й з гітлерівцями. Вони планували разом напасти на національно свідоме населення села Яструбичі сусіднього Радехівського району і винищити українців.
Напередодні послали в Яструбичі полячку з сусіднього хутора повідомити полякам, які там проживали, щоб готували зброю та сокири на допомогу.
По дорозі полячку перестріли бандерівці і вона розповіла їм всю правду. Бандерівці запросили підкріплення, і окупанти були розбиті, а Наумов став «героєм» Радянського Союзу.
І не одне село врятували бандерівці від таких «героїв». За це від нашого народу вічна вдячність і слава бандерівцям. Сотні прекрасних повстанських пісень складено нами про Бандеру і його військо.
У першу неділю березня 2009 року в нашому місті Сокалі відкрито барельєф із зображенням Голови Проводу Українських націоналістів Степана Бандери, бо він повертався з Берези Картузької через наше місто і зустрічався тут з членами місцевої ОУН.
Тож я переконана і не сумніваюсь, що ця «Исповедь бывшей бандеровки» написана комуністкою на основі комуністичної брехні. І як би комуністи не сичали і оббріхували Степана Бандеру, він є справжнім героєм України і буде вічно жити в пам’яті українського народу.
Марія ОМЕЛЯН.
м. Сокаль Львівської області.

Читайте, люди, Майна Ріда!

У романі Т. Майна Ріда «Вершник без голови» бандит на прізвисько Койот та його поплічники чинили свої лихі справи, перевбравшися в індіанські строї й вимастивши шкіру глиною. У Другу світову війну НКВС чинило лихі справи, перевбравшися бандерівцями.

А ми повірили койотам!
Брехливим вигадкам  заброд!
І в цьому витоки, достоту,
Між нами й дотепер незгод.
Читаймо, люди, Майна Ріда!
Перечитаймо, вкраймо час!
Як поміркуємо, то вийде,
Що це написано про нас...
Не фарбували навіть шкіри:
Авжеж, такі, як ми, «брати»...
Не помилялися, псявіри,
Своєї досягли мети...
Бо дехто й досі без упину,
Немов папуга, тут і там
Рече: «Стріляли нам у спину!..»
То нам чи нашим ворогам?!
Читайте, люди, Майна Ріда,
Перечитайте, вкрайте час...
Побачите, що наші кривди
Брехнею кинуто між нас...

Віктор Леві.
м. Дніпропетровськ.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #16 за 17.04.2009 > Тема "Резонанс"