Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3304)
З потоку життя (6538)
Душі криниця (3539)
Українці мої... (1473)
Резонанс (1510)
Урок української (992)
"Білі плями" історії (1684)
Крим - наш дім (532)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
З╤ СВЯТОМ!
Пропону╓мо уваз╕ читач╕в доб╕рку поез╕й Я. Шумляк╕всько╖, як╕ ран╕ше публ╕кувалися у...


ТРИ СВЯТА ПОКРОВИ
14 жовтня - свято Покрови Пресвято╖ Богородиц╕.


«МАР╤ЙКА ╤ КОСТИК»: ПЕРШИЙ ПОС╤БНИК З╤ ЗНАННЯ ЛЮДСЬКИХ СЕРДЕЦЬ ╤ ВИТОК╤В ПОЧУТТ╤В
Вс╕, кому близька проза Степана Процюка, звикли до глибоких ╕ складних матер╕й на стику художньо╖...


У ПОШУКУ СВО╢╥ АГАПЕ
Поетична матер╕я у проз╕ Петра Кухарчука


ПОЕТИЧНА СВ╤ТЛИЦЯ
Хтиво похиту╓ жад╕бн╕сть стегнами, дурня збагачу╓ думка, пер╕одичними модними трендами жаба в...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #16 за 17.04.2009 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#16 за 17.04.2009
НАЦ╤ОНАЛЬНА ╤ДЕЯ – ЯК ╤ДЕЯ ВДОСКОНАЛЕННЯ
ПРОТО╤╢РЕЙ ОЛЕГ ВЕДМЕДЕНКО

ДОРОГА ДО ХРАМУ

Про нац╕ональну ╕дею сьогодн╕ не говорить х╕ба що л╕нивий. Цим словосполученням прикриваються практично ус╕ пол╕тики ╕ державн╕ д╕яч╕. Щоправда, дос╕ ще н╕хто не зм╕г висунути, ба б╕льше того, сформулювати д╕йсно об’╓днавчу ╕дею укра╖нсько╖ нац╕╖. Що ж насправд╕ ╓ нац╕ональною ╕де╓ю? Нац╕ональна ╕дея – це ╕дея вдосконалення, причому насамперед духовного вдосконалення посп╕льства. ╤ ╕дея ця явля╓ться абсолютно ун╕версальною. Хтось вважа╓ нац╕ональною ╕де╓ю як╕сь ╕мперськ╕ амб╕ц╕╖ або прагнення, чи ще щось, однак насправд╕ вони не можуть становити вищий нац╕ональний замисел. Правдивою нац╕ональною ╕де╓ю ╓ лише ╕дея вдосконалення як шлях здобуття непод╕льно╖ свободи.
Як людина – це дух (власне сво╓ “я”), який ма╓ душу (розум, волю, емоц╕╖), ╕ живе в т╕л╕, так ╕ сукупн╕сть людей – це насамперед дух (властивий дух нац╕╖), який ма╓ живу душу (культуру, ф╕лософ╕ю, ментальн╕сть), ╕ живе в т╕л╕ (тут економ╕ка, пол╕тика, наука, також ╕ певна територ╕я). ╤ визначальними тут вважаються саме духовн╕ реч╕. Якби ми це усв╕домлювали – помилок би довелося робити набагато менше. ╤ хочеться саме це донести до нашого сусп╕льства. Бо споглядаючи тепер╕шн╕ пол╕тичн╕ батал╕╖, цю “мишачу метушню”, ╕ якщо зна╓ш реальну ╕дею – то г╕рко мовчати…
Напрошу╓ться одна б╕бл╕йна аналог╕я. У пророка Захар╕╖ сказано:
“╤ зв╕в я оч╕ сво╖, та й побачив...” Якщо ти зум╕╓ш звести духовн╕ оч╕ сво╖ ╕ сп╕знати все, що д╕╓ться, з висоти вищого бачення, духовно осмислити глобальн╕ реч╕, то вже виходячи з цього, в╕льно зможеш вир╕шувати ╕ як╕сь локальн╕, тактичн╕ питання. Тепер, як влучно висловився один анал╕тик, ми спостер╕га╓мо у сусп╕льств╕ таку соб╕ “битву лисих за греб╕нець”. ╤ в╕д цього ста╓ нестерпно боляче, бо ж ╕ я – член цього сусп╕льства – я укра╖нець, це моя с╕м’я, моя родина. ╤ дуже хочеться достукатися до сл╕пих сердець, розкрити оч╕, показати д╕йсне бачення нац╕онально╖ ╕де╖ – як процесу, насамперед, духовного (просв╕тлення внутр╕шньою, духовною силою через невипром╕нювання зла), а там ╕ душевного, ╕ матер╕ального вдосконалення людей. Це ╕ ╓ сенс буття як власне демосу, так ╕ кожного його представника зокрема. Мета ж такого вдосконалення – передус╕м внутр╕шня, так само й зовн╕шня свобода.
Що стосу╓ться рол╕ рел╕г╕╖ в даному питанн╕, то нещодавно я розмовляв ╕з знайомим журнал╕стом, ╕ почув ось таке: “Коли я буваю в церквах, ╕ бачу, що там робиться – то можна подумати, що людей створили т╕льки для того, аби вони ц╕лими днями стояли на кол╕нах ╕ товклися головою об п╕длогу. Як на мене, трохи м╕зерно для Господнього твор╕ння. Тож, чи не зда╓ться Вам, що сучасний рел╕г╕йний християнський св╕тогляд уже себе в╕джив?..”.
Справа в тому, що ╕сну╓ Церква ╕ церква. Церква в╕чна, яка була в╕д початку. ╤ мова тут не про кам╕нц╕ – не про арх╕тектуру, не про хоровий сп╕в, не про мистецтво, не про банк╕вськ╕ рахунки ╕ не про пол╕тику церковну. Мова тут про ╕дею. Що таке церква за визначенням? Церква – це з╕брання праведник╕в. А хто це – праведники? Це люди, як╕, по-перше, шукають правду, по-друге – знайшли ╖╖, ╕, врешт╕, йдуть шляхом праведност╕, яка веде в життя в╕чне.
Насправд╕ будь-яка рел╕г╕йна ╕дея – це ╕дея духовного розвитку, внутр╕шнього вдосконалення. ╤ саме християнська доктрина пропону╓ найвищий його р╕вень. Уже в зороастризм╕ Заратустра висловив ╕дею “возлюби ближнього свого”. Християнство ж п╕шло дал╕, ╕ навча╓: “возлюби ╕ ворога свого...”. Х╕ба може бути щось вище?
Християнство – це, насамперед, ╕дея. ╤дея милосердя, ╕дея смирення (тут смирення як невипром╕нювання зла) ╕ всеосяжно╖ любов╕. ╤ насправд╕ ця ╕дея себе далеко не в╕джила. Так, навколо не╖ багато п╕ни, як ╕ на будь-як╕й хвил╕. Наприклад, старозав╕тна ╕дея виконання запов╕дей Божих була фактично дискредитована фарисеями; в наш час те саме в╕дбува╓ться ╕ з новозав╕тними ╓вангельськими ╕деалами. На жаль, фарисейська розчина гордин╕, л╕нивства та лукавства ув╕йшла нин╕ у церковне життя, ╕ не пом╕чають цього х╕ба що сам╕ фарисе╖. До реч╕, про це детальн╕ше можна прочитати в одн╕й з останн╕х мо╖х статей: «Церква – це не хрещально-поховальний кооператив» (див. розд╕л “Статт╕” сайту Б╕бл╕йно╖ школи духовного вдосконалення прото╕╓рея www.vedmedenko.org).
Християнство – це не просто якась конфес╕я, не одна з рел╕г╕йних деном╕нац╕й. Християнство – це вселенська ╕дея милосердя, це шлях духовного вдосконалення, це стан душ╕ ╕ спос╕б життя. Це в принцип╕ надконфес╕йна ╕дея. Нема╓ Бога християнського, католицького чи мусульманського. ╢ один лише Бог, ╕м’я Якому – Любов, ╕ один лише шлях до Нього – шлях невипром╕нювання зла, або ж шлях смирення.
╤стина – ╓дина, хоч способи викладання ╖╖ можуть ╕ мають р╕знитися в м╕ру того, як хто може вм╕стити. Це ╕ ╓ реал╕зац╕я, з-пом╕ж ╕ншого, людсько╖ творчост╕. Ми ма╓мо ╓дину справдешню ╕дею вселенсько╖ любов╕ з безл╕ччю ╖╖ реал╕зац╕й. Ромашка – дуже гарна кв╕тка, але якщо лише нею зас╕яти всю планету, навряд чи це комусь подобатиметься.
Будучи створеними за образом Божим, Його подобу ми покликан╕ напрацьовувати сам╕. Це ╕ ╓ наша праця, наша м╕с╕я тут, на земл╕. Бог ╓ Творець, людина ж створена здатною творити, ╕ наше завдання, зреал╕зувавши закладен╕ в нас зд╕бност╕, д╕йсно стати творцями прекрасного. Бог ╓ Любов, в╕дпов╕дно людина – здатна любити, ╕ наше завдання дарувати цю любов оточуючому св╕тов╕. Бог ╓ Сущий (гебрейською – Ягве), себто Той, Хто ма╓ сутн╕сть Сам у Соб╕, або ж абсолютно в╕льний, – ╕ людина, у свою чергу, покликана досягати найвищого р╕вня свободи досконалост╕.
Ось ми й удруге прийшли до в╕дпов╕д╕ на поставлене питання. Що ╓ сенсом життя? – насамперед духовне вдосконалення. Що ╓ метою цього вдосконалення? – досягнення передус╕м внутр╕шньо╖ свободи. А буде внутр╕шня – буде й зовн╕шня. Шукайте перш за все царства Божого й правди Його, а все ╕нше вам додасться...
Якщо говорити про проблему майбутнього Церкви, то можна бути впевненим, що це не буде суц╕льне поле однакових “ромашок” – там ростимуть усяк╕ кв╕ти. Церква за визначенням ма╓ бути соборною. Однак в н╕й не стане вже м╕сця тернин╕ й осоту. Людство насправд╕ приречене ув╕йти в еру милосердя. Упевнений, що цього тисячол╕ття нам ц╕лком повинно вистачити. Зрештою, у нас ╕ особливо╖ альтернативи нема╓. Як сказано у пророка ╢рем╕╖: “Ось цим разом Я кину мешканц╕в ц╕╓╖ земл╕, мов ╕з пращ╕, ╕ притисну ╖х так, щоб п╕знання знайшли...”. Як видно, уже сьогодн╕ ми в такому т╕сному м╕сц╕, що дал╕ н╕куди. ╤, що сутт╓во, ми сам╕ себе туди загнали: еколог╕я, нестача енергетичних ╕ нав╕ть водних ресурс╕в, соц╕альн╕ проблеми тощо. Фактично, ми сьогодн╕ сто╖мо перед питанням елементарного виживання. ╤ тут йдеться уже не про тисячол╕ття, ╕ не про стол╕ття, а про к╕лька десятк╕в рок╕в. До того ж подив╕ться, як ущ╕льнився час, як усе мчить: щойно був ранок – уже веч╕р, день прол╕та╓ митт╓во. Так ╕ сказано, що в останн╕ дн╕ Господь скорочуватиме час. ╤ ми живемо саме у цей пер╕од. Тому дуже важливо зараз ╕нформувати сусп╕льство про д╕йсний х╕д под╕й, про правдивий сенс буття, давати правильн╕ житт╓в╕ ор╕╓нтири. Необх╕дно говорити про це, ясити це людям, постав-бо момент ╕стини.
До реч╕, стосовно буквального к╕нця св╕ту, то це якраз нов╕тн╕ фарисе╖ залякують ним людей. Насправд╕ ж, коли ми говоримо про к╕нець св╕ту – то св╕дчимо не про загибель планети Земля, не про явлений у багатьох ф╕льмах к╕ношний Армагеддон. У д╕йсност╕ йдеться про духовне очищення, про спалення вогнем вселенсько╖ енерг╕╖ добра, життя, любов╕ усього ницього та нечистого, усього “земного”. Йдеться про перех╕д цив╕л╕зац╕╖ людей на новий р╕вень св╕домост╕ та буття – духовний, досконалий р╕вень. Про перех╕д в╕д заземленого, св╕тського до духовного (не банально-рел╕г╕йного) мислення. Про здобуття м╕стичного досв╕ду божественно╖ реальност╕. Перех╕д в╕д приземленого, безкрилого св╕тогляду до вищого, одухотвореного ступеня пробування.
Сьогодн╕ настав час входження в нову епоху розвитку сусп╕льства, особлив╕стю яко╖ ╓ всезагальне об’╓днання – наук, рел╕г╕й, сп╕льнот, взагал╕ ус╕х людей. Ми ма╓мо час ╓днання трьох основних складових сусп╕льного життя: рел╕г╕╖, ф╕лософ╕╖ та науки. Зникають певн╕ кордони, бар’╓ри... Мен╕ подоба╓ться ф╕льм Андр╕я Тарковського “Сталкер”. Пам’ята╓те, наприк╕нц╕ ф╕льму, перед входом до к╕мнати, де виконуються бажання – входом у тонкий, м╕стичний св╕т метакосмосу (церковною мовою – у небо) сидять тро╓, притулившись спинами одне до одного. ╤ хоч дивляться в р╕зн╕ сторони, але нарешт╕ вони об’╓дналися: Сталкер – дух людський, справжня рел╕г╕я; Письменник – душа, ф╕лософ╕я; Професор – т╕ло, матер╕альна царина, наука. Сьогодн╕ настав час цього великого ╓днання.
Нин╕ правдива рел╕г╕я, не зашорена догматизмом ╕ обрядов╕рством – хоч ╕ гнана сьогочасними кайяфами, але нарешт╕ таки п╕дн╕ма╓ голову. ╤ ф╕лософ╕я, як любомудр╕сть просв╕чених, потроху абстрагу╓ться в╕д аристократичного, каб╕нетного св╕тосприйняття, ╕ ста╓ б╕льш прикладною, ставить перед людиною практичну мету – самовдосконалення. ╤ ф╕зика, особливо квантова ф╕зика, значною м╕рою вже об’╓дну╓ться з метаф╕зикою – приходить розум╕ння того факту, що думка – матер╕альна, ╕ граничного розпод╕лу на матер╕альне та нематер╕альне зд╕йснити просто неможливо.
Нам необх╕дно почати працювати над собою, в╕дкинувши все су╓тне. Духовно працювати. У труни кишень нема╓. Досить забезпечувати життя – час уже жити! Цив╕л╕зац╕я доросла такого р╕вня, що ми насправд╕ вже давно забезпечен╕. Час починати жити так, аби, як писав класик, не було нам нестерпно боляче за безц╕льно прожит╕ дн╕ ╕ роки. З собою н╕чого не в╕зьмеш, ан╕ с╕рника згор╕лого. Усе – тл╕н насправд╕, ╓дине, що д╕йсно важливе – це той р╕вень внутр╕шньо╖ свободи, на якому знаходимося у даний момент. ╤ не лише в момент переходу в нову як╕сть буття – маю на уваз╕ смерть ф╕зичного т╕ла людини. Духовне вдосконалення доконечне й у цьому житт╕, адже це – свобода найперше в╕д страху, у тому числ╕ ╕ в╕д страху смерт╕. Це свобода в╕д гн╕ву та образи, в╕д заздрощ╕в та агрес╕╖, в╕д згубних пристрастей та перевтоми. Фактично це – свобода в╕д нещасливост╕ нашо╖. Постав час ц╕╓╖ свободи – близько, вже п╕д дверима. Просто належить зупинитись на шляхах сво╖х, ╕ вернути все з голови на ноги. Просто збагнути, що у д╕йсност╕ ╓ сенсом життя, ╕ заспоко╖тись. ╤ почати вже жити, щоденно вважаючи: а що ╕ще я можу зробити для свого вдосконалення? ╤ тод╕ людина стане щасливою, ╕ кожен день ╖╖ наповниться зм╕стом. Не “квартири, машини ╕ грош╕, грош╕, грош╕...”, а свобода досконалост╕! Не жити, щоб ╖сти, а ╖сти, щоб жити. Жити ж – щоб вдосконалюватись заради об╕товано╖ свободи...
Побуту╓ думка, що людина прожила лише той час, який вона запам’ятала. Якщо взяти перес╕чну людину на вулиц╕ ╕ запитати, ск╕льки дн╕в з╕ свого життя вона може згадати, то в╕дпов╕дь буде – максимум двадцять, хай тридцять дн╕в. От ╕ ма╓мо реальний в╕к сучасно╖ перес╕чно╖ людини – к╕лька десятк╕в дн╕в. А все решта – б╕гова дор╕жка, сотн╕ тисяч, м╕льйони б╕гових дор╕жок. Су╓та... Н╕що так не вгаша╓ Дух, як су╓та ╕ пустомовство. Це як два леза ножиць, що мало-помалу крають наше суще. А сл╕д би вже зупинитись на дорогах сво╖х. Сл╕д закласти нове, справдешн╓ життя.
Досить б╕гати, досить метушитися, досить галасувати. Час звести оч╕ ╕ побачити небо, ╕ з╕йти у л╕с, у поле, у гори, аби на повн╕ груди вдихнути чистого пов╕тря.
Час в╕дкрити серце сво╓ перед небом у самозреченн╕ ╕ любов╕.
Розкритись назустр╕ч Богов╕ ╕ стих╕╖.
╤ почати Жити...
╤ впиватися кожною хвилиною чистого, яскравого буття, як безц╕нною краплиною природного нектару. В╕дчувати його на дотик, на смак. Насолоджуватись таким коротким ╕ таким вагомим для кожного з нас, щоденно д╕знаючи сильний ╕нтерес очищення, терпку рад╕сть вдосконалення та велике п╕днесення в╕д здобуття омр╕яно╖ свободи.
www.vedmedenko.org

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #16 за 17.04.2009 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=7141

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков