Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4466)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4143)
Українці мої... (1670)
Резонанс (2147)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1847)
Крим - наш дім (1087)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (242)
Бути чи не бути? (343)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (215)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
УЧАСНИКИ ГЛОБАЛЬНОГО САМ╤ТУ МИРУ У ШВЕЙЦАР╤╥ П╤ДПИСАЛИ СП╤ЛЬНЕ КОМЮН╤КЕ ПРО ОСНОВИ МИРУ
Цей Сам╕т став наймасштабн╕шим м╕жнародним заходом заради Укра╖ни та миру…


СЬОГОДН╤ ДЕНЬ, КОЛИ СВ╤Т ПОЧИНА╢ НАБЛИЖАТИ СПРАВЕДЛИВИЙ МИР
Виступ Президента Укра╖ни на першому пленарному зас╕данн╕ Глобального сам╕ту миру…


РОС╤Я ХОЧЕ ЗНИЩИТИ УКРА╥НЦ╤В ТА П╤Д╤РВАТИ СВ╤ТОВИЙ ПОРЯДОК
╤рина Мудра - п╕д час слухань ╢СПЛ щодо порушень РФ прав людини на окупованих територ╕ях…


МИ МА╢МО ЗРОБИТИ ВСЕ МОЖЛИВЕ Й НЕМОЖЛИВЕ…
Виступ Володимира Зеленського на Ukraine Recovery Conference 2024.


"МИ НЕ П╤ДЕМО" В╤Д УКРА╥НИ:
Байден зробив важливу заяву у Норманд╕╖…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #15 за 10.04.2009 > Тема "З перших уст"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#15 за 10.04.2009
ПРО ПОЛ╤ТИК╤В-«ЗАЙЦ╤В», НАЦ╤ОНАЛЬН╤ ╤НТЕРЕСИ ╤ МОРАЛЬ

В╤ДЛУННЯ ПОД╤╥
ДО 17-╥ Р╤ЧНИЦ╤ ВМС ЗС УКРА╥НИ

Ми повинн╕ вм╕ти прощати зло – так гласить Святе Письмо! Але забувати про вчинене нам зло ╕ тих, хто його ско╖в, ми не ма╓мо права. Коли забудемо про нац╕ональн╕ трагед╕╖, то все може повторитися у стократ страшн╕шим для нас злом! [1].
Пол╕тика балансування, компром╕с╕в й хитрування, викликана тод╕ не державною мудр╕стю Президента Л. Кравчука, а особистою слабк╕стю його як людини, нем╕чн╕стю як л╕дера, в╕дсутн╕стю в нього укра╖нського патр╕отизму, - ╕ призвела до його ж кап╕тулянтсько╖ фрази: „Ма╓мо те, що ма╓мо”. Тут реал╕╖ так╕ - Кравчук узяв Укра╖ну з атомною збро╓ю, а залишив з... «кравчучкою». То й тягне ╖╖ наш дов╕рливий, знедолений люд...
Л. Кравчук, у св╕й час, про╕гнорував головне завдання – створення укра╖нсько╖ сили, спираючись на яку можна було б розв’язати важлив╕ стратег╕чн╕ питання.
В╕дпов╕дальн╕сть за под╕╖ у Криму ляга╓ на тод╕шн╕х демократ╕в, насамперед, пропрезидентськ╕ парт╕╖ та конгреси, як╕ сво╓ю п╕дтримкою давали можлив╕сть Кравчуку проводити кап╕тулянтську пол╕тику.
Укра╖нське кер╕вництво, очолюване Л. Кравчуком, було безсилим ╕ нед╕╓здатним. Воно було не спроможне на боротьбу за нац╕ональн╕ ╕нтереси, воно п╕дкорялося чуж╕й вол╕, виконуючи р╕шення, ухвален╕ в Москв╕.
Антиконституц╕йн╕ вибори того часу в Криму ще раз переконливо показали: Леон╕д Кравчук не ╓ гарантом непод╕льност╕ Укра╖ни, не ╓ гарантом Конституц╕╖. В╕н не впорався з╕ сво╖ми обов’язками ╕ мусить п╕ти з пол╕тично╖ сцени (за характеристикою на той час Проводу демократичних сил Укра╖ни (ДСУ).
Принизливий ф╕нал - з книги генерал-полковника Костянтина Морозова [2]. 1992 р╕к, переговори з питань Чорноморського флоту (ЧФ) в кримському селищ╕ Масандра. Учасники - Кравчук ╕ ╢льцин, а також увесь дипломатичний корпус держав, включаючи м╕н╕стр╕в оборони. Цього разу, як ще н╕коли п╕сля переговор╕в, генерал-полковник в╕дчував незбагненний тягар в╕д останньо╖ ╕, тепер, здавалося, вир╕шально╖ для Укра╖ни зустр╕ч╕. М╕н╕стр оборони Укра╖ни думав, що п╕сля серпня 1992 року Укра╖на б╕льшого програшу у флотськ╕й проблем╕ вже не матиме. Однак, то були лише кв╕точки.
Перерву ц╕ роздуми генерала, наведу факти з ╕нших документальних джерел. З книги кап╕тана першого рангу Анатол╕я Данилова «Укра╖нський флот: б╕ля джерел в╕дродження» [3].
ЧФ з к╕нця грудня 1991 року й у першу декаду с╕чня 1992 року повн╕стю п╕дпорядковувався Ки╓ву ╕ виконував його розпорядження. Жодного факту непокори на ЧФ в цей пер╕од не спостер╕галось. На кораблях, у в╕йськових частинах ╕ в штабах з’╓днань жваво обговорювались перспективи подальшо╖ служби в Укра╖н╕. М╕сцев╕ друкарн╕ штампували бланки з текстом укра╖нсько╖ присяги. Та Ки╖в тод╕, на жаль, не п╕шов на дальш╕ р╕шуч╕ кроки. До Севастополя не прибули перш╕ особи держави, не був призначений укра╖нський командувач флоту. Було згаяно дорогоц╕нний час, чим ╕ скористалася Москва.
Це була величезна пол╕тична помилка Президента Укра╖ни Л. Кравчука, яка дала можлив╕сть зав’язати дуже складний вузол на п╕вденних окра╖нах нашо╖ держави, спровокувала наступ про╕мперських сил у Криму.
На той час серед командування флоту не було жодного укра╖нця. А Ки╖в мовчав. Н╕хто ╕з верховних достойник╕в ╕з Ки╓ва так ╕ не спром╕гся вибратися до Криму ╕ зайнятися сво╖м державним д╕лом. Вони ловили ╜ав, а чорноморська ╜ава - ус╕м ╜авам ╜ава! Флот просвист╕ли! На ЧФ стали в╕дкрито порушувати укази Президента Укра╖ни та ╖╖ чинне законодавство.
Коли у двадцятих числах грудня 1991 року група оф╕цер╕в ЧФ при╖хала до Ки╓ва з конкретними д╕╓вими пропозиц╕ями щодо пр╕оритетност╕ укра╖нського флоту та укра╖нських позиц╕й на Чорному мор╕, то Л. Кравчук три дн╕ морочив ╖м голови, але так ╕ не прийняв. ╤сторичний ╕ стратег╕чний момент був упущений з ус╕ма тепер для нашо╖ держави насл╕дками.
Автоном╕я Криму – це насл╕дки, перш за все, безлико╖ стратег╕╖ ╕ пол╕тики Л. Кравчука. Як тракту╓ цей факт Анатол╕й Данилов [3, с. 57-58]: «…Я вперше почув з уст Леон╕да Кравчука про те, що сам в╕н, як Голова тод╕ Верховно╖ Ради, багато зробив для того, щоб Крим став автономною республ╕кою у склад╕ Укра╖ни». Пам’ятаю: в душ╕ нав╕ть висловив док╕р йому за так╕ д╕╖. Бо вийшло так, що Укра╖на створила сама для себе вогненебезпечний прецедент у Криму, узаконивши «ун╕кальне» у св╕тов╕й практиц╕ «адм╕н╕стративне утворення» – республ╕ка в республ╕ц╕». Це також крик душ╕ кап╕тана першого рангу Анатол╕я Данилова, дов╕рено╖ особи в╕д Севастополя на тод╕шн╕х президентських виборах Л. Кравчука.
У тод╕шн╕й метушн╕ треба було в╕дразу зд╕йснити реформу командування ╕ структури ЧФ, зам╕нити М. Багрова у Криму на свого ставленика, ╕ все б набрало ╕ншого розвитку. Передус╕м, Крим адм╕н╕стративно залишився б як область. Але - н╕, тому що з М. Багровим у Л. Кравчука було сп╕льне, як кажуть у народ╕, «рильце в пушку». Згодом, коли за ц╕ фатальн╕ й траг╕чн╕ для нашо╖ держави промахи Л. Кравчука «приперли», то пол╕тик-«за╓ць», «хитромудрий» лис-Микита, щоб викрутитися, в╕дпов╕в: «Коли б в╕н якось на вухо М. Горбачову щось там не мукнув, то Крим в╕д Укра╖ни давно б в╕д╕йшов»[4]
Усе це ганебне словоблудство Л. Кравчука (включаючи «Б╕ловезьку пущу») у майбутньому ще буде достеменно висв╕тлене допитливими, нац╕онально св╕домими ╕сториками-патр╕отами, нашими д╕йсно укра╖нськими досл╕дниками.
Майбутн╕ покол╕ння досл╕дник╕в, не уражен╕ фальсиф╕кованою ╕стор╕╓ю, тобто ╕стор╕╓ю, написаною чужаками, дадуть ще б╕льш принципову оц╕нку фактам нашо╖ в╕ково╖ нац╕онально╖ трагед╕╖.
╤стор╕я скаже ще дуже багато, але хто Л. Кравчука вгаму╓ тепер, у дуже в╕дпов╕дальний для Укра╖ни час? Чому все так сталося?
Ще в серпн╕ 1992-го, в Ялт╕, було пом╕тно схильн╕сть нашого президента до одноос╕бного вир╕шення питань, що складають основу оборони. М╕н╕стр оборони тод╕ неабияк був цим вражений. Нав╕ть в╕дчував обурення. Чому ж було не зважати на думки учасник╕в сво╓╖ команди? Та ще й фах╕вц╕в. Це залиша╓ться дивним й дос╕ – взяти ╕ раптом випустити в╕жки: починаючи з ялтинських р╕шень, вплив Укра╖ни на флот у Севастопол╕ враз зменшився. Рос╕йськ╕ адм╕рали надали ц╕лковиту самост╕йн╕сть сво╓му повпреду, командувачу Чорноморського флоту, у повсякденн╕й д╕яльност╕. Вони ж керували стратег╕╓ю й тактикою орган╕зац╕╖ вивезення з Укра╖ни всього, що вивозилося, ╕ розпродажу того, що неможливо було вивезти.
Одночасно в Криму почалися велик╕ пол╕тичн╕ ╕гри. Зм╕цнюючи сп╕вроб╕тництво з шов╕н╕стично настро╓ними д╕ячами Верховно╖ Ради Рос╕╖, московськ╕ адм╕рали прагнули, насамперед, пророс╕йськи пол╕тизувати весь оф╕церський склад флоту. Це робилося шляхом п╕дбурювання до активно╖ д╕яльност╕ створено╖ ними координац╕йно╖ ради оф╕церських збор╕в. Безпосередньо зборами керували структури колишн╕х пол╕торган╕в, що д╕яли в минул╕ комун╕стичн╕ часи, а тепер зм╕нили лише назву.
Дал╕ простежувався такий ланцюжок велико╖ змови. Швидко налагодилася активна сп╕впраця оф╕церських збор╕в з нац╕онал-патр╕отичними громадськими та пол╕тичними орган╕зац╕ями Севастополя. Робилося це, в першу чергу, на антиукра╖нському ╜рунт╕. Тут уже координац╕ю д╕й вели ем╕сари з рос╕йського депутатського корпусу. Останн╕, безперешкодно, коли т╕льки хот╕ли, при╖здили до Севастополя, «по-хазяйськи» в╕дв╕дували флот, брали участь у зас╕даннях депутат╕в м╕сько╖ ради ╕ м╕сько╖ адм╕н╕страц╕╖ (представник нашого Президента Л. Кравчука у Севастопол╕ радо ╖х зустр╕чав).
Чи знав про це тод╕шн╕й Президент Л. Кравчук? Безперечно. Йому регулярно допов╕дали ╕ М╕ноборони, ╕ народн╕ депутати, ╕ актив╕сти Сп╕лки оф╕цер╕в Укра╖ни, та й головн╕ «вуха» ╕ «оч╕» незалежност╕ Укра╖нсько╖ держави – Служба безпеки Укра╖ни.
Не раз ця проблема обговорювалася на Рад╕ безпеки, а також в особистих розмовах ╕з Президентом м╕н╕стра оборони Костянтина Морозова.
Чому не приймалися жодн╕ зустр╕чн╕ р╕шення? Що стримувало тод╕шнього Президента? Не було сумн╕ву в тому, що Президент знав, яких потр╕бно було вжити заход╕в. Та в╕н чомусь вагався. У д╕ях Президента Л. Кравчука, коли це стосувалося Рос╕╖ ╕ Криму, пом╕тна була пол╕тика кап╕тулянтства. Як трактував ц╕ под╕╖ генерал-полковник Костянтин Морозов: «Можливо, треба було вже тод╕ в╕дкрито заявити про свою незгоду з таким розв’язанням проблеми флоту?».
А тим часом чорноморський вузол все т╕сн╕ше затягувався на ши╖ Укра╖ни. Виходом для того, щоб зв╕льнитися в╕д нього, були р╕шуч╕, непохитн╕ незалежн╕ д╕╖, що ╜рунтуються на принципах суверенност╕ ╕ недоторканност╕ нашо╖ держави.
На той час вже багато м╕цних цеглин було витягнуто з фундаменту незалежност╕ Укра╖ни.
Рос╕я поводила тод╕ себе, як хазяйка. Тепер, безперечно, ф╕гурою № 1, хазя╖ном становища в усьому був Президент Рос╕╖. В╕н тут - господин, владика, пан, цар! Не ╕накше.
Розпочинаючи полем╕ку у цьому напрямку, необх╕дно зазначити, що певн╕ кола д╕яч╕в Укра╖ни, зокрема оф╕цери ВМС (В╕йськово-Морських Сил), науковц╕ ╕ прогресивна громадськ╕сть, давно мають ясн╕сть ╕ волод╕ють фактами щодо горе-пол╕тика Леон╕да Кравчука. Д╕яльн╕сть, висловлювання ╕ випади екс-президента проявляються ╕ прогресують, як негативн╕ насл╕дки з часу проголошення незалежност╕ соборно╖ Укра╖нсько╖ держави. Цей симптом згубно д╕╓ також на стад╕╖ формування ╕ в╕дродження нашо╖ держави. Звичайно, усе це не могло бути непом╕ченим оф╕ц╕йною пресою. Дебатувалося у виступах на конгресах, конференц╕ях ╕ симпоз╕умах (також м╕жнародного р╕вня), проводилися р╕зного рангу дискус╕╖ та ╕нша полем╕ка [5].
У зб╕рнику матер╕ал╕в ╤╤ Всесв╕тнього конгресу укра╖нських пол╕тичних в’язн╕в (4-6 червня 1993 р., м. Ки╖в), який видано п╕д рубрикою: «За Укра╖ну, за ╖╖ волю…» [7, с.100] процитовано закиди Л. Кравчука тод╕ на посту Президента: «…потр╕бно робити ор╕╓нтац╕ю на Рос╕ю, на Сх╕д. Не соромлюсь того, що прийшов з КПРС» - не соромишся, значить, гордишся. ╤ приблизно десять рок╕в оп╕сля - 26.08.01 р. (телем╕ст Укра╖на – Рос╕я), цитую Л. Кравчука досл╕вно: «Ничего подобного, Украина никогда не хотела отходить от России. Когда Россия станет демократической и богатой державой, тогда и Украина станет демократической и богатой державой». Так що це? Нев╕дступна ман╕я Л. Кравчука пересл╕дування Укра╖ни, диктат чи закомплексований синдром? Скор╕ш за все, це - вислужування перед московськими спецслужбами, тобто, Л. Кравчук веде торг╕влю, щоб догодити Москв╕ ╕ прикрити себе. У протилежному випадку буде под╕бний до касетного вар╕анту шантаж [5, c.14], про що? Суть його ╕стор╕я ще розкри╓!
Перейдемо до факт╕в, викладених у газет╕ «Дзв╕н Севастополя» у червн╕ 1999 року, де досл╕вно процитовано неодноразов╕ випади Л. Кравчука: «В Укра╖н╕ ╓дина сила – це комун╕сти, як╕ здатн╕ керувати державою». Ось ╕ докерувалися ваш╕ комун╕сти, п. Кравчук. Словоблудство комун╕стичного кастрата, виригнуте тод╕ з президентського амвона, дало комун╕стам крила, а ╖х потр╕бно було ╖м обр╕зати [7]. Або крайн╓ фарисейство (крокодиляч╕ сльози): «Я шкодую, що ран╕ше не читав Стуса», тобто головний ╕деолог при ЦК КПУ в часи, коли Василя Стуса четвертували, не в╕дав про те, що знав кожен школяр? Сказати, що глупа людина, в╕д Бога - гр╕х, а в╕д людей - см╕х. Але ск╕льки фарисейства! [4]
Ба, щоб т╕льки це? Тут випливають на поверхню значно масштабн╕ш╕ «д╕йства» Л. Кравчука п╕д час президентства ╕ вже як екс-президента.
Служити Укра╖н╕ сьогодн╕ ма╓ право кожен, тому що ми - демократична ╕ гуманна держава, але, як у народ╕ кажуть: «Не люблю, коли вмре ╕ дивиться» [6, с. 62].
Так ось, чи ма╓ тепер екс-президент Л. Кравчук (╕же з т╕╓╖ кл╕ки) право уповати до морал╕ сучасного, справд╕ нашого укра╖нського Президента В. А. Ющенка?
Якось (07.02.2001 р.) в традиц╕йному виступ╕ на рад╕о «Двадцять хвилин з Володимиром Явор╕вським» промайнуло: «╤стор╕я ще достеменно викри╓ суть «д╕яльност╕» екс-президента Леон╕да Кравчука».
Четвертого червня 2001 року у Донецьку високопоставлений ╕ «низькоп╕дперезаний» президент Л. Кравчук нам ╕ Александру Квасн╓вському теревенив: «Ми до ╢вропи, ми до ╢вропи…». Пан А. Квасн╓вський, не соромлячись, вочевидь, п╕дсм╕хнувся, тому що, зрозум╕ло, подумки, з властивим для поляк╕в сарказмом, наш╕птував: «Як╕ ти ╓ще члов╓к ╜лупе…, як╕ ти ╓ще члов╓к ╜лупе…» [4].
Москва з передв╕к╕в ус╕ питання стосовно зовн╕шньо╖ пол╕тики ╖╖ ф╕нансування ставить на державну основу. Зовн╕шня пол╕тична експанс╕я ╕нших кра╖н Москвою ф╕нансу╓ться з державного бюджету, ╕ до того ж безоглядними сумами. Св╕й народ ╕мперське московське царство в╕ками тримало ╕ трима╓ у крайньому зубож╕нн╕. На загарбницьк╕ ж плани з коштами не рахуються.
За московсько╖ комун╕стично╖ ╕мпер╕╖ незчисленними були витрати робилися на п╕дтримку компарт╕й усього св╕ту. Африканськ╕ кра╖ни ф╕нансувалися надзвичайно щедро. Хоч, як кажуть у народ╕, - у п╕дсумку «все п╕шло котов╕ п╕д хв╕ст».
Наш╕ горе-чиновники на першочергов╕ питання, щоб в╕дродитися, воскресити сво╓: мову, культуру, осв╕ту, вид╕ляють, в принцип╕, коп╕йки. Б╕льше того, ╕н╕ц╕ативн╕, патр╕отичн╕ заходи у напрямку в╕дродження всього укра╖нського спускають «з парашута».
Зараз в Укра╖н╕ в╕ддан╕ держав╕ д╕яч╕, як╕ роблять ор╕╓нтац╕ю на цив╕л╕зований св╕т, не котуються. Головна ставка робиться на «кентавр╕в». На злам╕ в╕копомних ╕сторичних под╕й Укра╖на втрет╓ пережива╓ аналог╕чний катакл╕зм. Невже ╕ тепер ми цьому не зарадимо?!
Чому ус╕ держави ╢вропи живуть ╕ дають соб╕ раду без Москви, а Укра╖на, за словами пол╕тичних «кентавр╕в», не зможе?
Тут саме приходять на думку слова Кобзаря, тому що ми завжди пряму╓мо до нього, як до Бога: «╕ день ╕де, ╕ н╕ч ╕де, ╕ голову схопивши в руки, диву╓шся, чому не йде апостол правди ╕ науки». Апостола нам потр╕бно, в╕дданого справ╕ розбудови ╕ в╕дродження Укра╖нсько╖ держави. Саме тепер, як н╕коли, настав такий час, коли Укра╖на вимага╓ безкорисливих ╕ в╕дданих д╕яч╕в.
Нашого д╕йсно укра╖нського Президента
В. А. Ющенка я «промоделював» ще у 2001 роц╕ [4, с. 130-131] ╕ ставлю в одну тотожну низку з великими гетьманами: Богданом Хмельницьким, ╤ваном Мазепою, першим Президентом Укра╖ни Михайлом Грушевським.
Уся св╕дома громадськ╕сть Укра╖ни повинна глибоко задуматися ╕ поставитися з великою в╕дпов╕дальн╕стю до питання обрання Президента В. А. Ющенка на наступну каденц╕ю, як до такого, що не крижу╓ться ╕ не цапку╓ перед Москвою, нав╕ть за дуже складних для Укра╖ни обставин.
*   *   *
 А Севастополь потр╕бно квал╕ф╕ковано «л╕кувати», Севастополем повинн╕ зайнятися найвищ╕ ешелони влади Укра╖ни. Перш за все потребу╓ кадрових зм╕н Севастопольське управл╕ння осв╕ти.
 До 2017 року Севастополь потр╕бно готувати вже зараз, ╕з повною в╕дпов╕дальн╕стю ус╕х державних ланок! [1, с. 32].

Тимоф╕й Рибак,
зав╕дувач кафедри техн╕чно╖ механ╕ки ╕ с╕льгоспмашинобудування Терноп╕льського державного техн╕чного ун╕верситету ╕м. ╤вана Пулюя, доктор техн╕чних наук, професор, академ╕к А╤НУ, заслужений прац╕вник осв╕ти Укра╖ни, ветеран в╕йни, учасник бойових д╕й ОУН-УПА, пол╕тв’язень стал╕нських табор╕в.
м. Терноп╕ль.

Перел╕к посилань:
1. Рибак Тимоф╕й-Теофан. Осв╕та б╕ля виток╕в державотворення нац╕онально-демократично╖ Укра╖ни. - Терноп╕ль: Новий кол╕р, 2008. - 48 с.
2. Морозов К. В. Щ╕льн╕ шари незалежност╕. Пол╕т п╕д крилом президента / Газета «Тернистий шлях» - орган УРП, 1993 р.
3. Данилов А. П. Укра╖нський флот: б╕ля джерел в╕дродження. - К.: Видав. ╕мен╕ Олени Тел╕ги, 2000. - 600 с.
4. Рибак Тимоф╕й-Теофан. Хмур╕ дн╕ невол╕. - Терноп╕ль: Збруч, 2002. - 184 с.
5. Зб╕рник наукових праць «Проблеми ╕нтеграц╕╖ науково-осв╕тнього потенц╕алу в державотворчому процес╕». - Випуск 1. Терноп╕ль: ТДТУ, 2001. - 342 с.
6. Рибак Т. ╤. У мо╖ с╕мдесят п’ять. Життя, боротьба, науков╕ висл╕ди, б╕ль, тривоги, неспок╕й, над╕╖. - Терноп╕ль: Збруч, 2007. - 212 с.
7. За Укра╖ну, за ╖╖ волю… Допов╕д╕, ╤╤ Всесв╕тн╕й конгрес укра╖нських пол╕тичних в’язн╕в. - Ки╖в: Райдуга, 1994. - 238 с.
8. Рибак Т. ╤. Пол╕тичн╕ процеси на Укра╖н╕ в контекст╕ книги Костянтина Морозова «Щ╕льн╕ шари незалежност╕. Пол╕т п╕д крилом президента».//Зб╕рник наукових праць «Проблеми ╕нтеграц╕╖ науково-осв╕тнього, ╕нтелектуального потенц╕алу в державотворчому процес╕». - Випуск 4. Терноп╕ль: ТДТУ, 2006. - с. 49-58.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #15 за 10.04.2009 > Тема "З перших уст"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=7111

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков